Війна у серпні 2026 року. Коротко
- Росія не здійснила оперативного прориву: захопила близько 90 км², а Україна повернула щонайменше 130 км².
- Втрати армії РФ сягнули 42 020 військових, але наступ тривав, а повітряні атаки стали довшими й інтенсивнішими.
- Україна уразила 12 російських НПЗ, тоді як РФ підготувала варіант мобілізації 600 тис. людей у 2026–2027 роках.
У серпні Росія не змогла перетворити свій наступ на оперативний прорив, на який розраховувала під час весняно-літньої кампанії. Російські війська продовжували тиснути на фронті, однак за місяць Сили оборони звільнили більше території, ніж захопив противник. Водночас втрати російської армії убитими та пораненими другий місяць поспіль перевищили 40 тисяч людей.
Росія також посилила тиск на український тил: перейшла до тривалих нальотів реактивних безпілотників і почала системно атакувати логістичну інфраструктуру. Україна, зі свого боку, розширила далекобійні удари по російських НПЗ, паливних об’єктах і підприємствах військово-промислового комплексу.
Explainer аналізує, що серпневі цифри свідчать про стан російського наступу, якою ціною Україна його стримує та як далекобійні удари й зростання російських втрат можуть вплинути на подальший перебіг війни.
Росія просунулася, але не досягла оперативного прориву
У серпні російські війська дещо прискорили просування порівняно з липнем. За оцінкою Інституту вивчення війни, вони захопили близько 90,35 км² української території. Разом із ділянками, куди проникли російські групи, але не встановили стійкого контролю, площа просування становила 123,53 км².
Це приблизно вчетверо менше, ніж у серпні 2025 року, коли Росія захопила понад 505 км². Водночас українські війська у серпні 2026-го звільнили щонайменше 129,81 км². Отже, за місяць Сили оборони повернули під свій контроль більше території, ніж Росія захопила.
Основні зусилля російська армія зосередила на Донеччині — поблизу Костянтинівки, Лимана й Добропілля та на підступах до Слов’янсько-Краматорської агломерації. Російські групи намагалися проникати між українськими позиціями, виходити до шляхів постачання та розширювати локальні вклинення. Найбільше території противник захопив у районі Костянтинівки, однак не зміг повністю взяти місто й розвинути наступ далі.
На півночі російські війська продовжували тиснути у прикордонних районах Сумщини та Харківщини, намагалися розширити плацдарм біля Осколу й просунутися до Куп’янська-Вузлового. Водночас Сили оборони контратакували поблизу Дворічної, а також на Лиманському й Олександрівському напрямках.
За оцінкою військового аналітика Костянтина Машовця, Сили оборони втримали російський наступ у межах тактичної зони й не дали противнику досягти оперативно значущих результатів. Однак повністю зупинити просування не вдалося: Росія продовжує захоплювати окремі позиції та оборонні рубежі, а її наступальна кампанія затягується й переходить в осінь.
Якою ціною Росії далося просування
За даними Генерального штабу ЗСУ, у серпні російська армія втратила 42 020 військових убитими та пораненими — у середньому близько 1355 людей на добу. Це трохи менше, ніж у липні, проте вже другий місяць поспіль російські втрати перевищили 40 тисяч військових. Загалом за літо вони сягнули 124 170 людей.
У поєднанні з повільним просуванням ці цифри показують, наскільки виснажливим для російської армії залишається наступ. За розрахунками ISW, на кожен квадратний кілометр захопленої території разом із ділянками російських проникнень припадало близько 340 убитих і поранених військових. Якщо рахувати лише територію, де Росія встановила підтверджений контроль, цей показник зростає приблизно до 465 військових на квадратний кілометр.
Серед техніки найбільшими були втрати в артилерії та автомобільному транспорті. Протягом серпня Сили оборони уразили 1827 артилерійських систем і 13 835 автомобілів та автоцистерн. Водночас російська армія втратила 89 танків і 197 бойових броньованих машин.
Порівняно невелика кількість уражених танків і бронемашин відображає зміни в російській тактиці. Росія рідше проводить великі механізовані штурми й дедалі частіше використовує малі піхотні групи, мотоцикли та легкий транспорт. За таких умов основні втрати припадають на особовий склад і логістику, яка забезпечує постійне поповнення передових підрозділів.
