6 червня 2023 року стався підрив Каховської ГЕС. Російські війська зруйнували гідроелектростанцію на окупованій території Херсонщини, що призвело до найбільшої техногенної катастрофи в історії незалежної України. Вода з Каховського водосховища затопила десятки населених пунктів, а вже за кілька днів водосховище майже повністю зникло.

Постраждали сотні тисяч людей, знищено екосистеми, зрошувальні системи, інфраструктуру. Україна кваліфікує підрив як екоцид, а Міжнародний кримінальний суд розслідує цю подію як можливий воєнний злочин.

Через два роки після трагедії Explainer розповідає, що саме сталося, які наслідки залишив підрив – і чому досі немає єдиної відповіді на питання: чи потрібно відбудовувати Каховську ГЕС.

Що сталося 6 червня 2023 року

Близько 2:50 ночі, 6 червня 2023 року, на Каховській гідроелектростанції пролунав потужний вибух. Станція, яку російські війська захопили ще в лютому 2022-го, була зруйнована зсередини – вибух пошкодив греблю, шлюзи та машинний зал. За даними української розвідки, росіяни заклали вибухівку ще під час мінування об’єкта в перші місяці окупації.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Апокаліпсис скасовується: що буде, якщо війська РФ зруйнують греблю Київської ГЕС

Вода з Каховського водосховища впродовж кількох годин затопила понад 80 населених пунктів, включно з частиною Херсона. Найбільше постраждало лівобережжя області, яке залишалося під російською окупацією. У деяких місцях рівень води сягав 5 метрів.

Підрив Каховської ГЕС
Підрив Каховської ГЕС спричинив катастрофічне затоплення населених пунктів. Фото: Associated Press

Гребля втратила цілісність, водосховище почало стрімко міліти. Через це виникла загроза водопостачанню на півдні України, охолодженню реакторів Запорізької АЕС, існуванню заповідних екосистем і цілого аграрного сектора Херсонщини.

У перші години після підриву в правобережних районах Херсонщини почалась евакуація. На лівобережжі ситуація ускладнювалась через відсутність доступу для українських рятувальників. Людей часто не випускали з небезпечних зон.

Того ж дня влада України заявила про теракт і подала заяви до міжнародних судів. Верховна Рада визнала подію актом екоциду. 8 червня Радбез ООН провів екстрене засідання, на якому більшість країн поклали відповідальність за руйнування дамби на Росію.

Що сталося з довкіллям

Руйнування Каховської ГЕС завдало безпрецедентної шкоди довкіллю. За оцінками екологів, це одна з наймасштабніших екологічних катастроф в Україні з часів Чорнобиля.

Втрата водосховища – втрата екосистеми

Каховське водосховище займало площу понад 2 000 км². Після підриву дамби рівень води впав на 10 метрів, і вже за тиждень воно перестало існувати. В ГО Truth Hounds називають це “повною загибеллю водної екосистеми”.

Унікальна флора й фауна втратила середовище існування. Загинули мільйони особин водної живності – риби, земноводних, безхребетних. За оцінками Української природоохоронної групи (UNCG), постраждало до 70% фауни водосховища. Різке осушення спричинило масову загибель риби, земноводних, безхребетних. Зникли типові для регіону прибережні біотопи, які формувались десятиліттями.

Підрив Каховської ГЕС
Масовий мор риби через обміління Каховського водосховища. Запорізька область, 15 червня 2023 року. Фото: Держрибагентство

Загибель диких тварин

Затоплення територій спричинило масову загибель наземних тварин, які не встигли втекти: ондатр, лисиць, зайців, кабанів, черепах. Особливо вразливими виявились повільні або молоді особини, а також види, які гніздились у низинах. UNCG зафіксували сотні випадків загибелі у перші дні після підриву.

Знищення природоохоронних територій

У зоні затоплення опинились близько 330 000 га природоохоронних земель: Дніпровсько-Орільський природний парк, Нижньодніпровські плавні, заказники, лісостепові зони. Truth Hounds описують це як “екосистемне обнулення” – знищення зв’язків між видами, втрата кормових баз і біорізноманіття.

