Хто такі курди. Коротко:
- Курди — один із найбільших народів світу без власної держави.
- Більшість курдів живе у Туреччині, Ірані, Іраку та Сирії.
- Історичний регіон їхнього проживання називають Курдистаном.
- Курдські рухи в різних країнах мають різні політичні цілі — від автономії до незалежності.
- Під час війни в Ірані курдські сили можуть відкрити додатковий фронт на заході країни.
Курди — один із найбільших народів світу без власної держави. Вони проживають на території кількох країн Близького Сходу, насамперед у Туреччині, Ірані, Іраку та Сирії. Попри спільну мову, культуру і відчуття окремої ідентичності, їхні землі поділені між різними державами.
Через це курдське питання десятиліттями залишається одним із ключових політичних конфліктів Близького Сходу. У різні періоди курдські рухи вимагали автономії або незалежності. Частина діяла в межах політичних систем своїх країн, інші вели збройну боротьбу.
Нова хвиля уваги до курдів виникла на тлі війни в Ірані у 2026 році. За даними медіа та посадовців, курдські формування, що базуються в Іраку, готують бойові підрозділи, які можуть перейти іранський кордон і відкрити новий фронт у конфлікті.
У самому Ірані проживають мільйони курдів, і їхні політичні організації давно виступають проти політики центральної влади. Тому участь курдських сил у війні може вплинути не лише на перебіг бойових дій, а й на внутрішню ситуацію в країні.
Explainer розповідає, хто такі курди, як формувався їхній політичний рух, чому вони не мають власної держави і яку роль курдський фактор може відіграти у війні в Ірані у 2026 році.
Детальніше про причини конфлікту читайте у матеріалі «Війна США з Іраном: причини, сценарії та наслідки».
Хто такі курди і де вони живуть
Курди — це етнічний народ Близького Сходу, який має спільну мову, культуру та історичну ідентичність, але не має власної держави. За різними оцінками, у світі проживає від 30 до 40 мільйонів курдів, що робить їх однією з найбільших націй без державності.
Більшість курдів живе у гірських регіонах на перетині кордонів Туреччини, Іраку, Ірану та Сирії, а також частково Вірменії. Саме через цей поділ між кількома країнами курди опинилися громадянами різних держав і мають різний політичний статус у кожній з них.
Найбільша курдська громада проживає в Туреччині, де курди становлять приблизно 18–25% населення. В Іраку їхня частка оцінюється у 15–20%, в Ірані — близько 10%, у Сирії — приблизно 9% населення. У цих країнах курди становлять регіональну більшість у районах, які зазвичай називають Курдистаном.
Курди мають власну мову — курдську, яка належить до іранської групи індоєвропейських мов і має кілька основних діалектів. Більшість курдів є мусульманами-сунітами, але серед них також є шиїти, єзиди та представники інших релігійних громад.
Курдська національна ідентичність почала активно формуватися наприкінці XIX століття. Після розпаду Османської імперії після Першої світової війни союзники розглядали можливість створення курдської держави, однак ці плани не були реалізовані. Відтоді курди залишилися меншиною у кількох державах Близького Сходу.
Попри культурну спільність, курди не мають єдиної політичної структури. У різних країнах діють окремі курдські партії, рухи та збройні формування, які по-різному бачать майбутнє курдських регіонів — від культурної автономії до створення незалежної держави.
Що таке Курдистан
Курдистан — це історико-географічний регіон у Західній Азії, який вважається батьківщиною курдського народу. Назва походить від курдського слова, що буквально означає «земля курдів». Регіон не має офіційно визначених міжнародних кордонів, але загалом охоплює території, де курди становлять значну частину населення і де історично сформувалися їхня культура, мова та ідентичність.
Географічно Курдистан розташований у гірських районах між хребтами Загрос і Тавр. Сьогодні ці території поділені між кількома державами Близького Сходу.
