Вже три місяці в незалежній Україні триває війна, яку розв’язала Росія. Однією з її цілей нібито мав стати захист російськомовних. Агресор вбиває не лише наших людей, нищить не лише наші міста і села, але й нівечить культуру, мистецтво, слово.
Explainer пояснює, чому мовне питання під час війни таке ж важливе, як наше з вами життя, та чому необхідно поповнювати український мовний фронт.
Як Росія насаджує свою мову на тимчасово окупованих територіях
«Росія сама робить все для того, щоб на території нашої держави відбулася дерусифікація… За одне покоління і назавжди. Це ще один вияв самогубної політики», – наголосив Президент України Володимир Зеленський.
Це і спостерігаємо на тимчасово окупованих територіях. В заблокованому та зруйнованому Маріуполі окупанти змінювали дороговкази на російські. В той час, як люди, які залишилися у місті перебували без води, достатньої кількості їжі та медикаментів. Ви точно мали бачити, як комунальники у помаранчевих жилетах змінюють табличку «Маріуполь/Mariupol» на «Мариуполь».
А пригадуєте, як неодноразово лунали заяви, що у населених пунктах Луганської, Донецької, Харківської, Херсонської та Запорізької областей навчальний процес перейде на російські стандарти… На початку квітня у майже зруйнованій російськими військами Волновасі окупанти проводили так званий «перший дзвоник», не зважали на те, що в декількох кілометрах тривали запеклі бої.
Лунали типові для російської пропаганди наративи – «вперше за вісім років учні можуть використовувати російську мову». Також дітям роздавали підручники з російської мови та літератури. На кадрах видно, що школа постраждала під час обстрілів. Директорка, яка раніше викладала українську, перейшла на бік окупантів.
Окрім Волновахи та Маріуполя, свідчення про впровадження навчання російською були ще зі Старобільська Луганської області. А, наприклад, на Херсонщині тривалий час навчання відбувалося дистанційно за українською програмою. Це ще один доказ того, що воюємо ми не лише за території.
Чому пропозиції двомовності в Україні – це нав’язування, а не вибір
«Головна проблема України – не багатомовність, а двомовність, поширення на її території двох мов, коли поряд з державною українською на всі сфери вжитку претендує також російська», – каже професорка Національного університету «Києво-Могилянська академія» Лариса Масенко.
Тобто одна справа, коли це білінгвізм (ми опановуємо, крім рідної, іноземну мову), а інша справа – масова двомовність.
Науковиця зауважує, що така ситуація зазвичай складається в колоніальній країні, коли вся підкорена спільнота повинна оволодіти, крім своєї мови, мовою колонізатора. Якщо друга мова поступово переймає всі функції рідної, то останній загрожує зникнення.
Ось чому необхідно дуже чітко розмежовувати.
Так! Можуть бути двомовні індивіди. Але як можуть бути двомовними народи? Толерувати цю річ на державному рівні є максимально марною справою. І «марною» – це ще гуманно сказано. Це є ганебною справою!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому в Україні не може бути «української російської мови»?
Пригадуєте наміри повернення російської мови в українські школи? У 2020-ому заступник керівника Офісу президента Юрій Костюк заявив, що в Україні з першого класу обов’язково необхідно вивчати кілька мов.
Ви ж розумієте, що йдеться не про кілька мов для першокласників, а про одну – російську, поряд з українською. Адже Костюк стверджує, що знання російської може бути для українців додатковою конкурентною перевагою.
Це лише один приклад! А таких було, на жаль, немало. За словами доцента філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Віталія Радчука, зі здобуттям Україною незалежності Росія провокувала мовний конфлікт, підживлюючи певні партії, щоби вони зробили російську другою державною. Сьогодні ми бачимо, де і за кого всі «шарії».
Але українізації бути! З 16 січня 2021 року, згідно з законом про мову, уся сфера послуг мала перейти на українську.
