2 вересня 1945 року Японська імперія підписала акт про беззастережну капітуляцію. Найкривавіша війна в історії людства завершилася. Війна, що тривала з 1 вересня 1939 року, забрала життя від 50 до 80 млн осіб. Мільйони людей, більшість із яких були євреями, було знищено у концтаборах. І хоча безпосередню участь у бойових діях брали понад 100 млн осіб – різниця між цивільними та військовими була остаточно стерта. Тисячі простих людей опинилися без даху над головою, померли від голоду та хвороб і були вбиті внаслідок килимових бомбардувань.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 12 найкращих фільмів про II світову війну
У крові та руїнах війна створила наш сучасний світ. Людство переосмислило жахливі злочини проти цивільного населення та євреїв і знайшло в собі силу дати їм правову оцінку. Війна також сприяла технологічному розвитку, пришвидшила падіння колоніальних імперій та створила дієві міжнародні інститути, такі як ООН.
Explainer за допомогою 32 мап пояснює суть конфлікту та чому почалася Друга світова війна.
Переможці Першої світової війни занадто жорстко обійшлися із переможеною Німеччиною
У 1919 році було підписано Версальський мирний договір, відповідно до якого Німеччина втратила не тільки свої колонії, але й ряд територій у самій Європі. Також на неї було накладено надзвичайно жорсткі репарації, які вона мусила платити до 1988 року.
Верховний головнокомандувач союзних військ маршал Фош, дізнавшись про умови мирного договору, заявив: «Це не мир, а перемир’я на 20 років!».
Адольф Гітлер прийшов до влади, використавши важке економічне становище Німеччини та невдоволення німців результатом війни. Проте одразу розпочати війну Гітлер не мав сил і розпочав із поступового повернення втрачених територій.
Саарський плебісцит 1935 року – перша перемога Гітлера
Територія Саарського бассейну, багатого на поклади вугілля, була відібрана у Німеччини за Версальським мирним договором та перебувала з 1920 року під управлінням Ліги Націй (попередниця ООН). У 1935 році відбувся запланований референдум про повернення до складу Німеччини, і 90 % саарських німців захотіли возз’єднатися з Німеччиною.
Це був перший крок до повернення Німеччини до своїх довоєнних кордонів і потужний пропагандистський успіх Гітлера. Всьому світові було показано, що німці, навіть розділені кордонами, бажають возз’єднатися.
Прибравши до рук Саар з його вугільними копальнями, Гітлер почне форсувати виробництво зброї та техніки. Вже за два тижні після приєднання Гітлер підписує «Закон про створення збройних сил» – Вермахту.
Німецькі війська увійшли у Рейнську область
За Версальським мирним договором лівий берег Рейну та смуга правого берегу завширшки 50 км утворювали Рейнську демілітаризовану зону, яка мала завадити Німеччині у майбутньому раптово напасти на Францію. У цій зоні Німеччині було заборонено розміщувати війська, зводити воєнні укріплення та проводити військові маневри.
Після приходу до влади Гітлер взяв курс на ліквідацію Зони. 7 березня 1936 року німецькі війська вступили на територію демілітаризованої зони. Рада Ліги Націй засудила Німеччину за порушення нею міжнародних зобов’язань, проте реакції з боку Франції та Великобританії не було.
Цей епізод продемонстрував фатальну слабкість міжнародних інститутів та небажання “Великих держав” іти на конфлікт з гітлерівською Німеччиною.
Японія розпочала війну з Китаєм
Влітку 1937 року розпочалася Японсько-Китайська війна, яка з 1941 року стала частиною Другої світової війни. Японії для встановлення панування у Тихому океані та ведення повномасштабної війни були необхідні сировинні ресурси. В самій Японії таких ресурсів не було, тож єдиним виходом для неї було захопити їх у Китаю.
Війна Японії з Китаєм була вигідна як СРСР, так і США. У випадку можливого конфлікту на заході СРСР не хотів конфлікту і на сході, бо не міг воювати на два фронти. Зі свого боку США прагнули відтермінувати конфлікт з Японією, сподіваючись, що остання надовго застрягне у Китаї.