Окремо вирізняються 99 знищених або пошкоджених реактивних систем залпового вогню — найвищий місячний показник від початку повномасштабної війни. Військовий оглядач Олександр Коваленко пов’язує це із ширшим застосуванням українських дронів середньої дальності. Вони дають змогу уражати російські установки на марші та за межами безпосередньої лінії фронту.
Чому великі втрати не зупинили російський наступ
Попри високі втрати, Росія зберегла здатність продовжувати наступ. На обраних ділянках її командування створює локальну перевагу в людях і техніці та вводить у бій нові штурмові групи. Цього поки вистачає, щоб підтримувати тиск, навіть якщо кожна окрема атака приносить лише незначне просування.
Костянтин Машовець називає дві основні причини, через які Сили оборони поки не можуть повністю зупинити противника. Перша — перевага Росії в силах і засобах на тлі нестачі особового складу в українських підрозділах на передовій.
Через брак людей українським військовим доводиться утримувати великі ділянки фронту розрідженими бойовими порядками. Російські малі штурмові групи шукають проміжки між позиціями, проникають у них і намагаються закріпитися в тилу українських опорних пунктів. Звідти вони атакують шляхи постачання, ускладнюють ротацію та змушують Сили оборони залишати позиції, утримання яких стає надто складним.
Такий спосіб наступу не руйнує фронт на великій ділянці. На карті російське просування виглядає як низка невеликих вклинень, частину яких противник не може відразу перетворити на стійкий контроль. Однак постійне повторення таких атак поступово виснажує оборону й дає Росії змогу просуватися на окремих напрямках.
Другою причиною Машовець називає недоліки у застосуванні українських сил на тактичному рівні. За його оцінкою, ставка лише на дрони та нові технологічні рішення виявилася недостатньою: їх потрібно поєднувати з перевіреними тактичними прийомами. Технології допомагають виявляти й знищувати російські групи, але не усувають потреби фізично утримувати рубежі та перекривати проміжки між позиціями.
Перехід ЗСУ на корпусну систему також поки не дав помітного результату на полі бою. За словами Машовця, корпуси та нові органи управління вже створені, однак частина з них не має повного комплекту військ і нерідко воює не у штатному складі. Структура управління змінилася, але це ще не призвело до докорінних змін у веденні бойових дій.
Сама перебудова системи управління не збільшує кількість підготовлених військових на передовій. Поки підрозділи залишаються недоукомплектованими, Росія може використовувати прогалини в обороні й обмінювати значні втрати особового складу на повільне просування.
Як Росія змінила тактику повітряних атак
У серпні Росія суттєво змінила тактику повітряних атак, зокрема по Києву. За даними ISW, протягом місяця вона запустила по Україні 4943 далекобійні безпілотники — менше, ніж у квітні, коли їх було 6583. Водночас понад 2800 серпневих дронів були реактивними — близько 56% від загальної кількості.
Зростання їхньої частки почалося ще в липні, коли Росія застосувала приблизно вп’ятеро більше реактивних безпілотників, ніж у червні. У серпні вони вперше стали постійною складовою щоденних ударів. Йдеться передусім про «Герані-3», «Герані-4», «Герані-5» та S8000 «Бандероль», які летять швидше й вище за звичайні Shahed.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Реактивні шахеди: чим вони небезпечні та як Україна їх збиває
Висока швидкість і особливості траєкторії ускладнюють перехоплення реактивних безпілотників мобільними вогневими групами та дронами-перехоплювачами. За словами представника Повітряних сил Юрія Ігната, звичайні безпілотники вдається знищувати у 90–95% випадків, тоді як показник збиття реактивних дронів становить близько 60%. Для боротьби з ними частіше доводиться залучати винищувальну авіацію та зенітні ракетні комплекси малої дальності.
Ще однією зміною стало розтягування атак на багато годин. Якщо раніше основні хвилі безпілотників запускали переважно ввечері та вночі, то наприкінці серпня невеликі групи реактивних дронів заходили в український повітряний простір упродовж усього дня. Така тактика змушує ППО безперервно відстежувати нові цілі та розподіляти сили між послідовними хвилями атак.
Найбільші російські атаки серпня
У серпні Росія поєднувала масовані ракетні удари з тривалими нальотами безпілотників. Найбільших людських втрат зазнали Київ і Київська область, а серед цілей дедалі частіше опинялися житлові будинки, склади, торговельні об’єкти та транспортна інфраструктура.
