Призначення Кирила Буданова керівником Офісу президента стало одним із ключових кадрових рішень початку року. Президент України Володимир Зеленський запропонував очільнику Головного управління розвідки очолити ОП, і Буданов погодився на цю пропозицію, назвавши нову посаду ще одним рубежем відповідальності у воєнний час.

Водночас увечері 2 січня Зеленський повідомив про кадрове рішення в самій розвідці: новим главою Головного управління розвідки став Олег Іващенко. За словами президента, Іващенко продовжить виконувати завдання щодо обмеження російського військового потенціалу на позиції воєнної розвідки України.

Зеленський пояснив призначення Буданова необхідністю зосередити роботу Офісу президента на питаннях безпеки, розвитку Сил оборони та дипломатичному треку. Саме ці напрями, за його словами, мають стати ключовими для ОП у найближчий період.

Explainer пояснює, у якому контексті відбулося призначення Кирила Буданова, які мотиви в ньому бачать експерти і як цей крок може вплинути на баланс між безпекою, політикою та управлінням державою.

Контекст рішення: війна і непопулярні рішення

Політолог Віктор Таран пов’язує призначення Буданова зі зміною характеру війни. За його оцінкою, Україна вже другий рік перебуває у фазі війни на виснаження і виживання, що потребує корекції державної політики.

Йдеться про перехід до елементів військової економіки та посилення внутрішніх військових процесів – мобілізації, боротьби із самовільним залишенням частин, наведення ладу з бронюванням, де фіксуються зловживання. Це рішення, які є суспільно чутливими і потребують окремого політичного адміністрування.

Таран звертає увагу, що президент намагається дистанціюватися від цього блоку тем. На його думку, це було помітно навіть у новорічному зверненні, де вперше за час повномасштабної війни не пролунала фокусована згадка про Збройні сили.

У цій логіці призначення Буданова розглядається як сигнал про перенесення центру відповідальності за складні військові рішення на рівень Офісу президента.

Логіка президента: посилення вертикалі

Політолог Володимир Фесенко називає це рішення логічним і достатньо сильним з погляду інтересів президента. За його словами, кандидатура Буданова розглядалася ще на початку грудня і відповідає умовам нинішнього етапу війни.

Фесенко наголошує на іміджевому аспекті: Офіс президента очолює публічна фігура війни з переважно позитивною репутацією. Це посилює позиції президента у системі влади і водночас змінює баланс впливів усередині президентської команди.

Окремо він звертає увагу на інституційні наслідки. За його оцінкою, за Буданова Офіс президента може неформально перетворитися на центр координації військово-безпекових рішень. Як це позначиться на взаєминах з урядом, Міністерством оборони та іншими інституціями, поки що залишається відкритим питанням.

Питання, від яких залежить конфігурація влади

Політичний аналітик Вадим Денисенко наголошує, що після переходу Кирила Буданова до Офісу президента визначальними стають не самі кадрові рішення, а їхні практичні наслідки для системи управління.

Одне з ключових питань, яке раніше залишалося відкритим, уже отримало відповідь. Президент призначив новим керівником Головного управління розвідки Олега Іващенка, чітко розділивши функції глави розвідки і керівника Офісу президента. Це знімає сценарій формального суміщення ролей, але не вичерпує інших інституційних наслідків.

Надалі, за словами Денисенка, важливим стає обсяг кадрових повноважень Буданова на новій посаді. Йдеться про те, кого і в яких межах він зможе змінювати всередині Офісу президента. Аналітик нагадує, що раніше кандидатам на цю позицію не надавали широкого кадрового карт-бланшу, і поки що незрозуміло, чи зміниться ця практика.

Окремий блок – практичний розподіл повноважень між Офісом президента і Міністерством оборони. Рустем Умєров залишається важливою фігурою у системі координат президента, водночас Буданов має власні міжнародні контакти, сформовані під час роботи в розвідці. Це створює потребу чіткої координації безпекових і дипломатичних рішень, аби уникнути паралельних каналів впливу.

Політичний вимір, за оцінкою Денисенка, також нікуди не зникає. Разом із Віктором Тараном він звертає увагу на соціологію, за якою Буданов входить до кола публічних фігур із високим рівнем підтримки. Наскільки нова посада обмежить або трансформує цей політичний люфт, стане зрозуміло не з заяв, а з реальних рішень і ролі Буданова в управлінні.

Буданов як перемовник: як це бачить Захід

Окрему увагу можливій новій ролі Кирила Буданова приділяють західні медіа. За словами Олександра Краєва, директора Програми «Північна Америка», у публікаціях провідних видань дедалі частіше фігурує не образ військового розвідника, а фігура потенційного ключового перемовника.

Головний меседж, який простежується у матеріалах The New York Times, Financial Times, Politico та інших медіа, полягає в тому, що Буданова сприймають як представника «нової еліти війни» і важливий канал комунікації між Києвом і Вашингтоном. Особливо це актуалізується в контексті можливих змін у політичному керівництві США.

Краєв звертає увагу на кілька аспектів, які підкреслюють західні видання. По-перше, йдеться про високий рівень довіри з боку американської сторони. The New York Times зазначає персональні зв’язки Буданова у США, його підготовку за американськими програмами та досвід лікування у Штатах. У публікаціях наголошується, що такі неформальні контакти можуть мати значення у складних переговорних процесах.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Підсумки 2025 року: як світ увійшов у епоху тривалої нестабільності

Bloomberg і Politico описують Буданова як фігуру, що давно вийшла за межі суто військової ролі. Його називають «містком» між розвідкою, армією та політичним керівництвом, що робить його зручним співрозмовником для західних партнерів.

Окрему увагу західні медіа приділяють оновленню управлінської еліти. Financial Times характеризує Буданова як частину нової управлінської еліти без олігархічного бекграунду, але з прямими контактами на Заході. The Economist, у свою чергу, описує його як холоднокровного прагматика, який говорить мовою стратегічних інтересів, зрозумілою союзникам.

Третій вимір – внутрішньополітичний. Reuters і Welt розглядають посилення ролі Буданова як елемент консолідації влади навколо президента. Контроль над розвідданими і безпековими рішеннями, за цією логікою, робить його фігуру особливо впливовою в умовах війни.

Краєв також зазначає, що перехід Буданова в Офіс президента або посилення його політичної ролі має ще один ефект, на який звертають увагу західні оглядачі. Інтеграція його у владну вертикаль фактично виводить його з гри як потенційного конкурента Володимира Зеленського на гіпотетичних повоєнних виборах, переводячи високий рівень довіри до цієї фігури у рамку провладної команди.

***

Призначення Кирила Буданова керівником Офісу президента та одночасна зміна керівництва ГУР зняли частину кадрових невизначеностей, але не закрили ключових питань щодо перерозподілу повноважень у владній вертикалі. Військовий досвід і міжнародні контакти Буданова створюють передумови для посилення ролі ОП у безпекових і дипломатичних рішеннях, водночас межі цього впливу залишаються не до кінця окресленими.

Подальша роль Буданова визначатиметься не формальним статусом, а тим, як саме буде вибудувана координація між Офісом президента, Міністерством оборони та іншими інституціями. Саме практичні кроки покажуть, чи йдеться про точкове кадрове посилення, чи про глибше переформатування управління державою в умовах затяжної війни.