У понеділок о 7:35 ранку за місцевим часом Папа Римський Франциск помер у своїй резиденції в Каса-Санта-Марта у Ватикані.

Про його смерть повідомив кардинал Кевін Фаррелл, камерленго Римо-Католицької Церкви, наголосивши: «Все його життя було присвячене служінню Господу та Його Церкві. Він вчив нас жити цінностями Євангелія з вірністю, відвагою та вселенською любов’ю, особливо на користь найбідніших та найбільш маргіналізованих. З безмежною вдячністю за його приклад як справжнього учня Господа Ісуса, ми віддаємо душу Папи Франциска безмежній милосердній любові Триєдиного Бога».

Його смерть стала завершенням 12-річного понтифікату, відомого прагненням до реформ, відкритості та захисту знедолених. Цей момент став не лише завершенням особистої історії, а й сигналом для початку складного і багатовікового процесу зміни глави Католицької Церкви.

Explainer пояснює, що відбувається у Ватикані після смерті Папи.

Життєвий шлях і спадщина Франциска

Франциск, у миру — Хорхе Маріо Бергольйо, став 266-м Папою Римським у 2013 році. Аргентинець за походженням, єзуїт за покликанням і реформатор за духом, він був першим понтифіком із Латинської Америки.

Протягом дванадцяти років його понтифікату Франциск намагався перетворити Католицьку Церкву на більш відкриту, скромну і соціально активну інституцію. Його голос звучав на захист бідних, емігрантів, довкілля і прав людини. І навіть у питанні власної смерті він залишився вірним принципу простоти.

У 2025 році стан здоров’я Папи різко погіршився. У лютому його госпіталізували з бронхітом, а згодом — підключили до апарату штучної вентиляції легень. Попри коротке покращення, зокрема зустрічі з британською королівською родиною та віцепрезидентом США, 21 квітня 2025 року Папа Франциск помер у своїй резиденції в Каса-Санта-Марта у Ватикані.

Ставлення до України

Позиція Папи Франциска щодо повномасштабного вторгнення Росії в Україну була суперечливою. 25 лютого 2022 року він безпрецедентно відвідав російське посольство у Ватикані, щоб особисто висловити стурбованість війною. У березні того ж року він публічно засудив агресію як «безглузду різанину» і закликав міжнародну спільноту допомогти зупинити війну.

Франциск неодноразово виступав із заявами на підтримку українців, згадував Україну у зверненнях Urbi et Orbi, приймав у Ватикані президента Зеленського та рідних українських полонених.

Водночас деякі дії Святого Престолу викликали хвилю обурення в українському суспільстві. Серед них — спільне несення хреста українкою та росіянкою під час Великодньої Хресної дороги 2022 року, згадка про загиблу пропагандистку Дар’ю Дугіну як про «невинну жертву війни», а також скандальна заява 2024 року, в якій Папа закликав до перемовин із «підняттям білого прапора». Ці слова викликали різку критику як в Україні, так і серед європейських лідерів.

Попри суперечливі кроки, саме за Франциска Ватикан найбільше наблизився до відкритого діалогу з Україною, хоч і не уникнув дипломатичних промахів.

Похорон Папи

За життя Франциск схвалив спрощення традиційного папського поховального обряду. Труну — просту дерев’яну, оббиту цинком — виставлять у базиліці Святого Петра без катафалка, без підняття тіла на огляд.

Уперше за понад сто років Папу буде поховано не у Ватикані, а в базиліці Санта-Марія-Маджоре в Римі — храмі, який він особливо шанував. Його заповіт — бути похованим без помпи, в гідності, але зі скромністю.

Період sede vacante

Зі смертю Папи починається період, який у церковному праві називають “sede vacante” — вакантний Апостольський престол. Відтепер Церквою тимчасово керує Колегія кардиналів. Її головне завдання — організувати похорон та підготуватися до виборів нового понтифіка.

Камерленго — кардинал Кевін Фаррелл — офіційно засвідчив смерть, наказав зламати перстень рибалки та опечатати особисту резиденцію Франциска.

Протягом дев’яти днів триватимуть жалобні обряди.