Війна продемонструвала небажання світових держав зупинити Японську імперію, що призвело до її зміцнення та зрештою відкрило шлях до повномасштабної агресії на Тихому океані.
Аншлюс Австрії
У березні 1938 року німецькі війська ввійшли до Австрійської республіки, яка була включена до складу Третього Рейху. Вперше суверенна держава увійшла до складу Німеччини.
Внаслідок аншлюсу територія Німеччини збільшилася на 17%, населення – на 10%. Гітлер отримав стратегічний плацдарм для захоплення Чехословаччини, джерела сировини та воєнну промисловість.
Західні демократії ніяк не відреагували на аншлюс, що остаточно розв’язало Гітлеру руки. Він зрозумів, що може безкарно приєднувати до Рейху інші території. На черзі була Чехословаччина.
Гітлер захотів Чехословаччину і отримав її
Після анексії Австрії Гітлер вирішив приєднати до Рейху Судети – німецькомовний регіон Чехословаччини, в якому були розміщені потужні чехословацькі укріплення на випадок війни з Німеччиною.
Гітлер стверджував, що Судети мають стати частиною Німеччини, і його погрози взяти їх силою спровокували політичну кризу в Європі. Прем’єрміністр Великобританії Чемберлен зустрівся з Гітлером у Мюнхені, у вересні 1938 року, щоб обговорити кризу. Чехословацький уряд не було навіть запрошено на перемовини.
Гітлеру дозволили анексувати Судети в обмін на обіцянку припинити подальшу територіальну експансію. Звичайно, Гітлер і не думав дотримуватися обіцянки.
Карпатська Україна
Наслідком розчленування Чехословаччини було оточення Польші з півдня та виникнення на гірській частині території Закарпаття української незалежної держави – Карпатської України. Вперше з 1921 року українці отримали шанс на створення власної держави.
6 березня 1939 року Гітлер вирішив остаточно ліквідувати Чехословацьку республіку, окупувавши Богемію і Моравію та давши дозвіл на окупацію Угорщиною Карпатської України. Найбільший бій відбувся на Красному полі. 16 березня 1939 року, зазнавши значних втрат, ворог зумів захопити Хуст, а 18 березня більша частина території Карпатської України була окупована угорськими військами. До 7 липня 1939 року вона була анексована повністю.
Гітлер та Сталін – союзники
Світ був приголомшений, коли Гітлер та Сталін уклали пакт про ненапад, адже нацисти прийшли до влади в Німеччині на критиці комуністичної ідеології. Лідер німецьких комуністів Тельман був найзаклятішим ворогом Гітлера і був заарештований серед перших, коли нацисти прийшли до влади.
Хоча сам пакт було оприлюднено, світ не знав про існування секретного додатку, в якому Гітлер та Сталін домовилися про розчленування країн, які лежали між ними.
До кінця 1940 Радянський Союз анексував не тільки частину Польщі та Фінляндії, а й Бессарабію, Північну Буковину, Латвію, Литву та Естонію.
Гітлер та Сталін нападають на Польшу – початок Другої світової війни
Прийнято вважати, що СРСР та гітлерівська Німеччина були заклятими ворогами, проте, насправді, у перші роки Другої світової війни вони були союзниками.
1 вересня Німеччина розпочала військову операцію проти Польщі. У відповідь Велика Британія та Франція оголосили війну Німеччині, що ознаменувало початок Другої світової війни. 17 вересня у конфлікт втрутився СРСР, який окупував східні області Польщі.
Території на схід від річок Західний Буг і Сян були приєднані до Української РСР і Білоруської РСР. Це збільшило територію СРСР на 196 тис. км² (50,4 % території Польщі), а населення — на 13 млн осіб. Тож єдиним позитивним наслідком польскої кампанії було об’єднання західноукраїнських земель з рештою України.
