Легенева чума: головне про хворобу та ризик поширення
- Підозру на легеневу чуму після смерті співробітниці протичумного інституту в Іркутську досі не підтвердили лабораторно. Серед людей, які контактували з нею, підтверджених випадків чуми також не виявили.
- Легенева чума – найтяжча форма хвороби і єдина, що може передаватися безпосередньо між людьми через респіраторні краплі. Без своєчасного лікування вона може прогресувати дуже швидко, але піддається терапії антибіотиками.
- Ризик поширення інфекції в Україні ЦГЗ оцінює як дуже низький. ВООЗ також вважає ризик для населення низьким, але продовжує з’ясовувати причину смерті працівниці та перевіряє інформацію про можливий другий випадок пневмонії.
Після смерті 28-річної співробітниці протичумного інституту в Іркутській області Росії з’явилися повідомлення про можливий випадок легеневої чуми. Жінку госпіталізували з тяжкою пневмонією, а майже 200 людей, які могли з нею контактувати, взяли під медичне спостереження. Офіційного підтвердження, що причиною смерті була саме чума, наразі немає. У ВООЗ також заявили, що причину смерті ще не встановили, а чума залишається лише однією з можливих версій.
Легенева форма чуми небезпечна тим, що може передаватися від людини до людини через респіраторні краплі. Водночас сама інфекція добре вивчена і піддається лікуванню антибіотиками. Її поширення стримують завдяки швидкому виявленню хворих, їх ізоляції та медичному спостереженню за людьми, які з ними контактували.
Explainer пояснює, що таке легенева чума, чим вона відрізняється від бубонної та наскільки високий ризик її поширення.
Що таке легенева чума
Чума – це бактеріальна інфекція, яку спричиняє Yersinia pestis. Бактерія циркулює переважно серед дрібних ссавців та бліх, які на них паразитують. Людина може заразитися після укусу інфікованої блохи, прямого контакту з інфікованими тканинами чи біологічними рідинами або вдихання заражених респіраторних частинок.
У світі щороку реєструють сотні випадків, переважно в регіонах, де Yersinia pestis постійно циркулює серед диких тварин. Найбільше випадків упродовж останніх років припадає на Мадагаскар і Демократичну Республіку Конго.
Легенева чума розвивається, коли Yersinia pestis уражає легені. Це може статися, якщо інфекція поширилася до легень з іншої частини організму. Інший шлях – вдихання крапель із бактеріями від людини або тварини з легеневою формою чуми.
Легенева чума є найрідшою, але найтяжчою з трьох основних форм захворювання. Вона швидко прогресує і без своєчасного лікування може призвести до смерті протягом короткого часу. За даними ВООЗ, без лікування легенева форма майже завжди закінчується смертю, тоді як рання діагностика й антибіотики значно підвищують шанси на одужання.
Чим легенева чума відрізняється від бубонної
Бубонну, легеневу та септичну чуму спричиняє одна бактерія – Yersinia pestis, але інфекція уражає різні частини організму.
Бубонна чума – найпоширеніша форма. Зазвичай вона виникає після укусу інфікованої блохи. Бактерія потрапляє до лімфатичної системи і досягає найближчого лімфатичного вузла, де розмножується. Вузол збільшується, запалюється і стає болючим. Такі уражені лімфовузли називають бубонами.
При легеневій формі бактерія уражає легені й спричиняє тяжку пневмонію. Саме ця форма може передаватися безпосередньо від людини до людини. Бубонна чума зазвичай такого шляху передачі не має.
Різниться і тяжкість перебігу без лікування. За оцінками ВООЗ, без антибіотиків бубонна чума призводить до смерті приблизно у 30–60% випадків, тоді як легенева форма без лікування майже завжди смертельна.
Існує також септична чума, за якої Yersinia pestis розмножується в крові. Вона може виникнути як ускладнення іншої форми захворювання або розвинутися одразу після потрапляння бактерії в кров. У тяжких випадках септична чума призводить до пошкодження тканин, кровотеч, порушення роботи органів і шоку.
Бубонна форма також може перейти в легеневу, якщо бактерія пошириться з первинного осередку до легень. Тому це не три окремі хвороби, а різні форми перебігу інфекції, спричиненої Yersinia pestis.
Як передається легенева чума
Передача легеневої чуми між людьми зазвичай потребує близького контакту з хворим, який уже має симптоми. Під час кашлю він може виділяти краплі, що містять Yersinia pestis. Якщо людина поруч їх вдихає, бактерія потрапляє безпосередньо до легень.
Цей шлях відрізняється від повітряної передачі інфекцій, здатних поширюватися з дрібними аерозольними частинками на більші відстані. За даними CDC, при легеневій чумі зараження зазвичай відбувається після прямого й тісного контакту.
