23 червня Катар постраждав від ракетного удару з боку Ірану – мішенню стала американська авіабаза Аль-Удейд, найбільший військовий об’єкт США на Близькому Сході. Іран назвав атаку відповіддю на «агресію США проти мирних ядерних об’єктів» та «вопіюче порушення міжнародного права». Влада Катару повідомила, що всі ракети були перехоплені, а персонал бази – евакуйований. За даними Дохи, Тегеран попередив про удар заздалегідь.
На тлі загрози ескалації у Перській затоці, Explainer розповідає найголовніше, що слід знати про цю країну.
Газова імперія: як Катар став одним із найбагатших гравців у світі
Попри малі розміри, Катар є економічним гігантом. Країна з населенням близько 2,7 мільйона (90% з яких – мігранти) має третій у світі за величиною запас природного газу після Росії та Ірану. Саме завдяки експорту зрідженого природного газу Катар перетворився на одну з найбагатших держав світу: ВВП на душу населення становить понад $87 000.
Близько 40% економіки та 80% державного бюджету залежать від нафтогазового сектору. Водночас уряд прагне зменшити цю залежність. За останнє десятиліття Катар інвестував у диверсифікацію: частка неенергетичного сектору у ВВП зросла з 50% до 60%. Туризм, фінанси, телекомунікації й інфраструктура стали головними напрямами розвитку. До чемпіонату світу з футболу 2022 року країна здійснила масштабні інфраструктурні інвестиції.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ормузька протока: чому вона важлива для світу і що станеться, якщо Іран її перекриє
Вплив Катару на глобальний енергетичний ринок особливо зріс після початку повномасштабної війни в Україні – країна стала альтернативним постачальником газу для Європи на тлі санкцій проти Росії. У 2023 році Катар підписав 27-річну угоду з Китаєм на постачання LNG – це найдовший контракт у галузі.
Абсолютна монархія з елементами експерименту
Катаром править емір – шейх Тамім бін Хамад Аль Тані, який очолив країну у 2013 році після зречення свого батька. Вся виконавча влада зосереджена в його руках: він призначає прем’єр-міністра та кабінет, затверджує закони, керує внутрішньою й зовнішньою політикою.
Законодавча гілка представлена Шурою – консультативною радою з 45 членів, з яких 30 обираються, а решту призначає емір. У 2021 році відбулись перші в історії країни вибори до Шури, але вже у 2024 році більшість катарців на референдумі підтримали скасування виборності. Емір назвав вибори «експериментом», а «єдність» – джерелом сили країни.
Політичні партії заборонені. Лише корінні громадяни, роди яких жили в Катарі до 1930 року, мають виборчі права. На 2,7 мільйона населення це лише близько 300 тисяч осіб. Влада залишається в руках династії Аль Тані, яка править з XIX століття, а опозиція – формально не існує.
Маленька держава – глобальний гравець
Катар давно грає значно більшу роль на міжнародній арені, ніж дозволяють його розміри. Завдяки величезним доходам від газу, країна стала впливовим посередником у регіоні – зокрема у переговорах із ХАМАС, Талібаном та в гуманітарних місіях на Близькому Сході.
Одним із ключових партнерів Катару залишаються Сполучені Штати. У країні розташована авіабаза Аль-Удейд – штаб Центрального командування США на Близькому Сході. Там перебувають 8–10 тисяч американських військових. У 2022 році Катар отримав статус основного союзника США поза межами НАТО.
Попри союз із США, Доха зберігає робочі стосунки з Іраном – особливо після дипломатичної блокади з боку сусідів у 2017–2021 роках. Катар також активно співпрацює з Китаєм (зокрема щодо поставок газу), а після 2022 року став одним із нових енергетичних партнерів Європи, яка шукала альтернативу російському газу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Війна Трампа: як США атакували Іран і що буде далі
З іншими арабськими країнами стосунки складні. Катар підтримує ісламістські угруповання, включно з ХАМАСом, що дратує Саудівську Аравію, Єгипет та ОАЕ. Попри офіційне примирення, глибока недовіра зберігається.
