Удар по «Прогресу» в Самарі може мати значення далеко за межами самого підприємства. Російські військові супутники залежать не лише від космодромів і самих апаратів. Щоб вивести їх на орбіту, потрібні ракети-носії, а їхнє виробництво зосереджене на обмеженій кількості підприємств. Одне з них – ракетно-космічний центр «Прогрес», де серійно збирають ракети сімейства «Союз-2».
У ніч на 15 серпня Україна завдала удару по підприємству. Президент Володимир Зеленський повідомив, що для атаки застосували ракети «Фламінго». Російська влада підтвердила пошкодження промислової інфраструктури Самари, але масштаб пошкоджень самого «Прогресу» поки остаточно не встановлений.
«Союзи-2» використовують для цивільних і військових космічних запусків. Тому значення удару залежатиме від того, які саме виробничі ділянки постраждали і чи вплине це на випуск нових ракет-носіїв.
Explainer пояснює, що відомо про удар по «Прогресу», яку роль підприємство відіграє у виробництві «Союзів-2» та як його пошкодження можуть вплинути на російську військову космічну програму.
Що відомо про удар по «Прогресу»
Після атаки українські та російські джерела підтвердили сам факт ураження промислової інфраструктури Самари, але детальна картина пошкоджень РКЦ «Прогрес» поки залишається неповною.
OSINT-аналітики пишуть, що одне з влучань могло припасти на корпус 106А, який входить до виробничого комплексу ракет-носіїв «Союз». За даними видання, там встановлюють бортове електрообладнання, прилади, кабельні мережі та елементи системи управління ракети.
Поруч розташований корпус 106Б, де проводять фінальне складання. Якщо пошкоджено саме ці ділянки, це може вплинути на завершальні етапи виробництва носіїв. Видання також зазначає, що роботи з електронікою в корпусі 106А потребують контрольованих умов, тому після пожежі, кіптяви або потрапляння води виробничі зони можуть потребувати очищення та повторної перевірки.
Точний масштаб пошкоджень і стан обладнання поки незалежно не підтверджені. Тому стверджувати, що виробництво «Союзів-2» зупинилося або буде надовго зупинене, зарано. Вплив удару залежатиме від того, чи постраждало обладнання, необхідне для складання готових ракет.
Що таке РКЦ «Прогрес» і що там виробляють
Ракетно-космічний центр «Прогрес» у Самарі входить до структури «Роскосмосу» і спеціалізується на розробці та виробництві ракет-носіїв і космічних апаратів. Саме тут виготовляють ракети сімейства «Союз-2», які використовують для виведення супутників на навколоземні орбіти.
До сімейства належать кілька модифікацій, зокрема «Союз-2.1а», «Союз-2.1б» і легша «Союз-2.1в». Вони відрізняються конструкцією та можливостями виведення корисного навантаження, але належать до однієї лінійки носіїв, виробництво якої зосереджене на РКЦ «Прогрес».
«Союзи-2» запускають із кількох космодромів, зокрема з Плесецька, який перебуває у віданні Міністерства оборони Росії. Ракети цього сімейства регулярно використовують для запусків російських військових космічних апаратів. «Роскосмос» неодноразово повідомляв про пуски різних модифікацій «Союзу-2» із Плесецька в інтересах Міноборони РФ.
Це робить «Прогрес» важливою ланкою не лише цивільної, а й військової космічної програми Росії: від роботи підприємства залежить виробництво носіїв, якими виводять на орбіту частину російських військових супутників.
Як удар по «Прогресу» може вплинути на військову космічну програму Росії
Ракети сімейства «Союз-2» регулярно використовують для запусків космічних апаратів в інтересах Міноборони Росії з військового космодрому Плесецьк. У таких повідомленнях «Роскосмос» часто не розкриває призначення супутників, але сам факт використання «Союзів-2» для військових запусків підтверджується офіційно.