Безсимптомної передачі легеневої чуми від людини до людини не задокументовано. Протягом приблизно першої доби після розвитку первинної легеневої форми ризик передачі також невеликий: у легенях ще відносно мало бактерій, а кашель може бути недостатньо вираженим. У міру прогресування хвороби ризик зростає.
Інкубаційний період легеневої чуми зазвичай становить один-три дні, хоча може тривати від одного до шести днів. Тому людей, які мали близький контакт із хворим, встановлюють і спостерігають за їхнім станом. Якщо ризик зараження вважають високим, контактним особам можуть призначити антибіотики ще до появи симптомів. Такий підхід використовують разом з ізоляцією хворих і швидким відстеженням контактів, щоб перервати можливий ланцюг передачі.
Саме тому після смерті працівниці інституту в Іркутську під медичне спостереження взяли майже 200 людей, які могли з нею контактувати.
Які симптоми має легенева чума
Легенева чума починається гостро і може швидко погіршувати стан людини. Серед симптомів – підвищення температури, озноб, головний біль, слабкість, кашель і задишка. Може з’являтися мокротиння з домішками крові.
Ознаки хвороби можуть виникнути дуже швидко після зараження – інколи менш ніж за добу. При прогресуванні пневмонії можуть розвиватися тяжкі порушення дихання й кровообігу.
За симптомами відрізнити легеневу чуму від інших причин тяжкої пневмонії неможливо. Одна з проблем ранньої діагностики – неспецифічність симптомів. Лихоманка, слабкість і кашель можуть супроводжувати багато інших інфекцій, тому фахівці наголошують на важливості швидкого лабораторного тестування у людей, які могли контактувати з Yersinia pestis.
Для підтвердження діагнозу проводять лабораторні дослідження і шукають Yersinia pestis у клінічних зразках. При легеневій формі для аналізу можуть використовувати мокротиння та кров. Саме тому на ранньому етапі випадок можуть класифікувати як підозрілий, а остаточний діагноз встановлюють після лабораторного дослідження.
Швидкість діагностики має особливе значення: без лікування легенева чума може стати смертельною протягом 18–24 годин після появи симптомів. Тому за обґрунтованої підозри лікування починають якомога раніше.
Як лікують легеневу чуму
Чуму лікують антибіотиками, і терапію потрібно починати якомога раніше. Сучасні рекомендації передбачають кілька варіантів антибактеріального лікування, зокрема препарати з груп фторхінолонів та аміноглікозидів. Конкретний препарат лікарі обирають залежно від стану пацієнта та інших медичних обставин.
Зазвичай курс антибіотиків триває 10–14 днів. Лікування може бути пероральним або внутрішньовенним залежно від тяжкості перебігу.
При обґрунтованій підозрі на чуму лікування можуть почати ще до остаточного лабораторного підтвердження. Зволікання особливо небезпечне при легеневій формі через швидкий перебіг хвороби.
Разом з антибіотиками пацієнту за потреби надають підтримувальне лікування – наприклад, кисневу терапію та допомогу при ускладненнях. Хворих на легеневу чуму ізолюють, щоб запобігти зараженню людей, які перебувають поруч.
Антибіотики можуть призначати і людям, які мали тісний контакт із підтвердженим випадком легеневої чуми. Але приймати їх самостійно «про запас» не потрібно: постконтактну профілактику застосовують після оцінки конкретного ризику зараження.
Наскільки високий ризик поширення чуми з Росії
Станом на 7 жовтня немає підтверджених даних про спалах чуми в Іркутській області або про стійке поширення інфекції між людьми. Причина смерті співробітниці протичумного інституту також публічно не підтверджена як чума.
Лабораторне зараження Yersinia pestis можливе, хоча такі випадки трапляються рідко. Навіть після розслідування точний шлях зараження встановити вдається не завжди. У 2009 році в Чикаго помер дослідник із лабораторно підтвердженою чумою, але з’ясувати, як саме він заразився, не вдалося.
Російський Росспоживнагляд заявив, що серед людей, які контактували з померлою, випадків чуми не виявили. За даними відомства, близько 90% із приблизно 200 людей, яких помістили на карантин, уже звільнили після майже 5000 лабораторних досліджень, що не виявили небезпечних збудників. Водночас причина пневмонії, від якої померла працівниця інституту, залишається невстановленою.
Український Центр громадського здоров’я стежить за повідомленнями про цей випадок через міжнародні механізми епідеміологічного нагляду. Ризик для України ЦГЗ оцінює як дуже низький. Окремих додаткових заходів для населення через ситуацію в Іркутській області не рекомендують.
Схожу оцінку дала ВООЗ. За наявною інформацією, ризик для населення загалом організація вважає низьким. Водночас 7 жовтня генеральний директор ВООЗ Тедрос Аданом Гебреєсус повідомив, що організація запросила в Росії додаткову інформацію про причину тяжкої пневмонії, збудник, через який запровадили протиепідемічні заходи, а також про повідомлення щодо другого співробітника з пневмонією невстановленої причини.
