Джаред Кушнер формально не входить до адміністрації Дональда Трампа, але разом зі спецпосланцем президента Стівом Віткоффом бере участь у переговорах щодо України, Гази та Ірану. Дипломатію він сприймає багато в чому як бізнес: сторони торгуються, блефують і шукають угоду, яку готові прийняти. Кушнер покладається не стільки на традиційні дипломатичні процедури, скільки на прямий доступ до людей, які ухвалюють рішення.
Після першої каденції Трампа ці зв’язки стали важливими і для його бізнесу. Кушнер заснував інвестиційний фонд Affinity Partners, який залучив мільярди доларів, зокрема від державних фондів країн Перської затоки. Після повернення Трампа до Білого дому він знову долучився до дипломатії, не залишивши приватний бізнес. Це поставило питання про можливий конфлікт інтересів: серед інвесторів Кушнера є країни, з керівництвом яких він роками вибудовував політичні та особисті відносини. Кушнер і Білий дім такі застереження відкидають.
У профайлі The New Yorker журналіст Декстер Філкінс простежує, як сформувався цей стиль Кушнера, що дає йому вплив у Вашингтоні та як його дипломатична роль переплітається з бізнесом. Explainer переказує головне.
Як Кушнер веде переговори
Кушнер дивиться на дипломатію очима бізнесмена. Мирні домовленості він порівнює з угодами у сфері нерухомості: в обох випадках сторони жорстко торгуються і часом блефують. На його думку, детальне знання історії регіону та позицій сторін менш важливе, ніж здатність вислухати їх і знайти можливу домовленість.
До традиційної дипломатії Кушнер ставиться скептично. Після презентації близькосхідного плану Трампа у 2020 році він казав, що якби попередні переговорники досягли успіху, йому не довелося б займатися цією проблемою. Такий підхід дозволяє йому швидко братися за дуже різні переговори, не маючи багаторічного досвіду роботи з конкретним регіоном.
Показовими стали переговори з Іраном на початку 2026 року. Кушнер і Стів Віткофф обговорювали іранську ядерну програму вранці, а того самого дня переходили до переговорів щодо війни Росії проти України. Під час технічно складних переговорів з Іраном у кімнаті не було призначеного Віткоффу технічного радника, хоча Білий дім це заперечував.
Один із дипломатів, поінформованих про переговори, стверджував, що американська сторона не відразу зрозуміла зміст запропонованих Тегераном поступок. Кушнер після зустрічей, навпаки, заявляв, що іранці лише намагаються виграти час. Один із колишніх посадовців Білого дому поділяв цю оцінку, тоді як частина експертів вважала пропозиції Ірану серйознішими.
Як Кушнер веде переговори щодо війни Росії проти України
У вересні 2026 року Кушнер і Віткофф приїхали до Києва після переговорів із Володимиром Путіним у Москві. На зустрічі з Володимиром Зеленським вони обговорювали можливості відновлення переговорного процесу щодо завершення війни.
До переговорів щодо війни Росії проти України Кушнер долучився під час другої каденції Трампа. За словами колишнього високопосадовця адміністрації, спочатку ані він, ані Стів Віткофф не мали глибокого розуміння війни. Той самий співрозмовник стверджував, що вони прихильно сприймали Путіна й вважали російську армію непереможною.
Після перших зустрічей із представниками сторін Кушнер і Віткофф підготували план, який передбачав значні поступки з боку України – щодо територій, майбутнього членства в НАТО та чисельності армії. У Вашингтоні цей план критикували як надто близький до російських вимог.
Згодом один з учасників переговорів згадував, що Кушнер багато слухав, ставив запитання й просив пояснювати наслідки різних варіантів. Під час поїздки до Києва він описував можливу домовленість бізнесовою мовою: говорив про принцип win-win і «мирний пакет», після якого Росія та Україна могли б зосередитися на своєму економічному потенціалі та взаємній вигоді.
Окремо The New Yorker посилається на закритий звіт однієї з європейських розвідок про потенційні американсько-російські бізнес-проєкти. У документі згадували можливе відновлення роботи Nord Stream 2 під американським контролем, повернення ExxonMobil на Сахалін та нафтові проєкти в Охотському морі. Серед людей, які могли бути залучені до цих проєктів, називали Трампа, Віткоффа й Кушнера.
