Що сталося?
Цьогоріч видавництво «Абабагаламага» опублікувало книгу «Підліткам про головне», в якій йдеться про тілесність, перші стосунки, сексуальність, зовнішній вигляд та інші питання, які цікавлять сучасних тінейджерів. Проте деякі тези виявилися суперечливими та викликали хвилю негативних коментарів від читачів/ок. В одному з розділів порушувалось питання одностатевого кохання, гендерного різноманіття та йшлося про причини появи ЛГБТ-людей.
«Виникнення пристрасті до своєї статі може бути викликане різними чинниками: неправильно зорієнтованим сімейним вихованням, проблемами у спілкуванні з батьками, власними комплексами, страхами, опосередкованим або ж прямим впливом мас-медіа», – зазначили авторки.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Підростеш – дізнаєшся»: як говорити з дітьми про секс?
У цьому ж розділі юних читачів/ок ознайомили з некоректною лексикою (не зазначаючи те, що так говорити неправильно) та деякими причинами гомофобії.
«Люди, які відчувають сексуальний потяг до представників своєї статі, існували з давніх-давен, і це часто сприймалося з нерозумінням та соромом. Так, у церковній історії одностатеву любов тлумачили як «мовчазну ваду», «педарастію» або ж «содомію», – йшлося в тексті.
Наприкінці розділу лаконічно зазначили, що «сучасна наука також припускає можливість існування біологічних умов такого потягу».
Такі суб’єктивні висловлювання відомих докторок наук викликали обурення у соцмережах, а також правозахисна організація «Інсайт» почала готувати звернення до видавництва щодо змісту книги.
«Я вважаю інформацію [викладену в книжці] не коректною, бо вона не відповідає науковим фактам, принижує та є дискримінаційною. Ця інформація шкідлива для дітей і може сформувати в них стигматизуючі уявлення про ЛГБТ, що може призвести до булінгу та насильства до ЛГБТ з боку дітей. Викладати в книжках свої забобони не припустимо», – вважає Олена Шевченко, голова ГО «Інсайт».
У видавництві проблеми не бачать та зауважують, що уривок вирвали з контексту, а питання сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності в книжці висвітлено всебічно та коректно.
Що і як розповідати дітям про ЛГБТ+?
До розмови про питання сексуальної освіти треба ґрунтовно підготуватися – це потрібно для того, аби вільно почувати себе під час розмови та не ніяковіти від запитань. Починати розмову варто якомога раніше – можна робити це з 2-3 років. Але інформація, якою ви хочете поділитися, має відповідати віку та інтересам малечі. Францишка Саді, польська активістка Кампанії проти гомофобії, радить кілька методів того, як розмовляти з дитиною про одностатеві пари.
1. Наводьте приклади з життя. Пригадайте, можливо, серед ваших знайомих є геї чи лесбійки? Якщо так, то розкажіть про це дитині. Наприклад, можна просто згадати це «до слова»: «Пам’ятаєш тітку Ганну? В її дівчини є такий класний пес! Доберман, здається». Таким чином ви покажете своє толерантне ставлення і повідомите дитині, що такі пари існують.
Якщо ж у вас немає «живих» прикладів, можна використовувати героїв мультфільмів чи казок. В анімаційній стрічці «Вперед», яка розповідає про магічні пригоди братів-ельфів, є поліцейська-лесбійка на ім’я Спектр.
А в коміксі «Принцеса + Принцеса» представлено історію про двох дівчат, які вирішили піти проти системи. Цей матеріал руйнує властиві для подібних казок шаблони: дівчата уникають принців, мають власне уявлення про геройство, подекуди страждають від комплексів, керують своєю долею самі та зрештою одружуються одна з одною.
