Весна і літо – час, коли ми частіше гуляємо в парках, їздимо в ліс, працюємо на дачі й загалом більше буваємо на природі. Для кліщів це теж «високий сезон»: саме тоді вони найчастіше контактують із людьми. Підчепити кліща можна не лише в лісі, а й у міських зелених зонах – у парках, скверах, на узліссі, біля водойм і на ділянках із травою.
Найчастіше кліщі сидять у траві та на невисоких кущах – приблизно до 60 см. Тому базові правила захисту прості: обирай закритий одяг, користуйся репелентами, не лізь у високу траву й після прогулянки уважно оглянь себе. Те саме стосується дітей і домашніх тварин: кліщ може «приїхати» додому на шерсті або на одязі.
Укус кліща не завжди означає інфекцію, але ставитися до нього легковажно не варто. Кліщі можуть переносити хвороби, зокрема хворобу Лайма та кліщовий енцефаліт. Ризик залежить від сезону й місця, а також від того, як швидко помітити й правильно діяти після укусу.
Explainer пояснює, чим небезпечні кліщі, як зменшити ризик укусу, що робити, якщо кліщ присмоктався, як його витягнути та коли потрібно звертатися до лікаря.
Які бувають кліщі?
Кліщі – одні з найдавніших істот на Землі, фактично ровесники динозаврів. Акаролог (тобто дослідник кліщів) Ігор Небогаткін із Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України розповів, що у світі нараховується загалом близько 45 тис. видів кліщів.
10 тисяч з них – паразити, які переносять інфекційні хвороби та знищують посіви (павутинний кліщ).
Людина найчастіше має справу з іксодовими кліщами, які є кровосисними, тобто п’ють кров на всіх стадіях свого розвитку. Ці кліщі близько 4/5 свого життя проводять у ґрунті.
Кліщі не гуртуються у зграї і виходять на поверхню поодинці – кожен у свій час.
За своїми розмірами вони дуже малі: в голодному стані не більше 3 міліметрів завдовжки.
Їхній цикл розвитку від яйця до яйця може складати від одного до восьми років: у перший рік із яєць відроджується 200 особин, наступного року – близько 500, далі кількість обраховується тисячами й сотнями тисяч. Іксодові кліщі вважаються рекордсменами за кількістю відкладених яєць – до 20 тис. за один раз.
Де живуть кліщі?
Для виживання кліщам необхідна висока вологість повітря (не нижче 80%), тому кліщі живуть там, де рослинний покрив затримує вологу у землі, але не затоплюється.
Селяться в основному в помірно затінених і зволожених листяних і змішаних лісах з густим травостоєм, у просіках, високій траві, хмизі, обабіч лісових галявин.
Кліщі живуть і у великих містах. Останнім часом зросла кількість постраждалих від укусів кліщів у місті. Кліщам потрібен не ліс, а висока трава. На стрижених газонах кліщі, як правило, не зустрічаються.
Також кліщі дуже люблять концентруватися на лісових доріжках і стежках, порослих на узбіччях травою. Там їх навіть більше, ніж у навколишньому лісі.
А от на деревах кліщі не живуть. Личинки сидять у траві висотою не більше 30 см, дорослі особини – на кущах не вище 1,5 м.
Коли кліщі стають активними?
Кліщі стають активними навесні, коли ґрунт прогрівається приблизно до 5–7 °C. Перші укуси можливі вже у квітні, особливо якщо весна рання й тепла.
Найбільше укусів зазвичай фіксують у травні–червні. У цей період кліщі частіше «чергують» у траві та на невисоких кущах, чекаючи, поки повз пройде людина або тварина. Активність може зростати у похмуру погоду та перед дощем, коли підвищується вологість.
У спеку й посуху кліщі стають менш рухливими і частіше ховаються в підстилці та вологих затінках, тому кількість укусів у середині літа зазвичай зменшується. Але сезон не закінчується: другий пік активності часто припадає на кінець серпня – вересень, коли стає прохолодніше й вологіше.
Коли температура стійко опускається нижче приблизно 5 °C, кліщі переходять у стан заціпеніння і зимують у листі, моху та верхньому шарі ґрунту. Там же часто живуть дрібні гризуни – вони є типовими «господарями» для личинок і німф кліщів, на яких ті живляться в природі.
Чим кліщі небезпечні?
В очікуванні жертви кліщі витягають лапки і водять ними з боку в бік, щоб зачепитися за шерсть тварини або одяг людини. Якщо в безпосередній близькості від кліща пройде людина або тварина, реакція кліща буде миттєвою: розчепіривши передні лапки, він хапає свою здобич, на лапках є кігтики і присоски, що дозволяють кліщу надійно зачепитися.
20-40 хвилин кліщ повзає по тілу, обираючи найкраще місце для укусу – там, де шкіра тонка, а судини розташовані близько до поверхні.
На людині кліщі можуть перебувати до 5 днів, на тваринах – до 10. Після чого самостійно відпадають.
Самка кліща здатна висмоктувати у 200 разів більше крові, ніж важить сама.
Медики зазначають, що один кліщ може передавати до шести інфекцій. Найбільш поширеними і серйозними для людини є кліщовий енцефаліт і бореліоз (хвороба Лайма), несвоєчасне лікування яких може призвести до серйозних проблем зі здоров’ям і навіть до смерті.
Симптоми найбільш поширених хвороб, які переносяться кліщами
Хвороба Лайма (бореліоз)
Симптоми: жар, головний біль, втома, скутість у м’язах шиї, нудота, блювота.
Характерним симптомом є специфічні висипання на шкірі. На місці укусу з’являються кільцеподібні почервоніння – мігруюча еритема.
Медики зазначають, що якщо не провести лікування на ранній стадії, хвороба може призвести до ураження різних органів: шкіри, суглобів, м’язів, нервової та серцево-судинної систем, і навіть до інвалідності.
Ризик зараження залежить від тривалості присмоктування кліща: протягом доби вірогідність інфікування досить мала, а в кінці третьої доби наближається до 100%.
Кліщовий енцефаліт
Симптоми: раптове підвищення температури тіла до 38-39 °C, головний біль, ригідність м’язів шиї (обмеження або неможливість пасивного згинання голови), повторна блювота. Розвиток загальної слабкості, болю в м’язах спини, шиї, рук.
При кліщовому енцефаліті переважно уражається центральна нервова система, що може призвести до інвалідності, а в окремих випадках – до летальних наслідків.
Ерліхіоз
Симптоми: гострий початок з різким підвищенням температури і тремтінням. Типові м’язові та суглобові болі, загальне нездужання.
До проявів ерліхіозу належать висип, блювота або нудота, бувають болі в животі.
Марсельська гарячка (плямиста гарячка)
Симптоми: на початковій стадії зазвичай хвороба починається гостро. З’являється пітливість, підвищується температура тіла, яка сягає 38-40 °С. Гарячка має постійний або ремітуючий характер. З’являються помірні ознаки інтоксикації.
Людина може заразитися через укуси інфікованого південного собачого кліща, через кон’юнктиву очей, слизову оболонку носа, а також втираючи у шкіру інфікованих кліщів при розчухуванні.
Випадки захворювання на марсельську гарячку в Україні реєструються в основному на території АР Крим.
Що робити, якщо вкусив кліщ?
Кліщі полюбляють кусати людей на таких ділянках тіла:
- пах;
- підколінні западини;
- ліктьові западини;
- пахви;
- ділянки за вухом;
- скронева і потилична зони;
- голова.
Якщо Ви виявили кліща на шкірі, то медики радять негайно звертатися до найближчого травмпункту. У кожному регіоні цілодобово працюють травмпункти, де кліща видалять, оброблять місце укусу та нададуть рекомендації щодо подальшого спостереження.
Якщо це неможливо, то спробуйте видалити його самостійно. Витягувати кліща треба так: повільно витягніть разом із хоботком, розхитуючи його пальцями, обгорнутими марлевою серветкою, пінцетом чи петлею з нитки, яку слід закріпити найближче до шкіри людини.
Для видалення кліщів у продажу є пристосування у вигляді своєрідних пінцетів і стрижнів з роздвоєним кінчиком.
Після видалення кліща потрібно змастити ранку антисептичним розчином. Якщо залишилася частина кліща, його видаляють стерильною голкою.
Не варто змащувати кліща олією, спиртом або посипати сіллю: те, що він від цього вилізе – міф.
Після маніпуляції потрібно ретельно вимити руки з милом.
Протягом двох тижнів щоденно вимірюйте температуру тіла, а в разі її підвищення чи виникнення почервоніння на шкірі – потрібно негайно звертатися до лікаря.
Що робити з витягнутим кліщем? Здавати в лабораторію?
