Американська телерадіоорганізація “Голос Америки” опублікувала інтерв’ю з відомою історикинею, авторкою історичних досліджень про Голодомор в Україні, журналісткою та публіцисткою Енн Епплбаум про руйнування стереотипів щодо України та історичне підґрунтя російського вторгнення в нашу країну.
Explainer публікує скорочений переказ цього інтерв’ю.
Революція у сприйнятті України
Епплбаум вважає, що з початку масштабного вторгнення РФ Україна перестала бути для простого американця білою плямою на карті.
Більшість американців до подій у лютому цього року не змогли би знайти Україну на мапі. Зараз щовечора американці бачать на телебаченні великі мапи України, а телеведучі говорять про Херсон і Харків, про Краматорськ. Це, як вважає Епплбаум, – велика зміна.
Відбулася революція у сприйнятті України. І цього вже не змінити. На противагу образу України як слабкої та корумпованої пострадянської держави приходить переконання, що у цій державі живуть сміливі люди, які борються проти навали, як Давид проти Голіафа.
На думку Епплбаум, зміна у сприйнятті України позначилась і на характері військової допомоги з боку США. До минулого тижня американці ще не були повністю впевнені, що Україна може перемогти, тож існували певні сумніви щодо того, чи потрібна українцям важка зброя. Цього тижня відбуваються зрушення, і рішення про надання набагато серйознішої зброї приймають саме зараз.
Американська допомога Україні є абсолютно безпрецедентною. Востаннє, коли США допомагали іншій країні в такому масштабі, було хіба що під час часів блокади Західного Берліна у 1940-х роках, коли він був відрізаний Радянським Союзом, радянськими військами.
З погляду українців ця допомога є занадто повільною, занадто несерйозною, і її не вистачає. На думку американців, ми ніколи раніше не робили нічого подібного.
За словами Епплбаум, однією з найзначніших причин культурного протистояння у США та Європі за останні кілька років було переконання, що ліберальні цінності та націоналізм суперечать один одному. Українці показали, що це не так і що можна бути войовничим патріотичним захисником суспільства, яке живе за ліберальними принципами й вірить у толерантність.
І Зеленський дуже часто постає в образі такого собі громадянського патріота, а не етнічного націоналіста. Це зміна іміджу України, що тримався на старих стереотипах, на дуже старих стереотипах про етнічний націоналізм, і також на новітньому стереотипові про корупцію.
Це одна з причин, чому наразі обидві партії в США підтримують Україну – як демократи, так і республіканці. Підтримка України – це питання, яке об’єднало США вперше за тривалий час.
Епплбаум вважає за доцільне використовувати слово “геноцид”, описуючи злочини військ РФ на території України. Вона вважає, що росіяни прагнуть убивати українців, бо ті є українцями, не караючи за конкретний злочин, не тому, що вони солдати. Їх убивають, тому що вони українці, і це свідчить про намір учинити геноцид.
Чому Путін так боїться українців?
Епплбаум ставить запитання, чому Україна небезпечна для Росії. Чому росіяни так бояться українців? І пояснює, тому що дві нації були історично дуже близькими, вони були частиною однієї імперії, і вони мали довгі тісні відносини. Росіяни протягом кількох століть мали колоніальну присутність в Україні. На думку Епплбаум, саме тоді, коли росіяни бачать, що Україна йде іншим шляхом, вони відчувають загрозу.
Далі Епплбаум наводить приклад зі Сталіним, який боявся українського національного руху почасти тому, що це був ідеологічний виклик більшовизму, радянському комунізмові, а почасти тому, що він знав, що відбулося після російської революції, коли сталася велика українська революція, яка поставила за мету створення української держави.
На думку історикині, українська революція в певний момент стала реальним викликом для існування більшовицького режиму, коли здавалось, що через українську революцію Біла армія просунеться далі в Росію і, можливо, навіть досягне Москви.
Це, як вважає Епплбаум, стало причиною, чому Сталін так боявся українського націоналізму. Після колективізації в 1929 році, коли відбулися повстання по всій Україні, він став ще більше одержимий цим. Люди не просто бунтували проти керівництва в Україні, це могло мати певний вплив і на Росію.
Епплбаум далі проводить паралель з Путіним, який сприймає Україну як екзистенційну загрозу для Росії. Те, чого він боїться, це мова демократії, бажання бути частиною Європи, що так мотивує українців. Він боїться, щоб це не вплинуло на Росію. Якщо Україна може стати незалежною демократичною європейською державою, то чому не може Росія?
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Soft power: як російська культура допомагає вбивати українців
Саме тому Путін неодноразово протягом останніх кількох тижнів повторював, що існування суверенної незалежної України становить для нього особисту загрозу.
Багато людей у Росії підтримують війну, але, як вважає Епплбаум, у такому суспільстві, як російське, насправді немає громадської думки і дуже важко дізнатися, що люди насправді думають і відчувають, якщо вони справді про щось думають і щось відчувають. Адже для більшості людей, як вона вважає, це тема, якої вони не хочуть торкатися або думати про неї. Це надто страшно.
За словами історикині, більша частина того, що Путін говорить про історію, це настільки дивно, що Епплбаум була абсолютно неготова до його коментарів про винайдену Леніним Україну. На її думку, безперечно є переконання, що Київ – це якимось чином російське місто, яке їм належить, є російським за походженням. Воно справді глибоко вкорінене в російському менталітеті, і пояснити їм, чому це неправда, буде надзвичайно важливим завданням для українців протягом наступного сторіччя.