Не відновлення, а адаптація

Більшість науковців сходяться на думці: повернути довкілля до довоєнного стану вже неможливо. Природа не відновлюється – вона пристосовується. Після зникнення водосховища на його місці почали формуватись нові ландшафти.

Наймасштабніші зміни видно на дні колишнього Каховського моря. За словами еколога Вадима Манюка, на близько 150 тисячах гектарів утворились самосійні зарості – здебільшого білої верби, а також водяного щавлю і західного каркасу. Це типовий процес для заплав: верба швидко розселяється на піщаних мілинах, якими стало колишнє дно водосховища.

Вербові та тополеві зарості на місці колишнього Каховського водосховища. Фото: Суспільне Дніпро / Юрій Тинний

Новий ліс поки однорослий – дерева досягають 2,5–3,5 метра. Згодом почнеться природне саморозрідження, коли між деревами виникатиме конкуренція, і слабші поступляться сильнішим.

Це не відновлення старої екосистеми, а формування нової природної реальності. Вона може стати основою для майбутніх заповідників чи ландшафтних парків – за умови, що держава розробить політику збереження та сталого управління. Інакше ці процеси залишаться стихійними.

Що підрив ГЕС означає для людей

Руйнування Каховської ГЕС у червні 2023 року стало гуманітарною катастрофою для мешканців півдня України. Удар припав не лише по довкіллю, а й по життю десятків тисяч людей: зруйноване житло, знищене майно, зникнення питної води, втрата роботи й засобів до існування. За офіційними оцінками, від наслідків підриву постраждало щонайменше 850 тисяч людей у Херсонській, Миколаївській, Дніпропетровській та Запорізькій областях.

Затоплені домівки та евакуація

У зоні затоплення опинились понад 80 населених пунктів. Найбільше постраждало лівобережжя Херсонщини, яке перебувало під російською окупацією. На правому березі, зокрема в Херсоні, рівень води місцями сягав п’яти метрів. Частину мешканців евакуювали, але у багатьох селах допомога не встигла вчасно.

За даними Херсонської ОВА, було підтоплено понад 3 200 будинків, з них 120 – багатоповерхівки. Значна частина зруйнованого житла досі непридатна для проживання. Люди втратили не лише дахи над головою, а й документи, худобу, інструменти, врожай.

Втрата доступу до питної води

Одна з найболючіших проблем – знищення систем водопостачання. Каховське водосховище живило водою міста, села, промислові підприємства і системи зрошення. Після підриву без води залишилось близько 850 тисяч людей.

На Херсонщині, за словами голови ОВА Олександра Прокудіна, довелось відновлювати свердловини, колодязі, встановлювати водонапірні башти та системи очищення. Подекуди воду привозили цистернами. У Дніпропетровській області довелося запускати альтернативні магістральні водогони – з річок Інгулець і Дніпро.

Удар по сільському господарству

Підрив Каховської ГЕС знищив 94% зрошувальних систем Херсонщини. Це один з головних аграрних регіонів України, орієнтований на вирощування овочів, ягід, бахчевих культур.

Через брак води та заморозки навесні 2025 року було знищено понад 55 тисяч гектарів посівів, особливо в Бериславському районі. Врожайність різко впала. Проте завдяки роботі саперів і державній підтримці аграрії змогли збільшити площу посівів на 1,5 раза порівняно з попереднім роком. Люди намагаються працювати попри втрати, міни й постійну нестачу води.

Психологічні наслідки та зміна життя

Підрив ГЕС змусив тисячі людей переселитися, покинути домівки або залишатись в умовах без електрики, води, доріг. Для багатьох ця подія стала ще одним травматичним досвідом після початку повномасштабної війни.

Місцева влада й волонтери організовують допомогу, але в деяких районах повернення до нормального життя досі неможливе – частина сіл лишається замінованою, інфраструктура зруйнована, а доступу до нормального водопостачання досі немає.

Чи варто відбудовувати Каховську ГЕС

Після руйнування Каховської гідроелектростанції постало складне питання: чи треба її відбудовувати. Відповіді на це не мають однозначності навіть зараз – через два роки після підриву. Дискусія точиться між економічною доцільністю, екологічними наслідками та безпековими ризиками.

