Енцикліка про ШІ Magnifica Humanitas, оприлюднена 25 травня, стала першим великим програмним документом папи Лева XIV і найважливішим на сьогодні текстом Ватикану про ставлення Католицької церкви до штучного інтелекту.

У документі папа Лев XIV говорить про ШІ не як про технологію майбутнього, а як про силу, яка вже змінює політику, економіку, працю та людські стосунки.

Папа Римський не виступає проти розвитку штучного інтелекту. Але енцикліка ставить інше питання: хто контролює цю технологію, як вона вплине на свободу людини і чи не почне суспільство жити за логікою алгоритмів. У документі йдеться про концентрацію цифрової влади в руках великих технологічних компаній, ризики для демократії та втрату людської гідності в епоху автоматизації.

Explainer пояснює, чому Ватикан вирішив втрутитися в глобальну дискусію про ШІ, які головні ідеї містить енцикліка Magnifica Humanitas і чому цей документ виходить далеко за межі релігійної теми.

Чому Ватикан втручається в дискусію про ШІ

Лев XIV подає штучний інтелект як головний виклик нової епохи. У вступі до енцикліки він пише, що людство стоїть перед вибором – «будувати нову Вавилонську вежу» або створити суспільство, де технології служать людині, а не навпаки. Саме тому документ побудований не як богословський трактат про майбутнє машин, а як соціальна й політична реакція на нову концентрацію влади.

Паралель із промисловою революцією в тексті енцикліки не випадкова. Лев XIV прямо посилається на Rerum Novarum папи Лева XIII – документ 1891 року про права працівників, економічну нерівність і наслідки індустріалізації. Саме ця енцикліка стала основою сучасного соціального вчення Католицької церкви.

Лев XIV нагадує, що тоді Церкву теж критикували за втручання у «світські» питання. У відповідь Лев XIII писав, що проповідь Євангелія не може ігнорувати реальне життя людей. Через 135 років після Rerum Novarum новий папа фактично проводить аналогію між індустріальною революцією XIX століття та сучасною цифровою трансформацією.

Енцикліка кілька разів повертається до думки, що проблема полягає не в самій технології. Лев XIV прямо пише, що технологія «не є нейтральною». Вона відображає інтереси тих, хто її створює, фінансує й контролює. У тексті окремо наголошується, що розвиток ШІ дедалі більше залежить від приватних транснаціональних компаній, чия влада вже виходить за межі можливостей окремих держав ефективно регулювати ці процеси.

Водночас папа намагається уникнути техноапокаліптичного тону. Він не закликає зупинити розвиток ШІ й не описує технологію як загрозу саму по собі. Натомість енцикліка говорить про ризик дегуманізації – коли ефективність, автоматизація та цифровий контроль починають визначати цінність людини. Поняття «людської гідності» в енцикліці повторюється десятки разів.

Для пояснення цієї ідеї Лев XIV використовує два біблійні образи – Вавилонську вежу та відбудову Єрусалима після вигнання. Перша символізує суспільство, побудоване на гордині, централізації та уніфікації. Друга – спільну відповідальність і співіснування людей із різними голосами та ролями. Через ці образи енцикліка ставить питання: чи стане ШІ інструментом спільного розвитку, чи механізмом нової цифрової ієрархії.

Що енцикліка говорить про людину і «справжній» інтелект

Одна з головних тез Magnifica Humanitas – Ватикан відмовляється ставити людський інтелект і штучний інтелект в один ряд. В енцикліці папа Лев XIV пише, що ШІ може аналізувати дані, виконувати завдання й імітувати когнітивні процеси, але не здатен замінити людську особистість, моральний вибір чи духовний досвід.

Папа Римський кілька разів повертається до думки, що людина не може бути зведена до набору даних, алгоритмів або цифрових характеристик. Саме тому в енцикліці він критикує трансгуманізм і постгуманізм – ідеї, які розглядають технології як спосіб «покращити» або замінити людину. Лев XIV називає це спробою усунути людську слабкість, межі й залежність від інших людей.

Для Лева XIV людська недосконалість – не помилка, яку потрібно виправити технологіями. Навпаки, папа називає вразливість, здатність до співпереживання, моральної відповідальності та взаємної підтримки основою людської гідності. Через це документ постійно протиставляє «ефективність» і «людяність».

На цьому тлі папа окремо говорить про небезпеку залежності від цифрових систем. Йдеться не лише про автоматизацію праці чи алгоритми в соцмережах. Енцикліка ставить ширше питання: що станеться, якщо люди почнуть передавати технологіям не лише роботу, а й здатність ухвалювати моральні рішення, формувати уявлення про правду або будувати стосунки з іншими людьми.

У документі ШІ описується не як «нова форма розуму», а як інструмент, який повинен залишатися під людським контролем. Людина, а не алгоритм, залишається носієм відповідальності, свободи й морального вибору.

Праця, автоматизація і нова цифрова нерівність

Окремий розділ енцикліки присвячений праці. Лев XIV пише, що цифрова трансформація змінює не лише ринок роботи, а й саме ставлення суспільства до людської цінності. У документі наголошується: ризик полягає не тільки у втраті робочих місць, а й у тому, що людина може почати сприйматися як менш важлива за ефективну систему або алгоритм.

Енцикліка пов’язує автоматизацію з ризиком нової соціальної нерівності. Лев XIV попереджає, що технологічний прогрес може поглибити розрив між тими, хто контролює цифрову економіку, і тими, чию працю витісняють автоматизовані системи. Саме тому документ говорить про необхідність «економіки, що цінує гідність», а не лише продуктивність.

