Ормузька протока знову опинилася в центрі глобальної напруги. Після ударів США по іранських ядерних об’єктах і заяв Тегерана про можливу відповідь, іранський парламент підтримав ідею перекриття цього ключового морського маршруту. Остаточне рішення ще має ухвалити Вища рада національної безпеки, але вже сама загроза спричинила стрибок цін на нафту й занепокоєння на світових ринках.
Explainer розповідає, що таке Ормузька протока, чому вона така важлива, наскільки реально Іран може її заблокувати й які наслідки це матиме для світу.
Що таке Ормузька протока і чому вона така важлива
Ормузька протока – це вузький морський прохід між Іраном і Оманом, який з’єднує Перську затоку з Оманською затокою та Аравійським морем. Протока завдовжки приблизно 160 кілометрів, а в найвужчому місці її ширина становить лише 34 кілометри. Незважаючи на свою вузькість, вона досить глибока, щоб пропускати найбільші у світі нафтові танкери.
Ормузька протока — один із найважливіших енергетичних коридорів у світі. Щодня через неї проходить приблизно 20 мільйонів барелів сирої нафти — це майже п’ята частина глобального споживання. Також через протоку проходить понад 20% світових поставок зрідженого природного газу, переважно з Катару.
Цей маршрут має вирішальне значення для найбільших експортерів енергоносіїв: Саудівської Аравії, Іраку, Кувейту, ОАЕ та Ірану та основних імпортерів, серед яких Китай, Індія, Японія та Південна Корея. Будь-які перебої в Ормузькій протоці можуть не лише зірвати постачання енергії, а й спричинити серйозні наслідки для економік цих країн.
Повноцінної альтернативи цьому маршруту глобальна економіка досі не має. Деякі трубопроводи справді дають змогу частково обійти Ормуз, однак їхня пропускна здатність обмежена. Саме тому протока залишається критично важливою точкою світової енергетичної інфраструктури — і потенційною зоною ризику в разі нового витка геополітичної напруги.
Чи може Іран перекрити протоку, і як саме він це зробить
Попри регулярні погрози, Іран не має юридичного права перекривати Ормузьку протоку. Згідно з міжнародним морським правом, це міжнародні води, й обмеження вільного проходу суден можливе лише у виняткових випадках. Проте Тегеран неодноразово демонстрував готовність використовувати протоку як інструмент тиску — не обов’язково через повне перекриття, а шляхом створення ситуацій, за яких судноплавство стане надто ризикованим або економічно невигідним.
Іранська стратегія морського тиску включає перевірені методи: перехоплення й затримання суден, удари безпілотниками, запуск ракет, мінування та демонстративні маневри катерів біля танкерів. Такі дії не завжди блокують рух напряму, але суттєво підвищують ризики для судноплавних компаній, змушуючи їх змінювати маршрути або зупиняти перевезення.
Іран має для цього необхідні засоби: швидкісні ракетні катери, морські дрони, підводні човни, берегові ракетні комплекси. Військові командири країни неодноразово заявляли, що навіть точкові атаки можуть зробити прохід через Ормузьку протоку «небажаним і небезпечним».
Аналітики сходяться на думці, що найбільш реалістичним є сценарій часткової блокади — не пряме закриття, а поетапне ускладнення навігації. Цей підхід докладно описано у звіті дослідницької служби Конгресу США: від попереджень і затримок до точкових ударів та мінування. Подібні дії, як показали події в інших регіонах, можуть призвести до серйозних затримок, зростання страхових витрат і навіть тимчасового припинення трафіку.
Чи здатні США та союзники зупинити блокаду
Іранські погрози перекриття Ормузької протоки не залишаються без відповіді. Сполучені Штати мають у регіоні постійну військово-морську присутність, зокрема П’ятий флот ВМС США, який базується в Бахрейні. У разі спроби блокади Вашингтон, імовірно, відреагує оперативно. Так було вже не раз.
