Реклама з оголеними жінками, розподілення на «жіночі» ті «чоловічі» професії, сприйняття жінки тільки як сексуального об’єкта, висміювання журналісток, активісток та політикинь – усе це й багато іншого є сексизмом.
Розберiмо на прикладах, що це таке, та з’ясуємо, як протидіяти гендерним стереотипам i дискримінації.
«Загалом баба робоча, як корабельна сосна» – оцінка професійних якостей політикині?
23 червня голова партії “Слуга народу” Олександр Корнієнко та голова фракції партії у Раді Давид Арахамія презентували регіональний штаб напередодні місцевих виборів у Миколаєві.
Чекаючи початку заходу, нардепи, не знаючи, що мікрофони та камери журналістів уже ввімкнені, обговорювали свою колежанку Ірину Аллахвердієву, зауваживши, що її «тюнінг too much», але «загалом баба робоча, як корабельна сосна».
Після того, як відео поширилося інтернетом та набуло розголосу в ЗМІ, Олександр Корнієнко відреагував на нього у своїй сторінці у Facebook.
«Розумію, що багатьох обурила поширена телеграм-каналами наша розмова з Давидом Арахамією у Миколаєві. Тому змушений пояснити, а потім вибачитися», – пише нардеп, зазначаючи, що запис був змонтований, а обговорювали вони зовсім іншу колежанку, а також їхня специфіка мови – це «внутрішньопартійна справа».
Прокоментувала інцидент і сама політикиня Ірина Аллахвардієва, про яку нібито йшлося у нашумілому відеоролику.
«Деякі ЗМІ сьогодні розповсюдили фейк, де згадується моє ім’я. Не хочу коментувати цей низькопробний бруд, але мушу розставити всі крапки над «і». Опубліковане «сенсаційне відео» — монтаж. Мені вже подзвонили Давід Арахамія і Саша Корнієнко і присягнулися, що не говорили нічого з опублікованого», — написала нардепка.
Закцентувала увагу також і на тому, що це лише маніпуляції у передвиборчій боротьбі: «І що б не креативили опоненти — залишиться на їхній совісті».
Чому на цю подію відреагували медіа та користувачі соцмереж?
Тому що це – сексизм. І він ДУЖЕ часто зустрічається у політиці. Згадати, наприклад, коментар Володимира Зеленського, що вродливі жінки – то український бренд, або припущення Ігоря Коломойського, що жіночі потреби зводяться до манікюру, зачіски та макіяжу.
Ці висловлення демонструють те саме упереджене, стереотипне ставлення до жінок.
У 2019 році Комітет міністрів Ради Європи на рівні міжнародного акту дав визначення терміну «сексизм». Тож це «будь-який акт, жести, візуальна репрезентація, сказані чи написані слова, практика чи поведінка, які базуються на ідеї, що особа чи група осіб є малозначимими через їхню стать.
Сексизм – прояв історично нерівних владних відносин між жінками й чоловіками, що веде до дискримінації та перешкоджає повному поліпшенню становища жінок у суспільстві».
Сексизм може виникнути в будь-якій сфері (публічній або приватній) та може мати такі наслідки, як порушення гідності чи прав людини, спричинення страждань або нанесення шкоди (психологічної, фізичної, сексуальної, соціально-економічної), створення ворожого середовища, створення бар’єрів у реалізації прав, а також поширення та заохочення гендерних стереотипів.
ЗОЯ ШЕВЧЕНКО, співробітниця Центру гендерних досліджень та комунікацій, пояснила, як розпізнати сексизм. «Це недоречне згадування статі людини (наприклад, коли ми маємо справу з професійною діяльністю), її сексуальності (наприклад, експлуатація чоловічої та жіночої сексуальності у ЗМІ, рекламі), підтримання гендерних стереотипів у повсякденному житті тощо», – розповідає вона.
Жарти про білявок та жіночу логіку – це теж сексизм
У суспільстві сексизм може транслюватися й поширюватися у вигляді гендерних стереотипів («ти ж дівчинка, бути слюсаркою – не для тебе»), упереджень («жінка за кермом – як мавпа з гранатою»), а також дискримінації («ми не можемо взяти вас на роботу, тому що ви – жінка фертильного віку»).
В українському дослідницькому середовищі побутує думка, що сексизм може бути двох видів: ворожий (негативна установка, що містить в собі переконання про неповноцінність жінок у порівнянні з чоловіками, зокрема, про нижчий рівень інтелекту – «жіночу логіку») та доброзичливий (система нейтральних та стереотипних переконань та образів, які нібито є характерними для «усіх» жінок – звідси образ Берегині, хранительки домашнього вогнища).
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Текст, після якого ви перестанете боятися слова «гендер»
Цікаво, що стереотипи з’являються в нашому житті ще в дитинстві, тоді, коли дорослі зауважують: «не бігай, ти ж дівчинка», «носи сукні, ти ж дівчинка», «не бийся, ти ж дівчинка» (нібито хлопчикам битися можна). Пізніше, коли дівчата дорослішають, їх також заганяють у певні рамки, наприклад, при виборі майбутньої професії (щоб не обрала «чоловічу» спеціальність), одягу, зовнішнього вигляду та навіть стосунків. Так само, як дівчат «вчать» бути дівчатами, так і хлопчикам нав’язують думки про те, якою має бути ідеальна дівчинка (юнка, жінка) – лагідною, жіночною, ПРИВАБЛИВОЮ.
