У 2017 році словник англійської мови Collins English Dictionary назвав «fake news» (фейкові новини) словом року. Не в останню чергу це сталося завдяки тодішньому президенту США Дональду Трампу, який систематично використовував його у своїх виступах і публікаціях у Twitter.

Роком раніше, в 2016-му, видавництво Oxford University Press словом року назвало «пост-правду» (post-truth). Таким є світ, у якому ми живемо, і інформація в ньому – могутня зброя, що її використовують нарівні з гвинтівками та кулеметами. Свідоме нагнітання, зрада, депресія, відсутність повної картини подій – і люди стають легкою здобиччю для маніпуляцій. Незгірше працює ситуація з багатьма версіями правди. Як тут не розгубитися?

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Де знайти достовірну інформацію про COVID-19?

Фейк – це частково чи повністю вигадана інформація про суспільні події, людей та явища, що подається у ЗМІ під виглядом справжніх журналістських матеріалів. Основні завдання фейків: відвернути увагу аудиторії від правди, підштовхнувши її до думок та вчинків, вигідних маніпуляторові, сформувати в людей певний емоційний фон (страх, паніка), розпалити ворожнечу. 

Чому люди ведуться на фейки?

Виділимо кілька основних причин, чому люди ведуться на подібні прийоми:  

  • Щодня ми споживаємо велику кількість інформації, в якій подекуди важко розібратися. Пересічний українець, повернувшись з роботи додому, вмикає телевізор чи скролить стрічку Facebook у пошуках відпочинку й «легких» новин. Він/вона не має часу й бажання розгадувати, де правда, а де вигадка, особливо в матеріалах відверто емоційного характеру.
  • Що частіше і з більшої кількості каналів ми чуємо певну інформацію, тим дужче схильні їй вірити (ефект ілюзії правди). До прикладу, якщо про те, що 5G викликає Covid ви прочитаєте лише на невідомому сайті, то, найімовірніше, поставитеся до цієї інформації із сумнівом. Натомість, коли сюжет на згадану тему вийде на кількох телеканалах, у журналі, який ви читаєте, і в блогерів, за якими слідкуєте, то цілком імовірно, що ваша позиція може змінитися.
  • Привабливість та оригінальність фейків відіграє не останню роль. Люди швидше повірять у те, що дуже б хотіли, аби це було правдою (знайшли ліки від раку), чого вони бояться (долар по 40 гривень) або у фейки, що викликають злість та агресію («розіп’ятий хлопчик»).
  • Увагу аудиторії добре привертає сенсаційний заголовок і велика кількість лайків і поширень. Це створює ілюзію достовірності почутого/прочитаного.
  • Брак медіаграмотності й критичного мислення.

Що таке «глибинні фейки» і до чого тут Том Круз?

Перемогти фейки неможливо, адже вони є частиною людської природи. І якщо раніше їх передавали з вуст у вуста (ті ж чутки), то тепер для цього є інтернет. Більше новин та інформації, а отже, більше фейків, які поширюються з більшою швидкістю.

Особливу небезпеку становлять так звані глибинні фейки (deepfakes) – відносно нове поняття, що складається з поєднання слів «deep learning» (глибинне навчання) та «fake» (підробка).

Його суть полягає у розробці неймовірно переконливої імітації тієї чи іншої особи, яку створює система глибинного машинного навчання. Для цього береться велика кількість мультимедійних зображень людини (фото, відео), а система, в результаті їхнього вивчення, здатна відтворювати манеру поведінки, рухи та голос тієї чи іншої особи.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як виглядали римські імператори? Канадський митець відтворив їхнi портрети за допомогою нейронних мереж

Подібними прикладами може слугувати відео, в якому колишній президент США Барак Обама ображає іншого ексголову цієї держави Дональда Трампа або акаунт голлівудського актора Тома Круза, який нібито зареєструвався у TikTok, де викладає свої відео. В них він грає у гольф та показує фокуси.

Насправді це зовсім не Том Круз, а інша людина, якій система надала можливість приміряти зовнішність актора. З найсвіжішого також назвемо сервіс My Heritage, який дозволяє «оживити» старі фото. Використовуючи цю технологію, можна анімувати обличчя на ваших родинних фотографіях.

Хто в Україні бореться з фейками?

