Кирило Буданов очолив Офіс президента на початку 2026 року. У середині квітня минуло 100 днів після його призначення, і «Бабель» опублікував великий профайл про людину, яка майже шість років керувала військовою розвідкою, а тепер працює поруч із президентом.
Це текст про біографію, службу, війну і перехід у політичний центр. «Бабель» зібрав портрет Буданова з десятків розмов: із ним самим, його дружиною Маріанною, однокурсниками, побратимами, колишніми керівниками, підлеглими, людьми з Офісу президента, парламенту, розвідки, СБУ і РНБО.
Explainer переказує головне з профайлу: як Буданов пройшов шлях від військового інституту й ГУР до Офісу президента, яку роль відіграв у війні та обмінах полоненими, чому конфліктував із частиною силового блоку і що означає його нова посада.
Від Дарниці до ГУР
Буданов виріс на лівому березі Києва і рано вирішив, що піде у військо. Він навчався у 128 школі, де в 1990-х діяли єврейські класи з додатковим фінансуванням і вивченням івриту. Про дитинство говорить коротко: «нормальне, щасливе».
На вибір професії найбільше вплинув дідусь. Він не був кадровим військовим, але служив на флоті в 1950-х і розповідав сімейні історії про розвідників. Дитиною Буданов часто бував у Криму, займався підводним орієнтуванням і мав спортивні розряди. Витривалість, вода, орієнтування і фізичне навантаження з’явилися в його житті задовго до служби.
Після школи він поїхав до Одеси вступати у військовий інститут, який готував десантників. Відбір був жорстким: медкомісія, психологічні тести, фізичні нормативи, математика й мови. Із 200 абітурієнтів взяли 40. Буданов був серед них.
Інститут дав йому перший досвід закритої військової системи. Курсанти мало спали, швидко їли, проходили вишкіл і стикалися з дідівщиною. Його однокурсник Олександр Фацевич, нині заступник голови Нацполіції, згадує, що на десантному факультеті треба було «вчитися відстоювати себе». За словами Фацевича, Буданов учився добре й допомагав іншим.
Після випуску він пішов у ГУР – напрям, про який на курсі майже не говорили. До аеромобільного факультету придивлялися різні спецпідрозділи, зокрема «Альфа» СБУ. Сам Буданов не розповідав, куди планує йти. Коли однокурсники дізналися про Головне управління розвідки, це їх здивувало: за словами Фацевича, про розвідку тоді «ніхто навіть не мріяв».
З другої половини 2007 року Буданов служив у ГУР. До 2014-го, за даними «Бабеля», він не брав участі в операціях, а навчався і готувався.
Маріанна, 2014-й і «Група 40»
У 2013 році Буданов познайомився з Маріанною – у потязі з Одеси. Вони швидко почали жити разом, а 25 жовтня 2014 року одружилися. Для нього це був другий шлюб, від першого він мав сина.
Маріанна в цій історії – головна приватна опора Буданова. На запитання про головну цінність вони в окремих розмовах відповіли однаково: родина. Для нього, уточнює профайл, родина передусім означає Маріанну. Вона описує життя поруч із ним як постійну відповідальність – за себе, за чоловіка, за його побратимів і їхні родини.
У 2014 році підготовка стала війною. Після російського вторгнення в Крим і часткової мобілізації ГУР почало формувати групи для роботи біля кордонів з Росією в Донецькій і Луганській областях. Буданов спершу не потрапив на бойові завдання: після конфлікту з тодішнім очільником спецпідрозділу ГУР Максимом Шаповалом його відправили «в заслання» в Київську область. Причини конфлікту в матеріалі не названі.
Повернутися до бойової роботи йому допоміг один із командирів. Він особисто попросив Шаповала відпустити Буданова під власну відповідальність. Так Буданов опинився у «Групі 40» – підрозділі ветеранів ГУР, які добровільно пішли на фронт. Молодих було двоє: Буданов і ще один боєць.
