Біографія Єрмака – це спосіб зрозуміти, як у сучасній політиці формуються неформальні осередки впливу та чому саме такі фігури опиняються найближче до президента.
Упродовж п’яти років важко було уявити Володимира Зеленського без Андрія Єрмака поруч. На переговорах і в поїздках він стояв поряд із президентом – без виборної посади, але з відчутним впливом, який медіа описували метафорами «сірий кардинал» чи навіть «віцепрезидент».
28 листопада 2025 року ця конструкція змінилася. Президент Володимир Зеленський оголосив про звільнення Андрія Єрмака з посади керівника Офісу президента. За словами глави держави, Єрмак подав заяву про відставку, а Офіс президента має пройти «перезавантаження».
Рішення пролунало на тлі публічного обговорення можливої причетності голови ОП до скандалу навколо «плівок Міндіча» – за участі фігури з прізвиськом «Алі-Баба», яку частина джерел у медіа нібито пов’язувала з Єрмаком.
Explainer розповідає, як юрист і кінопродюсер із Києва став однією з ключових постатей при Володимирі Зеленському.
Дитинство і освіта
Андрій Єрмак народився 21 листопада 1971 року в Києві. Про його ранні роки відомо небагато: відкриті джерела не дають детального опису родини чи побуту, а сам Єрмак рідко згадує дитинство публічно.
Уже після школи він обрав юриспруденцію – сферу, яка визначила першу половину його кар’єри. Єрмак вступив до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де здобув фах юриста-міжнародника.
На початку 1990-х це був один із найбільш престижних напрямів: держава відкривалася світові, з’являлися нові форми бізнесу та міжнародних контактів, і попит на фахових юристів стрімко зростав.
Ще студентом він почав займатися юридичною практикою, а з 1991 року – вже офіційно, коли разом із партнерами створив юридичну компанію «Б.Е.Р.С. і партнери». Це була перша з кількох структур, у яких Єрмак згодом працюватиме та які закладуть основу його подальшої спеціалізації – роботи з інтелектуальною власністю та міжнародними корпораціями.
Юридична практика і робота з великими клієнтами
Після закінчення Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Шевченка, де Єрмак у 1995 році отримав ступінь магістра міжнародного приватного права, він почав працювати у сфері приватного права. Його перше місце роботи — юридична компанія «Проксен», створена університетським викладачем Олександром Задорожним.
У другій половині 1990-х Єрмак разом із колегами створив власну юридичну фірму, яка спеціалізувалася на міжнародному праві та інтелектуальній власності.
Єрмак згадував, що компанія працювала в дуже простих умовах — кілька людей в одному офісі на вулиці Патріса Лумумби, але вони були “амбіційні й енергійні”. Компанія була однією з перших в Україні, що бралася за антидемпінгові розслідування. Пізніше шлях партнерів розійшовся, і Єрмак заснував власну юридичну компанію.
У 1997 році він створив «Міжнародну юридичну компанію», яка працювала із захистом корпоративного і авторського права. Компанія швидко стала помітною на ринку інтелектуальної власності.
Серед її клієнтів були Disney, Pixar, Universal і «Інтер Медіа Груп».
Єрмак розповідав, що був одним із перших юристів в Україні, хто складав продюсерські контракти міжнародного зразка, а також представляв інтереси людей і компаній зі сфери шоу-бізнесу, телебачення та кіно.
Цей період сформував його професійну репутацію юриста, який добре орієнтується в міжнародному праві, авторському праві та медіабізнесі.
Сім років у політиці «на периферії»: помічник народного депутата
У другій половині 2000-х Андрій Єрмак з’являється в українській політиці в ролі помічника народного депутата Ельбруса Тедеєва — представника «Партії регіонів» та олімпійського чемпіона.
Протягом трьох скликань — V, VI та VII (2006–2014) — він працював на громадських засадах.
Цей період майже не висвітлений у медіа, втім сам Єрмак пояснював, що допомагав Тедеєву як юрист, зокрема з питань Федерації спортивної боротьби України, і підкреслював, що не отримував за цю роботу зарплати. Він називав Тедеєва своїм давнім знайомим і товаришем.
У цей період Єрмак поєднував парламентську роботу з юридичною практикою.
