1 червня Україною була проведена масштабна операція «Павутина» — скоординований удар дронами по чотирьох російських авіабазах, де базувалася стратегічна авіація. За даними українських спецслужб, було уражено щонайменше 41 літак — частину з них знищено повністю, інші серйозно пошкоджено. Супутникові знімки підтверджують ураження літаків Ту-95МС, Ту-22М3 і, ймовірно, літаків далекого радіолокаційного виявлення А-50.
Російські воєнні канали назвали цей день «чорним» для авіації. Попередні оцінки збитків – понад 7 мільярдів доларів. Але йдеться не лише про втрати техніки, а про ослаблення одного з ключових інструментів ведення війни – здатності Кремля здійснювати системні ракетні обстріли на великій відстані.
Які типи літаків були знищені, наскільки відчутною є ця втрата для російської авіації, скільки років і ресурсів знадобиться на відновлення, що це означає для подальшого перебігу війни – читайте в матеріалі Explainer.
Що сталося: перебіг операції та масштаби ураження
У ніч на 1 червня Служба безпеки України провела скоординовану атаку на чотири російські авіабази: «Оленья» (Мурманська область), «Дягілєво» (Рязань), «Іваново» та «Бєлая» (Іркутська область). Саме з цих аеродромів Росія запускала ракети великої дальності по українських містах.
За інформацією Генштабу та СБУ, удар завдали 117 FPV-дронами, які запускались з території самої Росії. Безпілотники керувались операторами в реальному часі, що дозволило вразити цілі з високою точністю.
Загалом уражено щонайменше 41 літак. За оцінками Центру протидії дезінформації, знищено не менше 13, а ще кілька десятків – серйозно пошкоджені. Супутникові знімки Planet Labs підтверджують принаймні сім знищених бомбардувальників на авіабазі «Бєлая»: три Ту-95МС і чотири Ту-22М3.
Ці типи літаків становлять основу стратегічної авіації РФ. Ту-95МС і Ту-160 – головні носії крилатих ракет Х-101, Х-555 і Х-55, якими Росія системно обстрілює цивільну інфраструктуру України. Ту-22М3 здатні запускати важкі ракети Х-22 і Х-32. За даними українських джерел, саме ці літаки випустили по Україні понад 3 тисячі ракет з початку повномасштабної фази війни.
Ймовірно, серед уражених також є один або кілька літаків далекого радіолокаційного виявлення А-50 – критично важливих для координації російських повітряних операцій. Ця інформація ще уточнюється.
Операція «Павутина» стала першим випадком, коли українські сили вдарили одночасно по декількох стратегічних аеродромах у глибокому тилу РФ. Втрати оцінюють у понад 7 мільярдів доларів, і навіть у консервативних російських джерелах ця атака описується як «найчутливіший удар за роки війни».
Стан авіапарку Росії до атаки: на межі ресурсу
На папері стратегічна авіація Росії виглядає значною: станом на травень 2025 року до її складу входили 154 літаки — 16 Ту-160, 62 Ту-95МС/МСМ і 76 Ту-22М3. Усі ці типи — ключові елементи арсеналу далекої дії, що використовуються для запуску крилатих ракет по українських містах і критичній інфраструктурі.
Але за фасадом цієї статистики ховалась значно менш вражаюча картина. Як зазначає авіаційний експерт Костянтин Криволап у коментарі РБК-Україна, станом на 31 травня у бойовому стані перебували орієнтовно 25–30 літаків Ту-95. У повітрі також залишалося 13 Ту-160, ще чотири — на багаторічній модернізації, яку, за словами експерта, доцільно виключити з розрахунків. Щодо Ту-22М3, їх залишалося близько 25 одиниць — з можливою похибкою у кілька літаків. Флот літаків дальнього радіолокаційного виявлення складався з трьох модернізованих А-50У та 10–12 старих, немодернізованих А-50, частина з яких могла бути непридатна до експлуатації.
Супутникові знімки, опубліковані аналітичним авіаційним ресурсом AviVector за день до атаки, засвідчують високу концентрацію літаків на авіабазі «Бєлая» в Іркутській області. Зокрема, на території бази перебували 7 Ту-160, 6 Ту-95МС, 39 Ту-22М3, а також десятки винищувачів МіГ-31, транспортні борти Ан-12, Ан-26 і заправники Іл-78М. Це дозволяє припустити, що Москва акумулювала значну частину техніки саме на цій базі — що зробило її особливо вразливою до удару.
Більшість стратегічних бомбардувальників Росії були виготовлені ще за радянських часів. Їх обслуговування ускладнюється старінням конструкцій, дефіцитом комплектуючих і технологічною деградацією виробництва. У таких умовах технічна справність потребує постійного ресурсу часу й людей. За оцінками експертів, багато машин вимагали десятки годин обслуговування на кожну годину польоту.
Навіть до атаки «Павутини» стратегічна авіація РФ функціонувала на межі можливостей — у режимі обмеженого ресурсу, з переважно морально й технічно застарілою технікою. Втрати, яких вона зазнала, не просто зменшують кількість доступних бортів — вони ставлять під сумнів саму здатність Росії підтримувати довготривалу кампанію ударів на великій дистанції.