Попри глобальне проникнення фейків у повсякденне життя, є чимало ресурсів, які перевіряють факти і розвінчують міфи, що їх активно продукують ЗМІ та соціальні мережі. Один із найвідоміших в Україні – Stopfake. Він був заснований у 2014 році студентами, випускниками і викладачами Києво-Могилянської академії.

Схожою діяльністю займаються учасники інформаційної кампанії Інституту розвитку регіональної преси «По той бік новин» (у березні 2020-го року вони запустили волонтерську ініціативу українських журналістів та фактчекерів «По той бік пандемії» – спеціальну  платформу, на якій перевіряють інформацію та спростовують фейки про COVID-19.

Соціальні мережі проти фейків

Боряться з фейками і соціальні мережі. Так, Facebook блокує і зменшує поширення неправдивої інформацію про COVID-19 ще з початку пандемії. Зокрема, це стосується таких тем: коронавірус створили штучно, щоб винищити людей; безпечніше захворіти, ніж вакцинуватися; вакцини небезпечні, неефективні або викликають аутизм.

YouTube спочатку просто обмежував показ відео про коронавірус, а з травня 2020-го опублікував правила, які забороняють поширювати недостовірну інформацію про Covid. Це, зокрема, твердження, що люди певної раси мають імунітет до цього вірусу; щеплення вакциною проти грипу призводить до зараження коронавірусом; поради не звертатися до медичних фахівців у разі нездужання; заохочення користуватися народними методами лікування тощо.

З іншого боку, фейки не завжди бувають шкідливими. Іноді вони мають на меті розсмішити аудиторію, викликати патріотичні почуття чи збільшити кількість підписників.

Так, в Україні існує сайт сатиричних вигаданих новин UaReview. Він публікує матеріали на кшталт «Співробітники закритих каналів Медведчука купили телеканал «Малятко» чи «Пенсіонерка продала курячі яйця з логотипом Clubhouse з націнкою 1000%». Інша справа, що іноді сатиричні новини сприймають всерйоз і друкують інші ЗМІ у вигляді фейків. Такі випадки траплялися і з матеріалами на цьому сайті.

7 практичних рекомендацій для боротьби з фейками

Є чимало порад щодо того, як вберегтися від дезінформації та протидіяти їй. Комунікатор, дипломат, міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба у своїй книжці «Війна за реальність. Як перемагати у світі фейків, правд і спільнот» рекомендує дотримуватися чотирьох «НЕ»: «не дивуватися нічому, не вірити в інформацію з першого погляду, не брати все близько до серця й не поспішати з оцінками».

Ми також зібрали кілька універсальних лайфхаків, які допоможуть вберегтися від фейків у мережі й не тільки:

Якщо пост або стаття викликають надто бурхливі емоції, відкладіть читання та спокійно оцініть ситуацію

З метою підсилення ефекту маніпулятори часто грають на людських емоціях – страх, гнів, сенсаційність. Гадаю, багатьом в інтернеті траплялися заголовки на кшталт: ШОК! СЕНСАЦІЯ! ПІСЛЯ ЦЬОГО ВАШ СВІТ ЗМІНИТЬСЯ НАЗАВЖДИ! Погодьтеся, після таких слів важко встояти і не перейти за посиланням.

А ще спрацьовує елементарна людська цікавість: про що ж ідеться в матеріалі, який здатен змінити життя? Найгірше те, що такі повідомлення не лише хочеться прочитати, але й поділитися ними з іншими. Цього від вас і очікують ті, хто створює фейки. Та пам’ятайте, що навіть якщо ви усвідомлюєте абсурдність неправдивої інформації, але поширюєте її з метою висміяти чи показати, що в ній не так, у такий спосіб ви теж долучаєтесь до поширення фейків.

Мисліть критично та перевіряйте джерела

Якщо ви думаєте, що це робота лише журналістів, то помиляєтесь. Трапляються випадки, коли працівники ЗМІ свідомо чи несвідомо поширюють фейки. Журналісти теж люди і «ведуться» на ті ж тригери, що й решта (приголомшливий характер новини, інформація, що стосується життя і здоров’я, або та, що їм загрожує, повідомлення, що викликають сміх, захват тощо). Ці та інші фактори сприяють тому, що медіа може поширити фейк.

Щоб не загубитися в інформаційному смітті, якого в мережі достатньо, складіть список ЗМІ та публічних осіб, яким довіряєте, і споживайте інформацію з цих ресурсів.