Тривала присутність у парламенті дала йому можливість бачити роботу Верховної Ради та державних інституцій зсередини. Цей досвід згодом став частиною його професійної траєкторії, уже в інших політичних обставинах та на іншому рівні відповідальності.
Продюсерська діяльність і вихід у кіновиробництво
Паралельно з юридичною практикою Єрмак поступово переходив у сферу кіновиробництва. У 2012 році він заснував Garnet International Media Group – компанію, через яку взявся за продюсування повнометражних фільмів. Саме цей період став моментом зміни його професійної траєкторії: від юридичного радника великих медіаклієнтів до людини, що почала створювати власний контент.
За кілька років Єрмак став продюсером фільмів «Сквот32», «Правило бою» та українсько-словацької стрічки «Межа». Це були проєкти, які збіглися в часі зі зростанням української кіноіндустрії та активнішою присутністю українських продюсерів у європейських спільних виробництвах.
Його робота у сфері кіно не обмежувалася продюсуванням. Єрмак приєднався до Української кіноакадемії, а згодом і до Європейської кіноакадемії, що розширило його контакти у професійному середовищі та дало вихід на інтернаціональний рівень. Саме в цей час він познайомився з багатьма представниками світової кіноіндустрії – міжнародні клієнти, накопичені ще в юридичні роки, перетворилися на ширшу мережу зв’язків у творчому середовищі.
У підсумку продюсерський досвід став не лише частиною його професійної біографії, а й містком між бізнесом та публічною сферою. Контакти, здобуті в кіноіндустрії, а також знайомство з телепродюсерами та ключовими гравцями українського медіаринку створили для нього фундамент, який пізніше стане важливим під час роботи вже у команді Володимира Зеленського.
Прихід у команду Зеленського
У політику на національному рівні Андрій Єрмак заходить у 2019 році — разом із командою Володимира Зеленського, який тоді балотувався у президенти. До цього вони вже були знайомі: Єрмак співпрацював із телеканалом «Інтер», де Зеленський певний час працював генеральним продюсером. Це знайомство не мало політичного виміру, але стало основою для подальшої довіри.
Під час президентської кампанії Єрмак відповідав за міжнародний напрям — завдання, які поєднували його юридичний досвід, знання іноземних ринків та мережу контактів, накопичену у медіабізнесі та кіновиробництві. Після перемоги Зеленського він офіційно увійшов до його команди у статусі помічника президента.
На новій посаді Єрмак став одним із ключових учасників зовнішньополітичного блоку. Він готував міжнародні поїздки президента, організовував зустрічі з іноземними лідерами та долучився до переговорів у «нормандському форматі». Саме цей напрям спершу був центральним у його роботі.
Показовим епізодом стала організація звільнення 35 українців, утримуваних у Росії. Єрмак очолював групу, що займалася питанням обміну, і був серед тих, хто супроводжував процес до фіналу. У цей самий період його включили до Національної інвестиційної ради та наглядової ради «Укроборонпрому» — структури, важливі для дипломатії й оборонної політики.
У перший рік каденції Зеленського Єрмак не був публічним учасником внутрішньої політики. За свідченнями з різних сторін, він зосереджувався на міжнародних переговорах, тоді як внутрішній політичний блок контролював керівник Офісу президента Андрій Богдан. Але саме в цей період Єрмак стає одним з наближених радників Зеленського і поступово розширює свою роль — процес, який стане очевидним вже у 2020 році.
Від помічника до голови Офісу президента
Початок 2020 року став для Андрія Єрмака точкою переходу від ролі непублічного радника до однієї з ключових посад у президентській вертикалі. 11 лютого 2020 року Володимир Зеленський призначив його керівником Офісу президента, змінивши на цій посаді Андрія Богдана. У медіа це призначення пов’язували з конкуренцією всередині команди, однак офіційних підтверджень таких оцінок не було.
На початку роботи в ОП Єрмак продовжував курувати міжнародний напрям. Він представляв Україну в «нормандському форматі», був залучений до перемовин щодо звільнення утримуваних Росією українців та організовував комунікації із західними партнерами.
Після призначення головою Офісу його повноваження розширилися: він координував взаємодію президента з урядом і парламентом та забезпечував роботу ОП як інституції. У цей час Єрмак стає помітнішою публічною фігурою — бере участь у переговорах зі США, Францією, Німеччиною, супроводжує президента на зустрічах і поїздках.