Які саме літаки були знищені і чому це важливо
Після операції «Павутина», проведеної в ніч на 1 червня, аналітики й уряди країн-партнерів опублікували незалежні оцінки втрат авіації РФ. Зокрема, за підрахунками Північноатлантичного альянсу, унаслідок ударів СБУ було пошкоджено щонайменше 40 літаків, з яких від 10 до 13 — повністю знищено.
У НАТО уточнюють: серед уражених — 15 стратегічних бомбардувальників Ту-95, 20 літаків Ту-22М3 і щонайменше один літак далекого радіолокаційного виявлення А-50. За словами високопосадовця Альянсу, це становить приблизно 34% наявних у Росії стратегічних ракетоносців.
Оцінки Альянсу, попри відмінну методологію, загалом збігаються з даними, оприлюдненими українськими спецслужбами. При цьому в НАТО визнають, що частина літаків могла не перебувати в льотному стані або використовуватись як донори запчастин. Але навіть за таких умов знищення техніки такого класу має «критичний вплив на російські спроможності».
Супутникові знімки компаній Planet Labs підтверджують ураження щонайменше семи літаків на авіабазі «Бєлая» в Іркутській області: три Ту-95МС і чотири Ту-22М3. Візуальний аналіз вказує на масштабні пошкодження — зруйновані крила, фюзеляжі, сліди вибухів і пожеж. На авіабазі «Оленья» в Мурманській області зафіксовано знищення щонайменше чотирьох Ту-95МС та одного транспортного Ан-12.
Ці втрати є важливими не лише кількісно, а насамперед функціонально. Ту-95МС — це основні носії крилатих ракет Х-101, Х-555 і Х-55, які регулярно запускаються по об’єктах критичної інфраструктури України.
Ту-22М3 використовують важкі ракети Х-22 та її модифікацію Х-32. Попри нижчу точність, ці ракети несуть великі боєголовки і здатні завдавати руйнівних ударів. Обидва типи літаків застосовувалися у більшості масованих атак із 2022 року.
Виведення з ладу навіть частини цих носіїв змінює ритм і масштаб ракетної кампанії. Менше доступних бортів означає обмежену кількість пусків, довший цикл підготовки між ударами та зростання навантаження на вцілілу техніку, яка й без того експлуатується на межі ресурсу.
Окремої уваги заслуговує втрата або пошкодження літаків типу А-50 — далекого радіолокаційного виявлення. Це повітряні командні пункти, що забезпечують цілевказання, управління бойовою авіацією, наведення і координацію систем ППО. Їхня кількість у бойовому стані в Росії обмежена: за різними оцінками — від трьох до п’яти одиниць. Тому виведення з ладу хоча б одного з них — непропорційно значуща втрата.
Чи зможе Росія відновити втрати – і за яку ціну
Операція «Павутина» стала безпрецедентною не лише за масштабом, а й за наслідками. За даними СБУ, знищення й пошкодження літаків обійдеться Росії у щонайменше 7 мільярдів доларів. Та реальні збитки можуть бути значно більшими – і не лише фінансовими. Йдеться про втрату третини стратегічного авіапарку, який Росія фактично не здатна відновити в коротко- чи навіть середньостроковій перспективі.
Росія не виробляє нові стратегічні бомбардувальники з середини 1990-х. Більшість машин – це спадок СРСР, зібраний у 1980-х, із радянських компонентів і вузлів. Ту-95 не виробляються взагалі, а ті, що залишилися – здебільшого зношені. Від 18 до 27 бортів із них були модернізовані до версії Ту-95МСМ, здатної застосовувати ракети Х-101. Решта – або не підлягають модернізації, або не мають ресурсу для повноцінного використання.
Ще складніша ситуація з Ту-160М2 — офіційно заявленим «відновленням виробництва». Як зазначають у Defence Express, у реальності Росія намагається добудувати корпуси, що залишились ще з радянського періоду. Із 2022 року вдалося зібрати лише два нових борти, ще два — на стадії неповної готовності. Більшість наявних літаків цієї серії проходять повільну і складну модернізацію. На початок 2025 року в Росії на ходу перебувало до 13 Ту-160, а ще п’ять – стояли на Казанському авіазаводі.
Ситуація з Ту-22М3 виглядає не менш проблемною. Ці літаки формально належать до дальньої, а не стратегічної авіації, проте активно використовувалися Росією як носії ракет Х-22 та Х-32 — потужного, хоча й застарілого озброєння. За оцінками експертів, у російському парку залишалося менш ніж 55 таких бортів, і далеко не всі перебували в льотному стані.
Програма модернізації до рівня Ту-22М3М реалізується вкрай повільно. Як і у випадку з Ту-160, частину потенційного ресурсу намагаються отримати з корпусів, виготовлених ще за радянських часів і збережених просто неба протягом понад тридцяти років. За найоптимістичнішими оцінками, з цього резерву можна зібрати не більш як шість літаків.
Це означає, що відновлення втрачених машин є не лише технічно складним, а й кількісно обмеженим. В умовах санкцій, дефіциту комплектувальних і обмежених виробничих потужностей навіть часткове повернення таких літаків у стрій виглядає малоймовірним у короткостроковій перспективі.
