1 жовтня в Україні відзначають День захисників і захисниць. Це державне свято з відносно недавньою історією, але з глибоким змістом. Воно поєднує військові традиції, релігійні уявлення та сучасний досвід війни, яку країна переживає вже понад десятиліття.
Першою датою свята було 14 жовтня – день Покрови Пресвятої Богородиці. Для козаків це був час важливих рад, а у ХХ столітті саме цього дня постала Українська повстанська армія. Після переходу церков на новий календар святкування змістили на 1 жовтня.
Сьогодні День захисників і захисниць – це свято всіх, хто бере участь у захисті країни: від бійців на передовій до волонтерів і тих, хто допомагає армії в тилу. Це нагадування, що незалежність і безпека ніколи не даються автоматично – вони потребують щоденної роботи й спільної відповідальності.
Історія свята
До 2014 року в Україні офіційно відзначали 23 лютого – «День захисника Вітчизни». Його історія починалася ще у 1922 році, коли більшовицька влада запровадила «День Червоної армії». У СРСР ця дата стала елементом ідеології, символом «героїчної» радянської армії і водночас сприймалася як «чоловічий день» – неофіційний аналог 8 березня.
У незалежній Україні 23 лютого зберігалося як державне свято, хоча з українською військовою традицією воно нічого спільного не мало. Після початку війни з Росією стало очевидно: відзначати армію в день створення Червоної армії – абсурд. Україна потребувала власної дати, вкоріненої у національну історію.
Такою датою стало 14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці. Для козаків це був особливий день військових рад і виборів отаманів, а у ХХ столітті саме цього дня постала Українська повстанська армія. Символіка була настільки промовистою, що 14 жовтня 2014 року президент Петро Порошенко підписав указ про встановлення Дня захисника України.
У 2015 році Верховна Рада надала цьому дню статус державного свята і зробила його вихідним. У 2021 році за ініціативи президента Володимира Зеленського він отримав нову назву – День захисників і захисниць України. Це рішення стало важливим сигналом: оборона держави – справа не лише чоловіків, а й жінок, чия роль у війську та на фронті стала дедалі помітнішою.
У 2023 році, після переходу церков на новий календар, святкування перенесли з 14 на 1 жовтня. Відтоді День захисників і захисниць відзначають саме на початку жовтня – у день, що й далі зберігає зв’язок із традицією Покрови та визвольними змаганнями.
Традиції та духовне значення Покрови
День захисників і захисниць нерозривно пов’язаний зі святом Покрови Пресвятої Богородиці. За легендою, під час облоги Константинополя у Х столітті Богородиця явилася людям і розпростерла над ними свій омофор – знак захисту. Відтоді її вважали покровителькою і заступницею.
В українській культурі культ Покрови особливо укорінився в козацьку добу. Запорожці вважали Богородицю своєю покровителькою, будували на Січі церкви на її честь і збиралися на ради саме 14 жовтня. У мистецтві поширилися ікони «Козацька Покрова», де під її омофором зображували козацьку старшину і гетьманів.
У ХХ столітті цей день набув нового змісту: 14 жовтня 1942 року було створено Українську повстанську армію. Традиція, що йшла від козацтва, отримала продовження у визвольному русі.
Після відновлення незалежності Покрова зберегла своє значення, а з 2014 року стала основою для нового державного свята. Сьогодні вона має кілька вимірів: для церкви – релігійний, для історії – символ козацької спадщини, для сучасної України – духовний образ захисту й стійкості.
Тяглість військових традицій
Українська історія відзначається спадковістю військових традицій. Від княжих дружин Київської Русі до козацького війська, від січових стрільців до армії УНР та повстанців ХХ століття – кожне покоління воїнів передавало наступним не лише досвід бою, а й символи та уявлення про честь.
Козацтво створило власний кодекс честі й традицію самоврядування, яка вплинула навіть на сучасні військові структури. У ХХ столітті цей спадок підхопили січові стрільці та УПА, які боролися за українську державність у різних формах. Не випадково день створення УПА співпав саме з Покровою.