Традиційно виділяють чотири частини Курдистану:
- Північний Курдистан — південний схід Туреччини
- Південний Курдистан — північ Іраку
- Східний Курдистан — північний захід Ірану
- Західний Курдистан — північ Сирії
У деяких історичних або політичних концепціях до Курдистану також іноді включають частини Південного Кавказу.
Історично термін «Курдистан» згадується ще у сельджуцьких джерелах XI століття. У різні періоди на цих землях існували курдські князівства, емірати та династії, однак вони не об’єднувалися у єдину стабільну державу.
Після розпаду Османської імперії після Першої світової війни питання створення курдської держави обговорювалося на міжнародному рівні. У Севрському договорі 1920 року навіть передбачалася можливість курдської автономії. Однак ці положення так і не були реалізовані. У Лозаннському договорі 1923 року нові кордони Близького Сходу остаточно закріпили поділ курдських територій між Туреччиною, Іраком, Сирією та Іраном.
Сьогодні лише Іракський Курдистан має офіційний автономний статус. Після війни в Перській затоці 1991 року там сформувався власний регіональний уряд і парламент, а конституція Іраку 2005 року закріпила цей регіон як федеральну автономію.
В інших країнах курдські регіони не мають такого рівня самоврядування. У Сирії під час громадянської війни курдські сили створили автономну адміністрацію на північному сході країни, відому як Рожава, однак її міжнародний статус залишається невизначеним.
Чому курди не мають власної держави
Сучасне курдське питання значною мірою виникло після поділу курдських територій на початку ХХ століття. Після розпаду Османської імперії регіони з курдським населенням опинилися у складі кількох нових держав — Туреччини, Іраку, Ірану та Сирії.
У результаті курди стали громадянами різних країн, де їхній політичний статус, права та можливості самоврядування суттєво відрізняються. У деяких державах курдські рухи вимагали культурної автономії або політичних прав, а в інших конфлікти переростали у збройне протистояння між курдськими організаціями і державними силами.
З другої половини ХХ століття курдський рух поступово політизувався. У різних країнах з’явилися курдські політичні партії, громадські організації та збройні угруповання, які виступають за ширшу автономію або створення незалежної курдської держави.
Через те, що курди проживають одразу в кількох державах, їхній політичний рух має транскордонний характер. Події в одному курдському регіоні часто впливають на ситуацію в інших частинах Близького Сходу, що робить курдське питання важливим фактором регіональної політики.
Курди в різних країнах Близького Сходу
Хоча курди мають спільну культуру, мову та історичну ідентичність, їхня політична ситуація суттєво відрізняється залежно від країни проживання. Саме тому курдський рух не є єдиним: у кожній державі він сформувався в різних історичних і політичних умовах.
Курди у Туреччині
Найбільша курдська громада проживає в Туреччині, і саме там курдське питання стало одним із найтриваліших політичних конфліктів на Близькому Сході. Після створення Турецької Республіки курдські території східної Анатолії були включені до складу нової держави, що викликало опір частини курдського населення.
У першій половині ХХ століття відбулося кілька великих курдських повстань — зокрема повстання Кочгірі (1920), повстання Шейха Саїда (1925), створення Республіки Арарат (1927) та повстання Дерсіма (1937). Усі вони були жорстко придушені турецькою владою, а частина регіону на десятиліття опинилася під військовим контролем.
Протягом тривалого часу турецька держава заперечувала окрему курдську ідентичність. Курдів офіційно називали «гірськими турками», а використання слів «курди», «Курдистан» або «курдська мова» було обмежене. Після військового перевороту 1980 року курдська мова фактично була заборонена в публічному житті.
У 1984 році Робоча партія Курдистану (PKK) розпочала збройне повстання проти турецької держави, яке поступово переросло у тривалу партизанську війну між курдськими бойовиками та турецькими силовими структурами. Упродовж 1980–1990-х років на південному сході країни діяв режим надзвичайного стану: тисячі курдських сіл були евакуйовані або зруйновані, десятки тисяч людей загинули, а сотні тисяч були змушені залишити свої домівки.