Як обирають нового Папу

Конклав — таємний процес обрання нового Папи — відбудеться в Сикстинській капелі, у суворій ізоляції. Папський Конклав — це зібрання кардиналів-виборців, які не досягли 80-річного віку. Наразі таких 138.

Вони збираються у Сикстинській капелі, де перебувають в повній інформаційній ізоляції: зв’язок із зовнішнім світом заборонений. Усе це покликано забезпечити атмосферу молитви й убезпечити процес від зовнішнього впливу.

Процедура голосування ретельно регламентована: у перший день відбувається лише одне голосування, надалі — чотири на добу: два вранці та два ввечері.

Якщо протягом трьох днів кардинали не досягають згоди, процес переривають на день для молитви й обговорення. Подальші голосування супроводжуються перервами після кожного сьомого безуспішного туру.

У випадку глухого кута можливе скорочення списку кандидатів до двох або ухвалення рішення простою більшістю.

Кожне голосування має три етапи: підготовку бюлетенів (pre-scrutinium), саме голосування (scrutinium) і підрахунок (post-scrutinium). Усі бюлетені анонімні та після підрахунку спалюються.

Саме дим з димоходу Сикстинської капели сигналізує результат: чорний — Папу не обрано, білий — понтифік визначений. Із 2005 року для більшої зрозумілості білий дим супроводжується дзвоном.

Проголошення нового Папи

 Коли кандидат набирає необхідну кількість голосів, йому ставлять запитання: “Чи приймаєш ти обрання на Верховного Первосвященника?” У разі згоди він обирає собі нове ім’я, після чого переодягається у білий папський одяг у так званій “кімнаті плачу”.

Після цього новообраний Папа отримує привітання від колег і виходить на лоджію базиліки Святого Петра. Там, після історичної фрази “Habemus Papam”, він дає перше благословення “Urbi et Orbi” — Місту і світові.

Ймовірні наступники

Серед потенційних кандидатів на папський престол — як реформатори, так і представники більш консервативного крила Церкви. Від їхніх переконань залежатиме, чи продовжиться курс Франциска на відкритість і оновлення, чи Церква повернеться до суворішої догматики.

Серед імовірних наступників називають:

  • П’єтро Паролін, 70 років (Італія) — державний секретар Ватикану, досвідчений дипломат із поміркованими поглядами.
  • Фрідолін Амбонго Бесунгу, 65 років (Демократична Республіка Конго) — президент Симпозіуму єпископських конференцій Африки, відомий прихильністю до традиційних католицьких цінностей.
  • Вім Ейк, 71 рік (Нідерланди) — один із найконсервативніших кардиналів, особливо щодо питань шлюбу та сім’ї.
  • Луїс Антоніо Тагле, 67 років (Філіппіни) — улюбленець молоді та представник глобального Півдня, якого вважають спадкоємцем реформістського духу Франциска.
  • Петер Ерде, 72 роки (Угорщина) — колишній очільник Ради єпископських конференцій Європи, відомий виваженістю.
  • Реймонд Берк, 76 років (США) — яскравий представник традиціоналістського крила, відкритий критик деяких рішень Франциска.
  • Маріо Ґреч, 67 років (Мальта) — генеральний секретар Синоду єпископів, близький до реформаторського напрямку понтифікату Франциска.
  • Маттео Дзуппі, 69 років (Італія) — архієпископ Болоньї, знаний своєю толерантністю, відкритістю до міжрелігійного діалогу й активною соціальною позицією.

Українські спостерігачі зазначають, що попри суперечливе сприйняття самого Франциска в українському суспільстві, серед його найближчих кадрів є постаті, які потенційно можуть бути більш чутливими до українського контексту.

Утім, усе залежатиме від того, кого саме кардинали оберуть наступним Папою. Папою може стати будь-який охрещений католик, на практиці конклав обирає одного з кардиналів. Історія демонструє сталість цього принципу: 217 із 266 Пап, обраних донині, були італійцями. Хоча Франциск став винятком, обрання неєвропейського понтифіка — радше виняток, ніж правило.

 Що далі

Попереду — вибір, який визначить вектор Церкви на десятиліття. У період кризи віри, глобальних конфліктів та моральної поляризації світ знову дивитиметься на Рим у пошуках духовного орієнтира. І відповідь на це очікування — за зачиненими дверима Сикстинської капели.