У ніч проти 5 серпня російські війська застосували 115 безпілотників, 24 балістичні ракети та чотири «Циркони». ППО збила або подавила 98 дронів, але не перехопила жодної з 28 ракет. У Києві та області загинули щонайменше 17 людей, понад 40 дістали поранення. Удари зруйнували або пошкодили склади «Епіцентру», ROZETKA і Fozzy Group, сортувальний центр «Нової пошти», промислові підприємства та залізничні об’єкти.
20 серпня Росія знову завдала масованого удару по столиці та області. Загалом вона застосувала понад 200 ракет і безпілотників, зокрема 168 дронів. Майже половина «шахедів» була реактивною. У Києві загинули 16 людей, понад 40 постраждали. Найбільше загиблих було в Солом’янському районі, де удар частково зруйнував житлову дев’ятиповерхівку. Також були пошкоджені школа, дитячий садок, дитяча лікарня та близько 20 житлових будинків. Без електроенергії тимчасово залишилися близько 90 тисяч родин.
Під час атаки 27 серпня Росія застосувала балістичні й протикорабельні ракети та 258 безпілотників, близько третини яких були реактивними. ППО збила або подавила 233 повітряні цілі, зокрема сім балістичних ракет. Основними напрямками удару стали Одещина, Київщина, Дніпропетровщина, Полтавщина та Запоріжжя.
Найтяжчі наслідки мала атака 29 серпня на село Мила в Бучанському районі Київщини. Російський безпілотник уразив військовий склад із боєприпасами, після чого сталася вторинна детонація. Загинули 38 людей, десятки були поранені, сотні мешканців евакуювали. Вибухи пошкодили житлові будинки та заклад для людей похилого віку й людей з інвалідністю.
Серія майже безперервних повітряних атак, що розпочалася в ніч проти 27 серпня, на момент публікації матеріалу триває вже восьмий день. За перші чотири доби Росія запустила майже 1500 безпілотників, близько 800 із них були реактивними. Нові групи дронів з’являються вдень і вночі, нерідко ще до завершення попередніх хвиль. Росія фактично підтримує повітряну загрозу майже цілодобово: ППО доводиться розподіляти сили між хвилями, а мешканці міст годинами залишаються в режимі тривоги.
Чому Росія системно атакує українську логістику
У серпні Росія дедалі частіше била по об’єктах, від яких залежить постачання великих міст. Під ударами опинилися склади торговельних мереж, розподільчі центри, поштові термінали, гіпермаркети та залізнична інфраструктура.
Великі логістичні центри приймають продукцію від постачальників, зберігають запаси й розподіляють товари між десятками або сотнями магазинів. Ураження одного такого об’єкта може спричинити перебої з постачанням одразу в кількох районах, навіть якщо самі магазини не пошкоджені. Компаніям доводиться терміново змінювати маршрути, шукати резервні склади та переходити на пряме постачання від виробників.
Наприкінці серпня міністр аграрної політики Тарас Висоцький заявив, що, «умовно кажучи», російські удари знищили близько 90% продовольчої логістики торговельних мереж. Після атак у київських магазинах виникали короткочасні перебої з окремими товарами, однак системного дефіциту продуктів не було. Мережі почали частіше доставляти продукцію безпосередньо від виробників або перерозподіляти її між магазинами, не зберігаючи тривалий час на великих складах.
Така перебудова допомагає зберігати постачання, але робить його дорожчим і складнішим. Замість одного великого розподільчого центру компаніям потрібні кілька резервних майданчиків, додатковий транспорт і частіші рейси. Запас товарів на випадок затримок скорочується, тому асортимент у магазинах може тимчасово зменшуватися.
Додаткового удару по економіці завдавали тривалі повітряні тривоги. Підприємства зупиняли роботу, громадський транспорт змінював маршрути, поїзди затримувалися, а працівники й покупці годинами перебували в укриттях. Послідовні хвилі дронів порушували роботу міста протягом усього дня навіть без одночасного запуску великої кількості безпілотників.
Після серпневих атак влада почала переглядати правила роботи підприємств, громадського транспорту та установ під час різних типів повітряної загрози. РНБО також обговорила з бізнесом розосередження запасів, резервні логістичні маршрути, фізичний захист складів і масштабування приватної ППО для захисту підприємств.