З часом сторони неодноразово намагалися запустити мирний процес. У 2013 році після переговорів між турецькою владою та ув’язненим лідером PKK Абдуллою Оджаланом було оголошено припинення вогню, і частина бойовиків почала відступати до північного Іраку. Однак уже у 2015 році перемир’я зірвалося, після чого насильство між сторонами знову відновилося.
У 2025 році відбулася подія, яка може змінити динаміку конфлікту. Озброєне угруповання Робоча партія Курдистану, яке десятиліттями вело збройну боротьбу проти турецької держави, оголосило про саморозпуск і намір скласти зброю. Рішення було ухвалене після заклику ув’язненого лідера організації Абдулли Оджалана.
Курди в Іраку
Курди є другою за чисельністю етнічною групою Іраку після арабів. Вони традиційно розмовляють кількома курдськими мовними діалектами, зокрема сорані, курманджі, фейлі та горані.
Історично становище курдів в Іраку змінювалося між періодами обмеженої автономії та політичної маргіналізації. Після Першої світової війни міжнародні домовленості, зокрема Севрський договір 1920 року, передбачали можливість створення курдської держави, однак ці плани так і не були реалізовані. Курдські території увійшли до складу нової іракської держави.
Ситуація почала змінюватися після війни в Перській затоці 1991 року. Тоді іракська армія вивела війська з частини північних регіонів, що дозволило курдам створити власні органи влади. У 1992 році було сформовано уряд Курдистанського регіону. Згодом автономний статус регіону був закріплений у конституції Іраку 2005 року, що надало курдам значний рівень самоврядування.
Після вторгнення США до Іраку у 2003 році курдські регіони зміцнили свої політичні позиції. Курдські партії стали важливими учасниками формування нової іракської держави, а контроль над частиною ресурсів — зокрема води та нафтових родовищ — посилив економічне значення регіону.
Водночас політична ситуація в Іракському Курдистані залишається складною. Дві головні партії — Демократична партія Курдистану (KDP) і Патріотичний союз Курдистану (PUK) — історично представляють різні регіони та політичні групи, що іноді призводило до внутрішніх конфліктів між курдськими силами.
У 2017 році в Іракському Курдистані відбувся референдум про незалежність, на якому більшість учасників підтримала відокремлення від Іраку. Однак результати не були визнані Багдадом і міжнародною спільнотою, після чого центральний уряд Іраку відновив контроль над частиною спірних територій, зокрема нафтовим регіоном навколо Кіркука.
Попри ці суперечності, Іракський Курдистан залишається найбільш автономним курдським регіоном на Близькому Сході з власним урядом, парламентом і збройними силами — пешмергою.
Курди в Сирії
Курди — найбільша етнічна меншина Сирії, їхня чисельність оцінюється приблизно у 10% населення країни. Основні курдські регіони розташовані вздовж сирійсько-турецького кордону — у Джазірі, Кобані та Афріні, а також у великих містах, зокрема Алеппо і Дамаску.
За правління партії Баас курди зазнавали системної дискримінації. Після спеціального перепису 1962 року близько 120 тисяч курдів втратили сирійське громадянство, що обмежило їхній доступ до освіти, роботи та політичних прав. У 1970-х роках влада проводила політику «арабського поясу», переселяючи арабське населення до курдських прикордонних районів.
Після початку громадянської війни урядові війська залишили частину північних територій, і курдські сили створили там власні структури управління. Так виникла Автономна адміністрація Північної та Східної Сирії (Рожава).
Курдські формування стали ключовою наземною силою міжнародної коаліції на чолі зі США у боротьбі проти «Ісламської держави» в Сирії та Іраку, а також під час повалення режиму Асада у 2024 році.
Попри військові успіхи, стабільний політичний статус курдських територій у Сирії досі не визначений. Майбутнє регіону залежить від балансу сил між урядом у Дамаску, курдськими структурами та зовнішніми гравцями, зокрема Туреччиною і західними союзниками.
