Лос-Анджелес став центром протестів після рейдів імміграційної служби ICE. Десятки затриманих, зокрема на швейних фабриках, чутки про утримання людей у підвалах федеральних будівель — і як наслідок, хвиля обурення, що охопила кілька районів міста. Перші демонстрації були мирними. Далі — зіткнення, затримання, вогонь на вулицях.
Але справжній вибух спричинило не це, а реакція Білого дому: Дональд Трамп наказав розгорнути в місті 2000 військовослужбовців Національної гвардії, без згоди губернатора Каліфорнії. Уперше за десятиліття президент ігнорує волю штату і відкрито говорить про можливість застосування сили, щоб придушити протест.
Імміграція — це лише привід, а в реальності йдеться про владу, політичну демонстрацію сили і про межі, які президент готовий перетнути.
Explainer пояснює, що відбувається в Каліфорнії, чому це більше, ніж протести та до чого це може призвести.
Як усе почалося?
Офіційно причина рейдів — боротьба з нелегальними мігрантами. Але в місті давно говорили про підвищену активність федеральної імміграційної служби ICE, особливо щодо латиноамериканських спільнот. Обшуки відбувалися у робочих зонах, зокрема на фабриках, де працюють мігранти, і часто — без ордерів.
Це викликало обурення в активістських організаціях, які давно критикують адміністрацію Трампа за антиімміграційну політику. У Лос-Анджелесі, де мігрантські громади відіграють ключову роль у житті міста, ситуація швидко переросла в публічний протест.
Спочатку це були невеликі мітинги біля офісів ICE і місць затримання. Але після повідомлень про нелюдські умови утримання — коли почали ширитись чутки, що людей тримають у підвалах федеральних будівель — акції вийшли за межі локальних осередків. Люди вийшли на вулиці не лише через імміграцію, а й через спосіб, у який федеральна влада діяла в їхньому місті.
Паралельно демонстрації спалахнули й в інших містах США, але саме Лос-Анджелес став епіцентром зіткнень. У місті шириться гнів через нову квоту ICE: щонайменше 3000 арештів щодня по всій країні. Місцеві мешканці вважають, що облави проводяться без вибору — під арешти потрапляють усі: від будівельників до кухарів.
Що зробив Трамп і чому це загострило ситуацію?
У неділю, 8 червня, президент Дональд Трамп оголосив про розгортання в Лос-Анджелесі 2000 військових Національної гвардії — без згоди штату.
Губернатор Каліфорнії Ґевін Ньюсом різко виступив проти цього кроку, заявивши, що йдеться про «спробу захопити контроль» і що штат справляється самостійно.
Пізніше президент пішов ще далі: у місто додатково скерували 700 морських піхотинців — офіційно для “захисту федеральних установ”. У Пентагоні наголосили, що військові виконуватимуть лише логістичні функції, але критики вважають це мілітаризацією внутрішнього конфлікту.
Більше, ніж протести: як Трамп тестує межі президентської влади
Події в Лос-Анджелесі — це вже не лише про імміграцію чи громадський порядок. Вони стали лакмусовим папірцем політичного протистояння між Білим домом і демократичними штатами, насамперед Каліфорнією. У центрі конфлікту — питання про межі президентських повноважень: хто приймає рішення під час кризи, і як далеко може зайти федеральна влада.
Використання президентом Дональдом Трампом Національної гвардії без згоди губернатора стало безпрецедентним кроком — уперше з 1965 року. Губернатор Ґевін Ньюсом подав до суду, вимагаючи визнати це втручання незаконним. Але ще тривожнішим сигналом стало те, що в адміністрації Трампа всерйоз обговорюють можливість застосування Insurrection Act — Закону про повстання 1807 року, який дозволяє президентові залучати регулярні війська для «відновлення порядку» без згоди штатів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як Дональд Трамп за сто днів змінив США – і поставив під загрозу світовий порядок
Формально цей закон поки не активовано. Але сам факт, що його активно згадують як варіант — уже викликає занепокоєння. Закон Posse Comitatus, ухвалений у 1878 році, забороняє використання армії для виконання функцій поліції всередині країни. Insurrection Act — виняток. І якщо його буде застосовано, це може створити небезпечний прецедент централізації сили у руках федеральної влади.