Європейський посадовець, який передав документ журналісту, стверджував, що такі угоди могли бути реалізовані після досягнення мирної домовленості. Представник Кушнера заперечував, що американські посадовці мали отримати від них особисту вигоду.
Як сформувався підхід Кушнера
Кушнер виріс у заможній родині забудовника Чарльза Кушнера в Нью-Джерсі. Ще під час навчання в Гарварді він почав інвестувати в житлову нерухомість. Його вступ до університету пізніше став предметом дискусій: у школі Кушнер не вирізнявся високими результатами, а його батько перед вступом сина пообіцяв Гарварду $2,5 млн пожертви.
У цей самий період Чарльз Кушнер опинився під федеральним розслідуванням. Він визнав провину у справі, що стосувалася ухилення від сплати податків, тиску на свідка та шахрайства, і був засуджений до двох років ув’язнення. Після цього Джаред Кушнер перебрав керівництво сімейною компанією.
У 2009 році він одружився з Іванкою Трамп, а після перемоги Дональда Трампа на виборах 2016 року став одним із його найближчих радників. У Білому домі Кушнер отримав широкий набір завдань – від кримінальної реформи й торгівлі до політики на Близькому Сході.
Один із республіканських посадовців згадував, що пропонував залучити до команди фахівців із бюджетної та монетарної політики, але Кушнер відповів: «Ми залучаємо мільярдерів».
Як Кушнер будує дипломатію через особисті зв’язки
На Близькому Сході Кушнер зробив ставку на прямі відносини з політичними лідерами. Коли Трамп доручив йому відновлювати зв’язки із Саудівською Аравією, Кушнер зосередився на Мухаммеді бін Салмані, який тоді ще не був першим у черзі на престол. Він організував його зустріч із Трампом у Білому домі та допоміг переконати президента зробити Саудівську Аравію першою закордонною поїздкою.
Кушнер і бін Салман швидко зблизилися й часто спілкувалися напряму. Обидва позиціонували себе як людей, готових обходити повільні бюрократичні процедури й домовлятися безпосередньо з тими, хто має повноваження ухвалювати рішення.
Після вбивства журналіста The Washington Post Джамаля Хашоггі у 2018 році американські розвідслужби дійшли висновку, що вбивство майже напевно було здійснене за наказом бін Салмана. Колишні посадовці стверджували, що Кушнер захищав принца всередині Білого дому. Сам Кушнер тоді наголошував на ролі Саудівської Аравії як партнера США у протистоянні Ірану.
Особисті контакти Кушнера відіграли роль і під час укладення Авраамових угод. У 2020 році Ізраїль, ОАЕ та Бахрейн нормалізували відносини, пізніше до процесу долучилися Судан і Марокко. Кушнер мав близькі відносини з послом ОАЕ у Вашингтоні Юсефом аль-Отайбою, а Біньямін Нетаньягу був давнім знайомим його родини. Один із колишніх посадовців адміністрації також наголошував, що всі учасники переговорів знали про прямий доступ Кушнера до Трампа.
Авраамові угоди зміцнили зв’язки Кушнера з монархіями Перської затоки. Саудівська Аравія до них не приєдналася, а угоди не передбачали врегулювання ізраїльсько-палестинського конфлікту. Згодом частина цих політичних контактів стала важливою і для приватного бізнесу Кушнера.
Як політичні зв’язки стали бізнесом
Після завершення першої каденції Трампа Кушнер заснував інвестиційний фонд Affinity Partners і почав залучати капітал у тих самих країнах Перської затоки, з керівництвом яких працював у Білому домі.
У 2021 році Кушнер звернувся до саудівського Public Investment Fund по $2 млрд. Інвестиційний комітет фонду рекомендував відмовити: Affinity не мав підтвердженого інвестиційного досвіду, запропоновані комісії вважали завищеними, а більшу частину ризику мала взяти на себе Саудівська Аравія. Попри рекомендацію комітету, Public Investment Fund вклав у Affinity $2 млрд. Його очолював Мухаммед бін Салман. ОАЕ та Катар згодом інвестували ще по $200 млн.
Affinity отримував щорічну комісію в розмірі 1,25% від активів під управлінням і 20% від прибутку. Прямих доказів того, що саудівські інвестиції були винагородою Кушнеру за його роботу в Білому домі, немає. Сам він також відкидав такі припущення.
