У неділю, 23 листопада, між Україною та Сполученими Штатами відбулись переговори в Женеві щодо підготовленого Вашингтоном мирного плану з 28 пунктів — документа, який раніше містив низку неприйнятних для України положень.
Після інтенсивних консультацій у Женеві українська делегація на чолі з Андрієм Єрмаком та команда держсекретаря США Марко Рубіо змогли скоригувати частину найбільш чутливих пунктів і наблизити документ до формату, прийнятного для Києва.
Пізно вночі вже 24 листопада сторони оприлюднили спільну заяву про “суттєвий прогрес” та підготовку оновленого й доопрацьованого рамкового документа. Повного тексту угоди поки немає — відомі деталі надходять із медіа та коментарів учасників переговорів.
Explainer пояснює, що саме відбулося в Женеві, які положення початкового плану змінили та що лишається відкритим.
Що сталося?
Активізація мирних переговорів розпочалася 20 листопада, коли до Києва прибув міністр сухопутних військ США Ден Дрісколл. Він дочекався повернення президента Володимира Зеленського з-за кордону, щоб передати йому проєкт мирної угоди — документ, який і став основою подальших консультацій між Києвом і Вашингтоном. Дрісколл провів у Києві три дні, узгоджуючи формат діалогу та підготовку до наступного раунду перемовин.
23 листопада переговори продовжилися у Женеві, де зібралися делегації України та США. Українську сторону очолив керівник Офісу президента Андрій Єрмак, американську делегацію — держсекретар і радник з нацбезпеки Марко Рубіо.
До процесу долучилися й ключові європейські партнери — Велика Британія, Німеччина та Франція, які передали США власні пропозиції до документа. За наявною інформацією, ці пропозиції були попередньо узгоджені з Києвом і повністю відповідали позиції України.
Переговори тривали до глибокої ночі та завершилися вже 24 листопада. За їхнім підсумком сторони оприлюднили спільну заяву, у якій зазначили, що консультації були «вкрай продуктивними» та дали «суттєвий прогрес». Було підготовлено оновлений і доопрацьований рамковий документ щодо миру — без розкриття його змісту. У заяві також підкреслювалося, що будь-яка майбутня угода має поважати суверенітет України та забезпечувати справедливий мир .
За даними джерел, частину найбільш чутливих пунктів з початкового плану — зокрема територіальні питання та можливе закріплення відмови від вступу до НАТО — сторони вирішили «винести за дужки» та передати на обговорення президентам України та США. Решту положень вдалося узгодити або суттєво скоригувати під час женевського раунду .
Марко Рубіо окремо наголосив, що переговори стали «найпродуктивнішими та найзначущішими» за десять місяців роботи над цим процесом. Водночас він підкреслив: попереду ще багато технічної роботи, яка триватиме цього тижня. Повного тексту оновленого документа сторони поки не оприлюднили — відомі деталі походять із публікацій медіа та коментарів учасників переговорів.
План буде змінюватися: позиції США, Європи, України та Росії
Після женевських перемовин стало зрозуміло, що початкова версія американського плану з 28 пунктів фактично перестала існувати. За даними Financial Times, мирний план Трампа скорочено з 28 до 19 пунктів, однак джерела видання не уточнили, які саме положення були вилучені.
Радник ОП і учасник переговорів Олександр Бевз пояснив, що частину положень уже вилучено або переформатовано, а пропозиції України максимально враховані в межах можливого. Водночас він підкреслив, що остаточні рішення щодо найбільш чутливих питань ухвалюватимуть президенти — саме від цього залежатиме підсумкова структура майбутнього документа.
Зміна формату плану не обмежилася україно-американським діалогом. Європейські країни передали Вашингтону власні контрпропозиції, узгоджені з Києвом і спрямовані на корекцію найбільш чутливих частин. Це фактично перетворило процес на багатосторонній формат, у якому кожен партнер намагається зафіксувати власні рамки безпеки та впливу.
Москва також сигналізує, що розглядає документ лише як проміжний варіант. Помічник Путіна Юрій Ушаков заявив, що Росія ознайомилася лише з однією з версій американського плану та не веде окремих переговорів щодо нього. За його словами, частина елементів виглядає прийнятною, а частина — категорично неприйнятною. Європейські пропозиції він назвав «неконструктивними», що демонструє суттєву різницю між баченням Москви та позицією західних партнерів.
У сукупності ці сигнали — з Вашингтона, Києва, європейських столиць і Москви — показують, що процес перебуває лише на початковій стадії тривалого узгодження позицій. Попри прогрес у Женеві, ключові розбіжності залишаються відкритими, а майбутня рамка документа залежатиме від зустрічі президентів України та США. Водночас важливо пам’ятати: мирний договір зрештою доведеться погоджувати між Україною та Росією, і саме цей етап стане найскладнішим у всьому переговорному процесі.
Оцінки експертів
Женевський раунд змінив саме поле дискусії, але не зняв головних питань — і це добре видно з оцінок українських експертів. Колишній посол України в США Валерій Чалий наголошує, що суспільству досі бракує розуміння, якою буде юридична природа документа, який зараз готується. На його думку, не менш важливо визначити, які саме цілі та пріоритети вважаються досягнутими і якою буде логіка можливого припинення вогню — що є першим кроком, а що випливає з політичних домовленостей. Він підкреслює, що це не вимога розголошувати таємниці переговорів, а необхідність сформувати чіткі рамки процесу, в межах яких рухається українська сторона.
Політичний аналітик Вадим Денисенко оцінює ситуацію ширше — через логіку США та структуру майбутніх домовленостей. Він розглядає американський проєкт не як завершене бачення, а як перший чорновий варіант, що задає напрямок, але неминуче зазнає значних змін. За його словами, деякі елементи — навіть попри доопрацювання — залишаться частиною наступних версій документа, тому що вони відображають підхід Вашингтона до стримування ескалації та пошуку контрольованої моделі завершення війни. Денисенко звертає увагу й на те, що європейський чинник стає критично важливим, адже саме в ЄС залишаються основні санкційні інструменти та ресурси для довгострокової підтримки України.
Попри різницю акцентів, обидва експерти сходяться в одному: женевський прогрес не означає близького завершення переговорів. Ключові контури майбутнього документа ще не визначені, а політичні рішення потребуватимуть значно ширшого діалогу — і всередині країни, і між партнерами. За їхніми оцінками, Україна входить у фазу, яка вимагатиме максимальної чіткості позицій, стійкості переговорної команди та розуміння того, що жодне рішення не може суперечити базовим принципам суверенітету й безпеки.