Сучасні Збройні сили свідомо зберігають ці традиції. Головний убір «мазепинка», нарукавний знак із тризубом, вітання «Слава Україні! – Героям слава!» – все це прямі відсилання до армії УНР і визвольного руху ХХ століття. Тяглість традиції нагадує: боротьба за незалежність – це не окремий епізод, а довга історія, яку нині продовжують воїни ЗСУ.
Роль жінок у захисті України
Зміна назви свята у 2021 році стала важливим визнанням: оборона України – справа і чоловіків, і жінок. Сьогодні у Збройних силах служить понад 70 тисяч жінок. Вони командують підрозділами, працюють снайперками, артилеристками, медикинями, служать на передовій.
Жінки були в українському війську й раніше: серед січових стрільців, у лавах УПА. Але саме у XXI столітті їхня присутність стала масовою й видимою. Це змінює суспільне уявлення: «захисник» більше не є синонімом «чоловік у формі». Захисником чи захисницею є кожен, хто бере на себе відповідальність за країну.
Свято у сучасній Україні
Сьогодні День захисників і захисниць має багатошарове значення. Для держави – це день урочистих церемоній, пам’ятних заходів і офіційних промов. Для армії – можливість ушанувати побратимів і посестер, подякувати тим, хто поруч, і згадати тих, кого вже немає. Для суспільства – це день вдячності й підтримки, коли кожен відчуває свою причетність.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що таке героїзм – і чому нам важливо вшановувати героїв
У містах проходять хвилини мовчання, пам’ятні акції, покладання квітів. Держава випускає монети, марки, спеціальні проєкти. Але справжня цінність свята – не в офіційних жестах. Для багатьох українців відзначити цей день означає написати повідомлення рідним на фронті, зробити донат на дрон чи авто, допомогти волонтерам або поговорити з дітьми про значення цього дня.
З початком війни на Донбасі у 2014 році свято стало глибшим за змістом. Воно перестало бути лише «альтернативою 23 лютого» і перетворилося на день пам’яті й вдячності. Іловайськ, Дебальцеве, Маріуполь, Бахмут – усі ці бої додали до нього трагічних, але героїчних сенсів.
Після 24 лютого 2022 року свято остаточно втратило формальний характер. Тепер кожна родина відчуває його особисто. Для когось це день гордості за рідних, для когось – день скорботи. Це дата, яка об’єднує біль і силу одночасно.
При цьому слово «захисник» сьогодні набагато ширше, ніж просто військовий. Це і лікарі, які працюють під обстрілами, і рятувальники, і айтішники, які створюють технології для армії, і сотні тисяч волонтерів. Саме завдяки їм армія отримує бронежилети, автівки, дрони, тепловізори. Тому 1 жовтня – це свято не лише військових, а й усіх, хто робить свій внесок у спільну оборону.
Цей день має ще один вимір – міжнародний. Подібні дні є в інших країнах: Veterans Day у США, Remembrance Day у Британії. Але там це здебільшого про пам’ять минулих воєн. Український День захисників і захисниць унікальний тим, що він про сьогодення – про боротьбу, яка триває просто зараз. Для світу це сигнал: Україна має власну військову традицію, відмінну від радянської, і відстоює своє право на свободу як частина європейської спільноти.
Чому це свято важливе сьогодні
День захисників і захисниць – це день, коли ми згадуємо: незалежність тримається на тих, хто воює, хто лікує, хто рятує, хто допомагає і підтримує. На кожному, хто бере на себе частину відповідальності за країну.
У цьому святі поєднуються минуле й сучасність, армія і тил, офіційна традиція й особисті історії. Для когось це день подяки, для когось – скорботи. Для всієї країни – момент згадати, що боротьба за свободу триває і що вона потребує участі кожного.
Саме тому День захисників і захисниць важливий сьогодні: бо він єднує покоління і доводить, що українська історія – це історія опору й незламності.
