14 травня Святославу Вакарчуку виповнюється 50. Пів століття життя – і майже вся ця історія звучить. Спочатку в колонках, потім у навушниках, тепер – у смартфонах і навіть у плейлистах на передовій. У моменти радості, відчаю, любові й втрати ми вмикаємо пісні Святослава Вакарчука.

Explainer зібрав плейліст із пісень, які пробуджують у нас найкращі почуття, які стали синонімом епохи – і саундтреком нашої боротьби. Пісні, до яких ми повертаємось, коли більше нічого не тримає. І які залишаються з нами, попри все.

«Вставай» (2001, альбом Модель)

У пісні – простий заклик, який не втрачає сили: не мовчи, не чекай, не спостерігай збоку. І хоча вона з’явилась задовго до революцій, саме в ті моменти її співали найгучніше.

«Вона присвячена і нашій країні, і Росії. Це прохання робити щось. Ми зробили потужний приспів із кількох гітар, щоб створити ефект стадіону», – згадував Вакарчук.

І цей ефект досі працює. Бо коли в країні темно, музика має бути голосною.

«Майже весна» (2003, Суперсиметрія)

“Майже весна” — це більше, ніж просто пісня. У ній — крик країни, що стоїть на межі великого пробудження. Осінь 2004-го — холод, напруга, передчуття. Порожній ще Майдан, який от-от вибухне. І ця пісня звучить саме так — як щось, що будить тебе зсередини. Як ритм серця країни, яка наважується повстати. Не гасло, не гімн. А внутрішній рух. Від страху до рішучості. Від тиші до голосу. Її слухали не як хіт, а як нагадування: ми є. І ми вийдемо. І змінимо. І змінили.

Проста ритміка, сильний текст, шалена енергія. Святослав довго її писав і не надто любить. А ми любимо – саме за прямоту.

«Я їду додому» (2003, Tvій формат / 2023, нова версія)

Вона народилась ще у мирний час — понад 15 років тому. Була про дорогу, про втому, про бажання повернутись туди, де тебе чекають.

Нову версію пісні Океан Ельзи присвятив українській саперці. У кліпі — її історія. Історія жінки, яка щодня йде назустріч небезпеці, щоби інші змогли повернутись додому живими. Тепер ця пісня — не про повернення з подорожі. Вона про життя, у якому «додому» — це вже не географія, а цінність. Цей дім тепер не даність, а те, що довелося виборювати. І саме тому він такий безцінний.

«За останні роки багато звичних слів набули нових сенсів: турнікет, бавовна, пташка, мопед, банка, тривога… Так і наша пісня “Я їду додому” – зараз звучить зовсім інакше», – написали музиканти.

«Без бою» (2005, Gloria)

Вічний трек про силу не ламати себе. Про рішучість. Про той момент, коли треба зробити вибір – і зробити його чесно.

«Я вкладав у неї один сенс, а люди знайшли десять. Для багатьох вона стала принципом дії», – казав Вакарчук.

Це пісня, яка завжди звучить особисто – навіть у великому натовпі.

«Обійми» (2013, Земля)

Музична терапія, яка не вимагає слів. У пісні лише кілька рядків – і цього досить, щоб сказати більше, ніж десятками листів.

«Обійми мене, обійми… так лагідно і не пускай …» – у цьому є все. І любов, і втрата, і спроба втримати те, що не завжди можна втримати.

У квітні 2022 року гурт Океан Ельзи презентував спеціальну версію цієї пісні. Зйомки відбулися 14 квітня – під час візиту Святослава Вакарчука до Харкова. На подвір’ї напівзруйнованого внаслідок обстрілу окупантами Палацу праці він заграв «Обійми» разом із музикантами Akustikos art group.

І вже перший рядок – «Коли настане день, закінчиться війна» – звучав як молитва. Як крик. Як правда, у яку хочеться вірити навіть тоді, коли все навколо в руїнах.

«Мить» (2015, сингл)

Неймовірно щемка композиція. Пісня про незламність. Про той стан, коли кожна секунда – ціле життя.

«Лютий 2015-го. Жахливі новини зі Сходу. Я не міг заспокоїтись, поки не написав цю пісню. За 15 хвилин вона була майже готова. Крім останнього рядка – він не відпускав», – казав Вакарчук.

Це одна з найемоційніших пісень гурту. І одна з найщиріших.

«Еверест» (2016, Без меж)

Не тільки про гору. Про шлях. Про ціну перемоги. Про втому і силу, які йдуть поруч.

Особливої сили ця пісня набула 22 лютого 2022 року – буквально за день до початку повномасштабного вторгнення. У складний і тривожний день гурт Океан Ельзи вийшов просто на вулицю – на Скляний міст у Києві – і спонтанно зіграв кілька пісень. Як вуличні музиканти, без сцени і без декорацій. «Еверест» тоді звучав інакше: на зламі емоцій, у передчутті боротьби, без рівного студійного звучання – зате з живим болем у голосі. Мурахи йшли шкірою.

«Відчули, що потрібно показати всім: ми разом! Ми тут, вдома, ми продовжуємо робити свою справу, бути зосередженими, чіткими. Віримо у кожного з нас і, найбільше, у свою армію», – написав Вакарчук.

«Місто Марії» (2022, сингл)

Пісня, написана на прохання «Калини» – захисника Маріуполя. Вона стала голосом тих, хто тримався там, де здавалося неможливо.

«Коли боєць просить БК для серця – ти не можеш не написати пісню. Це не просто місто. Це місто світла», – сказав Вакарчук.

Цей трек – болючий і світлий водночас. Слухаючи його, важко не заплакати. І не пишатись.

«Відповідь» (2024, сингл)

Найсвіжіша пісня Океану Ельзи. Пошук сенсу. Діалог із собою. Запитання, які ми ставимо знову й знову – і не завжди чекаємо відповіді. Але шукаємо.

Це пісня для внутрішніх розмов. І для того, щоб нагадати собі: кожен має свій шлях – і свою відповідь.

***

Цей плейліст – не просто добірка. Це пам’ять, любов, сила, втома і надія, зібрані в піснях. Це те, що залишається з нами, коли решта мовчить. І те, що допомагає знову вставати. Навіть коли дуже важко.