День Києва – це зазвичай квіти, жива музика, голоси дітей у парках. Але сьогодні – це не так. Другу ніч поспіль ворог атакує столицю ракетами й дронами. Бʼють по житлових кварталах. Цілеспрямовано намагаються зламати нас. Але не вийде. Ми всі дуже втомилися, але ми досі живемо, любимо, працюємо та боремося.

У День Києва ми не будемо розповідати про “місто каштанів” чи туристичні маршрути. Замість цього ми покажемо Київ таким, яким відчуваємо щодня.

Кожен з нас у редакції Explainer має свої точки на мапі міста, пов’язані з емоціями, звичками, пам’яттю. Це місця, де ми бігаємо вранці й гуляємо з дітьми. Де п’ємо каву, дивимось на світанок або згадуємо перше кохання. Ось наші історії про місто.

Мій Київ – між містом і тишею

Ольга, заступниця головного редактора Explainer

Люблю місця, де Київ видно з висоти. Де забудова закінчується, а далі – небо, дерева і простір. Часто гуляю Пейзажною алеєю, бо там просто чудові краєвиди на Поділ і Дніпро.

Взимку обожнюю старий Ботанічний сад. Коли випадає сніг і все навколо біле – це вже не Київ, а казка. Цього року там було взагалі як у Нарнії: дерева в снігу, стежки, якими ніхто не ходив. І майже без людей: ти і зима. Відчуття просто фантастичне.

Ще для мене дуже особлива Володимирська гірка. Це суцільна ностальгія. У дитинстві ми там катались на санчатах, навіть уздовж фунікулера – зараз це здається дико, але тоді було круто. Коли приходжу туди зараз, то згадую себе маленьку.

І дуже люблю Дніпро, особливо, на початку осені. Я взагалі людина води, і дуже люблю поєднання дерев та річки. Це може бути Труханів острів чи пляжі Русанівки – не так важливо. Важливо, як сонце м’яко торкається води, як між деревами зависає павутиння, а на стежці вже лежать перші пожовклі листки. Київ у цей момент ніби прощається з літом.

Мій Київ – це Лук’янівка та Київська фортеця

Майя, редакторка Explainer

Я не уявляю свого життя без Лук’янівки. Це не гламурний район і точно не з тих, про які пишуть у путівниках. Це дуже милий, спокійний район хрущівок і бабусь на лавочках біля під’їзду. І якщо ти працюєш з новинами, то такий спокій – це те, що лікар прописав. Лук’янівка – багатостраждальна. Вона не раз потрапляла під обстріли, тримала удар, як і весь Київ. І водночас, вона залишається моєю точкою опори. Це щось, що мене завжди заземлює.

 Ввечері я люблю піднятися на схил біля старої Київської фортеці, над “Олімпійським”. Там просто сидиш у траві, дивишся, як сонце ховається за місто, і відчуваєш, як Київ дихає. Це одне з тих місць, де не хочеться говорити. Хочеться просто бути. І з кимось бути, якщо пощастить.

А вдень – це Ярославів Вал. Затишна вуличка в самому центрі, де раптово зникає міський шум. Старі будинки доби модерну, чудова архітектура, яка так стрімко зникає з Києва.

Рідко яка столична вулиця настільки цілісна, і в просторі, і в стилі. Іноді здається, що ти не в Києві, а десь у Парижі. Це відчуття тільки підсилює «Буланжері» на розі – з хрумкими круасанами, ароматом кави й людьми, які нікуди не поспішають.

Мій Київ – це маршрути, спогади і трохи місця для себе

Катерина, літературна редакторка Explainer

Контрактова площа – це місце, з якого почався мій Київ свідомого дорослого життя. Я вчилася в Могилянці, і все довкола неї – це частина особистої історії. Кава на плацу між парами, прогулянки подільськими вуличками, перше кохання. Це був той період, коли здавалося, що все найкраще ще попереду.

Парк Шевченка – це простір рівноваги. Часто гуляю там з дітьми, і мені подобається, що місце одночасно функціональне й затишне. Гарні майданчики, кава, зелень і люди, що не поспішають. І все це недалеко від метро.

Ботанічний сад на Печерську – це мій особистий ранок. Час, який належить тільки мені. Той, у кого двоє дітей, зрозуміє, наскільки це безцінно.

Тричі на тиждень я бігаю його стежками. І це вже не просто пробіжка, а форма внутрішньої дисципліни. Там легко дихається, а світанок над деревами завжди нагадує: новий день можна почати з чистої сторінки.

Володимирський собор – місце, куди заходиш не для конкретної мети, а щоб трохи зібрати себе до купи. Мені там спокійно. Мистецький арсенал – ще одне важливе місце, де я перезбираюся, зустрічаюсь з друзями.

Київ для мене – не тільки місце проживання. Це простір, де все зв’язано: рух, спогади, тиша, діти, робота, тексти. І саме тому він мій.

Мій Київ – це місто, у якому можна думати

Павло, журналіст Explainer

Я живу в Києві понад 20 років. Для мене це не лише місце проживання, а й інтелектуальний простір, у якому формуються звички, контексти, думки. Я пишу про міжнародну політику, тому звик мислити в категоріях причин та наслідків. Мені для аналітики потрібна тиша і я шукаю місця, де думки структуруються краще, ніж на екрані.

Парк Відрадний, у цьому плані, неочевидний вибір, але важливе для мене місце. Я часто гуляю там без навушників: просто слухаю і роздивляюсь все навколо, тут думки гарно структуруються.

Маріїнський парк – це зовсім інший тип простору. Тут Київ – не приватний, а публічний. Місце між владою й громадянами, між формальним і особистим. Я теж люблю тут гуляти, тут чудові звивисті стежки і поки блукаєш, то встигаєш пропрацювати статтю або запланувати якусь нову тему.

Дуже подобається ревіталізована зона біля станції метро Арсенальна. Реконструкція Микільських воріт і території Арсеналу – це дійсно крутий, хоча, на жаль, майже поодинокий приклад міської трансформації без втрати ідентичності. Це не просто урбаністичний проєкт, а простір, де відчувається сенс.

Ще один важливий для мене простір – це бібліотека імені Вернадського. Мінімум шуму, максимум концентрації. Це місце, де нічого не вимагає твоєї уваги, тож ти можеш повністю віддатися роботі.

Мій Київ – це сакури, Поділ і Майдан

Лев, SMM-менеджер Explainer

Є місця, які просто вмикають у голові картинки. Для мене це Майдан – не просто площа, а така точка, де всередині щось клацає: історія, люди, вся ця енергія, яку не поясниш. Коли стоїш там, то якось автоматично згадуєш все, що тут було.

Ще я обожнюю парк Кіото навесні. Сакури – це щось! Я можу зависати там годинами, фоткати з різних ракурсів, ловити світло крізь гілки. Там є ще сад каміння – це дуже атмосферне і, як на Київ, нестандартне місце. Наче японський дзен посеред спального району. Вічне відчуття краси, от серйозно.

А ще є Поділ. Поштова, Контрактова… В цьому районі відчуваєш старовинний вайб. І це дуже кльово.

***

Київ для кожного з нас – різний. Але завжди справжній. Зі своїми схилами й підвалами, шумом фонтанів і виттям сирен, запахом кави й тривогою в повітрі. Це місто тримається, і тримає нас.

Київ – це завжди про любов. Таку, яку не зруйнувати.