На сьогодні функціонують різноманітні безкоштовні курси української мови для всіх охочих її вивчати.
Наприклад, у Львові – це розмовний клуб «Говорімо українською». Участь у клубі безкоштовна. Зустрічі відбувалися двічі на тиждень на платформі ZOOM.
Також доступні курси від Є-мова. Це перша онлайнова платформа з вивчення української мови з наголосом на живе розмовне спілкування. Платформа забезпечує комплексний підхід до вивчення української мови за допомогою практичних занять, навчальних матеріалів і відео, тестової перевірки знань, моніторингу успішності, сертифікації знань.
Наразі українську мову від платформи можна вивчати і на SWEET.TV. Там є повний курс початкового рівня «Українська за 27 уроків» з відео, тестами та завданнями. Доступ до курсів відкритий та безоплатний.
Також курс доступний і на Prometheus.
Зауважимо і про доступні курси української мови на платформі для дітей, молоді, освітян і батьків – Юнісеф Learning passport.
Ті регіони, які є відносно безпечними, взяли на себе відповідальність навчати української переважно тих людей, які вимушено переїхали з тимчасово окупованих територій чи тих, де тривають бойові дії.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українська мова – зброя народу: чому мовне питання під час війни надважливе
Львівський національний університет імені Івана Франка на базі Інституту післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки впровадив безоплатний практичний онлайн-курс «Українська мова: основи успішної комунікації». Курс призначений для всіх (незалежно від віку та рівня освіти), хто має намір удосконалити навички використання української мови для забезпечення основних потреб щодо розгорнутого спілкування у повсякденних ситуаціях.
У Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка теж запропонували курси української мови для вимушених переселенців. Організовують та проводять їх науково-педагогічні працівники кафедри загального мовознавства і слов’янських мов та кафедри української мови та методики її навчання.
Крім цього, філологічний факультет Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича влаштував «Курси з вивчення української мови як державної» для тимчасово переселених осіб із зони бойових дій. Викладачі обіцяють, що в результаті вивчення курсу слухачі отримають змогу вільно і грамотно здійснювати усну й письмову комунікацію українською.
Нагадаємо, що раніше уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь закликав заклади освіти України підтримати ініціативу провідних університетів країни та організувати безкоштовні курси з вивчення української мови для тимчасово переселених осіб із зони бойових дій.
«Харизматична українська»: як працює розмовний клуб у Чернівцях
Коли на Буковину, як один із відносно безпечних регіонів, почало прибувати все більше вимушених переселенців у них виник запит на вивчення української, а у місцевих виникло бажання бути в цьому корисними. З 5 квітня у Резиденції молоді стартував Розмовний клуб. Його основною спікеркою стала українська письменниця, науковця, методистка Буковинського центру культури і мистецтва Іванна Стеф’юк.
Іванна пригадує, що перше заняття зібрало аншлаг. Це були люди дуже різні між собою не тільки географічно. Учасники різного віку, досвіду і кожен мав свою мотивацію вчити українську.
Розмовний клуб відрізняється від курсів вивчення української. Кожне заняття є автономним. Люди переїхали у Чернівці на невизначений термін, тож організатори вирішили, що нерезонно розробляти стаціонарний курс на відповідний період.
Курси української – то вивчення мови від абетки і до синтаксису. Розмовний клуб – це коли навколо здавалося би віддалених тем (звичаї і традиції, етикет, риторика) вибудовується мовне заняття таким чином, що люди удосконалюють українську мову ніби непомітно для себе, невимушено.
«Я так негласно назвала такий метод харизматичною українською мовою. Бо насправді чисто психологічно я проти будь-якого примусу, в мене на занятті ніхто нічого не повинен і тим не менше кожен відчуває саме любов до української мови. Це дуже помітно з того, як ми спілкуємося одне з одним», – прокоментувала філологиня спеціально для Explainer.
Це і мовні вправи, і заглиблення в теоретичні речі, і подекуди філософія. Часто заняття завершувались тим, що учасники читали одне одному вірші і мріяли, куди разом поїдуть у мандри.
За словами Іванни Стеф’юк, мова з філософського погляду – це непросто засаднича річ, з якої розпочинається усвідомлення себе, як українця. Це ще дуже приватна і дуже душевна річ. Саме тому її потрібно вивчати серцем. Цей сердечний вибір має велике значення, щоби українська для людини стала органічною, мовою її серця.
