5 грудня була оприлюднена оновлена Стратегія національної безпеки США – документ, який задає політичні й оборонні пріоритети Вашингтона на найближчі роки. Це перша повноцінна стратегія другого терміну Дональда Трампа, і вона демонструє різкий зсув до максимально прагматичного підходу в дусі «America First».
У новій редакції Сполучені Штати роблять акцент на внутрішній безпеці та економічній автономії, посилюють контроль у Західній півкулі та переглядають роль союзів. Китай визначено головним стратегічним викликом, Європу – партнером, який потребує «відновлення самостійності», а міграцію – як ключовий фактор нацбезпеки.
Стратегія також фіксує намір Вашингтона уникати тривалих воєн, концентруючись лише на тих конфліктах, що прямо зачіпають американські інтереси. Водночас США залишають за собою право втручатися, якщо баланс сил у критичних регіонах загрожуватиме їхній безпеці.
Explainer пояснює, що саме прописано в документі, які пріоритети формує нова стратегія та як їх оцінюють експерти.
Ключові орієнтири Стратегії
У центрі оновленої Стратегії національної безпеки США – спроба переосмислити, що саме становить американський інтерес у хаотичному світі. Документ відходить від ідеї глобальної відповідальності та натомість формує чітку ієрархію пріоритетів, у якій головним критерієм стає безпосередній вплив на безпеку та добробут американців.
Перший принцип – звуження кола зобов’язань. США більше не розглядатимуть будь-яку кризу як власну відповідальність, а втручатимуться лише тоді, коли йдеться про пряме порушення американських інтересів або стратегічний баланс у ключових регіонах.
Другий акцент – «мир через силу». Вашингтон декларує необхідність підтримувати найпотужнішу армію світу, модернізувати ядерний арсенал і розширювати оборонно-промислову базу. Сила розглядається не як інструмент для втручань, а як засіб відвернення конфліктів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Політика образи, культ лідера, гнів як програма: що таке трампізм
Третій орієнтир – кінець ери масової міграції. Міграція визначена як фактор, що безпосередньо впливає на внутрішню стабільність, а отже – на національну безпеку. Посилення контролю над кордонами подається як ключова умова суверенності.
Четвертий напрям – економічна автономія. Стратегія робить акцент на відновленні промислового виробництва в США, жорсткішому контролі за критичними ланцюгами постачання, протидії недобросовісним торговельним практикам і підтримці американського робітника.
П’ятий блок – новий підхід до союзів. США очікують, що партнери візьмуть на себе більші зобов’язання у своїх регіонах, особливо щодо фінансування оборони. Документ прямо говорить про перехід від «утримання союзників» до «справедливого розподілу тягаря».
Шостий орієнтир – конкуренція великих держав. Китай розглядається як головний стратегічний виклик, який формує більшість інших політик. Росія визначена загрозою передусім для європейської безпеки, хоча риторика щодо неї менш жорстка, ніж у попередніх адміністрацій.
Регіональні пріоритети
Оновлена Стратегія національної безпеки США визначає різну вагу регіонів залежно від того, наскільки вони впливають на безпеку країни та її стратегічні можливості. Вашингтон відмовляється від рівномірного розподілу уваги й концентрується там, де ризики та вигоди мають безпосередній зв’язок із американськими інтересами.
Західна півкуля: центр уваги
США розглядають регіон як основу власної безпеки. Стратегія передбачає посилення військової та морської присутності, протидію нелегальній міграції та діяльності наркокартелів, а також контроль за критичною інфраструктурою, де можливе зростання впливу зовнішніх держав.
Такий підхід фактично оновлює принципи доктрини Монро, адаптуючи їх до сучасних викликів. Йдеться не про розширення амбіцій, а про обмеження доступу конкурентів до стратегічних точок у півкулі, яка безпосередньо межує зі США.
Азія: конкуренція великих держав
Азія визначена ключовою ареною економічного й технологічного суперництва. США планують збалансувати торговельні відносини, зміцнити захист критичних технологій та забезпечити стійкість ланцюгів постачання. Окрема увага приділяється співпраці з Японією, Південною Кореєю, Австралією та Індією.
Вашингтон також підкреслює важливість запобігання силовому перегляду статус-кво навколо Тайваню, що розглядається як елемент ширшої стратегії стримування.
Європа: партнерство з умовами
Європа залишається стратегічно важливою, однак стратегія робить акцент на необхідності більшої самостійності європейських держав. США очікують зростання оборонних витрат, посилення економічної стійкості та активнішої політики щодо зовнішніх загроз.
Серед пріоритетів – швидке припинення бойових дій в Україні, що має зменшити ризик ескалації та стабілізувати європейські ринки. Водночас Вашингтон наголошує на потребі підтримувати стратегічний баланс із Росією.
Близький Схід: мінімізація залученості
Регіон більше не є головним напрямом американської політики. США роблять ставку на дипломатію та регіональні угоди, які можуть знижувати напругу без значного військового залучення. Співпраця зосереджується на енергетиці, безпеці та технологічних проєктах.