Сталін розпочинає війну з Фінлядією
За секретним додатком пакту Молотова-Ріббентропа Фінляндія була віднесена до радянської «сфери впливу», тож Сталін розпочав із нею війну одразу після поділу Польші. Це стало причиною визнання Лігою Націй Радянського Союзу агресором і виключення його зі свого складу.
Фінські війська чинили жорсткий опір і радянські війська, не підготовлені до боїв в умовах холодної зими зазнавали важких втрат. Зрештою Фінляндія таки програла війну, втратила 10 % своєї території, але зберегла незалежність.
Радянсько-Фінська війна продемонструвала слабкість Червоної армії та некомпетентність її військового керівництва. Все це пришвидшило підготовку Німеччини до війни з СРСР.
Франція викинула мільярди на вітер, бо готувалася не до тієї війни
Перша світова була переважно траншейною війною. Більшість битв на західному фронті точилися на невеликій теріторії, а перемогою вважалося пересунути лінію фронту на 5-10 км.
Тож після закінчення війни французи були переконані, що лише сильна оборона зможе запобігти новому німецькому вторгненню. За шість років французи збудували 400 км лінії та витратили 3 млрд франків. Проте, коли розпочався наступ німців, то вони просто обійшли лінію з півночі і знищили англо-французькі війська.
Лінія Мажино стала символом відсутності стратегічного мислення та відсталої бюрократії, яка намарно витрачає ресурси.
Прості британці врятували свою армію
Швидкий прорив німецьких танків зплутав усі плани французьких та британських військ, які були змушені швидко відступати шоб не потрапити у оточення.
На 11 день наступу британські та частина французьких військ таки потрапили у оточення та згодом були притиснуті до моря в районі Дюнкерку.
Британський флот не мав змоги евакуювати усіх, проте на поміч прийшли прості британці, які на маленьких яхтах та риболовецьких човнах допомогли евакуювати 338 000 британських і французьких солдатів. Уся евакуація тривала трохи більше тижня і завершилася 4 червня 1940 року.
Велика Британія змогла зберегти кадрову армію, яка пізніше продовжили битися з нацистами.
Битва за Британію
Після капітуляції Франції у середині червня 1940 року Велика Британія лишилася воювати сам на сам із гітлерівською Німеччиною. Гітлер запланував висадити великий десант на Британські острови. Але спочатку Німеччині потрібно було встановити контроль над повітряним простором Великої Британії. Британці мали намір цьому завадити. У період з липня по жовтень німці втратили значно більше літаків, ніж британці. Британська промисловість могла будувати літаки швидше, ніж їхні вороги могли їх знищити.
Від 10 липня до 31 жовтня 1940 тривали найзапекліші сутички у небі та постійні бомбардування промислової та цивільної інфраструктури. Проте, британці змогли вистояти і завдяки своїй рішучості запобіли вторгненню німецьких військ.
На карті зображено інтенсивність бомбардувань. Дані з щоденних звітів, складених під час війни, показали, що Лондон і південний схід постраждали найбільше, але бомбардувальники Люфтваффе просунулися набагато далі на захід і північ Великої Британії.
Прем’єрміністр Великої Британії Черчілль назвав цей епізод війни «Битвою за Британію». Це була перша в історії битва, яка велася переважно у повітрі.
У Франції встановлено маріонетковий режим Віші
Після поразки Франції Німеччина вирішила не окуповувати всю її територію. У маленькому містечку Віші було сформовано пронімецький режим під керівництвом колишнього генерала Філіпа Петена, який контролював лише південь Франції. Але навіть у сфері свого впливу він мав виконувати вимоги Німеччини.
У листопаді 1942 року нацисти окупували решту Франції. Хоча уряд Віші зберігав номінальний контроль і після 1942 року, до кінця війни це був вийнятково маріонетковий режим, який став символом колабораціонізму.
Гітлер нападає на СРСР
У 1939 році Гітлер підписав пакт про ненапад із СРСР, проте вже у червні 1941 року порушив його, напавши на свого східного сусіда.