Міжнародні переговори та близькість до президента
Контакти Єрмака з адміністрацією Дональда Трампа у 2019–2020 роках стали одним із помітних епізодів його міжнародної роботи. Він був серед посадовців, які комунікували з американською стороною щодо двосторонніх і безпекових питань у період політичної кризи в США, пов’язаної зі спробами оточення Трампа добитися від України розслідувань щодо Джо Байдена.
Єрмак не був фігурантом розслідування Конгресу, але згадувався в американських публікаціях у контексті контактів між Києвом і Вашингтоном. Україна наполягала, що переговори велися у межах офіційної дипломатії.
У цей самий час він представляв Україну в політичній підгрупі Тристоронньої контактної групи та брав участь у «нормандських» зустрічах. У 2019–2021 роках Єрмак був серед тих, хто вів діалог із представником Росії Дмитром Козаком щодо припинення вогню. Дискусії довкола «формули Штайнмаєра» в Україні збіглися саме з цим періодом. Деталі переговорів Єрмак не коментував, наголошуючи, що діє в межах мандату президента.
Міжнародна робота посилювала його роль в Офісі. Він супроводжував президента у більшості закордонних поїздок та зустрічей із партнерами США, ЄС та Великої Британії. У західних медіа Єрмака часто описували як одного з найближчих до Зеленського радників і координатора між Україною та її союзниками.
Після 2021 року до міжнародного напряму додалася і внутрішня політична координація — взаємодія з урядом, парламентом і силовими структурами. На перетині цих сфер Єрмак увійшов у повномасштабну війну 2022 року, коли зовнішньополітичний блок став критично важливим для держави.
Перший рік великої війни
24 лютого 2022 року Андрій Єрмак опинився серед найближчих до президента людей у Києві. За публічними свідченнями, він перебував поряд із Зеленським від перших годин вторгнення. У цей день Єрмак отримав дзвінок від Дмитра Козака, який представляв російську сторону в переговорах до повномасштабної війни.
У медіа зазначалося, що у розмові пролунала інформація про початок масштабної операції. Сам Єрмак публічно підтверджував факт контакту, але не розкривав деталей.
У перші тижні війни Єрмак зосередився на двох напрямках: міжнародних комунікаціях президента та гуманітарних процесах. Він координував контакти Банкової з США, ЄС, Великою Британією та іншими партнерами, ставши одним із ключових каналів зв’язку із західними столицями.
Тоді ж почала працювати санкційна група «Єрмак–Макфол», яка готувала рекомендації щодо тиску на Росію. Єрмак виконував роль українського координатора, а напрацювання групи використовували окремі держави під час ухвалення санкцій.
Паралельно він був залучений до питань евакуації, гуманітарних обмінів та повернення утримуваних. Різні державні інституції працювали над цими процесами, але Єрмак представляв Офіс президента в частині переговорів та міждержавних контактів.
Після відходу російських військ від Києва міжнародний напрям лише посилився. Єрмак долучався до підготовки візитів іноземних лідерів до України та зустрічей Зеленського за кордоном. У цей період у медіа з’явилися оцінки, що він став одним із найближчих радників президента у воєнний час, хоча формально його повноваження залишалися в межах посади голови ОП.
Перший рік повномасштабної війни підсилив роль Офісу президента в системі ухвалення рішень. Єрмак залишався координатором між президентом, урядом і міжнародними партнерами, зосереджуючись на дипломатії, безпековій співпраці та санкційній політиці.
Публічні конфлікти та скандали
Протягом роботи в Офісі президента Андрія Єрмака неодноразово згадували у зв’язку з гучними ситуаціями, що ставали предметом суспільної уваги. Деякі з них були пов’язані з оприлюдненням матеріалів, походження або повнота яких не були офіційно підтверджені; в інших випадках йшлося про рішення чи дії посадовців, які викликали дискусії в медіа.
Плівки за участю його брата
У березні 2020 року народний депутат Гео Лерос оприлюднив відеозаписи, на яких чоловік, схожий на брата Єрмака, нібито обговорює можливі кадрові призначення. Єрмак заявив, що вважає це спробою дискредитації, і подав заяву до правоохоронних органів.