У 1980-х роках, під час «танкерної війни» в Перській затоці, США супроводжували нафтові судна, аби гарантувати їхню безпеку. У 2019 році, після низки атак на танкери, американці ініціювали створення міжнародної коаліції для захисту судноплавства. До неї приєдналися Велика Британія, Саудівська Аравія, ОАЕ та інші союзники. Коаліція охороняє морські шляхи в Ормузі та інших стратегічно важливих регіонах.
Сьогодні, як і раніше, повноцінна військова відповідь на спробу перекриття протоки майже неминуча. Але навіть без прямого зіткнення США можуть вдатися до асиметричних кроків — від санкцій до кібератак і точкових ударів по іранській інфраструктурі. Усе це несе ризик ескалації з участю Ізраїлю, країн Перської затоки чи навіть Китаю, який є головним покупцем іранської нафти.
Світ може захистити вільне судноплавство в Ормузькій протоці. Але така операція може обернутися широким конфліктом. Тож питання не лише в здатності зупинити блокаду, а й у тому, яку ціну доведеться за це заплатити.
Якими будуть наслідки перекриття Ормузької протоки для світу
Навіть часткова блокада Ормузької протоки здатна спровокувати глобальний економічний шок. Через цей маршрут проходить понад чверть світової морської торгівлі нафтою та приблизно п’ята частина світового споживання нафтопродуктів. Будь-яке порушення цього вузького, але критично важливого коридору негайно вплине на ціни та доступність енергоносіїв у різних регіонах світу.
Підвищення цін на нафту і газ може початися ще до фактичного перекриття — лише через загрозу. Так сталося у червні 2025 року, коли за одну добу після іранських заяв ціна на нафту марки Brent зросла з 69 до 74 доларів за барель. Якщо протока справді буде заблокована, стрибок може бути набагато вищим, особливо з огляду на обмеженість альтернативних маршрутів постачання.
Найсильніше удар відчують країни Азії. Близько 70 відсотків сирої нафти, що транспортується через Ормуз, прямує до Китаю, Індії, Японії та Південної Кореї. Європа також зіткнеться з наслідками, хоча частково зможе переорієнтувати імпорт. США менш залежні від поставок із регіону, але їх теж зачепить зростання світових цін.
Блокада змінить логістику морських перевезень. Деякі компанії можуть почати оминати Ормузьку протоку, як це вже відбувається з Баб-ель-Мандебською протокою через атаки хуситів. Це збільшить відстані, затримає поставки та підвищить вартість транспортування, що вдарить по глобальному ринку енергії.
Наслідки відчує і сам Іран. Перекриття протоки обмежить його власний експорт нафти і створить напруженість у відносинах з Китаєм — головним споживачем іранської сировини. Це може послабити позиції Тегерана, навіть якщо в короткостроковій перспективі блокада виглядатиме як вигідний крок.
Чому Ормузька протока стала “зброєю стримування” Ірану
Для Ірану Ормузька протока — це не лише стратегічний транспортний коридор, а й інструмент політичного впливу. Її потенційне перекриття використовується як важіль, що дозволяє натякнути на можливість порушити глобальну енергетичну стабільність у відповідь на санкції чи інші форми зовнішнього тиску.
Такий механізм працює як форма стримування, подібна до ядерного. Йдеться не про реальне застосування сили, а про саму її наявність і готовність використати. Західні держави неодноразово застерігали Іран від перекриття протоки, проте навіть сама загроза вже впливає на ринки, дипломатію та поведінку ключових гравців.
Іран відкрито демонструє свій військовий потенціал у регіоні: швидкісні катери, дрони, ракети, морські міни. Командувачі заявляють про здатність у будь-який момент зупинити судноплавство. Однак фактична блокада залишається крайнім заходом, що використовується радше як сигнал, ніж як реальний план.
Цей сигнал спрямований як на зовнішню, так і на внутрішню аудиторію. У першому випадку — це нагадування про геостратегічну вагу Ірану. У другому — демонстрація сили, незалежності та рішучості чинити опір. У такий спосіб Ормузька протока стала для Тегерана інструментом, який працює не через силу, а через можливість її застосування.
