Як Росія готувала війну проти України. Коротко:
- США і Велика Британія ще восени 2021 року були переконані: Росія готує повномасштабне вторгнення.
- Директор ЦРУ Вільям Бернс після розмови з Путіним відповів Байдену прямо: війна буде.
- Частина європейських союзників не вірила в сценарій великої війни в центрі Європи.
- Українське політичне керівництво до останнього не хотіло діяти в логіці неминучого вторгнення.
- Американська розвідка правильно передбачила сам факт атаки, але помилилася в оцінці швидкості падіння Києва.
Восени 2021 року американська розвідка вже була переконана: Володимир Путін готує повномасштабне вторгнення в Україну. У Вашингтоні вважали, що це питання не «чи», а «коли».
Директор ЦРУ Вільям Бернс у листопаді зателефонував Путіну з Москви, щоб попередити про наслідки. Після розмови він повернувся до президента Джо Байдена з чіткою відповіддю на запитання, яке звучало максимально прямо: чи почне Путін війну? «Так», – сказав Бернс.
Лонгрід The Guardian A war foretold: how the CIA and MI6 got hold of Putin’s Ukraine plans and why nobody believed them, що вийшов за кілька днів до четвертої річниці повномасштабного вторгнення, реконструює ці місяці на основі понад 100 інтерв’ю з представниками розвідки, військовими та політиками зі США, Великої Британії, України, Росії та Європи. Це історія розвідувального успіху США і Британії, які правильно передбачили вторгнення. Але це також історія скепсису союзників, недовіри в Європі та непідготовленості України.
Європейські служби не вірили, що у XXI столітті можлива велика війна в центрі Європи. Українська влада тривалий час відкидала попередження як перебільшення. А самі американці помилилися в головному – вони очікували швидкого падіння Києва.
Explainer переказує головне з матеріалу: як ЦРУ та MI6 дізналися про плани Кремля, чому їм не повірили і що це говорить про рішення, ухвалені напередодні вторгнення.
Телефонний дзвінок
Як описує The Guardian, у листопаді 2021 року директор ЦРУ Вільям Бернс прибув до Москви з дорученням Джо Байдена – донести до Кремля позицію США щодо можливого вторгнення в Україну.
За даними авторів розслідування, американська розвідка вже тоді фіксувала сигнали про підготовку масштабної військової операції. Поїздка Бернса мала не лише попереджувальний характер, а й слугувала перевіркою: чи справді Путін готовий перейти до повномасштабної війни.
Особистої зустрічі не відбулося. Як зазначає автор, Путін перебував у резиденції на узбережжі Чорного моря й погодився лише на телефонну розмову через захищену лінію.
Бернс прямо заявив, що США вважають вторгнення реальним сценарієм і попереджають про серйозні економічні та політичні наслідки.
У відповідь Путін, за словами співрозмовників видання, не заперечував підготовку до війни прямо, але повторював власні аргументи. Зокрема, він говорив про американський військовий корабель у Чорному морі, який нібито створює загрозу для Росії. У тексті цей епізод подається як приклад того, якою логікою Путін обґрунтовував свої дії – через тезу про стратегічну вразливість Росії.
Окрім телефонної розмови, Бернс провів три зустрічі з представниками російських силових структур. За його словами, атмосфера була «надзвичайно зловісною».
Після повернення до Вашингтона Байден поставив йому пряме запитання: чи почне Путін війну. Як згадує сам Бернс, відповідь була короткою: «Так».
Через три з половиною місяці Росія розпочала повномасштабне вторгнення.
Путін починає планувати
Як пише The Guardian, ЦРУ так і не змогло встановити точну дату, коли Путін остаточно вирішив піти на повномасштабне вторгнення. Але згодом аналітики, переглядаючи дані, дійшли висновку, що найімовірніше це сталося у першій половині 2020 року.
У матеріалі звертається увага на кілька подій того періоду.
По-перше, Путін ініціював конституційні зміни, які дозволили йому залишатися при владі після 2024 року. Це усунуло проблему транзиту влади.
По-друге, під час пандемії Covid він перебував у тривалій ізоляції та, за описом авторів, багато читав історичну літературу про Росію й Україну. У тексті це подається як фактор, що міг вплинути на його уявлення про власну роль в історії.