Курди в Ірані
Курди є однією з найбільших етнічних меншин Ірану. За різними оцінками, вони становлять близько 8–10% населення країни. Основні курдські регіони розташовані на північному заході Ірану і охоплюють провінції Курдистан, Керманшах, Західний Азербайджан та Ілам. Самі курди часто називають цей регіон Рожхілатом (Східний Курдистан).
Більшість іранських курдів є сунітами, хоча в країні також існують шиїтські курдські громади, зокрема в провінції Керманшах. Курди в Ірані мають певні культурні права, але політична автономія для курдських регіонів не передбачена.
Після Другої світової війни курдські політичні рухи в Ірані намагалися створити власну державу. Найвідомішим прикладом стала Республіка Мехабад, проголошена у 1946 році на північному заході країни. Вона проіснувала менше року і була ліквідована іранською армією.
Після Ісламської революції 1979 року між курдськими організаціями та новою владою в Тегерані почалися збройні зіткнення. Іранський уряд придушив курдські повстання, і відтоді регіон залишається під жорстким контролем центральної влади.
Сьогодні в Іранському Курдистані діє кілька курдських політичних організацій, частина з яких перебуває в еміграції або базується на території Іракського Курдистану. Хоча періодично виникають збройні інциденти на кордоні, більшість курдських рухів в Ірані зараз зосереджені на вимогах політичних прав і культурної автономії, а не на створенні незалежної держави.
Курди і війна в Ірані у 2026 році
Нова хвиля уваги до курдського питання з’явилася на тлі війни навколо Ірану у 2026 році. У цьому контексті курдські сили розглядаються як один із можливих факторів, який може вплинути на розвиток конфлікту.
Мова насамперед іде про курдські організації, пов’язані з іранськими курдами, які базуються на території Іракського Курдистану. Частина цих угруповань багато років перебуває у вигнанні та має власні збройні підрозділи.
За словами посадовців і представників курдських організацій, такі формування можуть спробувати перейти іранський кордон і діяти в прикордонних районах. Подібний сценарій розглядається як спосіб створити для Тегерана додатковий напрямок загрози.
У разі появи такого фронту іранські військові можуть бути змушені перекидати частину сил із інших напрямків до західних регіонів країни, щоб посилити контроль над прикордонними районами.
Втім, навіть у разі участі курдських формувань їхня роль, ймовірно, буде обмеженою локальними операціями, а не масштабним наступом. Тому курдський фактор у цьому конфлікті швидше розглядають як спосіб ускладнити військову ситуацію для Ірану, ніж як силу, здатну самостійно змінити перебіг війни.
Як курдські сили можуть воювати проти Ірану
Курдські формування можуть діяти проти Ірану переважно з території Іраку. Саме там базуються кілька іранських курдських організацій, які багато років перебувають у вигнанні і мають власні збройні підрозділи.
Серед таких структур є, зокрема, Партія вільного життя Курдистану (PJAK). Це збройна організація іранських курдів, яка веде партизанську діяльність у гірських районах на ірансько-іракському кордоні.
Інший потенційний військовий ресурс — Пешмерга, збройні сили автономного Курдистанського регіону Іраку. Це офіційні військові формування курдської автономії, які підпорядковуються уряду Іракського Курдистану. За різними оцінками, їхня чисельність може становити десятки тисяч бійців. Більшість підрозділів має легке озброєння і обмежену кількість важкої техніки.
За словами представників курдських організацій, підрозділи можуть спробувати перейти іранський кордон і діяти у прикордонних районах. Йдеться переважно про невеликі бойові групи.
Найімовірніший сценарій — проникнення через гірський кордон. Курдські території розташовані по обидва боки іраксько-іранського кордону, а місцеві групи добре знають цю місцевість. Це робить можливими рейди або диверсійні операції.
Іранська прикордонна інфраструктура вже зазнала ударів під час війни. За аналізом відео та супутникових знімків, атаки були спрямовані на бази сил безпеки, поліцейські ділянки та прикордонні пости. Частина ударів припала на дороги, що ведуть від іракського кордону вглиб Ірану.
