Що таке Геловін і чому його святкують у всьому світі

31 жовтня у світі відзначають Геловін — свято, яке з давнього кельтського ритуалу перетворилося на глобальне культурне явище. Воно прийшло в Україну з попкультури, а тепер стало частиною українського святкового календаря.

Попри це, навколо Геловіна досі точаться суперечки. Частина українців сприймає його як розвагу, частина — як чужу традицію, що не має нічого спільного з місцевими обрядами. Утім, сучасна історія свята показує інше: його суть змінювалася десятки разів, і щоразу відображала потребу суспільства осмислити межу між страхом і святом, смертю й оновленням.

Explainer пояснює, як з’явився Геловін, чому він став популярним у всьому світі та що це свято говорить про сучасну культуру.

Витоки: Самайн – язичницьке свято переходу між світлом і темрявою

Історія Геловіна починається понад дві тисячі років тому з кельтського свята Самайн (Samhain). Його відзначали на територіях сучасної Ірландії, Великої Британії та півночі Франції. Для кельтів це був не просто календарний перехід – Самайн символізував кінець літа, завершення збору врожаю та початок темної пори року.

Вважалося, що саме в ніч із 31 жовтня на 1 листопада стирається межа між світом живих і мертвих. Люди вірили, що душі померлих можуть повернутися на землю, а разом із ними приходять і потойбічні істоти. Щоб захистити себе, кельти розпалювали великі вогнища, приносили жертви божествам, а вдома гасили вогонь і запалювали його знову від «священного» полум’я.

Під час святкування люди одягали шкури тварин або маски, які мали відлякувати злих духів. У цих звичаях уже з’являється те, що згодом стане традицією костюмів і перевтілень на Геловін. Разом із вірою в духів і богів Самайн втілював ідею кола життя — смерть не була кінцем, а лише переходом у нову фазу.

Згодом до кельтських земель прийшли римляни. Протягом чотирьох століть їхнє панування змінило зміст місцевих ритуалів: до Самайну додалися елементи римських свят Фералії — поминального дня — і свята на честь богині плодів Помони. Її символом було яблуко, тож саме звідси, за однією з версій, походить звичай ловити яблука у воді — гра, яка збереглася в Геловіні донині.

Самайн став першим етапом у тривалій культурній еволюції — від язичницького обряду до сучасного свята. Його головна ідея — перехід, зустріч двох світів — залишилася незмінною, навіть коли з’явилися нові релігії, нові континенти і зовсім інші сенси.

Християнське перепакування: All Hallows’ Eve

У VIII столітті церква намагалася об’єднати під своїми святами місцеві народні звичаї. Папа Григорій III проголосив 1 листопада Днем усіх святих, щоб ушанувати мучеників і святих християнської традиції. Напередодні цього дня відзначали вечір пам’яті — All Hallows’ Eve, що з часом скоротився до Halloween.

Та навіть із появою нового церковного змісту старі вірування не зникли. Люди продовжували запалювати вогнища, перевдягатися та залишати частування духам, лише тепер пояснюючи це молитвами за душі померлих.

У X столітті з’явилося ще одне свято — День усіх душ, 2 листопада, коли згадували не лише святих, а й усіх померлих. Таким чином, християнські свята органічно поєдналися з язичницьким календарем, і Самайн поступово трансформувався у релігійну форму пам’яті про мертвих.

У середньовічній Європі цей перехід відобразився у звичаях і символах. Люди приносили поминальне печиво — соулкейки (soul cakes) тим, хто просив їжу біля дверей і обіцяв молитися за душі родини — традиція, яка пізніше перетворилася на «trick or treat». А костюми святих, ангелів і демонів стали продовженням кельтських масок, що раніше мали захищати від духів.

Церква не знищила язичницькі образи — вона їх переосмислила. У результаті з’явилося свято, яке поєднало ідеї віри, страху й надії. І хоча первісний Самайн зник, його зміст — роздуми про смерть, перехід і оновлення — зберігся у християнських традиціях, що стали підґрунтям сучасного Геловіна.

Як Геловін потрапив до Америки (і чому саме там розцвів)

Європейські переселенці привезли Геловін до Північної Америки у XVII–XVIII століттях. Спочатку свято не мало широкого поширення — пуританські громади Нової Англії не схвалювали жодних «язичницьких» традицій. Натомість у південних колоніях, де релігійна практика була менш суворою, зберігалися елементи старих європейських свят, пов’язаних із поминанням мертвих і завершенням врожаю.