Як українські далекобійні удари вплинули на Росію
У серпні Сили оборони продовжили удари по об’єктах, які забезпечують російську армію пальним, сировиною та комплектувальними виробами. За даними Міністерства оборони, було уражено 12 великих нафтопереробних заводів, два газопереробні та нафтохімічні підприємства, три паливні термінали й нафтобази, а також два підприємства військово-промислового комплексу. Окремі цілі розташовані на відстані понад 1500 км від українського кордону.
Сили оборони спрямовували атаки на найвразливіше обладнання — установки первинної та вторинної переробки, гідрокрекінгу й каталітичного риформінгу. Пошкодження таких установок може зупинити окремі етапи переробки та скоротити випуск бензину, дизельного й авіаційного пального на час ремонту.
Наслідки стали помітними на внутрішньому паливному ринку. За даними Reuters із посиланням на джерела в галузі, після зупинки заводів у Пермі, Нижньому Новгороді та Ярославлі виробництво бензину наприкінці серпня скоротилося приблизно до 80 тис. тонн на добу за попиту близько 115 тис. тонн. На той момент російські НПЗ покривали близько 70% потреб внутрішнього ринку. У середньому за серпень виробництво становило близько 90 тис. тонн на добу — приблизно 80% попиту.
У російських регіонах знову запроваджували обмеження на продаж пального. Щоб зменшити дефіцит, Росія наростила імпорт бензину з Білорусі та постачання нафтопродуктів морем із країн Азії, а також зберегла обмеження на експорт пального.
Під удари потрапили й підприємства, пов’язані з виробництвом озброєнь. За даними Міноборони, на комбінаті «Каменський», який випускає тверде ракетне паливо, два цехи були знищені, ще чотири — суттєво пошкоджені. Ураження також зазнав ракетно-космічний центр «Прогрес» у Самарі, який забезпечує російське угруповання військових супутників.
Окремим напрямом стали удари по логістичній інфраструктурі російських маркетплейсів. У ніч проти 22 серпня Сили оборони вперше атакували хаб Ozon у Чапаєвську Самарської області. Після влучання безпілотників на території комплексу площею 135 тис. м² виникла масштабна пожежа.
Найпомітніший підтверджений наслідок серпневих ударів — скорочення виробництва бензину, повернення обмежень на АЗС і зростання імпорту. Атаки також зачепили підприємства ВПК і великі складські комплекси. Повторні ураження збільшують витрати на ремонт, ускладнюють постачання та змушують Росію шукати резервні виробничі й логістичні маршрути.
Чому Росія може посилити війну восени
До кінця літа російська армія не змогла перетворити тактичні просування на прорив української оборони. Наступ, який не досяг найближчих оперативних цілей улітку, затягується й переходить в осінь.
Костянтин Машовець вважає, що Кремль готує новий етап ескалації. За його оцінкою, він міг розпочатися ще влітку або на початку осені, однак Росія не встигла створити необхідні військові та політичні умови.
На думку Машовця, затягування війни стає дедалі ризикованішим і для Росії. Україна продовжує отримувати фінансову, технологічну та військову допомогу, а її далекобійні удари вже позначаються на російській промисловості та паливному ринку. Нова ескалація може бути спробою Кремля змінити ситуацію до того, як накопичені втрати сильніше обмежать його можливості.
Одним зі способів посилити тиск може стати нова хвиля мобілізації. За даними ГУР і СЗР, російський Генштаб підготував варіант додаткової мобілізації 600 тис. людей у 2026–2027 роках — по 300 тис. щороку. Ними планують передусім доукомплектувати частини, які воюють проти України, а також нові підрозділи російської армії.
Якщо набір посилять після вересневих виборів до Держдуми, перші поповнення, за оцінкою Машовця, можуть потрапити на фронт ближче до зими. Частина новобранців замінить убитих і поранених, а решта дасть змогу збільшити чисельність угруповання та посилити окремі напрями.
Тиск на український тил може зрости раніше. Росія вже випробувала тривалі атаки реактивними дронами, удари по логістиці та повітряні кампанії, які на багато годин порушують роботу великих міст.
Восени Україні доведеться одночасно поповнювати передові частини, захищати міста й логістику від тривалих атак і зберігати темп ударів по російському тилу. Росія завершила серпень із великими втратами, але все ще має ресурси для продовження тиску. Головне питання найближчих місяців — чи встигнуть Сили оборони поповнити підрозділи й посилити ППО до того, як Кремль введе в бій нові сили та розширить повітряну кампанію.
