В ефірі телеканалу «Дом» прессекретарка Президента України Володимира Зеленського Юлія Мендель заявила про те, що в Україні є так звана «українська російська мова», яка є частиною культурного розмаїття.
«Росія не є монополістом на російську мову. І нам час давно самим демонополізувати російську мову. І голосно заявити, що в Україні є українська російська мова», – саме через ці слова Мендель у соцмережах хтось обурювався та критикував, а хтось сприйняв з гумором та створював свіженькі меми.
Як відомо, з 16 січня 2020-го мовою реклами, зокрема політичної, є лише українська. З 16 липня це стосується і назв аеропортів, станцій, зупинок, мови документообігу, звітності юридичних осіб тощо. З 1 вересня всі школи перейшли на українську. А з 16 січня 2021-го в Україні сфера обслуговування повністю перейшла на українську мову.
Зауважимо, що питання “української російської мови” порушувалося і раніше, зокрема очільник МВС України Арсен Аваков пропонував створити якісний російськомовний проукраїнський телеканал, який міг би зламати пропагандистську монополію Росії на міжнародному інформаційному ринку, а також закликав розвивати «нашу російську мову».
Втім, після шквалу критики щодо заяви Мендель на Банковій поспішили заявити, що висловлювання прессекретарки Президента України Юлії Мендель про «українську російську мову» є лише її приватною думкою.
Explainer пояснює, які є українсько-російські мовні зв’язки та чи є допустимим такий мовний стандарт.
«Заяви Мендель не мають перспектив» – реакція мовного омбудсмена
Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь не поділяє думки Юлії Мендель про існування в Україні «української російської мови».
«До кінця року, як це визначено Стратегією дій уряду на 2021 рік, має з’явитись державна програма розвитку і опанування української мови. Водночас маємо сьогодні слова речниці Президента. У мене виникає просте запитання: ми тепер на кого орієнтуємось? Я не поділяю таких заяв, і вважаю їх такими, що не мають жодних перспектив», – заявив Кремінь.
Мовний омбудсмен зауважив, що питання мови в Україні треба закрити раз і назавжди, адже в нас є Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної», є система освіти, є державна влада, яка повинна сприяти розвитку та функціонуванню української мови як державної. Він наголосив, що ми маємо зовнішні загрози, на які потрібно зважати.
Мовне питання й політика
На карту мовне питання почали ставити з 2004 року. Тоді вперше відбувся розкол електорату за географічним принципом. Його намагалися використати усі політичні сили. “Ми можемо говорити, що схід і південь переважно російськомовні, захід – переважно україномовний. Це питання до 2004 року особливо не цікавило владу, тому що вона вибирала собі інші шляхи політичної кар’єри. І, звичайно, зважаючи на таку ситуацію, Росія почала вкидувати питання російської мови в наш простір”, – каже політолог Олексій Кандюк.
Якщо говорити і про заяву Мендель, і про висловлювання Авакова, політолог припускає, що це може бути способом змінити акценти в суспільстві і аж ніяк не є стратегічними заявами. Як правило, коли обговорюють питання не зовсім стратегічного плану, то роблять це для того, щоби відволікати увагу від питань стратегічного. Це відбувається завжди. Не тільки в Україні. За цією темою можуть стояти питання, які є принциповими, наприклад, у сфері економіки або сфері політичних переустановок.
“Є реакція людей. Вона різна. Хотілося б вірити в інтелектуальність нашої влади, що це було сказано, аби вивчити реакцію суспільства. Якщо це справді так, то цьому буде продовження, і ми не обійдемося лише цими публічними заявами”, – додає Олексій Кандюк.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Explainer став повністю україномовним. Чому ми відмовилися від російської версії?
Вкидання мовного питання – це завжди конфлікт в Україні. Росія буде використовувати будь-який привід. І не в заяві річ. Річ у темі. “Мовне питання – це не те питання, яке потрібно порушувати публічно. Навіть якщо ми говоримо про конкретні цілі українізації, це потрібно робити тихо. Адже коли таке питання виносимо в широку публічну політичну площину – це часто призводить до негативних наслідків”.
Наприклад, є арабо-ізраїльський конфлікт, який триває роками, але при цьому в Ізраїлі офіційна друга мова – арабська. Все тому, що є політична позиція, а є політика практична. Політолог каже, що в Україні потрібно розглядати мовне питання у площині практичній, бо в нас усе роблять навпаки – публічних заяв багато, а практичних дій за цим може і не бути.