Офіційна позиція: планують відбудову

Уряд України заявив про намір відновити Каховську ГЕС, щойно це стане можливим. У жовтні 2023 року «Укргідроенерго» оприлюднило попередні плани реконструкції – з новим проєктом дамби, сучасними технологіями та екологічними фільтрами. Перші оцінки вказують, що відбудова може коштувати понад 1 мільярд доларів і тривати не менше п’яти років.

Головні аргументи на користь відбудови – необхідність енергогенерації, регулювання водного режиму Дніпра, зрошення та водопостачання.

Аргументи проти: нова природа і стара помилка

Проти відновлення виступають частина екологів, інженерів-гідрологів і активістів. Вони наголошують, що Каховське водосховище було створене в 1950-х роках за радянською логікою «затопити й підкорити». Воно затопило природний Великий Луг, знищило екосистеми та створило залежність від штучного водного режиму.

Великий Луг до затоплення Каховським водосховищем. Архівне фото, середина ХХ століття

Тепер, після зникнення водосховища, починається природна ревайлдизація – повернення до заплавних ландшафтів, степу, луків. Деякі фахівці вважають, що повернення до “радянської гідрології” – крок назад, і закликають зберегти нові природні процеси, а ресурси спрямувати на децентралізоване водопостачання та точкову іригацію.

Середній варіант: гібридна модель

Є й проміжні пропозиції. Наприклад, не відновлювати греблю в тому ж вигляді, а створити меншу за обсягом, екологічно збалансовану споруду, яка не перекриватиме річку повністю. Такий підхід міг би поєднати інтереси енергетиків і екологів – але потребує масштабних досліджень, обговорення з громадами та міжнародної підтримки.

Поки що жодного остаточного рішення немає. Територія довкола зруйнованої ГЕС лишається замінованою й недоступною для досліджень. Але від того, якою буде модель відновлення – або її відсутність – залежатиме водна, енергетична та екологічна безпека півдня України на десятиліття вперед.

Хто має відповісти і що далі

Підрив Каховської ГЕС кваліфікують як екоцид, воєнний злочин і акт тероризму проти цивільної інфраструктури. Українська влада покладає відповідальність на Росію й вимагає міжнародного розслідування. Водночас процес притягнення винних – складний і тривалий.

Розслідування і міжнародне право

У червні 2023 року Україна звернулась до Міжнародного кримінального суду (МКС), а також до спеціалізованих структур ООН. Генпрокуратура відкрила кримінальне провадження за статтями про екоцид і порушення законів і звичаїв війни. Станом на 2025 рік, тривають слідчі дії, у тому числі спільно з міжнародними експертами.

Експерти Truth Hounds, які документують воєнні злочини, вказують: підрив дамби має ознаки умисного знищення об’єкта, що забезпечував життєво важливі потреби цивільного населення, тобто є порушенням статті 56 Додаткового протоколу І до Женевських конвенцій. Це – пряма норма міжнародного гуманітарного права.

Чому складно притягнути винних

Каховська ГЕС розташована на тимчасово окупованій території. На момент підриву вона контролювалась російськими військовими. Україна має технічні й супутникові докази, що вибух стався зсередини дамби – але доведення умислу, конкретних виконавців і ланцюга командування потребує часу, доступу до свідків, документів і співпраці третіх країн.

Окрім того, екологічні злочини традиційно важко розслідувати через складність оцінки шкоди, розмитість меж відповідальності та нестачу прецедентів у міжнародному праві.

Що далі

Україна продовжує документувати наслідки катастрофи – як для природи, так і для людей. Дані збирають Міндовкілля, прокуратура, громадські організації, міжнародні партнери. Одне з ключових завдань – домогтись визнання підриву ГЕС екоцидом на міжнародному рівні.

Паралельно триває внутрішнє відновлення: ремонт свердловин, підтримка аграріїв, створення нових систем зрошення, відновлення екологічного моніторингу. Але до остаточного рішення про майбутнє цієї території – і про те, чи буде збудовано нову дамбу – ще далеко.

Ціна цієї катастрофи вимірюється не лише в мільярдах гривень чи гектарів. Це втрачені домівки, зруйновані екосистеми, зламані життя – і складне питання про те, яким має бути повоєнне майбутнє Півдня України.