У XIX столітті Геловін став частиною американської культури завдяки ірландським мігрантам, які масово прибули до США під час Великого голоду 1840-х років. Вони привезли із собою звичай маскування, запалення ліхтарів і колективних вуличних святкувань. Саме тоді почали вирізати обличчя на гарбузах замість ріпи, яку традиційно використовували в Ірландії. Так з’явився символ свята — jack-o’-lantern.

На початку ХХ століття американці перетворили Геловін на поєднання громади та розваг. Вечірки, паради й костюмовані зібрання замінили старі забобони. У 1920–1930-х роках міста організовували дитячі святкування, щоб зменшити рівень вандалізму, який асоціювався з «ніччю пустощів». У середині століття традиція trick or treat — обхід сусідів із фразою «пригостиш або нашкоджу» — стала головною рисою американського Геловіна.

Поступово свято втратило релігійне значення і набуло комерційного. У 1950–1960-х роках Геловін став частиною масової культури — від дитячих телешоу до голлівудських фільмів. На межі століть воно перетворилося на другу за масштабом комерційну подію в США після Різдва.

Саме там Геловін отримав сучасну форму — поєднання елементів давніх вірувань, попкультури, споживання й колективної гри в страх. І саме з американських медіа ця форма почала поширюватися світом.

Комерціалізація: як страх став прибутковим

Після Другої світової війни Геловін остаточно втратив релігійне підґрунтя й перетворився на частину споживчої культури. Економічне зростання 1950-х і «дитячий бебі-бум» створили ідеальні умови для того, щоб свято стало масовим. Виробники іграшок, солодощів і костюмів швидко побачили в ньому бізнес-можливість.

Традиція trick or treat перетворилася на головний інструмент продажів. Цукеркові компанії випускали окремі лінійки продукції під Геловін, а кіностудії — тематичні мультфільми й телешоу. Зокрема, «Casper the Friendly Ghost» (1945) і «It’s the Great Pumpkin, Charlie Brown» (1966) закріпили за святом образ доброї містики, доступної навіть дітям.

У 1970-х роках, на тлі розквіту хорор-жанру, Геловін отримав новий вимір — страх як розвага. Фільм «Halloween» Джона Карпентера (1978) започаткував хвилю слешерів і зробив 31 жовтня частиною кінокалендаря. Кіно, реклама, музика й мода створили впізнавану естетику: темрява, гумор, перевтілення.

До початку XXI століття свято стало глобальним комерційним феноменом. У США щороку на Геловін витрачають понад 11 мільярдів доларів, і ця цифра зростає. Великі бренди проводять кампанії, орієнтовані не на релігійний зміст, а на емоційний ефект — втечу від буденності, гру з уявними страхами, можливість тимчасового перевтілення.

Комерціалізація не знищила зміст свята — вона лише змінила спосіб його вираження. Геловін перестав бути нагадуванням про смерть і став інструментом культури дозвілля, де страх став товаром, а фантазія — частиною економіки.

Глобалізація: як і чому його святкують у світі (включно з Україною)

У другій половині ХХ століття Геловін перетворився на глобальний культурний продукт. Його поширенню сприяли американські фільми, телебачення та, пізніше, соціальні мережі. Через попкультуру свято набуло універсальної мови — символів, які зрозумілі без перекладу: гарбуз, маска, темрява, костюм.

У Європі та Азії Геловін закріпився насамперед серед молоді. У Токіо та Сеулі проводять вуличні паради, у Варшаві та Будапешті — тематичні вечірки, у Берліні — кінопокази класичних хорорів. У більшості країн свято втратило навіть формальний зв’язок із релігійними датами, ставши частиною календаря розваг і міської культури.

В Україні Геловін почав набирати популярності наприкінці 1990-х — спочатку у студентському середовищі, а згодом у школах, торговельних центрах і креативних індустріях. Сьогодні його святкують у кав’ярнях, клубах, освітніх закладах, на подкастах і навіть у корпоративному форматі. Для частини українців це насамперед елемент глобальної культури, а не запозичення чужої традиції.

