8 травня Україна разом із країнами Європи та США вшановує борців із нацизмом та всіх жертв Другої світової війни, а 9 травня – 77 річницю перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, який запровадили на зміну радянському Дню перемоги.
Цьогоріч ці свята відзначаються під час найзапекліших боїв новітньої російсько-української війни, коли над світом знову нависла глобальна загроза російського фашизму.
Тим часом в українському суспільстві тривають дискусії про те, які дати гідні відзнаки, а у Верховної Ради пропонують зробити 9 травня Днем Європи, позбавивши його статусу Дня перемоги та вихідного.
Explainer пояснює, що відзначають українці 8 та 9 травня та як змінилось їхнє ставлення до цих пам’ятних дат.
Як 8 травня стало символом перемоги над нацизмом?
Європа та Сполучені Штати Америки відзначають День пам’яті жертв Другої світової війни 1939-1945 років 8 травня. Саме цього дня у 1945 році була підписана капітуляція нацистської Німеччини. У Європі цей пам’ятний день має офіційну назву “Victory in Europe Day”.
На відміну від європейських країн, у СРСР перемогу над нацистами традиційно відзначали 9 травня. Капітуляція була підписана 8 травня о 22:43 за центрально-європейським часом – у Москві на той час було вже 00:43 наступного дня – 9 травня.
Згідно резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 22 листопада 2004 року, крім святкування своїх Днів Перемоги чи Визволення, пропонується щороку відзначати один або два дні (8 й 9 травня) як данину пам’яті всіх жертв Другої світової війни.
До 2015 року Україна разом з іншими країнами СНД святкувала 9 травня День Перемоги у Великій Вітчизняній війні (1941-1945 рр.).
У 2015 році Верховна Рада України прийняла закон про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років, який встановив 8 травня Днем пам’яті і примирення, а замість радянського свята День Перемоги був встановлений День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, який щорічно відзначатиметься 9 травня.
В Українському інституті національної пам’яті наголосили на особливому значенні Дня пам’яті та примирення під час російсько-української війни. 8 та 9 травня мають бути нагадуванням про страшну катастрофу та застереженням, що не можна вирішувати складні міжнародні проблеми збройним шляхом.
Чому ми не можемо говорити про перемогу у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр?
Велика вітчизняна війна – це частина російської та радянської історичної традиції і не має до нас стосунку. Українці на початок Другої світової були розділені між кількома державами, тож змушені були воювати за чужі інтереси і вбивати інших українців.
Коли 22 червня 1941 року Гітлер напав на СРСР і розпочалася Велика вітчизняна війна – українці вже давно два роки як воювали.
У березні 1939 року вояки Карпатської січі обороняли незалежність Карпатської України від угорських військ, а з 1 вересня 1939 року брали участь у Другій світовій війні проти Гітлера та його союзника Сталіна, які разом окупували Польшу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Друга світова війна – пояснюємо у 32 мапах
У польській армії на початок Другої світової служили близько 120 тис українців, 8 тисяч із них загинуло протягом вересня 1939 року. Німецька авіація у 1939 році бомбардувала Львів та інші західноукраїнські міста, що перебували у складі Польщі, а Львів пережив подвійну облогу із заходу нацистськими військами, зі сходу – радянськими.
Таким чином українці були змушені воювати проти двох тоталітарних агресорів – Гітлера та Сталіна, які у перші роки війни були союзниками.
Єдиною армією, яка представляла інтереси України була УПА, яка була змушена воювати на два фронти, як проти німецьких, так і проти радянських військ. Згодом 0,5 млн осіб: вояків і цивільних було репресовано за це Сталіним.
Росія “приватизувала” свято перемоги, перетворивши його на елемент своєї державної ідеології задля ведення агресивної політики у наш час, зокрема проти України.
Жодна країна не може претендувати на визнання власної виняткової ролі у перемозі над нацизмом. Перемога стала можливою завдяки зусиллям багатьох держав та народів.
В Євросоюзі, США та Великобританії добре пам’ятають трагедію світової війни, Голокост та інші воєнні злочини, тому головна ідея – це недопустити, аби ця трагедія повторилася – “ніколи знову” від російського “можемо повторити”.
