Восени ракети Tomahawk можуть стати реальністю для України. 6 жовтня 2025 року президент США Дональд Трамп заявив, що майже ухвалив рішення про передачу Україні цих крилатих ракет дальньої дії. Раніше, під час телефонної розмови з Володимиром Зеленським, сторони обговорювали потреби української армії та можливість отримання цієї зброї. За словами Трампа, ракети можуть бути передані, якщо дипломатичні зусилля не зупинять війну найближчим часом.
Йдеться про безпрецедентний крок: уперше з початку повномасштабного вторгнення США розглядають передачу Києву ракет, здатних уражати цілі на відстані до 2500 кілометрів. Це відкриває можливість ударів по військових об’єктах у глибині російської території. У Москві такий сценарій назвали «серйозним витком ескалації», а речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що «тема Томагавків викликає надзвичайне занепокоєння».
Попри відсутність остаточного рішення, сама дискусія про передачу Tomahawk уже змінює тон міжнародних відносин. Вона ставить питання про межі підтримки України та готовність Вашингтона перейти від оборонної допомоги до наступальних можливостей.
Explainer пояснює, що стоїть за можливими домовленостями, що являють собою ракети Tomahawk і як вони можуть вплинути на перебіг війни.
Контекст домовленостей між Україною та США
Питання про передачу Україні далекобійних ракет обговорюється між Києвом і Вашингтоном із середини 2025 року. У липні Дональд Трамп публічно визнав, що розглядає можливість надіслати Україні ракети Tomahawk, а 6 жовтня – вже заявив, що «майже ухвалив рішення». 10 жовтня президент Володимир Зеленський повідомив, що Україна готує угоду про закупівлю озброєнь у США, у якій пріоритетними є системи протиповітряної оборони та артилерійські системи HIMARS з можливістю оснащення тактичними ракетами ATACMS.
За його словами, Збройним силам потрібна не лише оборонна зброя для захисту території, а й засоби для завдання далекобійних ударів по військових об’єктах противника.
Пізніше Зеленський підтвердив, що у разі отримання Tomahawk Київ використовуватиме їх виключно проти військових об’єктів Росії. «Ми ніколи не завдавали ударів по цивільних, навіть попри біль наших втрат», – наголосив Зеленський в інтерв’ю Fox News Sunday Briefing 12 жовтня 2025 року.
У Сполучених Штатах дискусія про передачу Tomahawk розгорнулася на тлі внутрішньополітичної боротьби. Частина Республіканської партії закликала обмежити військову допомогу Києву, натомість адміністрація Трампа бачить у можливій передачі ракет важіль тиску на Кремль. Президент США прямо сказав журналістам на борту Air Force One, що «Томагавки» можуть стати сигналом Москві: «Чи хочуть вони, щоб ракети летіли в їхньому напрямку? Я так не думаю».
У Кремлі ці заяви назвали «драматичним моментом», що підвищує ризик прямого зіткнення між США та Росією. Речник Дмитро Пєсков заявив, що «напруженість загострюється з усіх боків» і звинуватив Вашингтон у «спробі втягнути Росію у нову фазу конфронтації».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Новий Дональд Трамп у Нью-Йорку: чому він заговорив про перемогу України та що кажуть експерти
Офіційних підтверджень про готовність США передати ракети поки немає. Однак британські ЗМІ зазначають, що Вашингтон уже з літа 2025 року допомагає Україні завдавати ударів по російських енергооб’єктах, зокрема нафтопереробних заводах. Ці операції стали своєрідним випробуванням довіри між двома країнами та показали, наскільки глибоко США залучені до планування українських ударів.
Таким чином, можливість передачі Tomahawk є не лише питанням військової доцільності, а й сигналом про політичну готовність Вашингтона зробити новий крок у підтримці Києва – від оборони до стримування.
Що таке Tomahawk: еволюція і характеристики
Tomahawk — це дозвукова крилата ракета великої дальності, яку Сполучені Штати використовують із початку 1980-х. Її розробили у 1970-х роках для ВМС США як універсальну зброю морського базування, здатну уражати цілі далеко за межами лінії фронту. Вона стала одним із символів американської військової доктрини «удару з моря» — швидкої, високоточної атаки без потреби вводити війська.
Перші модифікації ракети Tomahawk — TLAM (Tomahawk Land Attack Missile) — з’явилися на озброєнні флоту у 1983 році. Відтоді система зазнала кількох оновлень: від Block II у 1984-му до сучасної серії Block V, яка почала надходити на службу у 2021 році. Кожне покоління підвищувало точність, дальність і гнучкість застосування ракети.
Базові розміри ракети — близько 6,25 м у довжину (з прискорювачем) і 0,52 м у діаметрі, розмах крил ≈ 2,67 м — залишаються сталими для всіх бойових модифікацій, включно з Block V. Це пов’язано з вимогою сумісності з універсальними пусковими установками Mk-41 VLS та торпедними апаратами підводних човнів; модернізації торкаються переважно електроніки, систем наведення, зв’язку й бойових частин, а не габаритів корпусу.