Перше відрядження почалося влітку 2014 року. Група збирала інформацію, шукала потрібних людей, заходила в тил ворога, організовувала диверсії й працювала на ділянках від Маріуполя до Станиці Луганської.
Поранення і кримська операція
Уперше Буданова поранили на початку березня 2015 року. Його група працювала по російському комплексу радіоелектронної боротьби «Красуха», який використовували на окупованій частині Донбасу. Гурівці не встигли: росіяни відвели станцію. На зворотному шляху біля Горлівки група натрапила на мінне поле.
Вибухом поранило трьох бійців. Уламки влучили Буданову в шию і лопатку. Він попросив побратимів залишити його, бо треба було швидко відходити. Ті відмовилися: надали допомогу, підняли й вивели до своїх. Уламок із шиї змогли дістати вже пізніше, під час операції в Дніпрі.
Друге поранення сталося на день народження Маріанни. Вона згадує дзвінок зі швидкої: Буданов сказав, що його поранили й везуть у шпиталь, говорив спокійно і жартував, чи всі пальці на місці.
У 2016 році ГУР готувало операцію в окупованому Криму. За задумом, група мала відвернути увагу росіян від диверсій на військових аеродромах у Джанкої та Гвардійському. Розвідка вважала, що Росія зосередила там техніку, яку могла використати проти материкової України.
Операція зірвалася майже одразу. Росіяни влаштували засідку. Першим загинув підполковник ФСБ Роман Каменєв, який керував операцією з російського боку. Українська група почала відходити. Буданов із побратимом добігли до моря, стрибнули з обриву у воду й перечекали там добу. Потім майже десять кілометрів пливли через Перекопську затоку до материка.
Група вийшла з Криму за кілька діб, але завдання до кінця не виконала. У росіян опинилися Андрій Захтей і Євген Панов. Обох згодом засудили в окупованому Криму. Панова обміняли у 2019 році, Захтея звільнили у 2023-му.
Після повернення розвідників нагородили. Водночас операція мала політичні наслідки: Путін збільшив кількість військ у Криму, Україна посилила сили біля перешийку, західні партнери говорили про ризик ескалації. Тодішнього керівника ГУР Валерія Кондратюка звільнили, управління очолив Василь Бурба. Групу Буданова певний час не допускали до бойових завдань.
Замахи і перехід на оперативну роботу
Після кримської операції Буданов став публічно відомішим для росіян. Маріанна згадує, що восени 2016 року російське телебачення показало сюжет із прізвищами учасників тієї операції, зокрема Буданова. Тоді вони домовилися про нові правила безпеки: обмежити пересування, контакти й змінити телефони.
У грудні 2016 року Буданова поранили втретє. Під час чергового завдання куля роздробила йому лікоть правої руки. Після двадцятьох операцій Роман Машовець домовився про реабілітацію у військовому шпиталі Walter Reed у США.
Поки Буданов лікувався, у Києві вбили Максима Шаповала. 27 червня 2017 року вибухнула машина очільника спецпідрозділу ГУР. Шаповал загинув на місці. Саме з ним у Буданова був конфлікт на початку війни, але пізніше їхні стосунки налагодилися.
Після третього поранення Буданов перейшов зі спецпідрозділу на оперативну роботу. Вона теж передбачала виходи в тил ворога, але акцент змістився: більше вербування, планування диверсій, менше прямої бойової роботи.
У 2019 році замах готували вже на самого Буданова. 4 квітня в Голосіївському районі Києва вибухнув його Chevrolet Evanda. Буданова в машині не було. Вибух стався випадково, коли один із двох російських кілерів закладав міну. Після вибуху Буданов прибіг на місце і, почувши від свідків про другого зловмисника, з пістолетом побіг його шукати.
Кілерів затримали. За рік вони отримали вироки – сім і вісім років ув’язнення. Одного з них, Тимура Дзортова, у 2024 році віддали Росії під час обміну. Штаб, який координував той обмін, очолював уже Буданов.
