6 червня 2023 року стався підрив Каховської ГЕС. Російські війська зруйнували гідроелектростанцію на окупованій території Херсонщини, що призвело до найбільшої техногенної катастрофи в історії незалежної України. Вода з Каховського водосховища затопила десятки населених пунктів, а вже за кілька днів найбільша штучна водойма півдня України практично перестала існувати.
Наслідки підриву відчуваються досі. Сотні тисяч людей втратили доступ до води, постраждали природоохоронні території, було зруйновано системи зрошення та інфраструктуру. Водночас на місці колишнього водосховища почали формуватися нові природні екосистеми, а дискусія про майбутнє регіону вийшла далеко за межі питання відбудови самої гідроелектростанції.
Україна кваліфікує підрив Каховської ГЕС як екоцид і воєнний злочин, а міжнародні та українські слідчі продовжують документувати наслідки катастрофи та збирати докази.
Через три роки після підриву Explainer пояснює, що саме сталося на Каховській ГЕС, як катастрофа змінила життя людей і довкілля, та чому дискусія про майбутнє водосховища залишається відкритою.
Що сталося 6 червня 2023 року
Близько 2:50 ночі, 6 червня 2023 року, на Каховській гідроелектростанції пролунав потужний вибух. Станція, яку російські війська захопили ще в лютому 2022-го, була зруйнована зсередини – вибух пошкодив греблю, шлюзи та машинний зал. За даними української розвідки, росіяни заклали вибухівку ще під час мінування об’єкта в перші місяці окупації.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Апокаліпсис скасовується: що буде, якщо війська РФ зруйнують греблю Київської ГЕС
Вода з Каховського водосховища впродовж кількох годин затопила понад 80 населених пунктів, включно з частиною Херсона. Найбільше постраждало лівобережжя області, яке залишалося під російською окупацією. У деяких місцях рівень води сягав 5 метрів.
Гребля втратила цілісність, водосховище почало стрімко міліти. Через це виникла загроза водопостачанню на півдні України, охолодженню реакторів Запорізької АЕС, існуванню заповідних екосистем і цілого аграрного сектора Херсонщини.
У перші години після підриву в правобережних районах Херсонщини почалась евакуація. На лівобережжі ситуація ускладнювалась через відсутність доступу для українських рятувальників. Людей часто не випускали з небезпечних зон.
Того ж дня влада України заявила про теракт і подала заяви до міжнародних судів. Верховна Рада визнала подію актом екоциду. 8 червня Радбез ООН провів екстрене засідання, на якому більшість країн поклали відповідальність за руйнування дамби на Росію.
Що сталося з довкіллям
Підрив Каховської ГЕС став однією з найбільших екологічних катастроф в історії незалежної України. Руйнування греблі змінило не лише ландшафт Нижнього Дніпра, а й водний режим, природні екосистеми та кліматичні умови на значній частині півдня країни.
Втрата водосховища – втрата екосистеми
Каховське водосховище займало понад 2 000 км². Після руйнування дамби рівень води стрімко впав приблизно на 10 метрів, а вже за кілька днів більша частина водойми була втрачена.
Разом із водосховищем зникла екосистема, яка формувалася десятиліттями. Унікальна флора і фауна втратили середовище існування. Масове осушення спричинило загибель риби, земноводних, молюсків та інших водних організмів. За оцінками Української природоохоронної групи, постраждало до 70% фауни водосховища.
У перші дні після підриву було втрачено близько 18 км³ води. Затоплення охопило понад 600 км² територій, підтопило близько 64 тисяч гектарів лісів, а без належного водопостачання залишилися 143 населені пункти, де проживали понад 852 тисячі людей. Загальна сума розрахованої шкоди довкіллю перевищила 77,8 млрд грн.
Загибель тварин і втрати природоохоронних територій
Затоплення територій спричинило масову загибель наземних тварин. Найбільше постраждали види, які мешкали в заплавах та низинних ділянках. Серед них – ондатри, зайці, лисиці, кабани, черепахи та численні види птахів.
У зоні впливу катастрофи опинилися сотні тисяч гектарів природоохоронних територій, зокрема Нижньодніпровські плавні, Дніпровсько-Орільський природний парк та інші заказники. Руйнування природних середовищ призвело до втрати кормових баз, порушення міграційних шляхів і скорочення біорізноманіття.
Кліматичні наслідки
Через три роки після катастрофи науковці фіксують не лише екологічні, а й кліматичні зміни. До руйнування Каховське водосховище виконувало роль природного регулятора мікроклімату південних регіонів.
Після його осушення спостерігається підвищення температури поверхні землі, зменшення вологості ґрунтів та посилення процесів аридизації. Це підвищує ризики посух, деградації земель і створює додаткові виклики для сільського господарства та водної безпеки регіону.
