Вже місяць як українці живуть у новій реальності. 24 лютого РФ розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Майже одночасно з наступом окупантів, президент Володимир Зеленський почав виступати з вимогами до країн Заходу закрити небо для російських літаків та ракет над Україною, щоб від ударів ракет та авіанальотів РФ перестали гинути мирні українці.

На думку президента, закриття неба над Україною не було б втягуванням країн НАТО у війну. У той же час, на початку березня Генсек альянсу Йєнс Столтенберг заявив, що Альянс не є частиною конфлікту і несе відповідальність за те аби він не вийшов за межі України.

Тож не дочекавшись закриття неба, з Офісу президента почали надходити заяви про те, що мовляв НАТО є безсилим перед РФ і Україна готова відмовитися від вступу до НАТО та хоче створити новий Альянс аби покласти край війні.

Зокрема, радник голови ОП Михайло Подоляк заявив, що цього разу це буде домовленість не на зразок Будапештського меморандуму, а “конкретна угода, яка відповідає всім нормам міжнародного права”.

Розібратися у цьому питанні спробував журналіст-міжнародник та головний редактор «Європейської правди» Сергій Сидоренко у статті для ЄП “Альтернатива НАТО: чим загрожує відмова України від Альянсу за домовленістю з Кремлем”.

Редакція Еxplainer вважає цю тему надзвичайно важливою у контексті переговорів України та РФ і пропонує читачам переказ цієї статті.

Чим може загрожувати відмова України від НАТО?

Про «нейтралітет» України йдеться на переговорах української та російської сторін, проте жодних домовленостей у цьому питанні не було досягнуто, попри заяви росіян.

Всередині нашої країни тема вступу до НАТО стала яблуком розбрату. Одні вважають, що своїм прагненням до Альянсу Україні варто поступитися, якщо для РФ це є наріжним каменем. Інші ж дорікають НАТО, що Україна не отримує від нього належного захисту. Серед цих позицій деякі українські посадовці активно просувають меседж про те, що замість НАТО варто розробити інший формат, який давав би Україні ще твердіші гарантії захисту.

Паралельно з цим, наголошує Сергій Сидоренко, ми бачимо, як в інформпросторі педалюється критика НАТО як недієздатної організації, яка не підтримує Україну, а також те, що Україну нібито гарантовано не візьмуть до Альянсу. Втім, як наголошує він, наразі перспектива вступу перетворилася в цілком досяжну мету, яка може стати реальністю досить-таки швидко, якщо Україна зараз не відмовиться від євроатлантичного спрямування. 

У своєму матеріалі автор наголошує, що претензії до НАТО мають сенс, але більшість з них – абсолютно безпідставні, і розвінчує найбільш популярні міфи частини українських політиків, які у своїх заявах та виступах дискредитують НАТО.

МІФ №1

НАТО – слабке і не захищає своїх членів, а тому нам вступ до Альянсу не потрібен

Держави-члени Альянсу мають все те, чого прагне Україна: системи ППО, постійне повітряне патрулювання, союзників тощо. Як приклад він наводить зростання військової присутності союзників Польщі на фоні погроз РФ у її бік.

Тож припущення, що ключові держави-союзники не будуть захищати інших у разі нападу Путіна, Сидоренко називає безпідставними. Україна ж поки не є членом Альянсу, тому зобов’язань захищати нас, та ще й від ядерної держави, США та інші не мають.

На його думку, ми можемо дорікати союзникам, що вони не усвідомлюють, яку загрозу несе Путін, але ми не повинні забувати й про те,  що кожна держава та кожен оборонний союз мають передусім захищати власні кордони та уникати війни на своїй території. Саме це і робить НАТО.

МІФ №2

Україну ніколи не візьмуть до Альянсу

Україна ніколи не чула прямих заяв про те, що нам не увійти до НАТО. Навпаки, під час міжнародних зустрічей в бік нашої держави чути зовсім протилежне, а в межах розробки нової Стратегічної концепції НАТО вже дискутують про те, яким може бути шлях до майбутнього вступу до Альянсу держав із наявною окупованою територією, і у владних структурах України про це знають.

Брюссель вже розпочав розгляд нашої заявки про вступ, причому за прискореною процедурою, а вступ до НАТО та ЄС політично тісно пов’язані один з одним, незважаючи на те, що це дві різні організації. Цей зв’язок не є формальним, бо це дві різні організації, але політична реальність інша. Недарма, наголошує експерт, усі держави Східної Європи йшли до них паралельно. Тому з наближенням нашого вступу до ЄС перспектива членства у НАТО стане дуже близькою, але за умови, що ми відмовимося від ультиматумів РФ.

МІФ №3

НАТО не допомагає Україні

Україна зараз воює натівською зброєю та отримує натівські розвіддані у режимі реального часу. Завдяки цьому втрати наших військових у бойових зіткненнях значно нижчі, ніж в окупантів. Дехто каже, що це зброя держав-членів, а не самого Альянсу. Так і є, наголошує Сидоренко, адже Альянс не має у своєму розпорядженні жодної системи ППО чи штурмовика, він не може нічого постачати. Усе озброєння належить державам-членам, а роль НАТО – координаційна. Тому, на думку експерта, звинувачення НАТО у непостачанні зброї Україні є чистої води маніпуляцією.

