Відомий історик, професор Єльського університету Тімоті Снайдера у своїй колонці для видання The New York Times розмірковує про сутність російського фашизму. Снайдер, вважає, що у Другій світовій війні було переможено нацистську Німеччину, але не ідеологію фашизму.

Explainer публікує скорочений переклад статті.

Фашизм ніколи не перемагали як ідею. Як культ ірраціональності та насильства, його не можна було перемогти як аргумент: поки нацистська Німеччина здавалася сильною, європейці та інші спокушалися. Лише на полях битв Другої світової війни фашизм перемогли. Тепер все повернулося — й цього разу країною, яка веде фашистську руйнівну війну, є Росія. Якщо Росія переможе, фашисти у всьому світі заспокояться.

Ми помиляємось, обмежуючи наші страхи перед фашизмом образом Гітлера та Голокосту. Фашизм мав італійське походження, був популярним у Румунії, де фашистами були православні християни, які мріяли про очищення від насильства, і мав прихильників у всій Європі (та Америці). У всіх його різновидах йшлося про перемогу волі над розумом.

У людей різні погляди щодо того, що таке фашизм. Але сьогоднішня Росія відповідає більшості критеріїв, які схильні застосовувати вчені.

Культ навколо одного лідера, Володимира Путіна. Тут є культ мертвих, організований навколо Другої світової війни. Є міф про золотий вік колишньої імперської величі, який необхідно відновити за допомогою війни — смертоносної війни з Україною. Україна не вперше стає об’єктом фашистської війни. Завоювання країни було головною метою війни Гітлера у 1941 році.

Подібність з війною Путіна вражає. Кремль вважає Україну штучною державою, чий президент-єврей доводить, що вона не може бути реальною. Крім того, після ліквідації невеликого прошарку еліти, маси, що зароджуються, з радістю погодяться на російське панування. Багато хто не наважується вважати сьогоднішню Росію фашистською, тому що сталінський Радянський Союз визначав себе як антифашистський. Але таке визначення не допомогло зрозуміти, що таке фашизм.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 10 причин, чому українська перемога важлива не лише для України, а й для світу — історик Тімоті Снайдер

До приходу Гітлера до влади у 1933 році Радянський Союз ставився до фашистів як до ще однієї форми капіталістичного ворога.

У 1939 році СРСР приєднався до нацистської Німеччини як фактичний союзник, і дві держави разом вторглися до Польщі.

Але росіяни сьогодні не говорять про цей факт, адже закони пам’яті роблять це злочином. Друга світова війна є елементом історичного міфу Путіна про невинуватість Росії та втрачену велич — Росія повинна мати монополію на жертву і перемогу. Те, що Сталін став причиною Другої світової війни, об’єднавшись із Гітлером — про це не можна не лише говорити, про це не можна й думати.

Гнучкість Сталіна щодо фашизму — ключ до розуміння сьогоднішньої Росії. Спочатку до фашизму ставилися з байдужістю, потім він був поганим, потім усе було добре, згодом — коли Гітлер зрадив Сталіна і Німеччина напала на Радянський Союз — він знову став поганим. Але ніхто так і не пояснив, що це означає. Це була коробка, в яку можна було покласти що завгодно.

Як сказав нацистський мислитель Карл Шмітт, фашистська політика починається з визначення ворога. Оскільки радянський антифашизм просто означав визначення ворога, він пропонував фашизму чорний хід, через який можна було повернутися до Росії.

У Росії ХХІ століття “антифашизм” просто став правом російського лідера визначати національних ворогів. Справжнім російським фашистам, таким як Олександр Дугін та Олександр Проханов, приділяли увагу у ЗМІ. А сам Путін послуговувався роботою міжвоєнного російського фашиста Івана Ільїна.

Для президента “фашист” чи “нацист” — це просто той, хто виступає проти нього чи його плану щодо знищення України. Українці — “нацисти”, бо вони не визнають себе росіянами та чинять опір.

Мандрівнику в часі з 1930-х років не буде важко визначити режим Путіна як фашистський. Символ Z, мітинги, пропаганда, війна як очищувальний акт насильства та ями смерті навколо українських міст роблять усе це дуже зрозумілим.

Війна проти України — це не лише повернення на традиційне фашистське поле бою, а й повернення до традиційної фашистської мови та практики. Інші люди існують для того, щоб їх колонізували. Існування України – це міжнародна змова. Війна – це відповідь.

Оскільки Путін говорить про фашистів як ворогів, нам може бути важко зрозуміти, що він насправді може бути фашистом. Але у війні Росії з Україною “нацист” означає просто “ворог-недолюдина” — той, кого росіяни можуть вбити.

Ненависницькі висловлювання в бік українців полегшують їхнє вбивство, як ми бачимо в Бучі, Маріуполі та у всіх частинах України, які були окуповані Росією. Братські могили — це не випадково, це очікуваний наслідок фашистської війни на знищення.

Фашисти, які називають інших людей “фашистами”, — це фашизм, доведений до своєї нелогічної крайності як культ нерозумності. Це останній момент, коли розпалювання ненависті спотворює реальність, а пропаганда стає чистою наполегливістю. Це апогей волі над думкою. Називати інших фашистами, коли ви самі фашисти, — основна путінська практика. Джейсон Стенлі, американський філософ, називає це “підривом пропаганди”. Я назвав це “шизофашизмом”. В українців найелегантніше формулювання. Вони називають це “рашизмом” .

Ми знаємо про фашизм більше, ніж у 1930-ті роки. Тепер ми знаємо, до чого це призвело. Ми маємо визнати фашизм, бо тоді ми знаємо, з чим маємо справу. Але визнати це не означає скасувати це. Фашизм — це не дискусійна позиція, а культ волі, що бере початок з фікції. Йдеться про містичність людини, яка зцілює світ насильством, і цю містичність пропаганда підтримуватиме до кінця. Це можна скасувати лише демонстрацією слабкості лідера.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому Путін, як колись Сталін, так боїться України — пояснює історикиня Енн Епплбаум

Фашистський лідер має бути переможеним, а це означає, що ті, хто виступає проти фашизму, повинні зробити все необхідне, щоб перемогти його. Тільки тоді міфи руйнуються.

Як і в 1930-х роках, демократія у всьому світі відступає, і фашисти розпочали війну зі своїми сусідами. Якщо Росія переможе, це буде не просто руйнація демократії силою. Це буде деморалізація демократій у всьому світі. Ще до війни друзі Росії – Марін Ле Пен, Віктор Орбан, Такер Карлсон – були ворогами демократії. Перемоги фашистів на полях бою підтвердять, що сила завжди переможе, що розум — для невдах і що демократії зазнають поразки.

Якби Україна не чинила опір, це була б чорна весна для демократів усього світу. Якщо Україна не переможе, на нас можуть чекати десятиліття мороку.