Україна, яка обрала європейський шлях розвитку обрала й чесний погляд на історію Другої світової війни як передусім трагедії для всього людства.
День пам’яті та примирення та День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні символізує не тріумф переможців над переможеними, а має бути нагадуванням про страшну катастрофу і застереженням, що не можна розв’язувати складні міжнародні проблеми збройним шляхом, ультиматумами, агресією, анексією.
Найважливішим підсумком війни має бути не культ перемоги, а вміння цінувати мир, категорично і безкомпромісно захищати його всіма розумними засобами.
Як змінилося ставлення українців до 8 і 9 травня?
За словами гендиректора Київського міжнародного інституту соціології Володимира Паніотто, за останні 10 років ставлення українців до Дня перемоги суттєво змінилась.
Якщо на 2011 рік для 50% українців це був один з головних та найбільш важливих святкових днів року, то вже у 2021 році лише 18% опитуваних вважали 9 травня важливим святом.
Втім, це не означає, що українці більше не відзначають День перемоги 9 травня, йдеться про переоцінку ставлення до нього, особливо на тлі російсько-української війни про що свідчать квітневі дані опитування соціологічної групи «Рейтинг».
« Якщо до 2022 року це свято абсолютною більшістю (80%) дорослого населення сприймалося як таке, що має значимий особистий символізм, то у 2022 році для значної частини опитаних воно перейшло у розряд пережитків минулого (36%), або ж буденності (23%)», – кажуть автори дослідження.
«Крім того, «переможний» символізм цього дня змінився на «меморіальний».
З 2012 року фіксувалася поступова динаміка переосмислення цієї дати. Але війна з Росією різко змінила погляди українців і сьогодні для 80% опитаних – це День пам’яті, і лише для 15% – День перемоги (у 2018 таких було 58%)», – кажуть соціологи.
Як відрізняються святкування 9 травня в Росії та в Україні
9 травня є в Росії одним із головних свят, і різниця з ставленням до цього свята в Україні велика.
Для президента Росії Володимира Путіна 9 травня має сакральне значення для. День перемоги вже давно став наріжним каменем російського імперіалізму, перетворившись з дня пам’яті про загиблих на день перемоги над уявним Заходом та засобом відновити вплив у пострадянських країнах.
Ставлення росіян до Дня перемоги можна проілюструвати на їхньому ставленні до постаті очільника СРСР періоду Другої світової війни Йосипа Сталіна.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому Путін, як колись Сталін, так боїться України — пояснює історикиня Енн Епплбаум
За словами Володимира Паніотто, диктатор та вбивця поступово стає в Росії позитивною фігурою і взагалі має зараз 59% позитивного ставлення. Саме його росіяни вважають найбільш видатної особистості всіх часів та народів.
Свято перемоги сформувало у російському суспільстві феномен, який прийнято називати шовінізмом або комплексом величі нації. Ну й закономірно всі інші пострадянські народи — учасники війни були з перемоги викреслені, особливо українці, каже Паніотто, нагадавши сумнозвісні слова Путіна про перемогу без українців.
За словами директора Інституту національної пам’яті Антона Дробовича, в Україні відзначення спочатку 9 травня, а потім 8 та 9 травня завжди характеризувалося меншим рівнем пафосу.
Якщо Росія використовує пам’ять про Другу світову війну, як спосіб мобілізації громадян та реваншистський, агресивно-мілітарний день, то українці постійно рефлексували щодо подій Другої світової війни та того, якою була ця перемога. Все частіше українці почали замислюватися до людського боку цієї війни — історії остарбайтерів, військовополонених, концтаборів, життя в окупації. Що війна – це не тільки «Ура! Победили!», вважає Дробович.
Він впевнений, що в Україні поступово приживається європейська модель пошанування — менше пафосу, більше міркування, менше батального, більше людського, а символ маку та гасла «Ніколи знову!» і «Пам’ятаємо та перемагаємо!» знайшли місце в серцях українців.