«Бачу, що не всі відвідувачі – це люди, які опановують мову «з нуля» чи принаймні з початкового рівня. Добре розуміють українську всі учасники. Вони добре читають українською. В них гарна вимова. Але розмовляють несміливо», – каже науковиця. Тож працюють над цим. І за відгуками бачимо, що люди очікують нових занять, а дехто, навіть переїхавши до Києва, цікавиться, чи можна долучитись онлайн.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому в Україні не може бути «української російської мови»?
Зауважимо, що окремі лекційні заняття таки фіксують онлайн і всі охочі можуть переглянути їх у зручний час. Наприклад, тему «Антивірус для мови: як лікувати суржик» чи про етнотаємниці «місць мили» України та «казкову лексику». Натомість практичні заняття з вправами та душевними розмовами гарантовані тільки в офлайнформаті.
Іванна звертає увагу на важливий момент – підтримувати тих, хто хоче спілкуватися українською, але поки не може робити це «чисто». «Я не вважаю суржик поганим явищем, адже він тимчасовий. Для мене суржик – це перехідний етап. Абсолютно логічно, що людина, яка вчить українську, подекуди ще буде вживати слова з іншої мови. Якщо боятися цього – це заблокувати собі шлях до пізнання. Людині, для якої важлива упевненість у собі – це може бути вирішальним каменем спотикання», – коментує філологиня.
Від 5 квітня вже відбулося понад 10 занять.Обираючи теми, окрім власних міркувань і бачення, враховують пропозиції відвідувачів. Іванна розмірковує, що триватиме розмовний клуб до тих пір, поки буде запит та зацікавленість людей. «Виник цей розмовний клуб настільки непрогнозовано для нас самих, що важко спрогнозувати, якими будуть результати. Я щиро сподіваюся, що цими результатами буде щира зацікавленість та увага до української мови, українських традицій, української історії і всього того, що робить нас українцями», – каже Іванна Стеф’юк.
«Соловей співає» – фільм про мову, який варто подивитися
Пригадайте, як на початку повномасштабного вторгнення всі почали масово переходити на українську і зовсім невдовзі розпочалося розбурхування у соцмережах мовляв мова не на часі. Це знову спротидіяла російська пропаганда. Задля того, щоби знову намагатися розколоти українське суспільство. Власне ці міфи «какаяразніца», «мова не на часі» ще у 2019 році досліджували та розвінчували у документальному фільмі «Соловей співає» Сьогодні фільм як ніколи актуальний!
«Це абсолютно питання на часі і під час війни як ніколи. Адже ця війна росіян проти українців має такий цивілізаційний вимір. Їхнє завдання не просто захопити Україну, а знищити наш народ, нашу націю. Мова є одним з ідентифікаторів нації», – коментує для Explainer режисерка та продюсерка фільму Леся Воронюк.
Нагадаємо, що фільм знімали в Україні, Білорусі, Ізраїлі, США та Великій Британії. Як відомо, творці стрічки вперше в історії української документальної журналістики проаналізували українське мовне питання через призму досвідів інших країн. Відповідали на запитання, чому чимало громадян України відмовляються спілкуватися українською мовою, чому бува відчувають спротив або навіть відразу, розглядали комплексно питання лінгвоциду.
Від початку повномасштабної війни українці між собою діляться посиланням на фільм, обговорюють питання, які актуалізовує ця стрічка. Леся Воронюк на сторінці у Facebook відзначає, що станом на 23 лютого на YouTube було вісімдесят тисяч переглядів фільму. Тим часом на сьогодні кількість сягнула понад один мільйон триста тисяч переглядів. «Прикро, що такою ціною. Роки просвітницької роботи ледь помітні. Українська україномовна культура часто маргінальна порівняно із малороскою попсою. І ось тільки тепер потворне пекло війни жене шукати відповіді…», – зауважила Воронюк.
Окрім переглядів у мережі, українцям пропонували покази офлайн. Зокрема, на Буковині, за участі режисерки відбулась не одна така зустріч та обговорення. Леся Воронюк зізналася Explainer, щопід час показів були приємні моменти, коли люди підходили і розповідали, як після 24 лютого перейшли на українську або що фільм став останньою краплею повернутись до рідної української. «Процес національного відродження йде і не варто піддаватися в соцмережах на атаки ботів, які розпалюють дискусії, що не варто зараз говорити про мову. Треба збирати сили в кулак, перетворювати травму та біль на ресурс і не відступати», – наголошує режисерка та продюсерка фільму.
Ми на сьогодні по-різному відстоюємо не лише територію, не лише життя людей, але й нашу культуру і наше слово. Мова – ще одна наша зброя проти рашистських загарбників. Це питання нашої ідентичності та національної безпеки.
