Промова Зеленського у Давосі прозвучала 22 січня під час Всесвітнього економічного форуму на тлі затяжної війни в Україні та зростання напруженості у відносинах між Європою і США. Це був один із небагатьох політичних виступів форуму, який прямо стосувався безпеки континенту.
Президент України зосередився не на перебігу війни, а на ролі Європи у ній. У промові він кілька разів повертався до тези, яку вже озвучував у Давосі рік тому: Європа досі не навчилася себе захищати.
Зеленський говорив про відкладені рішення, незавершені політичні процеси та втрачений час. У центрі виступу — критика європейської обережності і небажання переходити від декларацій до дій.
Explainer пояснює максимально стисло, про що насправді була промова Зеленського, які сигнали вона адресувала Європі та що це означає для України.
Про що була ця промова?
Основна ідея виступу — Європа перебуває у стані повторення одних і тих самих рішень без реальних змін. Зеленський описує це як «день бабака», наголошуючи, що за рік після його попереднього виступу в Давосі ключові проблеми залишилися без відповіді.
Президент перелічує кілька прикладів. Ситуація навколо Гренландії подається як символ геополітичної розгубленості. Події в Ірані — як приклад того, як світ запізнився з реакцією. Заморожені російські активи — як демонстрація того, що навіть ухвалені рішення не завжди реалізуються.
Усі ці кейси об’єднує одна теза: у Європи є інструменти впливу, але вона не використовує їх у критичний момент.
Європа як слабка ланка системи безпеки
У промові Європа постає не як партнер США, а як суб’єкт, який постійно озирається на позицію Вашингтона. Зеленський прямо говорить про спроби «переконати» американського президента замість того, щоб вибудовувати власну лінію безпеки.
Критика не адресна, але зрозуміла. Президент дякує окремим лідерам — зокрема Франції та Великій Британії — за готовність до практичних кроків. Водночас загальна картина залишається стримано негативною: політична воля Європи не відповідає масштабам загроз.
Чому в промові майже немає прохань?
Зеленський свідомо відмовляється від мови апеляцій. Україна в цій промові не постає як сторона, що просить допомоги. Вона подається як елемент системи стримування, без якого європейська безпека не працює.
Логіка проста: якщо Європа не готова вкладатися в оборону України зараз, їй доведеться робити це пізніше — вже для захисту власної території.
Це зсув рамки розмови. Війна подається не як українська проблема, а як тест на здатність Європи діяти самостійно.
Кому адресований цей виступ?
Формально промова була виголошена для учасників форуму в Давосі. Але її ключові меседжі виходять за межі зали. У тексті неодноразово з’являється порівняння з американською політикою — як прикладом швидких і жорстких рішень.
Європа в цій логіці виглядає стороною, яка вагається. Це створює контраст із США і водночас сигналізує Вашингтону: Україна бачить слабкість європейської лінії так само чітко, як і американські політики.
Чим ця промова відрізняється від риторики Трампа
Зеленський і Дональд Трамп у Давосі говорили про схожі речі — слабкість Європи та небажання брати відповідальність. Але їхні висновки різні.
Американська риторика зводиться до тиску і демонстрації сили. Українська — до вимоги визначитися. У Зеленського слабкість Європи не є приводом для приниження, але є попередженням про наслідки бездіяльності.
Що ця промова означає для України?
Промова Зеленського у Давосі — це спроба нав’язати Європі українське бачення безпеки. У цьому баченні Україна — не буфер і не прохач, а частина системи захисту континенту.
Чи готова Європа прийняти таку роль України — питання відкрите. Але сам виступ чітко зафіксував: Київ більше не готовий чекати, поки європейські столиці дозріють до рішень.