У тексті також помітна критика ідеї технологічної неминучості – уявлення, що суспільство повинне просто адаптуватися до будь-яких змін, які приносить цифровий ринок. Натомість Лев XIV наполягає, що політичні рішення, регулювання та соціальні гарантії мають формуватися паралельно з розвитком ШІ, а не після нього.

Водночас папа не протиставляє технології та працю механічно. Для Лева XIV проблема починається тоді, коли праця втрачає людський вимір і перетворюється лише на функцію в цифровій системі. Для Ватикану робота залишається не тільки економічною категорією, а частиною людської гідності, соціальних зв’язків і відчуття власної потрібності.

Правда, демократія і контроль над інформацією

У Magnifica Humanitas Лев XIV говорить також про те, як ШІ змінює інформаційний простір. Енцикліка попереджає, що цифрові системи дедалі сильніше впливають не лише на те, що люди читають чи дивляться, а й на те, як формується суспільне уявлення про правду.

Для Ватикану проблема полягає не тільки у фейках або дезінформації. Документ ставить ширше питання: що відбувається з демократією, коли алгоритми починають визначати видимість інформації, суспільні дискусії та емоційну реакцію людей. Саме тому енцикліка говорить про «екологію комунікації» – середовище, в якому інформація не повинна повністю підпорядковуватися логіці ринку, вірусності чи цифрової залежності.

Лев XIV також критикує модель цифрового середовища, побудовану на постійній стимуляції уваги. У документі йдеться про ризик нових форм залежності та суспільного контролю, коли технології не лише збирають дані про людей, а й впливають на їхню поведінку, політичні рішення та спосіб мислення.

На цьому тлі енцикліка наголошує на ролі освіти. Ватикан фактично закликає створити нову систему цифрової грамотності, яка стосуватиметься не лише технічних навичок, а й уміння працювати з інформацією, критично мислити та розуміти механізми цифрового впливу. У документі це подається як питання свободи людини та стійкості демократичних суспільств.

Війна, зброя і «культура сили»

Останній великий блок енцикліки присвячений війні та політиці сили. Лев XIV пише, що розвиток ШІ відбувається на тлі глобальної кризи міжнародних інституцій і нормалізації війни як інструменту політики. У тексті окремо згадуються автономні системи озброєння та використання штучного інтелекту у військових технологіях.

Енцикліка фактично ставить під сумнів ідею «нейтральної» військової технології. Лев XIV попереджає, що автоматизація рішень у війні створює ризик втрати людської відповідальності. Чим більше рішень передається системам, тим легше політичним лідерам дистанціюватися від наслідків насильства.

На цьому тлі документ багато говорить про «культуру сили» – модель світу, в якій технологічна перевага починає визначати політичний вплив, безпеку та навіть право голосу в міжнародній політиці. Лев XIV критикує підхід, у якому технологічне домінування подається як форма реалізму або історичної неминучості.

Натомість папа повертає розмову до дипломатії, міжнародних домовленостей і колективної відповідальності. Для Ватикану питання ШІ виходить далеко за межі ринку технологій – йдеться про те, хто встановлює правила й контролює інструменти сили.

Чому енцикліка виходить за межі релігійної теми

Magnifica Humanitas написана як церковний документ, але її адресат значно ширший за католицьку аудиторію. Лев XIV кілька разів підкреслює, що йдеться не лише про віру чи богослов’я, а про правила співіснування в цифрову епоху. У тексті постійно з’являються поняття спільного блага, демократії, відповідальності та людської гідності.

Ватикан намагається повернути дискусію про ШІ з технологічної площини в суспільну. Енцикліка прямо говорить, що рішення про майбутнє цифрових систем не можуть ухвалювати лише корпорації, інженери або ринки. У документі йдеться про необхідність суспільного контролю, міжнародного регулювання та політичної відповідальності за наслідки технологічних рішень.

При цьому текст не пропонує конкретної моделі регулювання ШІ. Натомість Лев XIV формулює набір принципів, через які пропонує оцінювати будь-які технологічні зміни: чи зберігають вони людську гідність, чи не посилюють нерівність, чи не перетворюють людину на об’єкт цифрового контролю.

Фактично енцикліка показує, що суперечка навколо штучного інтелекту для Ватикану є суперечкою про те, яким буде суспільство в найближчі десятиліття – більш централізованим і керованим алгоритмами чи таким, де людина збереже право на помилку, свободу вибору й власний голос.

Що ця енцикліка говорить про самого Лева XIV

Magnifica Humanitas стала першою енциклікою Лева XIV і водночас першим великим документом його понтифікату. Через тему штучного інтелекту папа окреслює власний порядок денний – соціальний і політичний не менше, ніж технологічний.

У тексті помітне продовження лінії Франциска – критика технократичного мислення, увага до нерівності та скепсис щодо концентрації влади. Водночас Лев XIV значно детальніше говорить саме про цифрову трансформацію світу та її наслідки для праці, освіти, демократії й війни. Ще до виходу Magnifica Humanitas Ватикан опублікував документ Antiqua et nova, у якому наголошувалося, що ШІ має служити людині, а не навпаки.

Показово, що енцикліка майже не говорить про ШІ як про питання майбутнього. У документі це вже теперішня політична й соціальна реальність, яка впливає на працю, інформацію, освіту, війну та державну владу. Саме тому текст поєднує моральні принципи з дуже конкретними вимогами – від регулювання персональних даних і захисту дітей від цифрової експлуатації до нових міжнародних правил використання ШІ у війні.

Наприкінці енцикліка повертається до однієї з головних тез документа: жодна технологія не може визначати цінність людини замість самої людини. ШІ, у логіці Ватикану, залишається інструментом – «не реальністю, не особистістю і не Богом».