У ніч на 1 травня Україна та США підписали угоду про співпрацю у сфері критично важливих корисних копалин, а 8 травня Верховна Рада її ратифікувала. Документ охоплює 57 мінералів і відкриває новий етап стратегічного партнерства. У центрі – рідкісноземельні метали: без них не обходиться жодна сучасна технологія – від смартфонів і вітряків до літаків F-16. США прагнуть зменшити залежність від Китаю, і Україна може стати частиною цього ланцюга.
РБК-Україна поговорило про це з докторкою геологічних наук Оленою Ремезовою. Explainer переповідає найважливіше з її інтерв’ю – чітко і зрозуміло.
Що таке рідкісноземельні метали – і чому вони важливі
Рідкісноземельні елементи (РЗЕ) – це група з 17 хімічних елементів: 15 лантаноїдів, а також ітрій і скандій. Назва може ввести в оману – ці елементи не такі вже й рідкісні в земній корі, але вони надзвичайно розсіяні в породах. Це означає, що в кожному родовищі – мікродози. Щоби отримати, наприклад, 20 кілограмів скандію, потрібно переробити мільйони тонн руди.
Попри ці труднощі, РЗЕ є критично важливими для сучасної економіки. Їх використовують у високотехнологічних галузях:
- Неодим, диспрозій, тербій – для потужних постійних магнітів у електромоторах, вітряках, акустичних системах, системах наведення;
- Скандій – для надміцних авіаційних сплавів, зокрема у виробництві винищувачів F-16 і F-35;
- Самарій, європій, гадоліній – у лазерах, люмінофорах, медичних сканерах;
- Церій, ітрій – у каталізаторах, сонячних батареях, полірувальних матеріалах.
Як каже докторка геологічних наук Олена Ремезова, РЗЕ – це “метали хай-теку”, без яких не буде ані цифрової трансформації, ані “зеленого переходу”. Їх порівнюють із нафтою ХХ століття – саме контроль над ними визначатиме економічну силу країн у наступні десятиліття.
Висока технологічна цінність поєднується з ринковою. Ремезова посилається на дані Геологічної служби США на 2024 рік, за якими найдорожчими РЗЕ є:
- Тербій (Tb): ≈ 810 доларів/кг (оксид 99,9%) – використовується в лазерах, дисплеях, флуоресцентних матеріалах;
- Диспрозій (Dy): ≈ 260 доларів/кг – для магнітів, які працюють при високих температурах, зокрема в електрокарах і ядерних реакторах;
- Скандій (Sc): до 500 доларів/г у вигляді дендритів; ≈ 360 доларів/кг у сплавах – ключовий елемент для авіації;
- Неодим (Nd): ≈ 56 доларів/кг – один із наймасовіших, застосовується у турбінах, електродвигунах, електроніці.
Інші метали – самарій, ітрій, європій, гадоліній – коштують менше, але мають критичне значення у спеціалізованих галузях.
Україна має поклади або підтверджені прояви практично всіх цих елементів. Водночас усі ці метали трапляються в дуже низьких концентраціях. За словами Ремезової, без сучасних технологій збагачення навіть дорога і стратегічно важлива руда залишатиметься “мертвою” – її не зможуть ефективно видобувати й обробляти.
Що є в Україні і чому це справді вагомо
Україна володіє одними з найперспективніших у Європі покладів рідкісноземельних металів. Ці ресурси не лише багаті за складом, а й критично важливі для новітніх технологій. Більшість родовищ зосереджені в межах Українського кристалічного щита – геологічної структури, багатої на магматичні й метаморфічні породи, які сприяють формуванню мінералів із високою концентрацією РЗЕ.
Огляд основних ділянок:
- Пержанське родовище (Житомирщина): одне з найбільш вивчених в Україні. Тут виявлено мінерали, що містять ітрій, ітербій, тантал, ніобій, берилій та рідкісноземельні лантаноїди. Особливістю є наявність гентгельвіну – унікального берилієвого мінералу, який практично не трапляється в інших країнах. Це родовище також відоме складною мінералогією: понад 150 мінералів, частина з яких мають високу додану вартість у промисловості.
- Ястребецьке родовище (Дніпропетровщина): сусіднє до Пержанського. Містить флюорит і циркон, у яких накопичуються неодим, церій, лантан – ключові метали для постійних магнітів і каталізаторів.
- Східне Приазов’я: геологічно перспективний регіон із двома ключовими родовищами:
- Азовське – єдине в Україні комплексне родовище цирконію та РЗЕ. Тут мінерали пов’язані з сієнітами та гранітами, характерними для Кальміуської зони.
- Мазурівське – розташоване у тій самій геологічній структурі; вивчається як об’єкт із потенціалом на церієві та лантаноїдні концентрації.
- Петрово-Гнутівське родовище: одне з найунікальніших за межами Китаю. Його цінність полягає у високому вмісті паризиту – мінералу з церієм, який трапляється рідко й зазвичай у незначних концентраціях. Такі родовища важко замінити через мінералогічну складність.