Чому в Україні не може бути “української російської мови”?
Аби дізнатися більше про історію української мови та зв’язки з російською, Explainer поспілкувався з письменником, перекладачем, ведучим YouTube-каналу “Твоя підпільна гуманітарка” Остапом Українцем, який вважає заяву прессекретарки очевидним вкиданням теми.
«Юлія Мендель – кандидатка філологічних наук, вона захистилася в КНУ імені Тараса Шевченка, вона не може не знати, що це так не працює. Якщо в нас там є якась окрема своя російська мова, то це потребує відповідного дослідження, опрацювання, кодифікації. У нас немає фактичних підстав стверджувати, що в Україні є своя російська. Не завезли!» – каже Українець.
Є корпусне дослідженя, яке показує, що відмінність між російською, якою говорять в Україні, та умовним стандартом російської мови не більша, ніж між окремими стандартами російської у самій Росії.
Тобто твердження речниці взяте з голови, воно не має підґрунтя в реальності.
Сам аргумент насправді випливає з того, що, мовляв, російська мова в Україні розвивалася в певній ізоляції від Росії і природно, що в нас тут сфомувався свій трохи відмінний соціалект. Але, по-перше, соціалект, а не окрема мова.
По-друге, коли українська реально від російської була ізольована, що в нас тут могла виникнути аж своя власна норма? Австралійська англійська, американська англійська – це реально десятки й сотні років окремого практично ізольованого розвитку з невеликою кількістю безпосередніх контактів, враховуючи те, що засоби зв’язку були обмежені.
Сьогодні російська мова впливає на українську, вона не припиняла впливати за роки незалежності, тут ніякого ізольованого розвитку не було. Ті окремі українські фрагменти, які в російськомовних в Україні трапляються, – це реліквії, які залишилися тут від русифікації. Але це не є продукт ізольованого розвитку, це не є чимось, що робить російську в Україні якоюсь ексклюзивною мовою.
«Якщо це все кодифікувати, ймовірно, можна щось знайти цікаве. Але я не впевнений, що нам вдасться знайти, наприклад, стандарт, до якого можна звести цю мову. В будь-якому разі це все потребує досліджень. Ці дослідження ніхто не робитиме, бо кому потрібно досліджувати російську мову в Україні», – каже Остап.
Мовний простір у Радянському Союзі
Політика Радянського Союзу щодо України була абсолютно колоніалістською, де ігнорувалися будь-які регіональні нюанси, відмінності в культурі. Природно, що українську наближали до російської.
По-перше, російська домінує у кінопродукції, у книжковій продукції. Маючи більше потужностей, на сьогодні це теж триває.
По-друге, освіта російською в Україні велася значно ширше, ніж українською в Росії.
«Дуже дивно, що доводиться пояснювати, які саме конкретно колоніальні впливи Росія справляла на Україну, зокрема, за останні 150 років, бо це речі, які б мали бути очевидні. І те, звідки береться сучасне становище російської в Україні, – це мало би бути очевидно, тому що ми всі вчили історію. Всі вчили, але, як виявилось, не всі зрозуміли, про що там йдеться і як це працює», – наголошує Остап Українець.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Український правопис – пояснюємо
На сьогодні російську вважають природним утворенням, тому що на момент, коли Україна здобула незалежність, російська тут вже була, а що передувало цьому – ми не згадуємо і враховувати цей контекст не вважаємо за потрібне. Пояснюємо, що «так історично склалось» і пропонуємо сприймати це як належне, що у нас тут є якась своя російська, тому що з Росією її вже негарно асоціювати, і будемо розвивати її.
Остап Українець каже, що це, звичайно, абсолютно резонна думка для людей, які ідентифікують себе як носіїв цієї мови, але він таких не зустрічав.
«Трохи дивно, хто за це починає адвокатувати і які саме аргументи наводять на користь того, що нам потрібно розвивати спадщину імперії і там, де це впливає на нашу ідентичність, тому що це так спрацювало в Ірландії. Вся країна зараз гельською говорить, тому нам треба переймати той досвід і робити зараз ту помилку, яку ірландці зробили на початку ХХ століття».