По-третє, жорстке придушення протестів у Білорусі влітку 2020 року зробило Олександра Лукашенка більш залежним від Кремля. Це, як зазначає The Guardian, відкрило можливість використання білоруської території як плацдарму для вторгнення.
Ще один епізод – отруєння Олексія Навального нервово-паралітичною речовиною «Новачок». У матеріалі цей факт згадується як частина ширшої картини: усунення внутрішніх ризиків перед масштабним зовнішнім кроком.
На момент, коли ці події відбувалися, вони виглядали окремими. Але, як зазначає видання, згодом вони почали складатися в послідовну підготовчу логіку.
Перші публічні сигнали з’явилися навесні 2021 року, коли Росія почала нарощувати війська біля кордонів України та в окупованому Криму. Тоді США отримали розвіддані, що Путін може використати щорічне звернення 21 квітня для оголошення про військові дії.
Це настільки занепокоїло Вашингтон, що Байден зателефонував Путіну особисто. За словами директора національної розвідки Авріл Гейнс, американський президент висловив стурбованість нарощуванням військ і запропонував провести саміт.
Промова Путіна виявилася менш агресивною, ніж очікували. Наступного дня Росія оголосила про завершення навчань біля кордону. Коли в червні 2021 року Байден і Путін зустрілися в Женеві, тема України майже не звучала.
Як підсумовує The Guardian, лише згодом стало зрозуміло, що дипломатичний трек уже не був головним варіантом для Кремля.
Підняття тривоги
Через кілька тижнів після саміту в Женеві Путін опублікував довге есе про історію України. У ньому він стверджував, що «справжній суверенітет України можливий лише у партнерстві з Росією». У матеріалі Guardian цей текст згадується як ще один сигнал ідеологічної підготовки.
Втім, улітку 2021 року увагу США та Великої Британії відвернув хаотичний вихід із Афганістану. За даними видання, саме в цей період Росія почала нове, масштабніше нарощування військ уздовж українського кордону.
До вересня концентрація сил стала настільки помітною, що її було складно пояснювати лише «навчаннями». Вашингтон отримав нові розвіддані. І, як йдеться у матеріалі The Guardian, цього разу йшлося не про обмежену операцію на Донбасі чи сухопутний коридор до Криму – сценарій передбачав спробу захоплення Києва.
За словами директора національної розвідки Авріл Гейнс, обсяг і характер інформації змінили оцінку ризику: це вже не виглядало малоймовірним сценарієм.
Після повернення Бернса з Москви тривога лише посилилася. Байден, як зазначає матеріал, доручив готуватися до найгіршого варіанту.
У середині листопада Гейнс вирушила до Брюсселя на зустріч керівників розвідслужб країн НАТО. Там вона представила американську оцінку: існує реальна ймовірність повномасштабного вторгнення. Її підтримав глава MI6 Річард Мур. Велика Британія, як учасник альянсу «П’ять очей», мала доступ до більшості американських даних і отримувала власні сигнали про підготовку нападу.
Однак реакція союзників була стриманою. Як зазначають у The Guardian, багато хто вважав такий сценарій малоймовірним. Частина учасників зустрічі висловлювала занепокоєння, що жорстка позиція НАТО може сама спровокувати Росію.
У матеріалі підкреслюється, що це був не просто скепсис. Частина європейських розвідслужб не вірила в саму можливість повномасштабної війни в центрі Європи у XXI столітті. Для них такий крок виглядав ірраціональним і таким, що суперечить логіці стримування.
Окремим фактором залишалася недовіра до США після Іраку 2003 року. Деякі уряди не хотіли покладатися на американські оцінки без власного підтвердження.
У підсумку, як випливає з матеріалу, це стало розвідувальним прорахунком частини європейських служб – вони не прийняли сценарій, який зрештою реалізувався.
Вид з Києва
Наприкінці жовтня 2021 року, як пише The Guardian, ЦРУ та MI6 надіслали до Києва службові записки з викладом нових оцінок – Росія готує масштабне вторгнення.
Після візиту Бернса до Москви двоє американських посадовців відокремилися від делегації та полетіли до Києва. Вони провели закритий брифінг для двох високопоставлених українських чиновників.