Як Буданов очолив ГУР
У 2020 році Буданов міг опинитися поза активною роботою в ГУР. Тодішній голова управління Василь Бурба, за даними «Бабеля», планував вивести його в розпорядження: формально залишити на службі, фактично – списати. Колишній шеф Буданова Валерій Кондратюк, який у червні 2020 року очолив Службу зовнішньої розвідки, покликав його до себе. У СЗР Буданов очолив департамент, що займався Росією.
Поворот стався після історії з «вагнерівцями». Бурбу звільнили в серпні 2020 року, за тиждень після затримання групи «вагнерівців» у Білорусі. Президент шукав нового керівника воєнної розвідки. Приблизно тоді Буданова запросили як експерта на одну з профільних нарад із Зеленським.
Співрозмовники «Бабеля» в розвідці кажуть, що на тій зустрічі Буданов вразив президента. Після цього його прізвище потрапило до списку кандидатів на посаду голови ГУР. Остаточне обговорення відбулося наприкінці серпня. Буданов став компромісною фігурою: молодий, із бойовим досвідом, без власної політичної групи й з фокусом на Росії.
Перед вторгненням
На чолі ГУР Буданов став одним із тих, хто публічно говорив про загрозу повномасштабної війни. У профайлі «Бабеля» ця лінія важлива: більшість чиновників і політиків тоді заперечували такий сценарій, а Буданова за спиною називали панікером. Він сам пояснює, що чужа думка його мало цікавила.
У лютому 2022 року західні партнери передали йому детальний план росіян: висадка на аеродромі в Гостомелі й подальша атака на Київ. Ця інформація допомогла частково підготуватися, хоча результат боїв за Гостомель до останнього лишався непевним.
Незадовго до вторгнення Буданова могли звільнити. Є дві версії. За однією, ініціатива йшла з Офісу президента, якому не подобалося, що він суперечив загальній лінії про те, що вторгнення не буде. За іншою, цього вимагали росіяни, які переконували Київ, що війни не буде, і пропонували такий крок як спосіб «зміцнити відносини». Сам Буданов загрозу звільнення не заперечує, але причин не уточнює.
24 лютого Росія почала повномасштабне вторгнення, і прогноз Буданова справдився.
Перші дні великої війни він зустрів у ГУР разом із Маріанною. Вона жила в його кабінеті, бачила, як готувалися й виїжджали в Гостомель перші групи спецпризначенців, як привозили поранених.
У березні 2022 року росіяни вдарили ракетою по штаб-квартирі розвідки. Буданов у цей момент був на нараді. Після вибуху він перевірив, чи все добре з дружиною, обтрусився від пилу й вийшов дивитися на пошкодження та уламки.
Обміни і «Азовсталь»
Після 24 лютого ГУР швидко взялося за обміни полоненими. За словами співрозмовника «Бабеля», перший обмін відбувся ще наприкінці лютого або на початку березня 2022 року – до появи повноцінної бюрократичної системи навколо цього процесу.
Навесні 2022-го головним викликом став Маріуполь. Командир «Азову» Денис Прокопенко просив світових лідерів допомогти з «зеленим коридором» із «Азовсталі» для цивільних, дітей і поранених бійців. Новостворений Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими тоді очолювала Ірина Верещук, але прямих контактів із росіянами в неї не було.
Буданов шукав окремі канали, щоб вивести людей з «Азовсталі». У другій половині квітня до нього звернувся народний депутат Олексій Ковальов. Він був готовий поїхати в оточений Маріуполь, завезти гуманітарну допомогу й спробувати забрати цивільних і дітей. Буданов погодився і попросив також вивезти важкопоранених «азовців».
24 квітня Ковальов заїхав у Маріуполь і дістався «Азовсталі», але домовитися про вивезення цивільних не вдалося. На зворотному шляху він попросив росіян пропустити колону Верещук. Так змогли евакуювати майже 100 цивільних.