Русифікація вплинула на всю Україну. Питання в тому, як, де і на кого саме. Тому що, наприклад, західні області були приєднані до УРСР значно пізніше і русифікація там тривала менше. Але при цьому на Закарпатті і на Буковині багато хто говорить російською, тому що румунам у школах викладали румунською та російською. Це була політика Радянського Союзу.
Українцям у школах викладали українську та російську. І, як наслідок, для двох народів, які живуть компактно на доволі тісній території, мовою порозуміння стає російська.
Якщо ми говоримо про російські впливи на території колишньої Гетьманщини, то там ці процеси займали більше часу, і російська там встигла повпливати довше. Так воно загалом працювало, наприклад, з тими ж польськими чи німецькими впливами в західних областях.
Мови впливають одна на одну
Українська мова виникла на базі тих говірок, якими говорили тут – на землях, на яких ми зараз живемо. Не дуже багато, але в нас є релікти тогочасної мови, зокрема побутової, і ми знаємо, що вже тоді люди говорили вельми подібно до того, як ми говоримо зараз. Вони спілкувалися трохи повільніше, більше пом’якшували слова, в них було трохи більше голосних, але дуже багато речей, які на сьогодні залишаються в нашій мові, існували вже тоді.
Те, що на мову різні мови чинять впливи – це ні для кого не секрет. Так, на українську вплинули і давньонорвезька, і грецька, і польська, і латина, і російська, і німецька, і французька. А українська, наприклад, вплинула на ту ж польську, румунську, російську і навіть на угорську. Але ми це все ігноруємо, тому що це все природний процес. Мови, які сусідять, впливають одна на одну.
Для нас важливо, як виглядає цей процес. Чи йдеться про взаємопроникнення мовних явищ, наприклад, у Чернівецькій області і в Румунії, чи йдеться про насадження мови через політику (хоча на Буковині теж було насадження через політику, але не масштабів русифікації). Це єдина відмінність, яка для нас має значення – як цей обмін відбувся. Але ми маємо розуміти, що факт цього обміну нічого нам не каже про якість самої мови.
Сьогодні про це мало де говорять, але свого часу українська настільки сильно вплинула на російську, що відколола від тамтешніх церковнослов’янських правил пласт «високого стилю», який і заклав підвалини тієї мови, яку ми сьогодні знаємо як «російську літературну».
До речі, у своїх дослідженнях російські автори, описуючи тогочасну мову й літературу, вказували на численні та системні впливи і запозичення з тогочасної української мови, якою орудували в Києво-Могилянській академії.
Все, що вам потрібно знати, перш, ніж відкрити посилання, що у XVII-XVIII ст. українська вимова сильно вплинула на російську та сформувала там новий мовний стандарт. Те, що колись було єдиним церковним книжним стандартом, уже в другій половині XVII століття почало розділятись на два різні стандарти.
Церковний виявився консервативнішим і після нетривалого періоду сильних впливів загалом повернувся до старих правил московської вимови, не у всьому, але багато в чому. Натомість високий літературний стиль більшість запозичених рис зберіг і уже ніколи їх не втратив. І саме впливи тогочасної української мови заклали базу у формуванні стандарту, який пізніше стане літературною російською мовою.
Окрім лінгвістиного погляду, Остап Українець коментує і політичний: «Українська серйозно сформувала російську, а російська – українську. Ці речі знає будь-хто, у кого є базові поняття про філологію. Але реальна історія взаємин російської та української значно глибша, складніша і менш приваблива, ніж Росія будь-коли хотіла би визнавати».
Наскільки захищені права україномовних в Україні?
Процес дерусифікації буде дуже повільним, і він буде здебільшого не в юридичній площині, а в площині побутових практик. Ведучий «Твоєї підпільної гуманітарки» каже, що не почувається компетентним говорити сьогодні про політичні чи ідеологічні імплікації заяв. Однак зауважує, що права україномовних в Україні захищені краще, ніж це було 10 років тому.
«Зараз українізація значною мірою тримається на людях, котрі це роблять, тому що хочуть це робити. Натомість інституційна русифікація впирається здебільшого в брак політичної волі проводити хоча б якусь мовну політику. Послідовну та підставову мовну політику, а не таку, як зараз із законом про мову, коли єдиний інструмент у твоїх руках – це написати і відіслати поштою скаргу».
Щоби долучитися до українізації або хоча би не емоційно, а раціонально реагувати на будь-які заяви, потрібно просто вчити українську мову та її історію.
Остап Українець сам читає і рекомендує іншим таку літературу:
