26 листопада Україна вшановує пам’ять мільйонів жертв Голодомору 1932-1933 років. Цьогоріч роковини трагедії ми відзначаємо в умовах повномасштабної війни з Росією, яка як і 90 років тому намагається знищити українців.

Експерти Інституту дослідження Голодомору спеціально для Explainer відповіли на найбільш важливі запитання, що стосуються Голодомору  1932-1933 років.

Почнемо з самого початку. Що таке Голодомор і чому він стався? Сталін дійсно хотів знищити всіх українців?

Голодомор – це власна назва злочину геноциду, вчиненого в 1932–1933 рр. комуністичним тоталітарним режимом проти української нації в Україні та проти українських етнічних груп за межами України на українських етномовних територіях і в місцях компактного проживання українців в межах СРСР.

Після військової окупації УНР більшовицькою Росією у 1921 р. значна частина території України опинилася в складі тоталітарної держави, яка невдовзі прибрала назву СРСР.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому Росія – фашистська країна. Пояснює історик Тімоті Снайдер

Зміцнення тоталітарної держави суперечило самостійному розвитку республік, тим більше – реалізації декларованої в засадах створення СРСР можливості виходу будь-якої республіки зі складу СРСР. Такий розвиток подій Сталін прогнозував й намагався не допустити до його реалізації.

Для України де ідеї самостійності й непідлеглості тривалий час перебували в центрі української національної самоідентичності, національної ідеї, глибоко проймали свідомість українців, формували їх ментальний архетип; на це виразно вказують як історія українського народу так і численні повстання українців проти російського більшовизму в перші пожовтневі роки.  Це свідчило про здатність і готовність українців до збройного протистояння тим, хто наважиться відібрати свободу й незалежність українців, зазіхатиме на ідею самостійної державності українців.

Розуміючи особливу важливість упокорення України у складі СРСР, політбюро ВКП(б) розробляє й поетапно реалізує в Україні механізм знищення української нації, використовуючи різні прийоми і створюючи складні для українців ситуації, які супроводжувалися значними людськими втратами.

Розкуркулення селян, с. Вдале, Донецька область, 1930-ті роки
incognita.day.kiev.ua

Від кінця 20-х років втілення заходів, спрямованих на остаточне упокорення України, переходить в активну фазу, що мало різні форми: непосильні та завищені норми хлібозаготівлі, розкуркулення, репресії проти інтелігенції та священників, впровадження режиму «чорних дошок», запровадження паспортної системи  за якою селянам не видавали паспортів і вони були заблоковані на території Голодомору.

У 1932-1933 рр. голод був і на Кубані і у Білорусі і у Сибіру. Чому ми говоримо про геноцид саме українців?

Голодомор був і на Кубані та Північному Кавказі, оскільки там компактно проживали українці , які прагли ще у 1920 р. приєднатися до УНР, висловлювали бажання входити до складу України автономно від СССР. В Білорусі і на Сибіру Голодомору не було.

До Білорусії українці ходили обмінювати речі домашнього вжитку на продукти харчування, у прикордонних регіонах українцям допомагали з такими-сякими харчами, тобто на території Білорусії Голодомору не було.

Лише на території України (УРСР) застосовувалися завідома непосильні норми хлібозаготівель, відбувалося насильницьке вилучення усіх продуктів харчування,  застосовувався режим «Чорних дошок», який фактично означав військову блокаду села.

Цей режим не застосувували в інших республіках СССР, лише українці масового вмирали від Голодомору.

Чи можна вважати Голодомор геноцидом у юридичному сенсі цього слова?

Так можна, адже Стаття II. Конвенції  про запобігання злочину геноциду і покарання а нього. У цій Конвенції геноцид означає будь-яку з наступних дій, вчине­них з наміром знищити, повністю або частково, національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку:

а) вбивство членів такої групи;

б) заподіяння тяжкої тілесної або психічної шкоди членам такої групи;

в) навмисне створення такій групі умов, розрахованих на її повне або часткове фізичне знищення;

г) втілення заходів, спрямованих на запобігання народженню дітей в такій групі;

д) примусове передання дітей такої групи до іншої групи.

Всі ці дії були вчинені по відношенню до українців. Адже Голодомор був спрямований на вбивство голодом частини української нації. Під час вилучення  хліба, продуктів харчування, реманенту та навіть будинків українці чинили опір цій сваволі у відповідь отримували тілесні ушкодження.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому Путін, як колись Сталін, так боїться України — пояснює історикиня Енн Епплбаум

Усім хто пережив Голодомор було заподіяно тяжких психічних розладів, які в деяких випадках призводив до канібалізму.

Жертви голоду. Харківщина, 1933 рік. Фото: Александр Вінербергер

В умовах Голодомору народження дітей було не завжди можливим. До того ж в умовах страшного геноциду батьки були змушені  в надії на порятунок дітей залишати їх на вокзалах, базарах, біля дитячих будинків. Таким чином діти могли потрапити до дитячих будинків в яких хоча б була надія на порятунок.

Дітей «куркулів» змушували відрікатися своїх батьків і поривати з ними будь-які зв’язки, оскільки у таких дітей не було майбутнього, їх не брали до школи, їх не брали на роботу.

До того ж коли «розкуркулювали» українські родини, батьків засилали до Сибіру, а діти лишалися на призволяще. Їх фактично вилучали із родини і переміщували до дитячих будинків, тобто переміщували до іншої групи. Оскільки виховання в дитячих будинків велося російською мовою і дітей виховували уже радянськими людьми.

Чому Росія як спадкоємиця СРСР не визнає Голодомор геноцидом? Які її аргументи?

Тому, що це злочин проти людяності, який був вчинений радянським тоталітарним режимом на чолі зі Сталіним. Росія, як правонаступниця Радянського Союзу має понести відповідальність за цей злочин. Вона й далі продовжує приховувати документи і заперечивати факт геноциду, щоб уникнути відповідальності та покарання за цей злочин.

Які є документальні докази того, що Голодомор є дійсно геноцидом українського народу?

Сотні документів, які доводять механізм вчинення Голодомору. Частина з них є на офіційному сайті музею Голодомору, в архівах України, вони теж є розсекреченими і оприлюдненими – це постанови, розпорядження, кримінальні справи розкуркулених та численні свідчення свідків Голодомору в тому числі і письмові.

Скільки померло українців під час Голодомору? Які регіони найбільше постраждали і чому? Чи постраждали мешканці українських міст?

За оцінками науковців геноцидом було вбито щонайменше 7 млн. українців. Найбільше постраждали центральні регіони України. Мешканці міст так само страждали, як селяни проте у містах була карткова система і на картки можна було отримати хліб.

У містах були підприємства та різні організації в яких сплачували заробітну плату та давали талони на харчування. Ситуація теж була надзвичайно скрутною проте у порівнянні із селом була кращою. Оскільки у селян відібрали не лише зерно, а й усі продукти харчування.

Що таке «Чорні дошки» та «закон п’яти колосків»?

Режим «чорних дошок» – репресивний елемент механізму Голодомору, що полягав в адміністративній та соціально-економічній ізоляції сіл, сільрад, колгоспів і селянських дворів.

Уперше термін «чорна дошка» використав Й. Сталін у березні 1920 р. на позначення дисциплінарновиховної функції. У роки непу режим «чорних дошок» не застосовували. Повернулися до його використання у першій половині 1928 р. До літа 1932 р. режим «чорних дошок» використовувався спорадично, з серпня набув більшого поширення, а з жовтня – застосовувався в УСРР масово. 6 грудня 1932 р. РНК УСРР та ЦК КП(б)У ухвалили постанову «Про занесення на «чорну дошку» сіл, які «злісно саботують хлібозаготівлі», де докладно виписано суть режиму «чорних дошок».

Повідомлення про перебування на «чорній дошці» сіл і колгоспів: Фото: holodomorinstitute.org.ua

Підставою для занесення на «чорну дошку» було невиконання плану хлібозаготівлі та будь-якої іншої сільськогосподарської продукції (м’ясо, цукровий буряк, льон, коноплі тощо), затягування термінів осінньої/весняної сівби чи оранки, невиконання планів мобілізації коштів, несплата податку.

Режим «чорних дощок» означав негайне вивезення з сільських крамниць усіх товарів, припинення постачання села промисловими товарами, заборону селянам на будь-яку торгівлю, заборону покидати село, негайне стягнення усіх заборгованостей.

Постанова фактично узаконила репресії, перетворивши українські села у замкнені соціально-територіальні резервації. У такий спосіб досягалася повна блокада села, а мешканці прирікалися на голодну смерть. Рішення про занесення на «чорну дошку» ухвалювали райвиконкоми та облвиконкоми та друкували в газетах.

Про масштаби застосування режиму «чорних дощок» можна судити Робітничо-селянська – 42 – з довідки РНК УСРР від 2 грудня 1932 р., де повідомляється, що у Вінницькій області на «чорну дошку» занесено 8 районів (!), 44 колгоспи, 42 села; в Чернігівській області – 13 колгоспів, 38 сіл, 1646 одноосібників; у Донецькій області – 12 колгоспів, 6 сіл, 2 сільради, 25 одноосібників; в Дніпропетровській області – 228 колгоспів у 44 районах; в Київській області – 51 колгосп в 48 селах та 19 районах; у Харківській області – 23 колгоспи в 16 селах та 9 районах; в Одеській області – 12 колгоспів в 9 районах.

Закон про 5 колосків – народна назва постанови ЦВК та РНК СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації і зміцнення громадської (соціалістичної) власності» від 7 серпня 1932 р., якою майно колгоспів та кооперативів, в т. ч. й урожай на полях було проголошено державною власністю.

За розкрадання майна встановлювалася вища міра покарання – розстріл, а за наявності пом’якшувальних обставин – засудження не менше ніж до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. До засуджених за крадіжку колгоспного і кооперативного майна не можна було застосовувати Закриті – 20 – амністію. На початку 1933 р. було засуджено понад 54 тис. осіб, з яких більше 2 тис. до смертної кари; з 1932 р. до 1940 р. – понад 180 тис. людей.

Як стало відомо широкому загалу про Голодомор?

У діаспорі дослідження почалися набагато раніше, ще у 1980-х роках свої результати оприлюднила комісія конгрес США щодо вивчення Голодомору в Україні. У висновках цієї комісії йшлося проте, що в 1932-1933 роках був вчинених Голодомор і його трактують як геноцид. В Україні ці дослідження розпочалися вже у 1990-х із здобуттям незалежності України. Тоді почали публікувати матеріали, статті, свідчення очевидців, оприлюднювати архівні документи.