Після цього Буданов удруге попросив Ковальова їхати в Маріуполь – уже домовлятися про вихід «азовців» у полон. Разом із ним був представник ГУР Дмитро Усов. Ці переговори відбулися за планом.
Після виходу «азовців» із підземель заводу Буданова призначили керівником Координаційного штабу. Дмитро Усов став секретарем штабу. За даними «Бабеля», рішення передати штаб під ГУР ухвалили за один день.
На момент публікації профайлу, штаб провів понад 70 успішних обмінів. Загалом повернули понад вісім тисяч людей.
Публічність і конфлікти
Після відступу росіян від Києва Буданов став помітним публічним обличчям війни. На Банковій уважно стежили за рейтингами: довіра до армії різко зросла, разом із нею – популярність військових командирів. Інтерв’ю Валерія Залужного тоді не заохочували. Буданов, навпаки, отримав простір для медіаактивності.
Люди з Офісу президента й оточення Буданова пояснюють це бажанням показати роль ГУР. На фронті воювали не тільки Збройні сили, і з часом у публічний обіг ширше увійшло поняття «Сили оборони».
Публічність мала ціну. Буданов зробив кілька прогнозів, які не справдилися: про швидке вичерпання російських ракет, близький кінець війни, повернення Криму, а також говорив про тяжку хворобу Путіна. Один із його друзів пояснює це тим, що прогнози будувалися з огляду на ситуацію в конкретний момент і припускали подальший розвиток «в ідеальних умовах».
Паралельно у Буданова складалися складні відносини всередині влади. Із президентом, за словами співрозмовників «Бабеля», у нього був прямий контакт: Зеленський поважав розвідку й прислухався до альтернативної точки зору. З Андрієм Єрмаком спершу теж усе виглядало робоче.
Згодом напруга зросла. За словами співрозмовника в Офісі, Єрмак почав знецінювати роботу Буданова і блокувати його в окремих проєктах. Буданов не йшов у відкриту війну й намагався триматися свого принципу: шукати друзів, а не ворогів.
Єдина структура, з якою конфлікт став публічним, – СБУ. Із Василем Малюком Буданов, за словами співрозмовника «Бабеля» в СБУ, загалом знаходив спільну мову. З Олександром Покладом, який у січні 2025 року став першим заступником голови СБУ, відносини так і не налагодилися.
Антикорупційна криза і вихід Єрмака
Напруга між Будановим і Єрмаком наростала поступово. За даними «Бабеля», у якийсь момент Буданов навіть думав про відставку з ГУР. Ситуацію змінив «Міндічгейт» – розслідування НАБУ про розкрадання в «Енергоатомі». У центрі історії був друг президента Тимур Міндіч, але дедалі частіше лунало й прізвище Єрмака.
У цей момент із Будановим зустрівся Зеленський. Попри напруженість, Буданов залишався корисним для президента: у нього були робочі відносини з керівниками САП і НАБУ. За словами співрозмовника «Бабеля» в ГУР, Буданов запропонував президенту план виходу з кризи. У цьому плані була відставка Єрмака та кілька рішень в економіці, геополітиці й комунікаціях.
22 листопада 2025 року Зеленський включив Буданова до переговорної групи зі США і Росією. На той момент групу ще очолював Єрмак. Через шість днів Єрмак залишив Офіс президента і втратив місце в переговорному процесі. Групу очолив секретар РНБО Рустем Умєров.
Після цього Офіс понад місяць працював без керівника. Серед кандидатів називали Павла Палісу, Михайла Федорова, Дениса Шмигаля, Юлію Свириденко і Буданова. 2 січня 2026 року Зеленський запропонував Буданову очолити Офіс президента.