Надалі слідство не встановило складу злочину з боку Єрмака, і справа не привела до юридичних наслідків для нього.
На політичному рівні ця ситуація стала першим епізодом, коли ім’я керівника ОП опинилося в центрі внутрішньої дискусії.
Історії навколо заступника голови ОП Олега Татарова
Після призначення Олега Татарова заступником керівника Офісу президента частина громадських організацій висловлювала критичні оцінки цього рішення. Єрмак не коментував деталі справ або звинувачення на адресу Татарова, наголошуючи лише на праві будь-якої особи на презумпцію невинуватості.
Саме призначення стало предметом суспільних дискусій, але не супроводжувалося офіційними претензіями до Єрмака щодо процедури.
«Вагнергейт»
У 2020–2021 роках у медіа з’явилися розслідування про нібито зірвану спецоперацію щодо затримання бойовиків приватної військової компанії «Вагнер». У низці публікацій журналісти та окремі співрозмовники висловлювали припущення про роль керівництва Офісу президента.
Єрмак ці твердження спростовував, називав їх неправдивими й такими, що не відповідають реальним подіям.
Офіційний повний звіт ТСК Верховної Ради щодо цієї історії не був оприлюднений; відомі деталі походять переважно з публікацій медіа та окремих коментарів посадовців.
Святкування дня народження на державній дачі
У 2021 році медіа повідомили, що Єрмак відзначив день народження на державній резиденції в Кончі-Заспі. Цю інформацію публічно коментували представники влади та опозиції.
Єрмак підтвердив факт святкування, зазначивши, що воно відбувалося у вузькому колі і без порушення вимог безпеки.
Подія стала предметом критики в медіа, але не мала юридичних наслідків.
«Плівки Міндіча» та справа «Мідас» (2025)
10 листопада 2025 року медіа оприлюднили так звані «плівки Міндіча», на яких фігурує людина з прізвиськом «Алі-Баба». Частина джерел нібито пов’язувала цю особу з Єрмаком, але офіційних підтверджень таких тверджень не було. Публікації спричинили дискусії щодо можливої відставки голови ОП.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Фігуранти справи «Мідас»: детальні досьє та їхня роль у злочинній схемі
28 листопада НАБУ і САП провели обшуки в межах розслідування справи «Мідас». Єрмак підтвердив, що обшуки відбулися у нього вдома. На той момент слідство тривало, а юридичні висновки щодо події були відсутні.
Стиль роботи та оцінки впливовості
Після призначення головою Офісу президента у 2020 році стиль роботи Андрія Єрмака став предметом постійних публічних обговорень. Оцінки ґрунтувалися на спостереженнях журналістів, дипломатів і політичних колег, відображаючи передусім зовнішнє сприйняття його ролі.
У медіа наголошували, що Єрмак працював у закритому форматі, рідко коментував внутрішню політику та не будував окремої публічної позиції поза межами інституції. Він координував роботу між урядом, парламентом і дипломатичними структурами та супроводжував значну частину міжнародних контактів президента.
Деякі посадовці описували його як людину, якій Зеленський довіряв у найбільш чутливих питаннях. В українських та західних публікаціях Єрмака нерідко називали одним із ключових радників президента, хоча формально його повноваження не виходили за рамки посади керівника ОП. Це робило оцінки його впливу переважно інтерпретаційними.
У спогадах членів президентської команди Єрмака характеризували як «менеджера», який прагнув централізувати комунікації та підготовку рішень. Колишня прессекретарка президента Юлія Мендель писала про його взаємодію із Зеленським на основі особистої довіри. У медіа час від часу з’являлися характеристики його ролі як координатора, але вони не були закріплені у формальних документах.
Паралельно існували й критичні оцінки. Частина коментаторів вважала, що зростання ролі Офісу президента підсилювало концентрацію рішень у руках невеликої групи людей. Деякі аналітики пов’язували це зі стилем роботи Єрмака, хоча офіційних підтверджень таких тверджень не було.
Попри відсутність формальних індикаторів, сприйняття Єрмака як впливової фігури стало постійною частиною політичного ландшафту 2020–2025 років. Воно формувалося на перетині міжнародної дипломатії, внутрішньої політики та ролі Офісу президента у воєнному управлінні.
