Блокада Ормузької протоки, яку США розпочали 13 квітня, відкрила новий етап кризи навколо одного з ключових і майже безальтернативних маршрутів постачання енергоресурсів із Близького Сходу.
До початку війни через неї проходило близько 20% світових поставок нафти й газу. 28 лютого, у перший день війни зі США та Ізраїлем, Іран оголосив протоку закритою для судноплавства і завдав ударів по кількох танкерах. Це спричинило стрибок цін на нафту, посилило побоювання щодо інфляції та вдарило по поставках інших критично важливих товарів, зокрема добрив.
За шість тижнів конфлікту Ормузька протока стала для Тегерана найдієвішим інструментом тиску в асиметричному протистоянні зі США. Американо-ізраїльські удари завдали Ірану значних втрат, але не досягли своїх головних цілей: не похитнули режим і не зупинили його ядерну програму. Натомість війна швидко вийшла за межі суто воєнного сюжету й перетворилася на фактор глобальної економічної нестабільності.
У ніч на 8 квітня Вашингтон і Тегеран домовилися про двотижневе перемир’я. Однією з умов припинення вогню США називали негайне відкриття Ормузької протоки, але цього не сталося. Після зриву переговорів Дональд Трамп оголосив, що тепер блокаду здійснюватимуть уже Сполучені Штати. Цей крок мав позбавити Іран контролю над його головним важелем тиску, але натомість лише додав нової нервозності ринкам і поставив нові питання про те, як саме працюватиме американська блокада.
Explainer розповідає, що відбувається навколо Ормузької протоки, чому США перейшли до блокади і які наслідки це може мати.
Що насправді оголосив Трамп щодо Ормузької протоки
У неділю Дональд Трамп заявив, що ВМС США починають блокаду суден, які намагаються увійти в Ормузьку протоку або вийти з неї. Одночасно він звинуватив Іран у «світовому шантажі» і пригрозив жорсткою відповіддю на будь-яку атаку проти американських кораблів. На політичному рівні це прозвучало як готовність Вашингтона взяти під контроль рух через одну з найважливіших морських артерій світу.
Втім уже за кілька годин стало зрозуміло, що йдеться про значно вужчий сценарій. Центральне командування США пояснило, що блокада стосуватиметься суден, які заходять в іранські порти або виходять із них. Для кораблів, що прямують до портів союзників США в Перській затоці, прохід, за цим формулюванням, мав залишатися відкритим. Тобто на практиці мова йшла не про повне перекриття протоки, а про вибіркову операцію проти іранського судноплавства.
Згодом з’явилося ще одне уточнення. За повідомленням Reuters, американські військові поінформували моряків, що блокада поширюється на води вздовж іранського узбережжя, зокрема на схід від Ормузької протоки. Це ще більше ускладнило картину: публічна заява Трампа створювала враження масштабного силового кроку, тоді як подальші пояснення військових описували набагато обмеженішу операцію.
Не менш показовою виявилася і реакція союзників. Трамп стверджував, що партнери США хочуть долучитися до операції в протоці. Але публічні сигнали з союзницьких столиць цього не підтвердили. Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер заявив, що Лондон не підтримуватиме блокаду. Прем’єр Австралії Ентоні Албанезе сказав, що Канберра не отримувала такого запиту. Міністерка оборони Іспанії Маргарита Роблес назвала американську блокаду безглуздою.
Чому США перейшли до блокади після вимог відкрити протоку
На перший погляд, позиція Вашингтона виглядає суперечливою. Спочатку США вимагали від Ірану відкрити Ормузьку протоку як одну з умов припинення вогню. Після зриву переговорів вони самі оголосили про блокаду. Насправді мета не змінилася — змінився спосіб тиску.
Іран використав протоку як головний важіль у війні зі США. Контроль над цим маршрутом дав Тегерану змогу впливати не лише на хід бойових дій, а й на нафтовий ринок, логістику та рішення західних урядів. За шість тижнів війни американо-ізраїльські удари завдали Ірану значної шкоди, але не досягли головних цілей: не похитнули режим і не зупинили його ядерну програму.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що показав перший місяць війни в Ірані: головні наслідки
Саме тому Вашингтон спробував перехопити ініціативу. Блокада мала позбавити Тегеран контролю над його найефективнішим інструментом тиску. Одночасно США намагалися вдарити по іранському нафтовому експорту і звузити фінансові можливості режиму.
Але цей крок створив нову суперечність. Вашингтон намагається відкрити протоку через силовий сценарій, який сам по собі посилює нестабільність. Замість зняти кризу, американська блокада перевела її в нову фазу.
Як така блокада може працювати
США поки не пояснили, як саме реалізовуватимуть блокаду на практиці. Невідомо, скільки кораблів залучать до операції, чи використовуватимуть авіацію і яку роль можуть отримати союзники Вашингтона в Перській затоці.
Формально Центральне командування США повідомило, що блокада має запрацювати 13 квітня о 17:00 за київським часом і стосуватиметься всього морського руху до і з іранських портів. Водночас прохід через Ормузьку протоку до неіранських портів, за цією версією, перешкоджати не мають. Уже це показує головну межу американського плану: йдеться не про повне перекриття протоки, а про спробу ізолювати іранське судноплавство, не зупиняючи весь рух у регіоні.
Найімовірніший сценарій – примус суден до зміни курсу під загрозою сили, а в разі відмови – їхня зупинка, огляд і захоплення силами озброєних груп. Саме такий механізм аналітики вважають найбільш реалістичним. Застосування ракет або іншого важкого озброєння проти танкерів малоймовірне через ризик екологічної катастрофи. Після захоплення судна його можуть відводити в порт або на якірну стоянку для затримання.