Ньюсом прямо звинуватив Трампа в «штучному нагнітанні кризи», щоб захопити контроль над Нацгвардією. «Це спроба порушити Конституцію і втручатися у справи будь-якого штату, який йому не подобається», — написав губернатор. І додав: «Це прямий крок до авторитаризму. Ми не можемо цього допустити».
Фото: Etienne Laurent / AFP / Scanpix / LETA
Його позицію підтримує генеральний прокурор Каліфорнії Роб Бонта. Він нагадав, що в новітній історії США лише один президент — Річард Ніксон — використовував війська без згоди губернатора, і то в обмеженому випадку страйку поштарів. Ситуація в Лос-Анджелесі, на думку Бонти, не дає правових підстав для подібних дій.
Бонта також заявив, що наказ Трампа суперечить 10-й поправці до Конституції, яка гарантує право штатів на самоврядування. Він звинуватив міністра оборони Піта Гегсета в ігноруванні звернення штату з вимогою відкликати війська. «Штати мають право діяти в межах закону. А те, що робить Трамп, — це зловживання владою», — сказав Бонта.
Де межа між протестом і злочином?
Поки політики обмінюються звинуваченнями, а вулицями Лос-Анджелеса патрулює Нацгвардія, ключову роль відіграють місцеві правоохоронці. Вони в центрі подій, і саме їм доводиться вирішувати, як реагувати на протести, які далеко не завжди виглядають однаково.
Поліція повідомила, що протестувальники кидали в них пляшки та каміння — у відповідь використовували світлошумові гранати й гумові кулі.
Генеральний прокурор Каліфорнії Роб Бонта чітко окреслив позицію штату: право на мирний протест — це фундаментальна частина американської демократії, але це право не означає безкарність.
«Мирний протест проти несправедливості — це основоположне право у США», — наголосив Бонта. Він підкреслив, що переважна більшість демонстрантів поводяться законно, і місцева влада не має до них претензій.
Але водночас він застеріг: дехто використовує протести як прикриття для хаотичних, руйнівних і злочинних дій. Це, за його словами, не лише неправильно — це шкодить самому руху. «Ми бачимо випадки, коли люди, не пов’язані з темою протесту, приєднуються до натовпу лише для того, щоб провокувати насильство чи вчиняти вандалізм», — сказав Бонта.
Його послання було прямим: штат не дозволить перетворити правомірну форму протесту на інструмент руйнування. І ті, хто порушує закон, нестимуть відповідальність. «Якщо ви вдаєтеся до насильства чи вандалізму — ми знайдемо вас, прийдемо і притягнемо до відповідальності, як це вже сталося з багатьма», — заявив генпрокурор.
Що буде далі?
Поки війська залишаються на вулицях Лос-Анджелеса, ситуація не стабілізується. Протести не лише не припиняються — вони, навпаки, можуть посилитися. Історія американських протестів показує: мілітаризована відповідь рідко стримує вуличну активність. У багатьох людей вона викликає не страх, а злість і бажання вийти на вулиці знову — тепер уже не лише на захист мігрантів, а й проти самого факту присутності війська в місті.
Інший вимір подій — юридичний. Каліфорнія готує позов проти федерального уряду, і якщо справа дійде до суду, це стане важливим тестом для судової влади. Йдеться про принцип: чи може президент обходити губернатора, якщо йому вигідно? І чи дозволить система стримувань і противаг зупинити цей маневр — не політично, а юридично? Якщо суд визнає, що адміністрація діяла з перевищенням повноважень, це стане прецедентом, який може вплинути на подальшу практику втручання федеральної влади в справи штатів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Політика образи, культ лідера, гнів як програма: що таке трампізм
Але найбільші наслідки можуть бути не завтра й не за тиждень — а через роки. Якщо ця історія завершиться тим, що президент зможе вводити війська в будь-який штат на власний розсуд, без надзвичайного стану і без згоди місцевої влади — федералізм як модель ослабне. Це буде поворот у бік централізованого управління, де роль губернаторів стане радше декоративною.
Такі процеси не завжди гучні, але саме вони визначають, якою буде країна за десятиліття. І те, що відбувається зараз у Лос-Анджелесі, може стати не просто епізодом політичної кампанії, а поворотним моментом у сучасній американській історії.
