26 ліпня у віці 104 років померла Олівія де Гавіленд – одна з найпопулярніших акторок «золотої доби» Голлівуду.
У нас її знають перш за все як Мелані зі «Звіяних вітром», проте у доробку акторки чимало стрічок, які стали класикою кінематографу, на кшталт “Капітана Блада” та “Робін Гуда”. Вона двічі отримала премію “Оскар” і тричі – «Золотий глобус».
У 1943 році Олівія де Гавіленд влаштувала революцію в американському кіно. Акторка виграла судовий процес проти студіїї Warner Brothers і цим змінила правила гри в кіноіндустрії.
Explainer пояснює, як перемога Олівії де Гавіленд над Warner Brothers змінила трудові відносин в Голлівуді.
Що таке «золота епоха» Голлівуду?
Золотою епохою Голлівуду називають період бурхливого розвитку кіно, який розпочався у 20-х роках минулого століття і тривав кілька десятиліть.
«Золотим» цей період назвали через величезні суми коштів, які витрачали на зйомку фільмів. А гламурна зовнішність акторів, блиск і яскраві картинки на екрані лише підтверджували назву епохи.
«Золота епоха» тривала з кінця 20-х до кінця 1940-х років.
У 1930-х роках фільми стали однією з найприбутковіших сфер у США. Навіть у часи Великої депресії фільми не втрачали своєї популярності – близько 80 мільйонів американців відвідували кінотеатри щотижня у період економічної кризи.
Найпопулярнішими зірками “золотої епохи” стали Ріта Гейворт, Ґрета Ґарбо, Гамфрі Богарт, Інгрід Бергман, Генрі Фонда, Мерилін Монро, Орсон Веллс та чимало інших акторів та акторок.
Олівія де Гавіленд і «золота епоха» Голлівуду
Акторська кар’єра Олівії де Гавіленд розпочалась у 1935 році з фільмів «Сон у літню ніч» та «Одіссея капітана Блада». Молоду акторку помітили й запропонували контракт зі студією Warner Brothers на 7 років. Вона погодилась.
Студія створила для Олівії образ милої дівчинки. Їй давали переважно другорядні ролі, де вона грала наївних красунь. Це швидко набридло акторці. Вона відчувала, що може грати більш серйозних героїв. Але у студії це нікого не цікавило. Другорядні ролі Олівії давали прибуток.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Том і Джеррі» як енциклопедія музики
У 1939 році студія Metro-Goldwyn-Mayer захотіла, щоб Олівія де Гавіленд зіграла у фільмі «Звіяні вітром». Втім, Warner Brothers не поспішали «позичати» акторку. Можливо, Олівія так і не зіграла б у «Звіяних вітром», якби MGM не запропонував актора Джеймса Стюарта в обмін на акторку.
Зрештою, угода відбулась, і в Metro-Goldwyn-Mayer затвердили Олівію де Гавіленд на роль Мелані у «Звіяних вітром».
Виробництво фільму було масштабним. До зйомок залучили майже 45 000 людей і використали понад 2800 костюмів. Під час прем’єри «Звіяних вітром» “золота епоха” Голлівуду досягла апогею свого розвитку.
Олівія де Гавіленд не була головною героїнею у «Звіяних вітром». Втім, глядачі закохалися в образ чуйної красуні Мелані, яку зіграла Олівія.
У 1943 році акторка судилась зі студією Warner Brothers. Після судового процесу вона на два роки зникла з екранів.
У 1945 році Олівія де Гавіленд знову дебютувала у фільмі «Кожному своє». Це була сентиментальна драма про війну, материнство, стосунки. Роль у цьому фільмі принесла акторці перший “Оскар”.
У 1949-му Олівія зіграла головну роль у фільмі «Спадкоємиця», знятому за мотивами роману «Вашингтон-сквер» Генрі Джеймса. Героїня Олівії була тендітною, сильною та емоційною водночас. За цю роль акторка отримала “Оскар” вдруге.
«Золота епоха» і студійна система
Warner Brothers, RKO, Fox, Metro-Goldwyn-Mayer, Paramount Pictures – ця п’ятірка студій стала фундаментом “золотої епохи” Голлівуду. Перші студії з’явились ще на початку 20-х років.
У кожної великої студії були виробничі потужності з постійним персоналом.
У студіях експериментували з різними техніками. Поступово вчились знімати сцени з різних боків із різним освітленням, обрізати зайві кадри й з’єднувати докупи повноцінну картину.
Режисери й актори укладали угоди зі студіями про співпрацю. Після підписання контракту вони перебували під контролем студії. За невиконання умов контракту актори сплачували чималі штрафи.