На місці водосховища формується нова екосистема
Попри масштабні втрати, територія колишнього Каховського водосховища не залишається пусткою. Природні процеси розпочалися майже одразу після сходу води.
На дні колишнього водосховища вже сформувалися великі масиви самосійної рослинності. За словами екологів, на площі близько 150 тисяч гектарів поширилися зарості білої верби, водяного щавлю та інших характерних для заплав видів. У багатьох місцях дерева вже досягли кількох метрів заввишки.
Це не відновлення екосистеми, яка існувала до підриву ГЕС. Йдеться про формування нових природних комплексів, характерних для річкових заплав. Саме тому серед науковців триває дискусія щодо майбутнього території. Частина експертів наполягає на відбудові водосховища для забезпечення водопостачання та зрошення. Інші закликають врахувати нові природні процеси й можливість створення на цих територіях природоохоронних зон.
Від того, яке рішення буде ухвалене після війни, залежатиме не лише майбутнє колишнього Каховського водосховища, а й розвиток усього південного регіону України.
Що підрив ГЕС означає для людей
Підрив Каховської ГЕС у червні 2023 року став однією з найбільших гуманітарних катастроф на півдні України від початку повномасштабної війни. Руйнування греблі спричинило масштабне затоплення населених пунктів, залишило сотні тисяч людей без доступу до базових послуг і завдало удару по економіці регіону.
За оцінкою ООН та уряду України, безпосередньо від повені постраждали близько 100 тисяч людей. Водночас наслідки катастрофи поширилися значно далі зони затоплення. Близько мільйона людей втратили доступ до питної води, а ще 140 тисяч залишилися без електропостачання.
Затоплення і втрата житла
У зоні затоплення опинилися понад 80 населених пунктів у Херсонській та Миколаївській областях. Найбільше постраждали громади вздовж нижньої течії Дніпра.
За оцінкою PDNA, повінь пошкодила понад 37 тисяч житлових будинків, переважно приватних. Приблизно 15% із них зазнали таких руйнувань, що відновити їх неможливо. Тисячі родин втратили житло, майно, транспорт, господарство та врожай.
Частина постраждалих населених пунктів і через три роки після катастрофи стикається з проблемами відновлення через близькість до лінії фронту та постійні російські обстріли.
Втрата доступу до води
Одним із найсерйозніших наслідків підриву ГЕС стала втрата доступу до води. Каховське водосховище забезпечувало питною водою міста і села півдня України, а також живило великі системи зрошення та промислові підприємства.
Після руйнування греблі близько мільйона людей втратили стабільне водопостачання. Для багатьох громад довелося терміново будувати артезіанські свердловини, встановлювати нові системи очищення та організовувати підвезення води.
Проблема залишається актуальною і сьогодні. Відновлення надійного водопостачання є одним із головних викликів для післявоєнної відбудови південних регіонів.
Наслідки для фермерів і місцевої економіки
Каховське водосховище було основою найбільшої системи зрошення на півдні України. Його втрата вдарила по сільському господарству, яке залежало від стабільного водопостачання.
За оцінкою ООН, порушення роботи систем зрошення спричинило втрати врожаю на сотні мільйонів доларів. Без доступу до води частина земель втратила колишню продуктивність, а фермери були змушені скорочувати посіви або змінювати структуру виробництва.
Попри поступове відновлення роботи господарств, нестача води й надалі залишається одним із головних факторів, які стримують розвиток аграрного сектору півдня України.
Наслідки відчуваються досі
Через три роки після підриву Каховської ГЕС наслідки катастрофи залишаються частиною повсякденного життя мешканців регіону. Багато людей досі живуть у громадах із пошкодженою інфраструктурою, обмеженим доступом до води та складними умовами для ведення господарства.
Саме тому відновлення водопостачання, зрошення та житлової інфраструктури залишається одним із ключових завдань майбутньої відбудови півдня України.
Чи варто відбудовувати Каховську ГЕС
Після руйнування Каховської ГЕС перед Україною постало питання, яке досі не має однозначної відповіді: чи потрібно відновлювати гідровузол і саме Каховське водосховище.
Дискусія виходить далеко за межі енергетики. Йдеться про водопостачання південних регіонів, зрошення сільськогосподарських земель, екологічні наслідки та майбутню модель розвитку території, яка змінилася після катастрофи.
Держава готується до відбудови
У липні 2023 року уряд затвердив експериментальний проєкт відбудови Каховської ГЕС. Його мета – підготувати технічні рішення для майбутнього відновлення гідровузла після деокупації території.
Наприкінці 2024 року завершився перший етап проєктування. До роботи були залучені Укргідропроєкт та профільні науково-дослідні установи. На цьому етапі розробляли попередні рішення для відновлення споруд Каховського гідровузла та будівництва підпірної споруди в нижньому б’єфі Дніпровської ГЕС.