Пояснюйте доступно. Варто використовувати легку та доступну мову, без натяків та багатослів’я. Орієнтуйтеся на рівень знань дитини. Не варто робити з цього лекцію, це має бути в формі дружньої бесіди зі зрозумілими прикладами. Пам’ятайте й про те, що така розмова може викликати й інші запитання, відповіді на які важко знайти навіть дорослій людині – чому одностатеві шлюби не можна укладати в нашій країні, чому таким парам надзвичайно важко взяти дитину з дитбудинку, і чому деякі люди ображають і ненавидять ЛГБТ+.
Розповідайте про це, як про буденні речі. Ельжбета Блок Фернадес, засновниця популярного блогу «Мама проти течії» (Mum Against the Tide), каже, що не буде пояснювати своїй дитині те, чому люди однієї статі живуть разом. Вони кохають одне одного, тому й живуть. Тим паче, якщо дитина сама не запитує про причини. Треба розповідати про стосунки такими словами, які не прив’язуються до певної статі, адже такі якості, як турбота, ніжність, цікавість – притаманні людям незалежно від їхньої гендерної ідентичності. Таким чином ви закладаєте фундамент толерантності в характер вашої дитини, і в майбутньому саме ця якість допоможе абстрагуватися від гомофобного тиску оточення.
Не обмежуйтеся розмовами. Якщо в вашому місті проводять Марші Рівності – сходіть туди разом з дитиною (навіть, якщо ви не належите до ЛГБТ-спільноти). Такі заходи є правозахисними, розширюють горизонти мислення та покращують розуміння теми. Так можна розповісти малечі або підлітку про важливість рівних прав та зруйнувати стереотипи, які можливо вже існують в голові дитини. Говорити про це не буває запізно. Не треба чекати запитань – поцікавтеся самостійно про те, що він/вона вже знає, чув, що думає щодо ЛГБТ-тематики. Переконайтеся в тому, що дитина дійсно розуміє, про що каже, а не просто повторює гомофобні цитати.
Коректна термінологія
Абревіатура ЛГБТ – це лесбійки, геї, бісексуальні та трансгендерні люди. Часто до цієї абревіатури додають також літери «І» та «К», що означає «інтерсекс» та «квір». Часом біля абревіатури можна зустріти знак «+», що означає, що йдеться про величезну множину ідентичностей. Абревіатура «ЛГБТ» об’єднує людей за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності.
Лесбійки та геї – це про сексуальну орієнтацію, дані слова описують людей, яких приваблюють люди їхньої ж статі. Бісексуальних людей приваблюють люди обох статей, також існує термін «пансексуальність», що описує людей, яких приваблюють люди, незалежно від їхньої гендерної ідентичності. Гетеросексуальних людей приваблюють люди, які мають протилежну стать.
Трансгендерність – це про гендерну ідентичність. Це люди, біологічна стать яких, визначена при народженні, не збігається із їхнім самовідчуттям. Якщо пояснювати простими словами, то людина могла народитися дівчинкою, проте все своє життя відчувати себе хлопцем. Трансгендерний перехід – це процес, протягом якого трансгендерна людина змінює свої статеві ознаки та юридичну стать таким чином, щоб перейти до максимальної відповідності із гендерною ідентичністю.
Інтерсекс – це ті люди, біологічна стать яких не вписується у межі «чоловічої» чи «жіночої», це множина різноманітних варіацій. Раніше у науці використовувався термін «гермафродитизм», однак зараз він вважається дискримінаційним і ми радимо його не використовувати. Квір – це загальний термін, що зазвичай використовується на позначення усіх людей, що не є гетеросексуальними чи цисгендерними. Цисгендерність – це про людей, біологічна стать яких збігається із гендерною ідентичністю.
7 найпоширеніших міфів та їхнє розвінчання
Міф 1. Гомосексуальність – це хвороба, так само як педофілія і зоофілія
Всесвітня організація охорони здоров’я офіційно виключила гомосексуальність із міжнародного переліку хвороб у 1992 році – і її рішення поширюється на всі країни-члени ООН.
А на 20 років раніше це зробила Американська психіатрична асоціація, а загалом науці це відомо з кінця ХІХ століття завдяки Рихарду Крафт-Ебінґу та сотням інших дослідників.