У дорослішому віці вимоги стають іншими: жінка «має» бути ЗАВЖДИ сексуальною, вміти смачно готувати, пристойно одягатися. А також «справжня жінка» обов’язково мріє народити дітей. І чим більше – тим краще.
А от якщо щось з цього переліку не відповідає очікуванню чоловіка, то починається сексизм та мислення штампами: «ви витрачаєте гроші тільки на красу», «серйозна робота – тільки для чоловіків», «давай краще я поведу автівку, бо ти будеш фарбувати губи за кермом» тощо.
Чи страждають чоловіки від сексизму?
Є багато суперечливих думок з цього приводу: деякі науковці та активісти вважають, що існує так званий «зворотній» сексизм, направлений на чоловіків через примусову армію та війну, інші гадають, що дискримінація – прояв патріархату, тому не може бути направлена на чоловіків.
Безумовно, щодо чоловіків існує велика кількість упереджень, штампів та гендерних стереотипів, і вони від цього також страждають. Хлопчикам в дитинстві так само «вбивають» у голови, що «чоловіки не плачуть», «хлопчики не грають в ляльки», «хлопчики не мають носити рожеві речі» та подібне. А коли вони виростають та стають незалежними чоловіками, то вони автоматично: мають бути «годувальниками»; мають заробляти більше, ніж дружина; мріють тільки про сина; та думають тільки про секс.
Звісно, це не так, і варто розвінчувати ці заїжджені та неактуальні думки.
Проте більшість науковців та активістів вважають, що саме сексизм не може бути застосовано до чоловіка, адже це – система дискримінації, при якій в однієї групи (чоловіків) з самого початку більше ресурсів та можливостей, ніж в іншої (жінок). А головна причина сексизму в тому, що чоловіки та жінки просто не знають, що це таке (зокрема, що це – не норма), тому не розуміють, до яких наслідків він може призводити.
Приміром, чоловіка не зґвалтують під час вечірньої пробіжки в парку, або не помацають в громадському транспорті, навіть якщо він буде «провокативно» вдягнений. Але це можуть зробити (і роблять!) з жінками. Це і є основною відмінністю.
Як протидіяти?
- Почати з того, що називати професії та їхніх представників/ць своїми іменами.
Наприклад, якщо ви звертаєтеся до спеціалістки з психології, то це не «психолог Ганна», а «психологиня».
Насправді, вживати фемінітиви дуже просто, тим більш, ніхто не буде висміювати вас, якщо замість «філософиня» ви скажете «філософка». Фемінітиви затверджені у новому правописі, тому їхнє використання – це скоріше правило, аніж рекомендація.
- Не підтримувати сексистську рекламу, фільмографію, літературу та різні види мистецтва, де жінку репрезентують як сексуальний об’єкт.
А також – не поширюйте матеріали (жарти, новини), що містять гендерні стереотипи. Краще ігнорувати такий контент, тоді на нього не буде попиту і він стане неактуальним.
- Говорити про протидію сексизму з молодшим поколінням.
Їхнє життя тільки починається, тому важливо виховати їх без упередженого ставлення щодо протилежної статі.
- Варто пояснити, що не треба при знайомстві використовувати оціночні судження, а тим паче говорити образливі речі («в тебе криві ноги», «ти негарна»).
- Як дівчатам, так і хлопцям варто розповідати про повагу до себе, свої особисті кордони. Усе починається з розуміння себе та поваги до інших.
- У професійних досягненнях чи поразках не варто звертати увагу на стать чи зовнішні показники людини. Погані чи гарні якості не залежать від статі.
Не варто мовчати про випадки сексизму
Українське законодавство регулює явище сексизму та гендерної дискримінації у таких законах: Законі України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків» (2005) та Законі України «Про засади запобігання та протидії дискримінації» (2012).
Поняття «гендерна дискримінація» (тобто сексизм) визначено в Законі України «Про рівні права та можливості жінок і чоловіків»: «дискримінація за ознакою статі – дії чи бездіяльність, що виражають будь-яке розрізнення, виняток або привілеї за ознакою статі, якщо вони спрямовані на обмеження або унеможливлюють визнання, користування чи здійснення на рівних підставах прав і свобод людини для жінок і чоловіків».
Не варто мовчати про випадки сексизму: треба розповідати про це тим, хто вам повірить, віднесеться до ситуації серйозно та підтримає.
Разом протидіяти дискримінації легше. Після цього варто звернутися до керівництва, в залежності від того де ви стикнулися з цією проблемою (в університеті, на роботі).
Якщо це сталося в громадському місці, а ви не знаєте кривдника, треба звернутися до поліції та писати про цю проблему в соціальних мережах – це допоможе знайти кривдника, а також ви отримаєте підтримку від тих, хто також ставав свідком чи потерпілим/ою.
***
Аби викорінити сексизм – про нього варто говорити: порушувати це питання у соцмережах, повідомляти ЗМІ про ці інциденти, спілкуватися на цю тему зі своїми родичами та друзями.
Усіма можливими методами доводити, що вставляти ключ між пальців, коли повертаєшся ввечері додому – не норма.
Виходити з маршрутки, де тебе помацали за сідниці – не норма. Чути компліменти за зовнішність, а не за професійні якості та розум – не норма.