Наступний етап можливий лише після звільнення території та отримання доступу до місця руйнування. Він передбачає обстеження об’єкта, демонтаж пошкоджених конструкцій та безпосереднє будівництво.
Оцінки вартості та строків відбудови різняться. За попередніми розрахунками, вартість проєкту може перевищити 1 млрд доларів. Частина експертів вважає, що роботи триватимуть щонайменше шість років, інші говорять про десять років і більше з урахуванням розмінування, проєктування та пошуку фінансування.
Аргументи за відновлення
Прихильники відбудови наголошують, що головна функція Каховського водосховища полягала не у виробництві електроенергії.
До підриву воно забезпечувало водою населені пункти, промислові підприємства та зрошувальні системи півдня України. Також водосховище відігравало важливу роль у роботі енергетичних об’єктів Дніпровського каскаду та систем охолодження Запорізької АЕС.
За оцінками експертів, без відновлення водосховища під загрозою може залишитися близько 584 тисяч гектарів зрошуваних земель. Крім того, вони попереджають про ризики подальшого висушування територій і деградації ґрунтів на півдні України.
Частина фахівців також пропонує не просто відбудувати Каховську ГЕС, а створити сучаснішу станцію з більшою потужністю, ніж до руйнування.
Аргументи проти відбудови
Опоненти відновлення вважають, що Україна має використати можливість переосмислити модель використання території.
Вони нагадують, що Каховське водосховище було штучною спорудою, яка свого часу затопила історичний Великий Луг та змінила природний режим Нижнього Дніпра. Після руйнування дамби на місці колишнього водосховища почали формуватися нові заплавні екосистеми, які частина екологів пропонує зберегти.
Критики відбудови також звертають увагу на економічну складову. До війни Каховська ГЕС виробляла менше 1% української електроенергії. На їхню думку, кошти можуть бути ефективніше використані для розвитку сучасних систем водозабезпечення, локального зрошення та інших інфраструктурних проєктів.
Чи можливий компроміс
Між двома підходами існують і проміжні варіанти. Частина фахівців пропонує розглядати не повне відновлення Каховського водосховища у його колишньому вигляді, а створення меншої та екологічно адаптованої гідротехнічної системи.
Поки що остаточна модель відновлення не визначена. Значна частина території довкола зруйнованої ГЕС залишається недоступною для повноцінних досліджень через війну та мінну небезпеку.
Водночас уже зараз зрозуміло, що рішення щодо майбутнього Каховського водосховища визначатиме водну, аграрну та екологічну політику півдня України на десятиліття вперед.
Хто відповідатиме за підрив Каховської ГЕС і що далі
Підрив Каховської ГЕС Україна розглядає як воєнний злочин, акт тероризму проти цивільної інфраструктури та один із найбільших випадків шкоди довкіллю за час повномасштабної війни. Українська влада покладає відповідальність за руйнування греблі на Росію та наполягає на міжнародному розслідуванні.
Розслідування триває
Після підриву ГЕС Україна звернулася до Міжнародного кримінального суду та міжнародних організацій для документування наслідків катастрофи. Генеральна прокуратура відкрила кримінальне провадження за статтями про екоцид і порушення законів та звичаїв війни.
Слідство ускладнюється тим, що на момент руйнування Каховська ГЕС перебувала під контролем російських військових, а сама територія тривалий час залишалася окупованою або перебувала поблизу лінії бойових дій. Для встановлення всього ланцюга відповідальності необхідні додаткові докази, свідчення та доступ до місця злочину.
Водночас міжнародне гуманітарне право прямо забороняє атаки на споруди, руйнування яких може спричинити масштабні втрати серед цивільного населення. Саме тому підрив Каховської ГЕС розглядається не лише як епізод війни, а й як потенційний міжнародний злочин.
Майбутнє регіону залишається відкритим питанням
Паралельно з розслідуванням триває робота над відновленням постраждалих територій. Україна та міжнародні партнери продовжують оцінювати екологічні, соціальні та економічні наслідки катастрофи, а також шукати рішення для забезпечення водопостачання і розвитку південних регіонів.
Водночас остаточної відповіді на питання про майбутнє Каховського водосховища досі немає. Держава вже розробляє проєкти відбудови гідровузла, але серед науковців, екологів та інженерів триває дискусія про те, чи варто відновлювати водосховище в попередньому вигляді, чи шукати нову модель використання території.
Через три роки після катастрофи зрозуміло одне: наслідки підриву Каховської ГЕС не обмежуються руйнуванням дамби. Вони впливають на довкілля, водну безпеку, сільське господарство та життя сотень тисяч людей. Саме тому питання відповідальності за цей злочин і майбутнього території залишатимуться актуальними ще багато років.