Гомосексуали та бісексуали вступають в статеві стосунки з дієздатними, повнолітніми людьми за добровільною згодою, так само як і гетеросексуали. Тоді як зоофілія та педофілія не має нічого спільного з сексуальною орієнтацією, тому що є психічним розладом. Відповідно, таке порівняння є свідомою підміною понять, а інколи й маніпуляцією.
Міф 2. Гомосексуальність можна вилікувати
Спростування цього міфу пов’язане з попереднім пунктом. Справді, колись давно, коли гомосексуальність уважалася хворобою і класифікувалася як психічний розлад, а то і як злочин, за який ув’язнювали, існувала практика «лікування» цього. Реалізовувалося це насильницькими методами: електрошокова терапія, гіпноз і насильницький сексуальний досвід із представником/-цею протилежної статі. «Вилікувати» допомагали й різні релігійні організації, у яких шляхом психологічного тиску і залякування намагалися виправити орієнтацію.
Зараз, за наявності розвиненої сексології і численних досліджень ЛГБТ-тематики, можна з упевненістю сказати: гомосексуальність лікувати не потрібно, бо це – просто різновид сексуальної орієнтації.
Міф 3. Гомосексуальністю можна «заразити», зокрема, це можуть зробити батьки в одностатевих сім’ях
Напевно, вам доводилося чути (або навіть думати), що після того, як дитина побачить на вулиці пару геїв або ЛГБТ-Прайд, то вона може «заразитися» і в майбутньому стане геєм або лесбійкою.
Ні, сексуальна орієнтація не передається повітряно-крапельним, статевим або іншими шляхами. Це не інфекція, тому цим не можна захворіти або заразитися. І, звісно, від того, що гетеросексуальна людина побачить Марш Рівності (або навіть візьме в ньому участь) – вона не змінить орієнтацію. Це неможливо.
Велика кількість дітей як раніше, так і сьогодні виховується в одностатевих родинах – мамою та бабусею. Відсутність чоловічої моделі поведінки не впливає на формування сексуальних уподобань та гендерної ідентичності. Так само й виховання двома мамами чи двома татами не може на це вплинути.
Міф 4. Геї винні в поширенні ВІЛ/СНІДу
Це твердження виникло внаслідок цільових кампаній із безпечного сексу в гей-середовищі, оскільки перший зареєстрований пацієнт у США в 80-х роках був геєм.
Тривалий час саме геї були в групі ризику, але за останні 15 років ситуація дещо змінилася. За щомісячною статистикою Центру громадського здоров’я МОЗ України, ВІЛ-інфекція передається через гетеросексуальні статеві контакти в декілька десятків разів частіше, аніж через гомосексуальні.
Міф 5. Прайди призведуть до збільшення кількості ЛГБТ-людей
Відсоток гомосексуалів у суспільстві стабільний (10-15%) і не залежить від ступеня розвитку та рівня добробуту самого суспільства, рівня релігійності або віку статевого дозрівання. Тож проведення Прайдів не впливає на кількість ЛГБТ-людей, а лише підвищує рівень їхньої видимості.
Міф 6. Лесбійок та геїв можна ідентифікувати за зовнішнім виглядом.
Побутує думка про те, що всі лесбійки маскулінні (мають коротке волосся, носять чоловічий одяг, не фарбуються), а геї навпаки фемінні (носять спідниці чи сукні, фарбуються, мають довге волосся та манікюр). Насправді це хибне твердження. Стиль людини не залежить від її орієнтації. До речі, в одностатевих парах немає розподілення на чоловічі та жіночі соціальні ролі.
Міф 7. Одностатеві шлюби загрожують інституту сім’ї та «традиційним» цінностям
Насправді значна кількість гомосексуальних людей хочуть і можуть мати родину і дітей. Деякі з них заводять фіктивні родини, для того, щоб народити дітей, інші вдаються до сурогатного материнства або ЕКЗ.