Ракета має турбовентиляторний маршовий двигун і летить на невеликій висоті, що ускладнює її виявлення та перехоплення. Дальність залежить від модифікації — від 800 до 2500 кілометрів, що робить цю зброю здатною уражати цілі на більшій відстані, ніж будь-яка з наявних в Україні систем.
Ракета оснащується різними типами боєголовок — від фугасних і касетних до спеціальних варіантів із комбінованим ефектом. Вага бойової частини — до 450 кілограмів. Система наведення поєднує інерціальну навігацію, GPS і технологію TERCOM — зіставлення реального рельєфу місцевості з цифровими картами. Це забезпечує точність у межах кількох метрів навіть у складних погодних умовах.
Сучасна модифікація Block IV (Tactical Tomahawk) здатна змінювати маршрут під час польоту, отримувати нові координати цілі через супутниковий канал і навіть «зависати» в очікуванні оновлення даних. Її наступник — Block V — має модернізовану навігаційну систему та дві ключові версії: Block Va (морська ударна ракета, MST) і Block Vb (з об’єднаною системою бойових частин).
Tomahawk перебуває на озброєнні ВМС США та Великої Британії. Її запускають із понад 140 носіїв — надводних кораблів і підводних човнів, зокрема типів Arleigh Burke, Ticonderoga та Astute. Одна ракета коштує від 1,3 до 4 мільйонів доларів залежно від модифікації. Виробник — компанія Raytheon Missile Systems (нині Raytheon, підрозділ RTX).
Хоча історично Tomahawk належала до систем морського базування, останні роки США відновили роботи над наземними пусковими установками для цих ракет. У 2023 році американська армія представила мобільний ракетний комплекс Typhon — наземну платформу, здатну запускати як Tomahawk, так і ракети Standard SM-6. У 2024 році систему вперше розгорнули за кордоном, на базі в Японії, що підтвердило її готовність до бойового використання.
Теоретично саме комплекс Typhon може стати варіантом, який Сполучені Штати здатні передати Україні. Його перевага — мобільність і можливість розгортання без потреби у військових кораблях або підводних човнах. Хоча офіційних рішень про це поки немає, сама наявність такої наземної системи створює технічну передумову для потенційного використання ракет Tomahawk із території України.
В історії бойових дій «Томагавки» застосовувалися під час війни в Перській затоці 1991 року, у Косові, Лівії, Сирії, а також проти об’єктів угруповання «Ісламська держава». Від 1991 року США та їхні союзники випустили понад 2300 таких ракет. У Пентагоні їх називають “зброєю вибору” для ударів, коли потрібна висока точність і мінімальний ризик для особового складу.
Чи стануть Tomahawk геймченджером у війні?
Tomahawk — технічно потужний засіб дальніх точкових ударів: сучасні модифікації можуть коригувати маршрут у польоті, барражувати над місцем цілі й завдавати ударів з високою точністю. Проте, експерти не поспішають називати Tomahawk «геймченджером» війни.
Аналітик Олександр Кочетков (колишній інженер-конструктор КБ «Південне») звертає увагу на практичні обмеження. На його думку, головні перешкоди — не технічні характеристики Tomahawk, а логістика й виробнича база: запаси в США обмежені, а темпи виробництва не дозволяють за лічені тижні або місяці надати Україні сотні ракет. Тимчасова передача кількох одиниць матиме радше тактичний ефект, ніж змінить стратегічну динаміку конфлікту. Окремо він підкреслює, що самі ракети мають сенс лише за наявності носіїв і каналів управління — без цього їхнє бойове застосування буде ускладнене або взагалі неможливе.
Експерт Вадим Денисенко вбачає в темі Tomahawk не лише військовий інструмент, а й елемент тиску: самі переговори про передачу цих ракет — форма гібридної війни Заходу проти Кремля, спрямована на примус до політичних поступок. За його оцінкою, дозвіл США може відкрити шлях до європейських аналогів і наземних варіантів постачання, що розширить набір доступних засобів; водночас загроза ударів по експортній інфраструктурі РФ створює сильний економічний тиск.
Денисенко застерігає, що така логіка містить серйозні ризики: удари по цивільній інфраструктурі можуть викликати масштабну відповідь і значні гуманітарні наслідки, отже правила застосування мають бути чітко визначені.
***
Технічно Tomahawk справді додає глибини ураження: порівняно з ATACMS/HIMARS, Storm Shadow/SCALP та вітчизняними розробками вона дозволяє діставати цілі значно глибше в тилу противника. Важливим доповненням у цьому контексті є наземні пускові рішення на зразок мобільного комплексу Typhon — саме вони теоретично дозволяють запускати Tomahawk із території без залучення флоту. Якщо такі платформи будуть передані разом із ракетами, тактична і логістична картина докорінно зміниться, але це потребуватиме додаткових ресурсів на розгортання, охорону та інтеграцію в розвідувальні мережі.
Отже, практична користь Tomahawk для України залежатиме від кількох взаємопов’язаних чинників: сталості постачання, наявності або передачі носіїв і наземних установок, інтеграції з каналами розвідки та чітких політичних правил застосування. За відсутності хоча б одного з цих елементів ракета залишиться дієвим, але локалізованим інструментом — корисним у конкретних операціях, але навряд чи самостійним фактором перелому на полі бою.