Звертайте увагу на те, хто є джерелом повідомлення – якісні ЗМІ не дозволяють собі писати статті на основі анонімних джерел, посилатися на сумнівні дослідження або послуговуватися фразами на кшталт «експерти вважають». Якщо вони беруть коментар у фахівців, то обов’язково вказують ім’я та прізвище людини.

Хто? Що? Де? Коли?

Якщо читаєте будь-який пост у соціальних мережах, будьте уважні до деталей. З якого акаунту його зроблено (наявність фото на аватарці й у стрічці новин, спільні друзі, попередні пости), коли і де було зроблено публікацію.

Нерідко трапляються випадки, що застарілі пости чи статті «оживляють» у стрічці новин із маніпулятивною метою. Звертайте увагу також на те, чи містить матеріал конкретні факти й дані. Якісний журналістський текст на них і будується (за деякими винятками суб’єктивність допустима, наприклад, в авторській колонці).

Аналізуйте, перш ніж поширити

Дві поради, які допоможуть зберегти інформаційну гігієну:

  1. не лайкайте пост, якщо не дочитали його до кінця. Нерідко початок публікації, так само як і заголовок новини, може відрізнятися від її основного змісту. Це також один із прийомів, який часто використовують з метою маніпулювання думкою користувача;
  2. не поширюйте інформацію, яка вам здається сумнівною, сенсаційною, неправдоподібною. Бо це і є фейк.

Цінуйте свій час та увагу

Засновниця ініціативи «Як не стати овочем», авторка книжки «Нація овочів? Як інформація змінює мислення та поведінку українців» Оксана Мороз в однойменному виданні радить, як вберегтися від інформаційних вірусів.

Зокрема, вона наголошує, що перш ніж витратити годину чи й більше на читання або перегляд якогось ЗМІ, ролика в YouTube тощо, поставте собі три запитання: «Чи поліпшує це моє реальне життя та робить мене розумнішим? Чи вирішує якісь мої проблеми? Чи дає поштовх до розвитку/мотивацію?»

Найневинніший на перший погляд контент має на меті вкрасти ваш час та увагу і принести прибуток платформі, де його розмістили.

Вийдіть зі своєї інформаційної бульбашки

Інтернет-простір – саме те місце, де людина може створити максимально комфортне для себе оточення. Якщо ми лайкаємо якісь пости або взаємодіємо з певними друзями, розумні соцмережі підкидають ще більше схожих статей та публікацій від конкретних людей. У результаті користувач опиняється замкнутим у своєрідній інформаційній бульбашці (filter bubble) – обмеженому інформаційному середовищі, де світ сприймається крізь призму наших симпатій. А якщо простір максимально комфортний, то користувач знаходитиметься в тій чи іншій соціальній мережі якомога довше.

Небезпека в тому, що реальне життя відрізняється від віртуального, і в ньому чимало людей з відмінними переконаннями. Часто вони – близькі нам або ті, від яких залежимо (роботодавці, колеги, батьки та інші родичі).

Втрапивши у полон зручної інформаційної бульбашки, ми сприйматимемо всі повідомлення однобоко й не матимемо терпимості до іншої думки.

Обмежуйте час, який ви проводите в мережі

У сучасному суспільстві люди нерідко відчувають надлишок інформації, яка ллється на них із усіх можливих каналів: телебачення, радіо, соціальних мереж, білбордів, вивісок на вулицях і в приміщеннях… До цього не слід додавати ще й постійне «зависання» в мережі.

Якщо за будь-якої вільної хвилини рука сама тягнеться до ґаджета, спробуйте краще відволікатися на інші заняття (прогулянка на свіжому повітрі, спорт, читання книжок, готування, візит до друзів, гра з домашніми улюбленцями). Це може бути будь-яка справа, що здатна відволікти вас від екрану.

Також практикуйте дні/тижні, вільні від інтернету. Це легко втілити, якщо зміните обстановку і на певний час поїдете у відпустку, гори тощо.

***

Найкращий спосіб уберегти свій час та психічне здоров’я – обмежити перебування в мережі та звести до мінімуму кількість онлайн-чатів, які також є причиною стресу та надмірної тривожності й, зрештою, і тим сприятливим середовищем, в якому активно поширюються фейки.