В Україні, як і в усьому світі, існують ЛГБТ-родини, які проживають разом та виховують дітей. Але є значна відмінність від гетеросексуальних пар – це абсолютна правова й соціальна незахищеність та постійні погрози й булінг.
Як в інших країнах розповідають про ЛГБТ+?
У шкільній програмі розвинутих європейських країн вже давно існує такий предмет як сексуальне виховання, в межах якого обговорюються питання статевих стосунків, контрацепції, ІПСШ, ВІЛ/СНІДу. Вже декілька років вивчають і питання ЛГБТ+.
Наприклад, цьогоріч в Англії учням початкової школи розповідають про різні моделі сім’ї, а в середній школі будуть говорити про сексуальної орієнтації та гендерні ідентичності. Усі вчені закладу країни повинні реалізувати нову програму до літніх канікул 2021 року.
Крім ЛГБТ-уроків вчителі порушують й теми харасменту, домашнього насильства, сексуальної згоди, секстинг і примусові операцій на жіночих статевих органах, які калічать дівчат («жіноче обрізання»).
«Важко висловити, наскільки грандіозною стане ця подія, яка змінить життя. Покоління молодих людей будуть відвідувати школи, в яких не тільки приймають ЛГБТ+, а й пропонують допомогу у розв’язанні проблем, з якими вони стикаються», – розповів Мо Уілтшир, директор школи Стоунвол.
У 2018 році влада Шотландії вирішила ввести в програму державних шкіл країни предмет про права ЛГБТ+. В межах цієї дисципліни учні вивчатимуть історію ЛГБТ-руху та боротьби з гомофобією та трансфобією.
Соціальне дослідження, на якому ґрунтувалося рішення уряду Шотландії, показало, що 9 з 10 ЛГБТ-шотландців стикаються з гомофобією в школі, а 27% повідомили, що намагалися покінчити життя самогубством внаслідок знущань.
«Наша система освіти повинна заохочувати всіх, щоб вони могли повністю реалізувати свій потенціал. Ось чому дуже важливо, щоб навчальна програма була такою ж різноманітною, як і молоді люди, які навчаються в наших школах», – зазначив заступник першого міністра Шотландії Джон Свінні.
Уряд іспанської автономії Наварра у 2018 році революційно змінив навчальну програму в школах регіону, ввівши в неї лекції про ЛГБТ-стосунки.
Діти у віці від 6 до 12 років дискутують на такі питання: «Анальний секс – доля гомосексуальних пар або гетеро – теж?», «Секс має сенс тільки тоді, коли він підкріплений коханням?», «Автоеротизм (мастурбація) чоловічий та жіночий: у чому їхня схожість і відмінність, позитивні та негативні аспекти цього явища».
Для дітей віком від 3 до 6 років (в Іспанії підготовчий етап освіти також проходить в стінах школи і включений в шкільну програму) пропонуються ігри, в яких малеча може «одружитися» або «виходити заміж» за представників не тільки протилежної статі, але і своєї, а також укладати союзи з трьох і більше осіб.
У школах 17 травня обов’язково буде відзначатися Міжнародний день підтримки ЛГБТ-спільноти. Сексуальне виховання пропонується зробити обов’язковим предметом, від якого не можна буде відмовитися, вибравши якусь альтернативу (у випадку з вивченням релігії – можна).
За даними дослідження «Обізнаність та ставлення спільноти вчителів до комплексної сексуальної освіти», майже 84% батьків та вчителів вважають, що в українських школах теж має бути сексуальна освіта. Щодо тем, які слід долучити до шкільних курсів, то понад 40% опитаних хочуть, щоб дітям розповідали про менструацію та те, як правильно називати інтимні частини свого тіла. Майже однакова кількість батьків та вчителів хочуть, щоб у школі діти дізнавалися про згоду на секс, вагітність та гендерну рівність. Також 38% батьків та 33% вчителів хотіли б, щоб в освітніх закладах розповідали й про сексуальну орієнтацію.