Між реформами та контролем: що не так із правами людини
Катар прагне виглядати відкритим і модернізованим. Але за фасадом сучасної держави ховається система суворого контролю. Свобода слова тут обмежена: критику еміра заборонено законом, а саму пресу здебільшого контролює держава. Іноземні ЗМІ часто піддаються цензурі, а інтернет-контент – фільтрації. Самоцензура – норма для катарських журналістів.
Політичні партії заборонені. У країні не допускаються організації, які мають політичний характер. Існує лише одна офіційна профспілка – але нею не можуть користуватись мігранти, які становлять абсолютну більшість населення.
Права жінок формально захищені – дівчата мають доступ до освіти, а зарплати офіційно рівні. Та в реальності діють обмеження: жінки мають менше прав у шлюбі, спадкуванні, пересуванні. Система чоловічого опікунства досі обмежує можливості жінок, попри урядові заяви про поступ.
Ситуація з ЛГБТ+ ще складніша: одностатеві стосунки вважаються кримінальним правопорушенням. Хоча катарська влада неохоче застосовує ці закони, відкритих ЛГБТ-організацій не існує, а будь-які публічні прояви сексуальної ідентичності – під забороною.
Після Чемпіонату світу 2022 року міжнародна критика Катару посилилась – особливо через становище мігрантів. Але й досі багато реформ залишаються декларативними або частковими.
Держава на мігрантах: хто будує катарське диво
Майже кожен аспект інфраструктури Катару – від хмарочосів до стадіонів – зведений руками мігрантів. Їх у країні понад 1,9 мільйона – 95% усього робочого населення. Вони прибувають з Південної Азії, Африки, Філіппін – і здебільшого займають низькооплачувані, фізично виснажливі й небезпечні роботи.
До 2020 року в Катарі діяла система «кафала» – форма трудового спонсорства, яка прив’язувала працівника до роботодавця й фактично позбавляла його можливості змінити роботу чи виїхати з країни без дозволу. Після хвилі критики перед Чемпіонатом світу влада скасувала цю систему й запровадила мінімальну зарплату.
Але правозахисники застерігають: реформи на практиці буксують. Багато працівників досі чекають місяцями на зарплату, не мають ефективних механізмів скарг і стикаються з репресіями, якщо намагаються змінити роботодавця. У 2024 році Шура запропонувала повернути дозвіл від роботодавця для виїзду з країни – щонайменше для домашніх працівників.
На тлі міжнародної критики, FIFA і Катар створили «фонд спадщини» після Чемпіонату світу – але без компенсацій тим, хто постраждав від порушень трудових прав. У 2022 році Міжнародна організація праці прямо заявила: занадто багато працівників усе ще залишаються незахищеними.
Найважливіші події в історії Катару
– ~50 000 р. до н.е. – перші сліди людського життя на території сучасного Катару.
– 628 р. н.е. – регіон долучається до першої хвилі поширення ісламу.
– 1766 – династія Аль Тані переселяється з Кувейту, згодом стає правлячою.
– 1868 – Британія визнає політичну автономію Катару під керівництвом Аль Тані.
– 1871–1913 – Катар перебуває під контролем Османської імперії.
– 1916 – Катар стає британським протекторатом: Лондон контролює зовнішню політику.
– 1939 – перша нафтова свердловина, початок ери енергетики.
– 1949 – старт комерційного видобутку нафти.
– 1952 – офіційне скасування рабства в Катарі.
– 1971 – проголошення незалежності від Великої Британії.
– 1995 – шейх Хамад бін Халіфа Аль Тані усуває свого батька і стає еміром.
– 1996 – запуск телеканалу Al Jazeera, який зробить Катар важливим медіа-гравцем.
– 2003 – ухвалення нової конституції.
– 2013 – владу переходить до молодшого еміра – Таміма бін Хамада Аль Тані.
– 2017–2021 – дипломатична блокада Катару сусідніми державами через його зовнішню політику.
– 2022 – Катар проводить чемпіонат світу з футболу – перший в історії турнір на Близькому Сході.
– 2024 – країна скасовує вибори до Шури, зміцнюючи авторитарну модель управління.
– 2025 – Іран завдає ракетного удару по американській базі Аль-Удейд у Катарі.
