У неділю, 28 вересня, пройшли парламентські вибори у Молдові, які визначили політичний курс країни на найближчі чотири роки. Громадяни обирали 101 депутата, а явка склала 52%.
Ці вибори стали вирішальним тестом для держави, яка балансує між інтеграцією до Європейського Союзу та впливом Росії. Аналітики називали голосування доленосним, а правоохоронні органи повідомляли про масштабні спроби втручання з боку Москви, включно з нелегальним ввезенням мільйонів доларів для фінансування проросійських сил — схема, яка застосовувалася і раніше.
Результат надав Санду чіткий політичний мандат для продовження європейського курсу, але водночас поклав на її команду повну відповідальність за темп реформ, соціальну стабільність і підготовку країни до переговорів про членство в ЄС.
Explainer розповідає, чому перемога PAS стала можливою, які виклики постають перед новим урядом і що означає цей вибір для України.
Хто переміг – останні результати виборів у Молдові
За результатами обробки 99,91% протоколів (станом на 11:10), перемогу здобула правляча проєвропейська партія «Дія і солідарність» (PAS), яка набрала 50,16% голосів (приблизно 791 тисяча виборців). Це дає їй близько 55 із 101 мандата, тобто стабільну монобільшість. Для Молдови це винятковий результат: у політичній системі, де традиційно доводилося формувати крихкі коаліції, одна партія тепер контролюватиме уряд і парламент одноосібно.
Друге місце посів проросійський «Патріотичний блок», очолюваний колишнім президентом Ігорем Додоном. Він отримав 26% голосів, заручившись найбільшою підтримкою в Гагаузії, на лівобережжі Дністра (територія самопроголошеної «Придністровської Молдавської Республіки»), а також у низці північних районів – Окницькому, Бричанському, Дондушенському та Єдинецькому. Значний відсоток блок зібрав і в муніципалітеті Бєльці.
До парламенту також пройшли три менші політичні сили. «Альтернатива» подолала семивідсотковий бар’єр і отримала 8% голосів. Це проєвропейська, але більш поміркована сила, ніж PAS. Її електоральна база зосереджена переважно в міських центрах серед виборців, які підтримують інтеграцію з ЄС, але втомлені від домінування однієї партії. У парламенті «Альтернатива» прагнутиме зайняти нішу конструктивної опозиції, зосереджуючись на соціальних питаннях і регіональному розвитку.
«Наша партія» Ренато Усатого здобула 6,2% голосів і вперше за десятиліття пройшла до парламенту. Її підтримка базується головно у північних районах та у Бєльцях, де Усатий раніше був мером. Партія поєднує євроскептичну риторику з локальною популярністю свого лідера. У парламенті вона не матиме ключового впливу, але використовуватиме трибуну для посилення власної видимості.
Неочікуваним проривом стала «Демократія вдома», яка набрала близько 5,6% голосів. Її кампанія активно велася в соціальних мережах, зокрема в TikTok, що дозволило мобілізувати молодшу аудиторію. Ідеологічно це проєвропейська партія з уніоністським акцентом і підтримкою зближення з Румунією. Її успіх довів, що навіть невеликі сили можуть прорватися в парламент за умови правильної стратегії.
Загалом новий склад парламенту виглядає так: монобільшість PAS, сильна, але ізольована опозиція Додона та три невеликі фракції, які не здатні впливати на ключові рішення. Проте їхня присутність створює багатоголосність і відображає суспільний запит на політичні альтернативи поза протиставленням «Європа чи Росія».
Оскільки Молдова є парламентською республікою, саме новий склад парламенту визначатиме не лише внутрішню політику, а й зовнішньополітичний курс країни. Розклад сил після цих виборів означає, що курс на інтеграцію з Європейським Союзом закріплений, тоді як проросійські партії опиняються в опозиції без шансів на коаліційний вплив.
Чому перемога проєвропейського курсу стала можливою?
Чітка рамка «Європа проти реваншу»
Кампанія PAS будувалася на простому й зрозумілому протиставленні: або Молдова продовжує шлях до ЄС, або відкриває двері для повернення проросійських сил. Ця дихотомія була легкою для комунікації й мобілізувала електорат, який бачив у партії Санду гаранта стабільності та безпеки. У ситуації, коли країна знаходиться між двома геополітичними полюсами, вибір «Європа проти Москви» виявився найефективнішою рамкою.
Роль президентки Майї Санду
Сама Санду формально не балотувалася, але її особистий рейтинг і довіра до неї стали головним капіталом кампанії. Вона кілька разів закликала громадян прийти на дільниці, і це дало відчутний ефект. Для багатьох виборців голосування стало не стільки вибором партії, скільки підтвердженням мандату на політику президентки, яка послідовно асоціюється з європейським курсом і антикорупційними реформами.
Діаспора як стратегічний чинник
Молдовська діаспора традиційно голосує за проєвропейські сили, і цього разу її роль була вирішальною. За кордоном проголосувало понад 270 тисяч громадян — суттєва цифра для країни з приблизно 2,5 млн виборців. Ці голоси значно посилили позиції PAS і компенсували втрати у східних та південних регіонах, де сильні проросійські настрої. Активність діаспори ще раз підтвердила її статус стратегічного ресурсу для проєвропейських сил у Молдові.
Ефект безпеки та загроза з боку Росії
Напередодні голосування молдовські правоохоронні органи оприлюднили дані про спроби РФ вплинути на вибори. Йшлося про нелегальне ввезення мільйонів доларів для підкупу виборців і фінансування мереж дестабілізації, а також про інформаційні кампанії. Цей фон посилив відчуття загрози й став додатковим мотиватором для прихильників європейського курсу. Вибори сприймалися як бар’єр проти втручання Москви.