Робота в Офісі президента
Перехід в Офіс президента для Буданова був непростим. Маріанна в профайлі «Бабеля» згадує, що рішення зважували не один день і навіть не один місяць. Для нього це означало залишити ГУР – людей, із якими він був на зв’язку постійно. Вона формулює причину переходу жорстко: ішлося про «виживання держави».
Співрозмовники «Бабеля» дають іншу версію. За їхніми словами, Буданов спершу не хотів іти в Офіс, але опинився перед вибором: просто піти з ГУР або піти з ГУР і очолити ОП. Сам Буданов називає це конспірологією і пояснює згоду «новими можливостями й новим розвитком».
На Банковій він почав без кадрової чистки. Буданов залишив заступників, які дісталися йому від Єрмака. Після перших відряджень і переговорів зустрівся з кожним окремо: розпитував про завдання, умови роботи, амбіції й побажання.
Співрозмовники «Бабеля» називають перші зміни в Офісі «відлигою». Буданов, на відміну від Єрмака, не сидить постійно з президентом і не обмежує доступ до нього. Офіс став відкритішим для депутатів, голів адміністрацій і представників бізнесу.
У нього з’явився власний порядок ухвалення рішень. Складні питання він просить подавати за схемою: проблема, кілька варіантів розв’язання, позитивні й негативні наслідки кожного. Така таблиця лежить у нього на столі.
Першим серйозним тестом стала парламентська криза. На Буданова поклали завдання реанімувати роботу Верховної Ради. Спроба з ротаціями в Кабміні 13 січня провалилася: депутати звільнили міністрів, але не призначили нових. Буданов сприйняв це як кидок із боку парламенту. Давид Арахамія пояснює епізод буденніше: голосування за призначення поставили на другу половину дня, депутати розійшлися, а наступного дня голоси вже були.
Переговори і рейтингові ризики
Після переходу в Офіс президента на Буданова поклали переговорний напрям. Формально переговорну групу очолює секретар РНБО Рустем Умєров, але Буданов став одним із її ключових учасників.
Давид Арахамія описує його роль формулою «людина миру». У його поясненні це не про сам процес переговорів, а про ціль – досягнення миру.
У групі в Буданова є окрема ніша. Коли розмова заходить про військові загрози або можливості армій, він тримає контекст і не дає росіянам маніпулювати, зокрема перед американцями. Ще одна його перевага – контакти з Росією по лінії розвідок, які залишилися після років роботи в ГУР.
Головний ризик для Буданова – сама посада голови Офісу президента. Кілька співрозмовників «Бабеля» кажуть, що, погоджуючись на Офіс, він вірив у доволі швидкі вибори й розраховував, що Банкова не встигне «вбити» його рейтинг.
Поки цього не сталося. Один зі співрозмовників у парламенті описує Буданова як достатньо «тефлонового» політика: негатив до нього тримається слабше, ніж до більшості людей на такій посаді. За його словами, у перші місяці після призначення рейтинг Буданова зріс утричі й частково стабілізував рейтинг президента.
У профайлі наводять і цифри: 60% опитаних назвали звільнення Єрмака найкращим способом вийти з кризи, 55% – призначення Буданова.
Слабке місце Буданова як рейтингового політика – минуле в ГУР. У медіа вже з’являлися історії, які били по його образу: про Євгена Червоненка в ГУР, нагороду для блогерки Ксюші Манекен, скарги військових на дії підрозділів розвідки. Один зі співрозмовників «Бабеля» формулює це так: завдання розвідки іноді виконують люди, які не відповідають уявленню соцмереж про правильних героїв.
За словами співрозмовників «Бабеля» в Офісі та ГУР, Зеленський очікує від Буданова кількох речей: підтримувати систему, через Павла Палісу мати добрі контакти із Силами оборони, не конфліктувати з антикорупційними структурами й не заходити в чужі зони впливу. На запитання «Бабеля», чи відповідає Буданов цим очікуванням, президент сказав, що задоволений його роботою за напрямами, які просив вести.