Африка: стратегічний інтерес на перспективу
Африканські країни розглядаються як потенційні партнери у сфері критичних ресурсів, інфраструктури та безпеки. Вашингтон прагне протидіяти зовнішньому впливу конкурентів і підтримувати економічні ініціативи, що можуть зміцнити взаємозв’язки у довгостроковій перспективі.
Україна в новій Стратегії національної безпеки США
У документі Україна розглядається крізь призму ширшої безпекової архітектури Європи та глобальної конкуренції великих держав. Вашингтон не відходить від підтримки Києва, однак робить акцент на тому, що війна має бути врегульована як елемент стабілізації континенту та відновлення стратегічного балансу з Росією.
Пріоритет – припинення бойових дій і запобігання ескалації
Стратегія визначає швидке припинення війни одним із ключових завдань для європейської безпеки. Йдеться про пошук формату, який зможе:
- зменшити ризики розширення війни на інші країни Європи;
- стабілізувати європейські економіки, що страждають від тривалого конфлікту;
- відновити умови для ширшої стратегічної рівноваги між Заходом і Росією.
Стратегія уникає категоричних моделей “перемоги” чи “поразки”, натомість підкреслює потребу в контрольованому врегулюванні, яке не виснажуватиме ресурси США та союзників.
Україна як елемент безпекової екосистеми Європи
Вашингтон прямо наголошує: підтримка України важлива, але не повинна відволікати США від довгострокового стратегічного виклику – Китаю. Це визначає і підхід до українського питання:
- рішень шукатимуть таких, що не створюють ризику глобальної ескалації;
- пріоритет – стримування Росії та обмеження її здатності вести війну;
- акцент – на формуванні стійкої моделі безпеки для України, а не на поверненні світу до стану 1991 року.
Фокус зміщується на здатність України утримувати стабільність усередині країни, розвивати інституції та демонструвати прогнозованість як партнер.
Безпекові гарантії як інструмент стримування
Документ підкреслює: гарантії безпеки мають бути практичними, а не декларативними. Йдеться про:
- обмеження російських військових спроможностей;
- довгострокове зміцнення української обороноздатності;
- підтримку оборонної промисловості та критичної інфраструктури.
Усі ці кроки подаються як інвестиція в європейську стабільність і засіб запобігання повторним конфліктам.
Що кажуть експерти про нову стратегію США?
Стратегія закріплює прагматичний поворот США
Засновник, голова правління Інституту світової політики Віктор Шлінчак наголошує: оновлена Стратегія національної безпеки США фіксує зміну логіки американської зовнішньої політики. Її головний принцип — «Америка понад усе», тобто оцінка будь-яких рішень через призму власної безпеки та інтересів.
Стратегія визначає Росію системною загрозою євроатлантичному порядку, а не лише Україні. Йдеться не про нові спроби домовленостей, а про стримування та обмеження інструментів впливу Москви.
Китай залишається ключовим стратегічним викликом, який впливає на всі інші рішення — зокрема щодо України. США шукатимуть політичні формати, які не послаблюють їхні позиції у глобальній конкуренції з Пекіном.
Водночас Україна для Вашингтона — важливий, але не центральний напрям. Партнери очікують передбачуваності та рішень без ризику ескалації. Безпекові гарантії тлумачаться як стримування Росії, а не повернення до довоєнної моделі безпеки. На думку Шлінчака, власна спроможність України залишається найважливішою гарантією її безпеки.
Найглибша зміна американської зовнішньої політики за десятиліття
Микола Бєлєсков, старший аналітик Центру ініціатив «Повернись живим» та експерт Національного інституту стратегічних досліджень, бачить у стратегії найбільш глибоку трансформацію американської зовнішньої політики за останні 35 років.
Документ містить жорстку критику зовнішньої політики США попередніх десятиліть та відмову від універсалістської моделі «експорту демократії». Вашингтон заявляє про готовність визнавати різні системи управління, роблячи акцент на захисті власного суверенітету. У тексті помітні натяки на те, що угоди між великими державами можливі, якщо вони відповідають інтересам США.
Особливо виразно окреслена роль Західної півкулі: США декларують намір домінувати в регіоні й прямо звертаються до принципів доктрини Монро.
Другим фундаментальним пріоритетом Бєлєсков називає блокування глобального технологічного та військового домінування Китаю. Ця логіка, за його словами, визначає більшість рішень Вашингтона.
Експерт також звертає увагу на критику європейських еліт, які, на думку авторів стратегії, використовують тривалу війну для уникнення внутрішніх реформ. У документі наголошено на потребі швидкого завершення війни між Україною та Росією та містяться зауваги щодо політики «відкритих дверей» НАТО, яку вважають фактором нинішніх ризиків.
Стратегія передбачає, що США передаватимуть більшу відповідальність за безпеку союзникам у Євразії, зберігаючи власне домінування в оборонно-промисловій, фінансовій і технологічній сферах. Це, на думку Бєлєскова, означає жорсткіші правила для партнерів, включно з Україною.