За словами одного з учасників зустрічі, сигнал був максимально прямим: це не чергове попередження, ситуація справді серйозна. Американці наголошували, що Україна побачить ті самі розвіддані і має поставитися до них відповідально.
Втім, як зазначає The Guardian, реакція української сторони була скептичною.
У середині листопада Київ відвідав міністр оборони Великої Британії Бен Воллес. Він повідомив президенту Володимиру Зеленському, що Лондон вважає вторгнення питанням «коли», а не «чи». Воллес закликав почати системну підготовку до війни.
За версією співрозмовників видання, Зеленський тривалий час відкидав американські оцінки як надмірно тривожні. Він побоювався паніки, економічної дестабілізації та відтоку капіталу.
Один із американських розвідників у матеріалі говорить, що наприкінці січня – на початку лютого 2022 року настрій у частині українського силового блоку вже змінився. Однак політичне керівництво, за його словами, до останнього не хотіло приймати сценарій повномасштабної війни.
У тексті також зазначається, що деякі представники українських військових і спецслужб почали здійснювати обмежені підготовчі кроки ще до остаточного політичного рішення.
The Guardian підкреслює: попередження США ставали дедалі конкретнішими – із зазначенням напрямків ударів і можливого наступу на Київ. Проте довіра до цих даних залишалася обмеженою.
Розсекречення і публічне попередження
Як описує The Guardian, у грудні 2021 – січні 2022 року Вашингтон обрав нетипову для розвідки стратегію: максимально виносити дані в публічний простір.
США почали відкрито заявляти, що Росія готує провокації як привід для вторгнення. Зокрема, йшлося про можливі фальшиві відео або інсценовані атаки.
За словами американських посадовців, мета була подвійною:
- позбавити Москву ефекту раптовості;
- ускладнити створення інформаційного прикриття для вторгнення.
The Guardian зазначає, що це був ризикований крок. Розсекречення частини даних могло розкрити джерела або методи отримання інформації. Проте у Вашингтоні вважали, що загроза повномасштабної війни переважає ці ризики.
У цей же період США дедалі чіткіше окреслювали сценарій: йдеться не лише про Донбас, а про багатовекторну атаку – з півночі, сходу та півдня, включно з ударом на Київ.
Скепсис до останнього
Попри публічні заяви США, багато європейських урядів продовжували сумніватися. У матеріалі підкреслюється, що для частини союзників сценарій повномасштабної війни виглядав ірраціональним.
Як цитує видання радника Байдена з національної безпеки Джейка Саллівана, проблема полягала не в тому, що союзники не мали доступу до інформації. Вони просто вважали, що такий крок «не має сенсу».
Раціональна логіка стримувала віру в ірраціональний сценарій.
Водночас у США теж були прорахунки. За даними The Guardian, американська розвідка очікувала, що у разі вторгнення Київ може впасти швидко – протягом кількох днів. Саме тому Вашингтон пропонував Зеленському евакуацію.
Це стало одним із ключових неправильних прогнозів.
24 лютого
Коли 24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення, для американської та британської розвідок сам факт нападу не став несподіванкою. Сценарій із багатовекторною атакою, включно з ударом на Київ, вони прогнозували заздалегідь.
Несподіванкою стало інше – Україна не впала.
The Guardian називає цю історію подвійною.
З одного боку, це розвідувальний успіх США і Великої Британії. Вони отримали доступ до планів Кремля, правильно визначили масштаб загрози і публічно попереджали про вторгнення, ризикуючи джерелами та методами.
З іншого боку, це прорахунок у прогнозі розвитку подій. У Вашингтоні очікували швидкого падіння Києва. Саме тому адміністрація Байдена готувала сценарії евакуації українського керівництва.
Окремий вимір – скепсис союзників і обмежена довіра в Києві. Попри детальні брифінги, частина європейських урядів вважала повномасштабну війну малоймовірною. Українське політичне керівництво до останнього не хотіло діяти в логіці неминучого вторгнення.
Матеріал завершується висновком, який звучить як урок для розвідки та політиків: небезпечно відкидати сценарій лише тому, що він здається нелогічним або надто радикальним. У 2022 році саме цей психологічний бар’єр став однією з ключових помилок.
