Видання The Economist опублікувало одразу інтерв’ю та статтю головнокомандувача Збройних Сил України генерала Валерія Залужного, у яких він каже, що Україну очікує позиційна війна, визнає помилки під час планування контрнаступу українських військ та озвучує пріоритети, які необхідні для перемоги у війні.
Explainer наводить основні тези Залужного із коментарями військових експертів.
Що сказав Залужний?
Валерій Залужний публічно озвучив те, про що довгий час говорили в Україні та за її межами: літній контрнаступ, який включав велику операцію зі звільнення територій, завершився. Поставлена мета не була досягнута.
“Це була моя помилка. Росія втратила вбитими не менше 150 тисяч осіб. У будь-якій іншій країні такі втрати зупинили б війну”, – каже Залужний.
Тепер ситуація на фронті перейшла у стадію позиційної оборони, де Збройні Сили України ведуть важкі бої за кожну позицію та кожен метр землі.
Залужний вперше відкрито озвучує причини, які призвели до такого розвитку подій та пояснює, чому стратегія прориву до Криму та Азовського моря не вдалася ЗСУ.
“Якщо ви подивитеся на розрахунки, які ми робили (при плануванні контрнаступу, – ред.), чотирьох місяців нам мало вистачити, щоб досягти Криму, воювати в Криму, вийти з нього, увійти знову і так далі”, – зазначив Залужний.
Натомість українські війська застрягли на мінних полях, а західна техніка потрапила під роздачу російської артилерії та безпілотників.
Генерал Залужний також озвучив п’ять пріоритетів для покращення ситуації на фронті, які були адресовані західним урядам.
П’ять пріоритетів для України
За словами Залужного, затягування війни піде на користь ворогу, адже він зможе відновити свою військову міць, що несе величезні ризики для України.
«Якщо Україна хоче вирватися з цієї пастки, нам знадобляться всі ці речі: перевага в повітрі, значно вдосконалені засоби радіоелектронної боротьби та контрбатарейної боротьби, нова мінна технологія та здатність мобілізувати та тренувати більше резервів», — зазначає Залужний.
Перший пріоритет — перевага в повітрі
ЗСУ необхідний контроль над небом для проведення повномасштабних наземних операцій. Силам оборони вдалося знищити понад 550 російських систем ППО, але ворог все ще мають перевагу у повітрі та створює нові ударні ескадрильї. Також українським військовим потрібні дрони, аби завдавати масованих ударів, щоб перевантажити російські системи ППО.
Другий пріоритет — радіоелектронна боротьба (РЕБ)
За останнє десятиліття росіяни вдосконалили свої засоби РЕБ та створили 60 нових видів техніки. Тоді як 65% засобів РЕБ України на початок війни були вироблені ще за радянських часів. Залужний говорить, що в Україні побудували багато власних електронних систем захисту, які можуть запобігти глушенню. Але нам також потрібен більший доступ до електронної розвідки від наших союзників і розширення виробничих ліній для наших систем протидронної РЕБ в Україні та за кордоном.
Третій пріоритет — контрбатарейний вогонь
Наразі Україні вдалося досягти паритету з Росією за рахунок більш точної вогневої потужності, але це не може тривати довго. Наведення снарядів має бути більш точним та менш вразливим до глушіння.
Для цього слід створити наші локальні поля GPS, використовуючи наземні антени, а не лише супутники.
Окрім цього, за словами Залужного, Україні потрібно ширше застосовувати безпілотники-камікадзе для ударів по російській артилерії, а також потрібно отримати від партнерів більше якісного артилерійсько-розвідувального обладнання, яке може виявляти російські гармати.
Четвертий пріоритет — сучасні технології розмінування
Західні поставки техніки для розмінування виявилися недостатніми з огляду на масштаби російських мінних полів. Україні потрібні радарні датчики, які використовують невидимі імпульси світла, щоб виявляти міни в землі, і системи димопроєкції, щоб приховати діяльність наших підрозділів з розмінування.
П’ятий пріоритет — нарощування резервів
В Україні слід розширити категорію громадян, які можуть бути призвані на навчання чи мобілізацію. Також пропонують запровадити «бойове стажування», яке передбачає розміщення мобілізованих та навченого персоналу в досвідчених фронтових підрозділах для їх підготовки.
«Росію не варто недооцінювати. Вона зазнає великих втрат і ввтрачає багато боєприпасів. Але вона буде мати перевагу в озброєнні, техніці, ракетах і боєприпасах протягом значного часу. Її оборонна промисловість нарощує виробництво, незважаючи на безпрецедентні санкції. Наші партнери по НАТО також різко нарощують свої виробничі потужності. Але для цього потрібен щонайменше рік, а в деяких випадках, наприклад у літаках і системах управління, — два роки», — підсумовує Залужний.
Що кажуть експерти?
Політолог Володимир Фесенко вважає, що те, що сказав Залужний – це сигнал, в першу чергу, західним партнерам: щоб вирватись із пастки позиційної війни замало зараз просто допомагати нам на мінімальному рівні, щоб ми просто не програли цю війну.
Але, на думку політолога, послання Залужного спрямовано і на українську авдиторію – в нас немає бути ілюзій і надмірних очікувань щодо швидкої перемоги у війні.
«Якщо перекласти «п’ятий пріоритет» в пропозиціях Залужного на більш просту і пряму мову, то йдеться про більш ефективну і масштабну мобілізацію. Ми не можемо виграти війну силами тільки тих хлопців і дівчат, які вже воюють в Силах Оборони України. І це вже сигнал для українського суспільства» — вважає Фесенко.
Військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко вважає, що головне послання статті Залужного полягає в тому, що позиційна війна – це не глухий кут, а шанс не дати ворогу накопичувати резерви та виснажити його.
На думку експерта, зараз для Сил оборони України важливим є не стільки звільнення територій, скільки виснаження противника, доки приймаються рішення про якісне покращення можливостей армії у наступі. Ці якісні зміни можливі вже у 2024 році, а до того основним завданням української армії має бути утримання лінії фронту та створення умов, які не дозволили б росіянам нарощувати свій потенціал.
Керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко вважає, що важливим моментом у статтях Валерія Залужного є розуміння того, що потрібно знову перетворювати позиційну війну на маневрову та готовність до зміни стратегії на найближчий період і наступний рік.
На думку Мусієнка, це не просто про зброю, а й про оперативне військове мистецтво. Є розуміння, що потрібно наступати шляхом маневрових флангових операцій. Це важливий меседж, особливо в контексті можливих дій на Лівобережжі.