- Новополтавське родовище (Кіровоградщина): тут основним носієм мінералізації є апатит. Він містить широкий набір РЗЕ: лантан, церій, самарій, тербій, ітрій, ітербій, лютецій, а також європій – елемент, що використовується в люмінофорах для екранів і медичної техніки.
- Скандій: в Україні не має окремих родовищ, але зустрічається як домішка до титану – зокрема в розсипах на Житомирщині та Черкащині. Окрім того, скандій міститься у відходах урановидобування, що створює можливість вторинного вилучення.
За словами Олени Ремезової, низка ділянок досі недосліджені або описані за застарілими радянськими класифікаціями. Проте потенціал окремих регіонів – таких як Центральна Україна, Приазов’я та північ Житомирщини – дозволяє розглядати їх як стратегічні у світовому масштабі. Частина родовищ залишається на тимчасово окупованих територіях, але більшість – під контролем України.
Що заважає видобувати ці ресурси
Попри наявність ресурсної бази, в Україні досі не налагоджено промисловий видобуток рідкісноземельних металів. Основна причина – відсутність необхідних технологій і відповідної інфраструктури.
Як пояснює Олена Ремезова, в Україні роками не розвивали ані системи геологічної розвідки, ані методики збагачення РЗЕ. У 1990-х геологічну галузь практично згорнули, а запаси продовжували оцінювати за радянськими класифікаціями, які не визнаються міжнародними інвесторами. Через це, наприклад, у базах Геологічної служби США або Великої Британії дані по Україні або відсутні, або позначені прочерками.
Також більшість родовищ залягають на глибинах 200–300 метрів. Це ускладнює використання відкритого кар’єрного способу. Видобуток потребує шахтної інфраструктури або бурових систем, а головне – екологічно безпечної хімічної переробки. Як зазначає Ремезова, без відповідної технології навіть потенційно цінна руда залишається марною.
Ще один бар’єр – відсутність цифрових 3D-моделей родовищ і сучасних підрахунків запасів, які потрібні для залучення інвесторів. Створення таких моделей – дорога і трудомістка робота, яку наразі не проводить жодна державна структура.
У деяких випадках потенційно цінні компоненти, як-от тантал або ніобій, раніше взагалі не враховувались у розвіданих родовищах, бо на момент відкриття не існувало технологій для їх ефективного добування або не було комерційного інтересу.
Чому США цікавляться українськими рідкісноземельними металами
Основна причина інтересу США до українських рідкісноземельних металів – прагнення зменшити залежність від Китаю, який сьогодні контролює до 80% світового виробництва і понад 90% переробки РЗЕ. Вашингтон розглядає диверсифікацію постачання як питання національної безпеки та стратегічної автономії.
Сполучені Штати ще з 1939 року формують стратегічні резерви рідкісноземельних металів і періодично ухвалюють закони, які стимулюють їх накопичення. Попит зростає як у цивільних секторах – зокрема в електромобільності, енергетиці, ІТ – так і в оборонному виробництві. Наприклад, для одного літака F-35 потрібно понад 400 кілограмів РЗЕ, включаючи неодим, диспрозій і скандій.
Олена Ремезова зазначає: навіть якщо Україна не здатна повністю замінити Китай як глобального постачальника, вона може допомогти зменшити монопольну залежність і “розбити” ланцюг, у якому Китай виступає єдиним вузлом. У Вашингтоні це розглядають як частину ширшої політики “економічної декитайзації” у стратегічних галузях.
Окрім геополітичних міркувань, українські надра цікаві і з практичної точки зору – деякі родовища мають комплексний склад, тобто дозволяють видобувати не один метал, а одразу кілька, що підвищує економічну доцільність проектів.
Що дає Україні співпраця з США
Партнерство зі США відкриває для України доступ до того, чого найбільше бракує – технологій, інвестицій і методології. У сфері рідкісноземельних металів цього неможливо досягти самотужки: без сучасного обладнання, системної геологічної розвідки і прозорої моделі оцінки запасів жодне родовище не стане джерелом стабільного доходу.
За словами Олени Ремезової, співпраця з американськими компаніями може дати одразу кілька ключових речей:
- Технології розвідки і підрахунку запасів – за міжнародними класифікаціями, які визнаються інвесторами.
- Цифрові моделі родовищ – необхідні для планування видобутку й залучення фінансування.
- Збагачувальні і переробні потужності – екологічно безпечні, здатні працювати з низькими концентраціями РЗЕ.
- Навчання і створення робочих місць – іноземні фахівці не будуть завозити цілі команди, натомість шукатимуть локальних спеціалістів.
Крім того, така співпраця може стимулювати появу повноцінних промислових кластерів – не лише видобуток, а й обробку, виробництво компонентів, експорт готової продукції. Для регіонів, де розташовані родовища, це шанс на інфраструктурний розвиток і робочі місця, яких нині бракує.
Ремезова додає, що одним із ключових плюсів є можливість нарешті отримати актуальну інформацію про власні надра. Зараз частина запасів в Україні навіть не виведена в публічний облік – зокрема через те, що у 2005 році ці дані зробили закритими. Міжнародна участь може змінити цю ситуацію.