У перші місяці німецькі війська оточили та знищили головні радянські військові сили. На 1 грудня 1941 року втрати радянської армії становили 3 млн 138 тисяч осіб.
Німецькі війська просунулися вглиб території СРСР на відстань 1200 км і у жовтні з’явилися на околицях Москви. Проте радянську столицю німці так і не змогли взяти.
Холод, відсутність великих резервів та зимової амуніції стали вирішальними чинниками у поразці під Москвою.
Голод у Ленінграді
Блокада німцями Ленінграду – одна з найтрагічніших сторінок Другої світової. У вересні 1941 року німці підійшли до міста, проте не змогли його взяти і вирішили його оточити та заморити його мешканців голодом. Взимку 1941-42 рр. від голоду загинуло сотні тисяч містян.
Ситуація була б ще більш катастрофічною якби не вдалося налагодити постачання продуктів через кригу Ладозького озера. Цей маршрут був названий «Дорогою життя».
Протягом 872 днів блокади загинуло, за різними підрахунками, від 600 тис до 1,5 млн осіб, 97 % з них – від голоду.
Напад японців на Перл-Гарбор
Напад на військово-морську базу США було здійснено вранці 7 грудня 1941 року, і це стало початком війни на Тихому океані між Японією та США.
Японія сподiвалася, що раптовий напад нейтралізує тихоокеанський флот США та забезпечить Японії свободу дій у південно-східній частинi Азії. Проте японці прорахувалися – найбоєздатніших кораблів американського флоту, його авіаносців пiд час нападу не було у Перл-Гарборі.
До цього моменту США проводили політику невтручання і намагалися уникнути участі у Дроги світовій війні. Проте ситуація докорінно змінилася після нападу – вже 8 грудня США оголосили війну Японії, а 11 грудня Німеччина та Італія, як союзники Японіїї, оглосили війну США.
Світова війна дійсно охопила увесь світ.
Розквіт та початок занепаду Японської імперії
За кілька місяців після нападу на Перл-Гарбор японці захоплюють майже усі ключові регіони Тихого океану: Філіппіни, Бірму, Нову Гвінею, Голландську Ост-Індію, Сингапур, Гонконг та значну частину Південно-Східної Азії.
Проте у червні 1942 року настав переломний момент у війні на Тихому океані.
У битві за невеличкий атол Мідвей (розташований на північний захід від Гавайських островів) японський флот втратив 4 важкі авіаносці, 228 літаків і найкращих пілотів та зазнав непоправних втрат, що назавжди ослабило військово-морські сили Японії.
Японський флот, який раніше домінував на Тихому океані, вiдтепер почав поступатися за чисельністю американському, і незабаром японці змушені були перейти до оборони.
Гітлер втрачає Африку
Після поразки Франції Велика Британія не мала сил воювати з Німеччиною у Європі, тож прем’єрміністр Великої Британії Черчілль вирішив перенсти боротьбу до Пiвнічної Африки, яка належала італійцям – союзникам Німеччини.
Британці розбили італійців, проте Гітлер прийшов їм на допомогу, відправивши контингент німецьких військ під командуванням талановитого генерала Роммеля, який завдяки своїм перемогам зміг продовжити війну у Північній Африці ще на два роки.
Ситуація змінилася восени 1942 року, коли внаслідок битви за Ель-Аламейн війська Роммеля вперше за усю Північно-Африканську кампанію зазнали серйозної поразки. Це поставило хрест на планах Гітлера з окупації Єгипту та вторгнення до Близького Сходу.
Завдяки перемозі під Ель-Аламейном уся Пiвнiчна Африка невдовзі опинилася під контролем союзників, що дало змогу у наступному 1943 році союзним військам висадитися у Італії та завдати смертельного удару фашистському режиму Мусоліні.
Народження УПА
У 1942 в Україні сформувалася Українська повстанська армія (УПА) – озброєне крило Організації українських націоналістів, яке воювало як з німецькими, так і з радянськими військами.