У ширшому контексті втрати Росії вимірюються не лише мільярдами доларів, а десятиліттями. Створення нового покоління стратегічної авіації — процес тривалий і надзвичайно витратний.
Ба більше — навіть ті літаки, що формально залишилися, не обов’язково боєздатні. За словами авіаційного експерта Костянтина Криволапа, Росія зазвичай не піднімає в повітря більш ніж 18 стратегічних бортів одночасно, а бойове навантаження на них часто нижче за технічний максимум: замість восьми ракет Х-101 на Ту-95 — лише чотири, а замість трьох Х-22 на Ту-22М3 — одна або дві. Це обумовлено не лише тактичними міркуваннями, а й технічним станом літаків.
Останні зафіксовані пуски Х-22 по території України датуються травнем, а до того — початком лютого. Це ще один сигнал: навіть наявні платформи Кремль змушений використовувати обмежено, зважуючи цілі та час атак набагато обережніше.
Як удар по авіабазах змінює ракетну кампанію Росії
Атака 1 червня стала найбільшою операцією проти стратегічної авіації Росії за час повномасштабної війни. За оцінками НАТО, було знищено або пошкоджено до третини наявних ракетоносців — зокрема щонайменше 15 літаків Ту-95МС, 20 Ту-22М3 і один літак А-50. Навіть якщо частина з них не була в повному бойовому стані, такий масштаб втрат має системний ефект.
Ці літаки не лише платформи запуску: вони — основа всієї російської моделі повітряної війни. За словами речника Повітряних сил ЗСУ полковника Юрія Ігната, з початку повномасштабного вторгнення саме з літаків Ту-95, Ту-160 і Ту-22М3 Росія випустила по Україні щонайменше 2437 крилатих ракет типу Х-101, Х-555 і Х-55.
Ігнат зазначив в інтерв’ю «Українській правді», що українська ППО збила понад 1900 із них, утім близько 500 досягли цілей — часто житлової інфраструктури (джерело).
Окрему загрозу становлять ракети Х-22 та Х-32, які запускаються з Ту-22М3. Вони малопридатні для точного ураження наземних цілей, проте мають потужну бойову частину вагою понад 900 кг. Саме ці ракети неодноразово застосовувалися проти українських міст, спричиняючи масові жертви серед мирного населення. За словами Ігната, лише кілька з понад 400 таких ракет вдалося перехопити.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Скільки ракет залишилося у Росії та скільки вона виробляє щомісяця – оцінка ГУР
На тлі цього удар по російських авіабазах має стратегічне значення. В Інституті вивчення війни (ISW) вважають, що атака може «принаймні тимчасово» обмежити здатність Росії завдавати масованих ударів. Кремлю доведеться або задіювати всі доступні борти — кількість яких невідома, або зменшити інтенсивність і збільшити паузи між обстрілами.
Ситуацію ускладнює те, що пошкоджено й саму інфраструктуру базування. Для захисту вцілілої техніки Росії доведеться перерозподіляти літаки на інші аеродроми, підвищуючи логістичне навантаження й збільшуючи ризики втрат у майбутньому.
У результаті — Росія не втрачає повністю здатність до повітряних ударів, але її стратегічна авіація входить у фазу поступового виснаження. І кожен наступний масований удар коштуватиме дорожче — в усіх сенсах.
Що ця атака означає для війни майбутнього
Операція «Павутина» — це більше, ніж масштабна атака на авіаційну інфраструктуру. Це демонстрація того, як дешеві, масові і складно передбачувані засоби — такі як FPV-дрони — можуть завдати непоправної шкоди системам, на які будувалися десятиліттями складені військові доктрини.
Україна вперше в історії успішно застосувала дрони проти стратегічної авіації противника на власній території. Удар був не лише болючим — він був символічним. Символом того, що більше не існує гарантовано «глибокого тилу». Десятки носіїв крилатих ракет, що роками залишалися інструментом залякування, виявились вразливими для засобів, які коштують у тисячі разів менше.
Це серйозний сигнал не лише для Росії, а й для інших країн, які покладаються на повітряну перевагу й велику техніку. Стратегічні бомбардувальники — дорогі, обмежено мобільні і важкі у відновленні. Проти них дедалі ефективнішими стають асиметричні рішення: дрони, рої, малопомітні засоби ураження, нові підходи до розвідки та управління в реальному часі.
У цій війні Україна вперше обернула проти Росії ту саму логіку, яку Кремль намагався застосовувати з 2014 року: багаторазові атаки з глибини, психологічний тиск, ураження критично важливої інфраструктури. І зробила це без стратегічної авіації, а завдяки технологіям, адаптації та рішучості.
Операція «Павутина» вже змінює плани: Росії доведеться переглядати логістику, розосереджувати авіацію, перерозподіляти ППО, знижувати інтенсивність ударів. Але стратегічно — ця атака переписує правила. Вона показує, що повітряна перевага більше не гарантує безкарності, а сучасна війна — це не лише про міць, а про розум, швидкість і нестандартність.
