Наприкінці лютого весь світ, затамувавши подих, стежив за протистоянням Facebook та уряду Австралії довкола Кодексу ведення переговорів зі ЗМІ (News Media Bargaining Code), закону, який забов’язує Facebook та Google платити австралійським медіакомпаніям за їхній новинний контент.
Врешті-решт австралійські ЗМІ перемогли BigTech. Google, реакції якого боялися найбільше, здався першим і домовився з місцевими медіакомпаніями, а Facebook вирішив поборотися (втім, не довго) і “розфрендив” Австралію.
За кілька днів під шквалом критики у компанії сильно пожалкували про своє емоційне рішення і пішли на поступки, погодившись на поправки до закону.
У чому суть закону?
BigTech-компанії мають домовитися з видавцями новин щодо умов, за яких вони будуть сплачувати їм за новинний контент. Закон не визначає, скільки саме мають платити Facebook та Google, проте регламентує порядок перемовин.
Уряд Австралії в особі спеціального арбітра виступає як посередник. Якщо сторони не домовляються протягом двох місяців – втручається державний арбітр.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому, видаливши акаунт Трампа, Twitter відкрив скриньку Пандори
Втім, найважливішою поправкою, внесеною після перемовин з Facebook, є поправка, яка надає уряду право звільнити Facebook та Google від арбітражу, якщо вони доведуть, що зробили “значний внесок у стабільність австралійської новинної індустрії”.
Ця поправка, на думку деяких видавців, тільки шкодить дрібним медіакомпаніям, адже стимулює BigTech домовлятися з великими медіакорпораціями, на кшталт News Corp Руперта Мердока.
І, схоже, подібна думка має право на існування: Facebook пообіцяв виділити 1 мільярд доларів протягом наступних трьох років на підтримку новинної індустрії Австралії. Думаю, уряд Австралії оцінить цей жест.
Хай там як, але парламент Австралії ухвалив остаточні поправки до скандального кодексу і Австралія стала першою в світі країною, яка це зробила.
Першою, але точно не останньою. Європейські видавці новин вимагають від Facebook та Google аналогічних умов. Збоку це все виглядає як справедлива та священна війна проти монополій, проте все не так.
Чому австралійський уряд прийняв цей закон і хто від цього зрештою виграв – запитання, які маємо собі поставити, щоб зрозуміти далекосяжні наслідки того, що сталося в Австралії.
Чому було розроблено цей закон?
Почнемо з того, що закон розробляли не один рік. Його мета – підтримати медіакомпанії, які не можуть конкурувати з Google і Facebook за рекламні гроші і зазнають через це величезних збитків.
Наприклад, у 2019 році з кожних 100 австралійських доларів, витрачених на інтернет-рекламу, 53 долари отримав Google, 28 доларів Facebook, і лише 19 доларів – решта медіа.
За даними Axios, закон пролобіювала компанія Руперта Мердока News Corp, яка володіє 70% друкованих ЗМІ у країні і яка на початку 2020 року була змушена закрити 60 друкованих видань.
До речі, ще до прийняття закону Google зіграв на випередження і уклав з корпорацією Мердока трирічний контракт на десятки мільйонів доларів.
У 2018 році австралійська комісія з питань конкуренції та захисту споживачів (ACCC) розпочала розслідування щодо впливу Google і Facebook на ринок медіа реклами. Розслідування виявило дисбаланс на медіаринку. З огляду на це регулятор рекомендував запровадити кодекс поведінки для регулювання комерційних взаємин між Google і Facebook та новинними медіакомпаніями.
У Facebook заявили, що законотворці неправильно розуміють, як взагалі взаємодіють платформи та медіакомпанії: останні самі використовують Facebook для поширення своїх публікацій, натомість Facebook допомагає ЗМІ заробляти.
На підтвердження своєї тези у компанії наводять цифри: у 2020 році Facebook згенерував 5,1 млрд посилань на новинні видання Австралії вартістю 407 млн австралійських доларів.
Чому Facebook може бути правий?
Багато хто вважає, що Google та Facebook мають платити видавцям новин (у деяких країнах вони справді це роблять), проте ситуація навколо австралійського закону показала, наскільки абсурдними є подібні уявлення. Принаймні, щодо Facebook.
Почнемо з досить очевидного факту, Facebook не видавець новин, а соцмережа, в якій користувачі діляться новинами, або не діляться.
Якщо вірити останнім цифрам, озвученим компанією, то новини становлять лише 4% усього контенту, який користувачі бачать у своїх стрічках.
А теперь уявіть, що Facebook дозволили розміщувати рекламу безпосередньо в новинах, які публікуються на сайті. Абсурд? Так, але саме це щойно сталося в Австралії.
Закон замість того, щоб змусити видавців новин платити Facebook за посилання на їхній контент, вимагає, щоб Facebook сам платив видавцям і оплачував розміщення, по суті, реклами австралійських медіа у себе на платформі.
Через поширення інтернету традиційні медіа вже з початку 2000-х відчувають, як колись повноводна річка рекламних грошей досить стрімко перетворюється на невеликий струмок. Особливо це стало помітно за останнє десятиріччя, коли на ринку диджитал-реклами почали домінувати Google та Facebook.
Традіційні ЗМІ в Австралії (як і по всьому світу) не змогли адаптуватися до нових правил гри і програли BigTech-компаніям у боротьбі за рекламні гроші.
Те, що зробив уряд Австралії, – це фактично встановив ціну на рекламу та змусив Facebook та Google субсидувати своїх конкурентів.
До слова, уряд Австралії й сам субсидує медіа: у 2019 році австралійські нацмовники ABC та SBS отримали 3,16 млрд доларів США у рамках трирічної програми фінансування.
У боротьбі BigTech та уряду Австралії – я цього разу на боці BigTech, адже закон виокремлює цілу категорію сайтів, які відтепер будуть користуватися держпідтримкою. Це порушує мережевий нейтралітет, загрожує існуванню відкритого та доступного інтернету та порушує принципи чесної конкуренції, відкриваючи шлях всеосяжному державному протекціонізму та, зрештою, контролю над користувачами мережі.
Важко не погодитися із винахідником інтернету Тімом Бернерсом-Лі, який вважає, що плата за посилання знищує саму суть інтернету як вільної та відкритої мережі.
Прийнятий в Австралії закон, на думку Бернерса-Лі, може створити глобальний прецедент і зробити мережу “непрацездатною”.
Капітуляція Google та Facebook означає, що австралійський сценарій незабаром може бути експортовано по всьому світу. Традиційні ЗМІ будуть отримувати більше рекламних грошей, але водночас вони будуть більше залежати від платформ, які вони зараз справедливо критикують за надмірну владу.
А чи виграє простий інтернет-користувач від цього – невідомо. І це лякає.