Водночас він наголошує: те, що ми отримуємо зброю від держав-членів, має зв’язок із нашою тривалою співпрацею з Альянсом, а те, що критики намагаються перекласти на НАТО все погане, а все добре приписати союзникам, за його ссловами, є маніпуляцією.

Чи є альтернатива НАТО?

У владних колах лунають заяви, що відмова від НАТО – не страшно, адже буде створено новий Альянс чи оборонний союз. Але така обіцянка, за словами Сидоренка, точно не буде виконана з однієї простої причини: будь-який інший безпековий союз, який дасть Україні гарантії безпеки, так само неможливо створити під час збройного протистояння, бо для його учасників це означало б автоматичне залучення до війни. Тому в такій ситуації ми можемо отримати щось на кшталт Будапештського меморандуму, «в якому “гарантами”, що пообіцяли захищати України, одночасно будуть держави-вороги, Китай та США, а також Росія – це нонсенс. Ця структура навряд працюватиме навіть на папері».

Сидоренко наголошує, що ми можемо погодитися зі словами Володимира Зеленського про те, що безпекова архітектура світу потребуватиме перебудови після війни, однак невідомо скільки ще триватиме війна і до яких масштабів розростеться, тому, відповідно, й розмови про цю архітектуру – передчасні.

Натомість зараз влада пропонує нам відмовитися від НАТО з реальними гарантіями спільної оборони для своїх членів на користь невідомості. Якщо таке рішення все ж ухвалять, значна частина суспільства, за його словами, сприйме це як капітуляцію.

Чи може Україна відмовитися від руху до НАТО?

Попри заяви високопосадовців, відмовитися від руху до членства буде непросто, зазначає Сидоренко. Адже всім відомо, що прагнення України щодо вступу до НАТО прописані у Конституції України. В Основному документі також чітко прописано, що під час воєнного чи надзвичайного стану вносити зміни до Конституції – заборонено.

Сидоренко також наголошує, що навіть якщо й можна було б це зробити, то це процес не одного дня, адже передбачає голосування на двох сесіях парламенту та висновок Конституційного Суду. Тож внести зміни за кілька днів – малоймовірно, та ще й, якщо врахувати, що Конституційний Суд не надто лояльний до президента.

Якими можуть бути сценарії відмови від НАТО?

Сергій Сидоренко пропонує кілька сценаріїв розвитку подій:

  • Домовленість, коли ворог утримує значну частину територій, які він окупував під час повномасштабного вторгнення, а звідси випливає, що небезпека чергового наступу будь-якої миті лишається. На його думку, українська влада, очевидно, не самогубці, тому за таких умов і не подумає оголошувати про завершення воєнного стану в країні. Тому, Сидоренко переконаний, що домовленості за таким сценарієм навіть не розпочнуться.
  • Підписання миру з агресором після того, як ЗСУ досягнуть проміжної перемоги та  виб’ють ворога за межі українського кордону, або як мінімум до межі, контрольованої урядом станом на 23 лютого. Такий варіант, на думку Сидоренка, є більш прийнятним, адже за таких умов вже можна буде говорити про міжнародні миротворчі місії на кордоні. За такого сценарію зміна Конституції лишається також нереальною, оскільки в парламенті не буде єдності на підтримку такого рішення, а отже, 300 голосів не назбирається.
  • Відмова від НАТО без зміни Конституції. Він, на думку експерта, єдиний теоретично реальний, тож його варто розглянути окремо.

У своїй публікації Сидоренко називає такий сценарій відмовою від НАТО «руками» Заходу і вимальовує уявну ситуацію, що Північноатлантична рада відмовляється від свого попереднього рішення про те, що Україна таки стане членом Альянсу, більше не визнаватиме нас “державою-аспірантом” і ухвалить політичну обіцянку не поновлювати переговори про членство.

У такому разі, наголошує експерт, це зведе нанівець “натівські” норми Конституції, оминаючи процедуру внесення змін до неї. Втім, на думку Сидоренка, без згоди України Альянс ніколи і нізащо на це не піде. По-перше, це може бути трактовано як капітуляція перед РФ, по-друге, є країни Альянсу, які нізащо не підуть на ухвалення такого рішення – скажімо, ті самі Польща чи Литва.

Однак, як зазначає автор публікації, яку ми взяли за основу нашого матеріалу, якщо президент, прем’єр та спікер спільно звернуться до НАТО з цим проханням і пояснять, що саме це є ключовою умовою мирної угоди з російською стороною. Але за такого сценарію обурення суспільства стане головним викликом для влади. Адже суспільство сприйме це як капітуляцію перед ворогом. Наразі українці, як ніколи, вірять у перемогу, тож така угода призведе лише до дуже складних процесів. Це все прекрасно розуміють в Офісі президента, тому там і заговорили про проведення референдуму з цього питання.