Виникненняя УПА стало якісно новим етапом в історії українського визвольного руху, забезпечивши його безперервність від УНР до сучасної України.
Феномен УПА полягав у тому, що вона, на відміну від інших аналогічних європейських рухів опору, існувала виключно за рахунок високої організованості та самосвідомості місцевого населення.
Гітлер зазнає вирішальної поразки під Сталінградом
Після поразки під Москвою, у 1942 році Гітлер вирішив перемістити головний удар своїх військ на південь, аби захопити Кавказ з його багатими нафтовими родовищами. Проте у липні 1942 року вирішив спрямувати значну частину своїх сил на Сталінград, захоплення якого мало радше сімволічне значення, ніж стратегічне.
Після місяців напруженої боротьби радянські війська розпочали контрнаступ та оточили значні німецькі сили, захопивши у полон їхнього командувача генерал-фельдмаршала Паулюса.
Битва під Сталінградом була однією з наймасштабніших битв Другої світової війни i, на думку багатьох істориків, поворотним моментом у Другій світовій війні.
Німці втратили під Сталінградом понад 1 млн загиблих та поранених і до кінця війни так і не змогли компенсувати цю втрату. Ініціатива перейшла до радянської армії.
Червона армія починає контрнаступ і його вже не спинити
Після того як німецькі війська зазнали поразки під Сталінградом (лютий 1943 року) та у Курській битві (серпень 1943 року), співвідношення сил на фронті різко змінилося на користь Червоної армії, що забезпечило їй сприятливі умови для розгортання загального стратегічного наступу. Вже 6 листопада 1943 року був взятий Київ, а за рік – у жовтні 1944 року від німецьких військ була звільнена вся Україна.
Удари Червоної армії відбувалися на різних ділянках фронту і не давали німцям можливості перегрупуватися і підтягнути резерви. У кінці 1944 року радянські війська були вже під Варшавою, у Румунії, Угорщині, Югославії та Болгарії.
Загальна ситуація для німців погіршилася із відкриттям союзниками другого фронту у Франції у червні 1944 року. Як і під час Першої світової, Німеччина змушена була воювати на два фронти.
Союзники висаджуються в Італії
У 1943 році попри перемоги у Пiвнічній Африці союзники не мали достатніх сил для прямого нападу на німців у Франції. Було прийнято рішення напасти на слабшу Італію, аби вівести її з війни. Також Черчілль планував розвинути успіх і через Італію вдарити по Балканах, аби не допустити Червону армію на Балкани, у Румунію та Угорщину.
Пізіше на Тегеранській конференції союзників у листопаді 1943 року балканська стратегія Черчілля не знайшла підтримки і другий фронт було вирішено відкрити у Франції у травні 1944 року.
У вересні 1943 року союзники висадилися в Італії. Проте завдяки щільній обороні просувалися вони занадто повільно і змогли взяти Рим лише влітку наступного року.
Остаточно кампанія в Італії була завершена союзниками у квітні 1945 року.
Відкриття другого фронту у Франції
У червні 1944 року союзники нарешті були готовими до повномасштабної висадки у Франції та відкриття другого фронту. Десантна операція «Оверлорд» була безпрецедентною в історії воєн. На пляжі Нормандії висадилися 150 тисяч британських, американських, французьких і канадських військ.
Ціна невдачі була зависокою – невдала десантна операція стала б великою пропагандистською перемогою Гітлера, підірвала віру у союзників та відтермінувала кінець війни.
Звільнення Франції – союзники розвивають успіх
Операція «Оверлорд» пройшла успішно. Влітку і восени 1944 року німецькі війська на заході відступали по всьому фронту. Союзники досить швидко звільнили Францію, Бельгію та частину Нідерландів і на початку 1945 року вступили у Німеччину.
Радянські війська звільняють концтабір «Аушвіц-Біркенау»
27 січня радянські війська увійшли в Аушвіц. На момент звільнення у таборі залишилось 7 600 покинутих в’язнів, у тому числі 600 дітей.