За рік після впровадження закону, Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кермінь повідомляв, що порушень закону залишається чимало.
За 2021 рік до офісу мовного омбудсмена надійшли 3574 скарги від громадян. Кожна четверта стосувалася недотримання закону у сфері послуг, а більшість – відсутності україномовної версії інтернет-сайтів. Також порушення були у сфері реклами, освіти й медицини.
Найбільше порушень виявили у Києві та Київській області, Харкові, Одесі, Дніпрі. Тарас Кермінь називає це «лагідною українізацією». Сьогодні ж українізація набрала нових масштабів. І йдеться не лише про сферу послуг і не лише завдяки дії закону.
Чи збільшилась кількість охочих вивчати українську
Однозначно так!
Із початком повномасштабної війни в Україні почали гостріше обговорювати мовне питання. Ви не могли не помітити, як українські зірки, телеведучі та й не лише публічні люди, які до того говорили російською, почали активно спілкуватися українською.
Чому ми звертаємо на це увагу? Адже сторінки публічних людей скролить соціум, зірки впливають на суспільну думку і таким чином тримають інформаційний фронт. Чим більше буде тих, хто свідомо обере спілкуватися українською, тим більше ми актуалізуємо це питання на рівні країни.
Серед публічних людей, які на сьогодні спілкуються українською: комік та художній керівник «Дизель Студіо» Єгор Крутоголов, музикант Володимир Дантес, українська модель та співачка Дар’я Астаф’єва і не лише.
Активна проукраїнська позиція зірок простежується на особистих сторінках у соцмережах. Ведучий та колишній Холостяк Нікіта Добринін також тепер комунікує з мільйоном своїх шанувальників в Інстаграмі українською мовою, а також пішов захищати рідну землю, вступивши в тероборону.
Ще донедавна телеведучий та блогер Олексій Дурнєв публікував відео на YouTube російською, однак зараз він змінив і контент, і мову роликів. На своїй сторінці в Instagram Дурнєв закликав усіх спілкуватися українською:
«А всіх російськомовних українців я закликаю хоча б спробувати перейти на українську мову у побуті. Нічого такого страшного в цьому нема. Якщо ви будете читати українські книжки, дивитися кіно, слухати українську музику, воно потроху-потроху піде. Помилок буде все менше, вам буде все комфортніше».
А тепер мовою цифр. За даними соціологічного дослідження групи «Рейтинг», спостерігається зменшення російськомовних українців та українок: у 2012 таких респондентів було близько 40%, наприкінці 2021 – 26%, а на початку повномасштабної війни – 18%.
А ось дані проведеного в середині березня соцопитування показали: ще ніколи українське суспільство не було настільки згуртованим навколо захисту української мови. 76% українців називають українську своєю рідною (десять років тому ця цифра становила 57%). А 83% опитаних вважають, що українська має бути єдиною державною мовою в їхній країні.
Це феномен не останнього місяця», – каже директор соціологічної групи “Рейтинг”, яка проводила це опитування, Олексій Антипович.
За його словами, у 2005 році, після перемоги “першого Майдану” та приходу на президентський пост Віктора Ющенка, його опоненти всередині та за межами України заговорили про “насильницьку українізацію” держави. «Деякі кроки на підтримку української мови та культури тоді справді робилися, але у соціологічному сенсі вони призвели радше до мобілізації прихильників розширення сфери вжитку російської», – зауважує Антипович.
У 2010-ому переміг Янукович. Бачили і розуміли, куди хитнувся маятник. А у 2012 році, тобто за рік до “другого Майдану”, соціологи фіксували зростання кількості людей, які називають українську рідною, на п’ять процентних пунктів.
Мова – ідентифікація для військових
Під час повномасштабної війни, яку розпочала росія проти України, українська мова – не тільки ознака національної ідентичності та громадянської позиції, а й інструмент боротьби з ворогом. Боронити свою країну від агресора можна не лише зброєю, а й словом.
Те, що російські військові чи диверсанти не знають української, – це дозволило їх ідентифікувати серед своїх. Українські військові на сьогодні спілкуються українською, навіть якщо не вдається це робити ідеально. Ви певно бачили, як у соцмережах українські військові чи то цивільні перевіряють тих, хто їм видасться підозрілим, за допомогою українських слів чи висловів.
Слово «паляниця» вже стало одним із мовних символів цієї війни – росіяни просто не можуть його правильно вимовити, а їхні медіа перекладають слово як «клубника». Паляниця – це не лише плескатий хліб із пшеничного борошна круглої форми, це ще й шиболет. Тобто такий лінгвістичний термін, який означає характерну мовну особливість, за якою можна впізнати людину, для якої та чи інша мова не є рідною.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Битва за громадську думку: як Україна воює з Росією на інформаційному фронті
У роки Другої світової війни – і це зафіксований факт – радянські солдати змушували підозрілих громадян чітко вимовити слово “дорога”. Німці нібито з таким шиболетом не справлялися: вони говорили “торока”, чим зраджували своє походження.
«Секрет "паляниці" полягає в тому, що український звук "и" абсолютно відрізняється від російського. Він формується в зовсім іншій частині мовного апарату, і навіть у транскрипції позначається іншим значком. А м'який звук "ц" – це давня відмінність української від всіх решти слов'янських мов. Коли ці два чинники накладаються одне на одне, то для людей, які не є носіями української, починаються великі проблеми», - розповідає мовознавець, заступник директора Інституту мовознавства Академії наук України Олександр Скопненко.
Музикант та екоактивіст із Краматорська Павло Вишебаба, який сьогодні служить у ЗСУ, у відео пояснив, як українська мова допомагає військовим на фронті.
«Коли військові переміщаються між позиціями вони одягають на рукав скотч різних кольорів, щоб відрізняти “свій-чужий”. А от тепер уявіть собі ситуацію: ніч, скотчу не видно. Тепловізори, прилади нічного бачення не дають змоги розрізнити кольори. Що тоді стає таким оберегом, захистом, щоб у тебе не вистрелили свої. Таким оберегом стає українська мова. Навіть ті, хто вдень говорить російською, після заходу сонця переходить на українську. Бо це твоя безпека», - каже Вишебаба.
Павло з Краматорська, навчався у російськомовній школі, жив у російськомовному середовищі. Відповідно розмовляв російською. Але захотів перейти на українську. Розповідає, що зробив це легко.
За його словами, після нашої перемоги українці відкинуть ворога за кордон, але він нікуди не зникне. Тому треба вже вчитися жити так, щоб використовувати всі інструменти, які послаблюють ворога і при цьому посилюють Україну.
«Я вважаю, що одним із таких інструментів є наша мова. Ми ні на кого не нападаємо, ми нічого не катуємо і не ґвалтуємо. Єдине, що нас “єднає” з ворогом – російська мова. І ми маємо позбутися цього. І зробити це легко. Повірте», - закликає військовий.
До таких закликів приєднуються не лише військові, але й усі, кому наразі не какаяразніца.
За тегами #МоваМаєЗначення та #МоваЦеЧастинаВійни можна побачити наскільки побільшало свідомих позицій не просто за мир, а за нашу з вами перемогу. І на мовному фронті також! Однак і тут будьте обачні, адже ворог намагається маніпулювати і просувати проросійські наративи і таким чином.
Ми на сьогодні по-різному відстоюємо не лише територію, не лише життя людей, але й нашу культуру і наше слово.
Мова – ще одна наша зброя проти рашистських загарбників. Це питання нашої ідентичності та національної безпеки. Маємо це визнати і прийняти. Сергій Жадан влучно написав: «…Історія нині не просто переписується – вона переписується українською мовою».
Не забуваймо і всіляко сприяймо цьому!