Після видалення кліща люди часто хочуть «перевірити його на інфекції». Це зрозуміло, але в більшості випадків тестування кліща не допомагає прийняти правильне рішення про лікування.
Чому так:
- Позитивний результат не доводить, що людина заразилася. Кліщ може мати збудника, але не передати його.
- Негативний результат теж не гарантія. Міг вкусити інший кліщ, якого ви не помітили, або аналіз може бути неточним.
- Рішення про лікування зазвичай ухвалюють за симптомами і ризиками, а не за тим, що показав аналіз кліща.
Тому найкраща стратегія після укусу – спостерігати за станом і знати симптоми, за яких треба звертатися до лікаря.
Коли тест кліща може бути доречним
Іноді лікар може порадити зберегти кліща для ідентифікації виду (це важливіше, ніж «перевірка на все») або для лабораторного аналізу, якщо:
- ви в регіоні, де високий ризик певних інфекцій;
- у вас є симптоми, і лікар хоче уточнити ризик;
- ви не впевнені, який це був кліщ.
Але ключове: це рішення не варто приймати самостійно “на всяк випадок” – краще узгодити з сімейним лікарем.
Як зберегти кліща, якщо ви все ж везете його на аналіз
Якщо лікар або лабораторія справді просять принести кліща:
- покладіть його у чисту невелику ємність із кришкою (флакон, пробірку, баночку);
- додайте шматочок вологої марлі або вати (не мокрої “в калюжі”, а саме вологої);
- щільно закрийте й якнайшвидше доставте в лабораторію, яка працює з кліщами.
Як захиститися від кліщів: прості правила
Захист від кліщів – це не «магія», а кілька звичних дій до, під час і після прогулянки. Найчастіше кліщі чіпляються, коли людина проходить крізь траву або торкається гілок і кущів. Тому логіка проста: закрити тіло, зменшити контакт із рослинами й перевіритися після повернення.
1) Одягнися так, щоб кліщу було складніше дістатися до шкіри
Для прогулянок у парку, лісі чи на дачі обирай світлий одяг – на ньому легше помітити кліща. Краще, щоб були довгі рукави, штани та закрите взуття. Штани можна заправити в шкарпетки, а на голову вдягнути кепку або капюшон.
2) Тримайся стежок і не «пірнай» у високу траву
Кліщі частіше сидять у траві та на невисоких кущах. Тому без потреби не лізь у хащі й не пробирайся крізь густий чагарник. Ідучи лісовою дорогою, не чіпай кущі та не зривай гілок – так легше «струсити» на себе кліща.
3) Робіть самоогляд під час прогулянки
Якщо ви надовго на природі, корисно кожні 1–2 години швидко оглядати одяг і відкриті ділянки тіла – у себе й у дітей. Кліщ не завжди присмоктується одразу, тому інколи його можна встигнути помітити й прибрати ще до укусу.
4) Перевір себе правильно – не “на око”
Після повернення додому оглянь тіло уважно. Почни знизу й рухайся вгору. Особливо перевір:
- стопи й ділянку біля шкарпеток;
- підколінні згини;
- пах;
- талію та місця під білизною;
- ділянку під грудьми (якщо актуально);
- шию, комірцеву зону;
- за вухами;
- волосся і шкіру голови (краще промацати руками).
5) Одяг і речі – теж зона ризику
Одяг після прогулянки краще одразу зняти й оглянути. Далі – у прання. Так само перевір підстилки, сумки, пледи та інші речі, які були на траві.
6) Не забудь про домашніх тварин
Якщо з вами гуляв пес або кіт, їх треба оглянути: кліщ може причепитися до шерсті й потім опинитися в домі.
7) Використовуй репеленти, але за інструкцією
Захисні засоби справді знижують ризик укусу. Важливо наносити їх до виходу й оновлювати через час, який вказаний на упаковці. Не всі засоби діють однаково довго, і «одного разу на весь день» може не вистачити.
Про ефірні олії
Ефірні олії інколи використовують як «народний варіант», але їхній ефект нестабільний і вони можуть подразнювати шкіру, особливо в дітей. Якщо й користуватися таким способом, то не як основним захистом.
Кліщі – звична частина нашої природи, але ризик укусу можна суттєво зменшити. Закритий одяг, стежки замість високої трави, репелент і уважний огляд після прогулянки – це простий набір, який справді працює.