Слабкість і розпорошення альтернатив
Проросійські партії вийшли на вибори роздробленими. «Патріотичний блок» Ігоря Додона показав другий результат, але навіть 26% не дали йому шансів наблизитися до PAS. Частина дрібніших проросійських проєктів була знята ЦВК, інші не подолали бар’єр. Навіть ті сили, що пройшли до парламенту, як «Наша партія», мали вузьку соціальну базу й не створювали критичної конкуренції.
Соціально-економічний контекст
Попри інфляцію та зростання цін, PAS змогла переконати виборців, що лише європейська інтеграція здатна принести довгострокову стабільність і фінансову підтримку від Брюсселя. Опозиція намагалася акцентувати на соціальних обіцянках, але в умовах безпекових загроз виборці обрали стратегічну перспективу замість короткострокових подачок.
У підсумку PAS виграла завдяки комбінації факторів: особистому рейтингу Санду, активності діаспори, мобілізації на тлі безпекових загроз і слабкості суперників. Результат не лише відображає актуальні настрої, а й демонструє здатність молдован консолідуватися навколо стратегічного курсу, коли стоїть питання геополітичного вибору.
Чому програли проросійські сили?
Кампанія Додона робила ставку на соціально-економічні проблеми — інфляцію, зростання цін, зниження доходів населення. Проте для багатьох виборців вирішальним фактором стала безпекова загроза та питання зовнішньополітичної орієнтації країни. У цій рамці обіцянки «Патріотичного блоку» виглядали другорядними й не стали переконливою альтернативою.
Додатково проти нього зіграв фактор втручання Москви. Правоохоронні органи повідомляли про спроби Росії вплинути на виборчий процес — від підкупу виборців до нелегального завезення мільйонів доларів готівки. Ці історії створили враження, що блок Додона діє як канал російського впливу, і радше мобілізували прихильників європейського курсу, ніж принесли нові голоси самому політику.
У новому парламенті «Патріотичний блок» матиме широку електоральну базу, але залишатиметься в меншості. Разом із союзниками він може формувати сильну опозицію з гучною риторикою, проте без «золотого голосу» чи шансів диктувати порядок денний. У найближчій перспективі ставка робитиметься на вуличні акції, інформаційні кампанії та експлуатацію соціального невдоволення.
У підсумку проросійські сили зберегли серйозну частку електорату, але не отримали політичних інструментів для впливу на курс країни. Для Ігоря Додона це означає роль гучного, але безсилих у парламентському сенсі опонента.
Які виклики стоять перед владою
Перемога PAS означає, що вперше за багато років у Молдові сформується монобільшість, яка дозволить правлячій партії самостійно визначати політичний курс. Це створює унікальні можливості, але й значно підвищує рівень відповідальності. Головне завдання для нової більшості – зберегти темп реформ, необхідних для просування до членства в ЄС. Йдеться насамперед про очищення та модернізацію судової системи, зміцнення антикорупційних інституцій і приведення законодавства у відповідність до європейських стандартів.
Водночас на новий парламент і уряд тиснутиме економічна реальність. У країні зберігається високий рівень інфляції, зростають ціни на продукти та енергоносії. Для багатьох громадян ці питання важливіші за геополітичні дискусії. Якщо уряд не зможе стабілізувати економіку й забезпечити помітне покращення добробуту, навіть переконлива перемога на виборах може швидко втратити свою вагу.
Очікування виборців також виходять далеко за межі зовнішньополітичних орієнтирів. Від PAS чекають конкретних рішень у повсякденних сферах – від медицини й освіти до інфраструктури та робочих місць. Тепер, коли партія контролює парламент без партнерів, вона не зможе розділити відповідальність із коаліцією: усі успіхи й невдачі асоціюватимуться виключно з владою та особисто з Майєю Санду.
Окремим викликом залишається безпекова ситуація. Наявність російських військ у Придністров’ї та спроби Москви втручатися у внутрішню політику через фінансування партій і дезінформаційні кампанії створюють постійний ризик дестабілізації. Це означає, що нова більшість має одночасно працювати над реформами й тримати під контролем питання безпеки.
Таким чином, PAS отримала мандат на зміни, але перед нею стоїть завдання перетворити цей мандат на відчутні результати. Якщо реформи просуватимуться повільно, а економічні проблеми не вирішуватимуться, це швидко посилить позиції опозиції, яка вже готується використати соціальне невдоволення.
Що це означає для України?
Результати виборів у Молдові важливі не лише для самої країни, а й для України. Перемога PAS і збереження проєвропейського курсу гарантують Києву передбачуваного партнера на західному кордоні. Для України це означає відсутність ризику «другого фронту» у регіоні та можливість продовжувати координацію з Кишиневом у питаннях безпеки.
Молдова залишається вразливою через невизнане Придністров’я, де перебувають російські війська. Будь-яка політична нестабільність у Кишиневі могла б створити додаткові ризики для України, особливо в умовах триваючої війни. Тепер ці ризики зменшуються, адже монобільшість PAS дозволить уряду тримати стабільний курс без залежності від проросійських партій.
Не менш важливо й те, що Молдова й Україна рухаються до ЄС синхронно. Обидві країни мають статус кандидатів, і подальший прогрес залежить від того, наскільки швидко вони зможуть впроваджувати реформи. Перемога PAS створює умови для прискорення цього процесу в Молдові, а отже — для зміцнення спільної позиції Києва та Кишинева в європейських переговорах.
Для України союз із Молдовою у питаннях інтеграції, енергетичної безпеки та прикордонного контролю має стратегічне значення. І хоча внутрішні економічні виклики можуть послабити позиції влади в Кишиневі, сам факт підтвердження європейського курсу зменшує вплив Москви в регіоні та посилює дипломатичні позиції Києва.