Згідно з документами Нюрнберзького трибуналу, у концтаборі було знищено щонайменше 1,6 млн осіб, значну частину з яких становили євреї.
Аушвіц став символом нацистських злочинів проти людства. Загалом після приходу нацистів до влади у 1933 році, організована ними кампанія масових вбивств забрала життя близько 6 млн євреїв.
На мапi ми бачимо жахливі результати Голокосту, які повністю змінили етнічну карту Центральної та Східної Європи.
Нацисти відправляли на окуповані територіі айнзацгрупи – спеціальні каральні частини для ліквідації населення, знищення військовополонених на окупованих територіях.
Жертвами діяльності айнзатцгруп на території СРСР стали 2 мільйони осіб. Лише айнзатцгрупи «С», що діяла на території України, знищила 975 тисяч осіб.
Нацисти також організували мережу таборів смерті, яка слугувала для ізоляції, знищення або використання праці в’язнів і полонених. Через концтабори пройшли мільйони людей різних національностей.
Значна частина в’язнів загинула в газових камерах, під час медичних експериментів, через нелюдські умови утримання й виснажливі роботи.
На території сучасної України діяло два великих 2 концтабори (Янівський у Львові й Сирецький у Києві), але окрім них ще десятки виправно-трудових таборів, таборів примусової праці для євреїв і таборів для військовополонених.
В Бабиному Яру в Києві лише за два дні, 29 та 30 вересня 1941 року, німці розстріляли майже 34 тисячі євреїв.
Після війни сотні нацистських чиновників було засуджено за злочини проти людства, зокрема за участь у Голокості.
Радянські війська захопили Берлін – кінець Третього Рейху
16 квітня 1945 року радянські війська розпочали наступ на Берлін. Уся операція тривала 23 дні.
30 квітня Гітлер скоїв самогубство, а 2 травня було остаточно захоплено Рейхстаг. Поодинокі бої тривали до 8 травня, поки не була підписана беззастережна капітуляція.
Третій Рейх припинив існування.
Союзники та Радянський Союз поділили Європу
За рішеннями Ялтинської і Потсдамської конференцій (1945 рік) Німеччину було поділено на 4 зони окупації, Берлін – на 4 сектори.
Верховна влада належала урядам СРСР, США, Великої Британії, Франції. З командувачів окупаційних військ було утворено Контрольну Раду, яка у своїй діяльності керувалася союзницькими угодами та рішеннями Потсдамської конференції.
Пізніше союзницькі війська будуть виведені зі своїх зон і Німеччині буде повернуто її суверенітет, натомість радянські війська залишаться у Німеччині до 1994 року.
Невдовзі після війни усі окуповані радянськими військами країни (крім Австрії) матимуть комуністичні режими, підконтрольні Москві. Це буде тривати до 1989 року.
США скидають атомні бомби на Хіросіму та Нагасакі
Справи Японії у 1945 році буди безнадійними – США повністю контролювали води навколо Японії і могли безкарно бомбити її міста. Проте японці відмовлялися здаватися і боролися за кожен клаптик своєї землі, сподіваючись отримати кращі умови для миру.
У серпні американці скинули дві атомні бомби на японські міста Хіросіму та Нагасакі.
Кількість загиблих від безпосереднього впливу вибуху у Хіросімі становила від 70 до 80 тисяч осіб. До кінця 1945 року загальна кількість загиблих склала від 90 до 166 тисяч осіб.
Ця карта показує руйнівні наслідки атомного бомбардування Хіросіми.
Японці були вражені руйнівним ефектом атомних бомбардувань і погодилися на капітуляцію, яка була офіційно підписана 2 вересня 1945 року.
Друга світова війна була завершена.
Для України війна мала катастрофічні наслідки. Щонайменше 5,4 млн осіб, або один із шести мешканців України загинув у війні, 2,3 млн осіб було вивезено для примусової праці до Німеччини.