Після 2014 року, а особливо під час повномасштабної війни, Геловін в Україні набув нового підтексту. Він перестав бути лише маскарадом — став способом говорити про страх і життя одночасно. У святі з’явився іронічний елемент самозахисту: коли країна живе поруч із реальними жахами, символічна гра у страх стає формою психологічної розрядки.

Геловін у сучасному світі — не просто культурна мода, а приклад того, як глобальні ритуали пристосовуються до місцевого досвіду. У різних країнах він має різні акценти, але спільну функцію: дає людям простір безпечного переживання темряви — тієї, що зовні, і тієї, що всередині.

Чому святкувати Геловін – це не «зрада української культури»

Дискусія про те, чи доречно відзначати Геловін в Україні, точиться вже не перший рік. Опоненти свята зазвичай пояснюють своє ставлення тим, що воно «чужорідне» або суперечить українським традиціям. Проте більшість сучасних досліджень культури показують, що запозичення свят не руйнує ідентичність, а навпаки — розширює способи самовираження суспільства.

Зокрема, дослідники аналізують, як Геловін поширився за межі англомовного світу і як різні країни адаптують його під власні соціальні контексти. На думку вчених, подібні практики є формою культурної інтерпретації: суспільства не просто копіюють свято, а переосмислюють його через власні символи, традиції й цінності. У результаті Геловін стає не проявом культурної залежності, а прикладом того, як глобальні явища набувають локального змісту.

Українська культура завжди вміла адаптувати нові форми, не втрачаючи власних. Колись подібні суперечки точилися довкола Дня святого Валентина, а сьогодні його ніхто не сприймає як загрозу «національним цінностям». Так само і з Геловіном: він не замінює жодного українського обряду, а лише займає нішу осіннього свята без релігійного навантаження.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Традиції святкування Різдва в Україні. Пояснюємо

Крім того, українська традиція має власну глибоку містику — від обрядів на Купала до поминальних днів і віри в духів предків. Ці сюжети близькі за змістом до європейського Самайну: ідеться про той самий зв’язок життя й смерті, пам’ять і перевтілення. Тому святкування Геловіна не суперечить нашій культурі — воно просто пропонує іншу форму для знайомих смислів.

Подібні паралелі можна побачити навіть у поведінкових елементах. Однією з давніх геловінських традицій були так звані «збитки» — нічні бешкети, коли молодь дозволяла собі порушувати звичні правила. Такі дії вважалися символічним жестом: коротке занурення в хаос перед відновленням порядку.

У Європі й пізніше в Америці це були жарти чи витівки — від перевертання возів до зняття воріт. З часом, коли такі пустощі почали виходити з-під контролю, з’явилася традиція trick-or-treat — більш мирний спосіб зберегти ідею гри, замінивши безлад на обмін гостинцями.

В українських обрядах існують схожі мотиви. Під час Андріївських вечорниць або на Маланку хлопці й дівчата теж перевертали звичний порядок: ворожили, жартували, іноді бешкетували. І там, і тут ідеться не про руйнування норм, а про тимчасове їхнє скасування — символічний вихід за межі, який допомагає суспільству оновитися.

Для молодших поколінь Геловін став частиною глобального культурного досвіду — спільною мовою фільмів, мемів і традицій. А для суспільства загалом він працює як соціальний барометр: показує, наскільки ми відкриті до світу і водночас здатні інтерпретувати його явища на власний лад.

У цьому сенсі Геловін в Україні — не запозичення, а адаптація. Він не витісняє українські свята, а співіснує з ними, додаючи новий вимір: гру, іронію й трохи контрольованого страху.

Що означає Геловін сьогодні

У ХХІ столітті Геловін остаточно вийшов за межі релігії чи фольклору. Він став соціальним феноменом, який поєднує комерцію, творчість і психологію. Для одних це просто вечірка з костюмами, для інших — можливість побути кимось іншим, відчути контроль над страхом або пережити сезонну зміну в більш м’який спосіб.

Свято перетворилося на колективну гру з темрявою. Воно дозволяє говорити про смерть і страх без відчаю, про перевтілення — без осуду. У культурі постійної тривоги Геловін виконує просту, але важливу функцію: допомагає суспільству проживати напругу через символи й ритуали, які зрозумілі всім.

Геловін сьогодні — це історія про те, як суспільства, незалежно від культури чи мови, шукають способи взаємодіяти з темними сторонами життя. І, зрештою, про те, як навіть у найтемніший час ми здатні створювати символи, що повертають світло.