Втім можливості курдських формувань залишаються обмеженими. Ці групи мають переважно легке озброєння і не мають танків або іншої важкої техніки. Через це вони можуть проводити локальні операції або рейди, але не здатні самостійно вести масштабну війну проти іранської держави.
Їхня роль у конфлікті, ймовірно, полягатиме у створенні додаткового фронту і відволіканні частини іранських сил від основних напрямків бойових дій.
Водночас можливе рішення США озброїти іранські курдські угруповання може викликати невдоволення Туреччини. Після чотирьох десятиліть конфлікту з турецьким урядом заборонена Робітнича партія Курдистану (РПК) минулого року погодилася на роззброєння і нині перебуває у процесі мирного врегулювання з Анкарою.
Чи підтримують США курдські сили
Сполучені Штати багато років підтримують контакти з курдськими силами на Близькому Сході. Американські військові і політичні структури співпрацювали з курдськими формуваннями в Іраку та Сирії під час різних конфліктів, зокрема у боротьбі проти ісламістських угруповань.
На тлі війни навколо Ірану ці контакти знову опинилися у центрі уваги. За даними медіа, президент США Дональд Трамп обговорював з курдськими лідерами можливість використання їхніх сил для операцій на іранському напрямку.
Зокрема, йшлося про переговори з Мустафою Хіджрі — одним із керівників іранської курдської Демократичної партії, а також з лідерами Іракського Курдистану Масудом Барзані та Бафелем Талабані.
Такі контакти розглядають як спробу оцінити, чи можуть курдські сили відкрити додатковий фронт на заході Ірану. У разі початку операцій з території Іраку іранські військові можуть бути змушені перекидати частину сил до прикордонних районів, що потенційно полегшить удари по іранських військових об’єктах з повітря.
Водночас офіційні рішення щодо такого сценарію не оголошені. Представники американської адміністрації заявляли, що повідомлення про погоджений план курдського повстання в Ірані не відповідають дійсності.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Стратегія США та Ірану у війні: від чого залежить розвиток конфлікту
Сам підхід до курдських сил залишається суперечливим. США неодноразово співпрацювали з курдськими формуваннями, але курдські рухи не раз звинувачували Вашингтон у тому, що він залишав їх без підтримки після завершення окремих конфліктів.
Тому навіть у разі контактів із США рішення про можливі операції можуть ухвалювати самі курдські організації, виходячи з власних політичних і військових розрахунків.
Яку роль курди можуть відіграти у війні в Ірані
Попри активні обговорення можливого курдського фронту, курдські сили навряд чи здатні самостійно змінити перебіг війни з Іраном. Їхні можливості обмежені — як через нестачу важкого озброєння, так і через складну політичну ситуацію в регіоні.
Більшість курдських організацій діє за межами Ірану, а самі курдські рухи залишаються розділеними політично та ідеологічно. Крім того, масштабне втягнення курдських сил у конфлікт могло б створити нову кризу для Іраку, де розташовані їхні бази.
Водночас сам факт обговорення курдського фронту показує, наскільки регіональний характер має ця війна. Курдські території лежать на перетині кордонів кількох держав, тому будь-який конфлікт на Близькому Сході майже неминуче зачіпає курдський фактор.
Саме тому роль курдів у цій війні, ймовірно, полягатиме не у вирішенні її результату. Швидше вони можуть стати одним із факторів, який ускладнює ситуацію для Ірану і розширює географію конфлікту.
Поширені запитання
Хто такі курди?
Курди — це народ Близького Сходу, який має спільну мову, культуру та історичну ідентичність, але не має власної держави.
Де живуть курди?
Більшість курдів живе у Туреччині, Ірані, Іраку та Сирії. Їхній історичний регіон проживання називають Курдистаном.
Чому курди не мають держави?
Після розпаду Османської імперії курдські території були поділені між кількома державами — Туреччиною, Іраком, Іраном і Сирією.
Чи можуть курди вплинути на війну з Іраном?
Курдські сили можуть відкрити додатковий фронт на іранському кордоні, але їхні можливості обмежені через нестачу важкого озброєння.