Багато акторів починали кар’єру з незначним акторським досвідом. Студії брали акторів під свою опіку й робили з них зірок. Саме в студіях акторів вчили, як поводитись перед камерою, як одягатись і що говорити перед публікою. Студії слідкували не лише за поведінкою акторів перед камерою, а й за їхнім особистим життям, політичними поглядами, соціальною активністю. Кар’єра актора була під загрозою, якщо його репутація була заплямованою.
У студіях створювали певний образ для кожного актора. І цей образ не змінювався з часом. Якщо актор дебютував у фільмі з романтичним образом, він не змінював його на комедійний у наступних фільмах.
Втім, студії контролювали не лише процес кіновиробництва. Під їхньою владою опинилась також мережа кінотеатрів. Студії пропонували власникам кінотеатрів так звані пакети з п’яти фільмів, один із яких був хітом, а чотири інші були «доповненням». Ціни на квитки встановлювали також студії.
У 1922 році провідні кіностудії створили Американську асоціацію продюсерів і дистрибюторів (MMPDA). Ця організація офіційно оформила своє панування в кіноіндустрії та створювала й регулювала власні правила ведення бізнесу. Очолював організацію Вілл Хейс. Саме він розробив правила цензури для асоціації голлівудських кіностудій.
Згодом ці правила отримали назву «Кодекс Хейса». Цей кодекс регулював зміст американських фільмів з 1934 до 1968 рр.
Як Олівія де Гавіленд перемогла студійну систему Голлівуду
1943 року контракт Олівії з Warner Brothers добігав кінця. Олівія вже давно втомилася від однотипних ролей, які їй нав’язувала студія. Втім, студійні боси не хотіли відпускати акторку. Вони заявили Олівії, що її контракт продовжено ще на пів року через начебто прогули. Це спричинило скандал між акторкою та студією. Зрештою, Олівія де Гавіленд подала в суд на студію Warner Brothers. Вона витратила на судовий процес 13 000 доларів із власної кишені. У Гільдії акторів США акторку підтримали, бо семирічні контракти не влаштовували багатьох режисерів й акторів.
Олівії де Гавіленд вдалось вибороти перемогу в суді. Рішення суду на користь акторів отримало неформальну назву «закон де Гавіленд». Він став поштовхом до знищення студійної системи й сприяв появі Нового Голлівуду.
Влада студій суттєво ослабла. Актори, режисери й сценаристи звільнились від жорстких умов контрактів й отримали змогу йти на переговори зі студіями про умови праці. Також актори отримали свободу у виборі ролей та репертуару для себе.
Кінець «золотої епохи»
В антимонопольному відомстві США неабияк хвилювались через потужну владу в руках кількох кіностудій. Тому у 1938 році розпочався судовий процес проти Paramount Pictures, який тривав 10 років. Зрештою, Верховний суд США визнав, що кінокомпанія порушує закон про вільну конкуренцію. Суд змусив великі кінокомпанії продати свої кінотеатри. У 1954 році останні кінотеатри були відокремлені від кіностудій.
До того ж, у 1950-х роках у США бурхливо розвивалось телебачення. Як наслідок – прибутки кіноіндустрії значно впали.
Як працює «закон де Гавіленд» після «золотої епохи»?
Закон де Гавіленд прийняли майже вісімдесят років тому, проте він чудово працює й сьогодні. Сучасні актори можуть працювати, не зв’язуючи себе семирічними контрактами. Студії та артисти перед зйомкою фільму домовляються про умови праці, зарплату, образ актора на екрані. Якщо актора не влаштовують умови, він може відмовитись від ролі й не платити при цьому великі штрафи.
Продюсери отримали свободу у підборі акторів. Раніше продюсер мусив вибирати акторів виключно в межах студії. Зараз можна знайти акторів для фільму будь-де.
Водночас прибутки найвідоміших акторів зросли. В студіях «золотої епохи» акторам не платили високих гонорарів. Актори були зв’язані умовами контракту і не могли перейти до студії, яка платила б їм більше. Після знищення студійної системи ситуація змінилась: тепер студії борються за «відомі імена», тому пропонують акторам значно вищі гонорари й кращі умови праці.
Змінилась і тематика фільмів. Стрічки “золотої епохи” були розраховані переважно на дорослу та сімейну авдиторію. В 50-60-х роках з’явилось кіно для різних вікових категорій за різними інтересами – для дітей, тінейджерів, студентів.
Втім, «закон де Гавіленд» не зачепив музичну індустрію – там досі працюють за суворими умовами контракту.
***
Колись молода акторка не побоялась піти проти студійної системи. Вона зрушила з місця роботу кіноіндустрії та змінила правила гри для студій та акторів. Сестра Олівії де Гавіленд, акторка Джоан Фонтейн, якось сказала: «Голлівуд багато чим завдячує Олівії».