Тому пошкодження виробництва «Союзів-2» потенційно впливає не на супутники, які вже перебувають на орбіті, а на можливість запускати нові апарати та поповнювати орбітальне угруповання. Масштаб такого впливу залежатиме від пошкоджень на «Прогресі», запасу вже виготовлених ракет і можливості відновити або перенести окремі виробничі операції.
Військові супутники Росії виконують різні завдання – забезпечують зв’язок, спостереження за поверхнею Землі та збір розвідувальної інформації. Сам удар по заводу не впливає безпосередньо на апарати, які вже працюють на орбіті. Але тривалий збій у випуску носіїв може ускладнити запуск нових супутників і заміну тих, що вичерпують свій ресурс.
Окремий напрямок – низькоорбітальна система широкосмугового зв’язку «Рассвет», яку розгортає російська компанія «Бюро 1440». Після експериментальних запусків у 2023–2024 роках програма у 2026 році перейшла до формування більшого угруповання. 23 березня ракета «Союз-2.1б» вивела 16 супутників, а 19 липня відбувся ще один пакетний запуск апаратів «Бюро 1440».
Керівник Центру підготовки операторів БПЛА «Крук» Віктор Таран звертає увагу на можливе військове застосування такої системи. За його оцінкою, низькоорбітальний супутниковий зв’язок може дати російським військам стійкіший канал передавання даних для безпілотних систем, який менше залежить від наземної інфраструктури. Це може дозволити передавати відео з БПЛА та команди на значно більших відстанях. Реальні можливості «Рассвету» залежатимуть від кількості супутників, характеристик терміналів і конфігурації мережі.
Темпи розгортання «Рассвету» безпосередньо пов’язані з доступністю ракет «Союз-2.1б», які виробляє «Прогрес». Але говорити, що удар уже зірвав наступні запуски системи, підстав немає. Для такого висновку потрібно знати масштаб пошкоджень підприємства, запас готових носіїв і графік майбутніх місій.
Росія має й інші ракети-носії, зокрема сімейство «Ангара». Тому навіть серйозні проблеми на «Прогресі» не означають втрати можливості запускати супутники. Але «Ангара» є окремою системою з власним виробництвом і стартовою інфраструктурою, тому вона не може автоматично замінити «Союз-2» у всіх запланованих місіях.
Чи може Росія замінити виробництво «Союзів-2»
Швидко перенести виробництво «Союзів-2» на інший майданчик буде складно. РКЦ «Прогрес» розробляє і виробляє ракети цього сімейства, а в Самарі зосереджена виробнича база, де їх складають і випробовують перед відправленням на космодроми.
Окремі вузли для ракет постачають інші підприємства, але виробництво самих «Союзів-2» зосереджене на «Прогресі». Його перенесення потребувало б відповідного обладнання, технологічних ліній, випробувальної бази та підготовленого персоналу. У відкритих джерелах немає даних про інше російське підприємство, яке зараз серійно виробляє «Союзи-2».
Росія має інше сімейство ракет-носіїв – «Ангара», яке розробив Центр імені Хрунічева. Легку «Ангару-1.2» уже використовують для військових запусків із Плесецька. Зокрема, 17 вересня 2024 року такою ракетою вивели на орбіту апарати «Космос-2577» і «Космос-2578». «Роскосмос» зазначав, що запуск відбувся в інтересах Міноборони Росії.
Але «Ангара» не є прямою заміною «Союзу-2» для кожного запуску. Це окреме сімейство ракет із власними модифікаціями, виробництвом і стартовою інфраструктурою. Росія використовує обидві системи паралельно, а заплановану місію не завжди можна просто перенести з одного типу носія на інший.
Можливий збій на «Прогресі» також не означає негайної зупинки запусків «Союзів». Частина ракет може бути вже виготовлена або перебувати на різних стадіях готовності. Відкритих даних про кількість такого запасу немає.
Тому наслідки удару залежатимуть насамперед від того, яке обладнання та виробничі ділянки постраждали і скільки часу знадобиться на їхнє відновлення. Якщо пошкоджено ключові етапи складання або випробувань, швидко перенести їх на інший майданчик буде складно.