До 2024 року Affinity управляв приблизно $3 млрд, але вклав лише близько третини цих коштів. За оцінкою фінансового комітету Сенату, фонд на той момент уже отримав близько $157 млн комісій. Основними інвесторами залишалися Саудівська Аравія, ОАЕ та Катар. Напередодні виборів 2024 року Катар і ОАЕ внесли до фонду ще $1,5 млрд. Один із колишніх високопосадовців США вважав, що принаймні в ОАЕ Кушнера сприймали як людину, яка надовго залишиться близькою до Трампа, і вкладалися також у ці відносини.
Після повернення Трампа до Білого дому Кушнер знову долучився до дипломатичних переговорів, не залишивши Affinity. Він не отримував урядової зарплати, і юристи Білого дому стверджували, що за такого статусу його державна роль і приватні інтереси не створюють конфлікту. Експерти з урядової етики з цим не погоджувалися.
Як Кушнер бачить майбутнє Гази
У січні 2026 року в Давосі Кушнер представив Project Sunrise – план відбудови Гази після війни. Він показував сектор через десять років із новими житловими комплексами, офісними вежами, швидкісною залізницею та повною зайнятістю. Вартість відбудови Кушнер оцінював у $112 млрд, які мали надати міжнародні донори та сусідні держави. Для приватного бізнесу він також обіцяв широкі інвестиційні можливості.
У презентації майбутнє Гази було описане передусім через відбудову, інфраструктуру, робочі місця та приватні інвестиції. Сам Кушнер подавав економічний розвиток як одну з основ майбутнього врегулювання.
До переговорів щодо Гази Кушнер долучився ще до другої інавгурації Трампа. Разом зі Стівом Віткоффом він працював над припиненням вогню та звільненням заручників. Після ізраїльського удару по Катару Трамп змусив Біньяміна Нетаньягу вибачитися перед катарським прем’єром, а Кушнер і Віткофф вирушили до Єгипту на переговори з представниками ХАМАС. Там було досягнуто домовленості про припинення вогню, звільнення останніх заручників і відмову Ізраїлю від масштабних наступальних операцій. Колишній високопосадовець адміністрації Байдена при цьому вважав, що вирішальним був прямий тиск Трампа на Нетаньягу.
У жовтні було підписано план із двадцяти пунктів, який передбачав роззброєння ХАМАС, відведення ізраїльських військ і відбудову Гази. Для контролю за його виконанням Трамп створив Раду миру, до якого увійшов і Кушнер. Однак реалізація плану зупинилася: ХАМАС не роззброївся, Ізраїль не погоджувався на повне відведення військ до роззброєння угруповання, а обіцяні країнами-учасницями $17 млрд на момент написання профайлу ще не надійшли на рахунок органу.
Як Кушнер перетворює політичні контакти на бізнес
Після створення Affinity Partners Кушнер почав використовувати зв’язки, набуті у Вашингтоні, не лише для залучення капіталу, а й для нових інвестиційних проєктів. Один із найпомітніших прикладів – Балкани.
У 2021 році Кушнер познайомився з прем’єр-міністром Албанії Еді Рамою, а згодом запропонував побудувати туристичні комплекси на острові Сазан і півострові Звернец. Загальний обсяг інвестицій оцінювали приблизно у $4 млрд. Девелоперська компанія Кушнера отримала від уряду Албанії статус стратегічного інвестора, який дозволяв державі сприяти реалізації проєкту.
Проєкт викликав спротив. Частину забудови планували на території природного заповідника, а місцеві жителі та активісти критикували відсутність відкритого конкурсу й непрозорість домовленостей. Окремо виник земельний спір: албанська прокуратура заявляла, що частина землі, пов’язаної з проєктом, могла бути незаконно отримана через підроблення документів. Власник землі заперечував звинувачення. У матеріалі немає даних про причетність Кушнера або його команди до можливих порушень.
Схожий проєкт Кушнер разом із Річардом Гренеллом намагався реалізувати в Сербії. Вони планували побудувати в Белграді Trump International Hotel і житловий комплекс вартістю близько $500 млн на місці будівлі Генерального штабу, що мала статус пам’ятки культури. Після протестів сербська прокуратура звинуватила міністра культури у фальсифікації документів, пов’язаних із погодженням проєкту. Міністр це заперечував, а ознак порушень з боку команди Кушнера не було. У квітні 2026 року від проєкту відмовилися.