У теорії така схема можлива. На практиці вона потребує значних ресурсів. Аналітики припускають, що для патрулювання на вході в Ормузьку протоку Пентагону могли б знадобитися щонайменше дві авіаносні ударні групи і близько десятка надводних кораблів поза затокою. Усередині затоки – ще кілька есмінців для самих затримань і прикриття від можливих ударів у відповідь. Один із розрахунків зводиться до того, що два есмінці могли б здійснювати висадку на торгові судна, тоді як інші прикривали б їх від іранських атак.
Але навіть за такого сценарію темп операції був би обмеженим. До війни через Ормузьку протоку проходило близько 130 суден на добу. Потенційні можливості перехоплення – у рази менші. Тобто блокаду легше оголосити, ніж перетворити на щільний і стабільний режим контролю.
Окрема проблема – морські міни. Саме тому нове завдання ВМС США полягає не лише в блокаді іранських портів, а й у спробі очистити Ормузьку протоку від можливих іранських мін. Американські військові вже повідомляли про початок підготовки до таких дій. Але розмінування – ще складніша операція, ніж перехоплення суден. Воно потребує не лише есмінців, а й підводних дронів, гелікоптерів та спеціалізованих платформ для протимінної боротьби.
Ризик у тому, що Іран має кілька способів відповісти одночасно: міни, малі швидкісні катери, безпілотники, крилаті ракети берегового базування. Будь-яка масштабна присутність США поблизу іранського узбережжя робить самі американські сили вразливими для ударів. Саме тому аналітики називають цю місію складною не лише у виконанні, а й у тривалому підтриманні.
Що це означає для нафтового ринку і судноплавства
Експерти попереджають, що блокада може ще більше підняти ціни на нафту, але її реальний ефект залежатиме від того, яким буде масштаб операції і як саме США спробують її реалізувати. Що менші обсяги постачання, то жорсткішим стає ринок. Додатковий ризик полягає в реакції Тегерана. Якщо Іран або пов’язані з ним угруповання почнуть тиснути на альтернативні маршрути експорту з країн Перської затоки, ціни можуть піти ще вище.
Для Вашингтона блокада має і очевидний економічний сенс. Якщо США перекриють рух суден з іранською нафтою, вони вдарять по одному з головних джерел доходів іранського режиму. Але той самий крок може посилити тиск і на світовий ринок. Від початку війни через протоку пройшло близько ста танкерів, більшість із яких везли іранську нафту до Китаю та Індії. До цього США фактично дозволяли Ірану зберігати частину експорту, а також послабили обмеження на нафту, що перебувала в морі, щоб не допустити ще гострішого дефіциту.
Ринки відреагували миттєво. Після заяви Трампа нафта подорожчала на 8% — до 104,24 долара за барель, Brent — на 7%, до 102,29 долара. Для міжнародного ринку це не просто ситуативний стрибок. До війни, наприкінці лютого, Brent торгувалася близько 70 доларів за барель, а в ході конфлікту ціна вже піднімалася до 119 доларів. Саме тому блокаду розглядають не як локальний крок у межах війни, а як фактор нової дестабілізації світових енергетичних ринків.
Найбільша невизначеність пов’язана з тим, як відповість Іран. У Тегерані вже заявили, що будь-які військові кораблі, які наблизяться до протоки, вважатимуться порушниками перемир’я і отримають жорстку відповідь. с
Якщо Іран опиниться в ситуації, де вивозити власну нафту стане неможливо, він може спробувати вдарити по резервних маршрутах експорту інших країн затоки. Йдеться, зокрема, про нафтопровід ОАЕ до порту в Оманській затоці та саудівський маршрут до порту на Червоному морі. Один удар по саудівському нафтопроводу Іран уже завдав напередодні перемир’я. Додатковий ризик — дії союзників Ірану біля Баб-ель-Мандебської протоки, ще одного критично важливого маршруту світового судноплавства.
Але навіть без нових ударів скорочення іранського нафтового експорту саме по собі може спричинити новий стрибок цін у короткій перспективі. У цьому і полягає головна суперечність американського плану: Вашингтон намагається послабити Іран, не спровокувавши ще глибшої енергетичної кризи, але саме блокада може цю кризу посилити.
Чому рух протокою не відновиться одразу
Навіть якщо Ормузьку протоку формально відкриють, це не означатиме швидкого повернення до звичного режиму. Для відновлення руху недостатньо, щоб із затоки вийшли завантажені судна. Потрібно, щоб туди почали заходити нові, порожні танкери й контейнеровози, готові забирати наступні партії нафти, добрив, пального та іншого вантажу.
Поки цього не відбувається. Через Ормузьку протоку раніше проходило понад 100 нафтових танкерів на добу, а тепер цей потік скоротився до 10 або менше. У затоці, за оцінкою Kpler, чекають виходу близько 400 завантажених нафтових танкерів, тоді як зайти готові лише приблизно 100 порожніх.
Схожа ситуація і з контейнерними перевезеннями. Із регіону чекають виходу близько 100 контейнеровозів, але на вхід майже немає нових суден. Через це в затоці можуть на місяці застрягти поставки добрив, промислових смол та інших вантажів. За оцінкою S&P Global Market Intelligence, йдеться, зокрема, про 30% світового експорту добрив, який зазвичай іде з цього регіону.
Саме тому формального відкриття протоки буде недостатньо. Судновласники, оператори і страховики не повертатимуть флот у регіон, поки не зникне ризик нового зриву перемир’я. За оцінкою Kpler, навіть якби протоку відкрили сьогодні, до нормалізації нафтових потоків могло б минути щонайменше до липня. Протока може відновити вихід суден швидше, ніж їхнє повернення, а без цього логістика не повертається до норми.