Одна мережа для дипломатії й бізнесу
Під час другого президентства Трампа Кушнер одночасно залишався приватним інвестором і брав участь у міжнародних переговорах. На початку 2026 року, коли він разом зі Стівом Віткоффом вів переговори з Іраном, Кушнер паралельно намагався залучити на Близькому Сході ще близько $5 млрд для Affinity Partners. Прямих доказів того, що його дипломатичні рішення залежали від бізнесових інтересів, немає. Водночас таке поєднання ролей стало предметом критики з боку експертів з урядової етики та колишніх американських посадовців.
Однією з найбільших приватних угод Кушнера стало придбання Electronic Arts. У 2025 році він познайомив керівника компанії Ендрю Вілсона з Мухаммедом бін Салманом. Згодом саудівський принц сформував консорціум за участю Affinity, який домовився про придбання Electronic Arts за $55 млрд. У The New Yorker цю операцію названо найбільшим викупом компанії із залученням позикового капіталу в історії.
Коли сімейний бізнес перетнувся з політикою
Ще під час першої каденції Трампа бізнес родини Кушнерів опинився поруч із його зовнішньополітичною роботою на Близькому Сході. Хмарочос 666 Fifth Avenue у Нью-Йорку, який сім’я придбала до приходу Трампа до влади, втратив значну частину вартості, а його іпотечний борг створював фінансові проблеми. У 2017 році Чарльз Кушнер запропонував представникам катарського суверенного фонду інвестувати в будівлю, але вони відмовилися, вважаючи проєкт невигідним.
За кілька тижнів Саудівська Аравія, ОАЕ та їхні союзники розпочали блокаду Катару. Фінансовий аналітик, близький до катарського фонду, припускав, що відмова інвестувати в 666 Fifth Avenue могла позбавити Доху політичної прихильності у Вашингтоні. Доказів того, що рішення Катару щодо нерухомості вплинуло на блокаду або визначало позицію Джареда Кушнера, немає.
Один із колишніх американських посадовців стверджував, що Кушнер знав про підготовку блокади й не заперечував проти неї; його представник це заперечував. Водночас держсекретар Рекс Тіллерсон і міністр оборони Джеймс Меттіс згодом працювали разом із Кушнером над деескалацією кризи.
Де проходить межа між дипломатією і бізнесом Кушнера
Повернувшись до міжнародних переговорів під час другої каденції Трампа, Кушнер не став державним службовцем і не залишив Affinity Partners. Він працює на президента без зарплати, водночас залишаючись власником фонду, який залучив мільярди доларів від іноземних інвесторів, передусім із країн Перської затоки. Юристи Білого дому стверджували, що за такого статусу конфлікту між його державною роллю та приватними інтересами немає.
Експерти з урядової етики з цим не погоджувалися. На їхню думку, значення має не зарплата, а те, що Кушнер бере участь у переговорах із державами, з якими одночасно пов’язаний великими приватними фінансовими інтересами. Кушнер і Білий дім відкидали твердження, що його бізнесові зв’язки впливають на дипломатичні рішення.
Прямих доказів того, що Кушнер укладав політичні домовленості в обмін на інвестиції або ухвалював рішення заради власного прибутку, немає. Водночас він продовжує брати участь у переговорах від імені президента США, залишаючись приватним інвестором, чиї партнери походять із того самого кола держав і політичних лідерів.
Чому Кушнер має вплив на переговорах
У переговорах Кушнера співрозмовники описують як стриманого й орієнтованого на результат. Колишній високопосадовець США, який працював із ним на Близькому Сході, згадував, що Кушнер не прагнув неформального спілкування і приходив на зустрічі передусім для того, щоб домовлятися.
Його становище водночас відрізняється від більшості президентських посланців. Кушнер є членом родини Трампа, а колишні посадовці першої адміністрації говорили, що президент цінував його лояльність і довіряв його порадам. Для іноземних співрозмовників важливо й те, що Кушнер має прямий доступ до Трампа і може особисто донести йому їхню позицію.
Після першої каденції Трампа Кушнер відійшов від державної роботи й зосередився на власному фонді. Коли Трамп повернувся до Білого дому, він знову залучив зятя до міжнародних переговорів. Кушнер повернувся до дипломатії без формальної посади в адміністрації, але з тими самими особистими зв’язками з президентом і закордонними лідерами, які він вибудовував під час першої каденції.
