Подивившись на супутникові знімки Італії, Китаю та фотографії Індії без звичного смогу, що демонструють різницю у викидах в атмосферу до і під час карантину, складається враження, що страх поширення коронавірусу очистив повітря у всьому світі. На жаль, в Україні ситуація зовсім інша. Очікуваного покращення у нас не відбулося, і навіть навпаки – в останній місяць дні з незабрудненим повітрям були рідкістю.
Незважаючи на те, що на дорогах суттєво зменшилася кількість транспорту, а літаки в небесному просторі стали рідкістю, з 7 березня по 5 квітня Міжнародний сервіс моніторингу якості повітря IQAIR показував, що в Києві повітря було «поганим», «нездоровим», а іноді навіть «небезпечним». При нормі індексу якості повітря (AQI) 0 – 50 у деяких районах української столиці датчики фіксували 150 і вище.
Забруднення атмосфери і COVID-19
Сіре небо, пил на підвіконні, утруднене дихання – AQI понад 150 відчувають не лише астматики, різницю в якості повітря відчувають всі.
Ба більше, як повідомляє член комітету з навколишнього середовища Європейського респіраторного співтовариства Сара Де Маттеїс, в умовах COVID-19 високий рівень забруднення для деяких може стати й фатальним.
Учені з Орхуського університету Данії виявили зв’язок між забрудненням атмосфери та смертністю від коронавірусу в Італії. У північній частині країни, де сконцентровано всю промисловість, рівень смертності становить 12%, а в інших регіонах – 4,5%.
Від якості навколишнього середовища залежать наші шанси перемоги над вірусом. Річ у тім, що викиди створюють додаткове навантаження на організм і погіршують його резистентність.
Чому підпал трави – це погано?
Деякі вважають, що головна причина погіршення якості повітря в Україні цієї весни – традиційна практика спалювання сухостою, і вона не може нашкодити здоров’ю людини, як виробничі або транспортні викиди. Проте дослідження Світового банку свідчить про протилежне.
Не варто забувати, що разом із сухою травою згоряють також залишки добрив. Підпал полів вивільняє ряд забруднювальних часточок, які можуть викликати у відповідь такі реакції організму, як респіраторні та серцево-судинні захворювання, рак легенів, і навіть передчасну смерть.
Очевидно, що дим від агрикультурного спалювання також негативно відіб’ється на тому, як населення переноситиме новий коронавірус і супутні симптоми.
Висока концентрація у повітрі чадного газу, пилу, окису азоту, важких металів і канцерогенів тільки ускладнить роботу медиків у цей напружений період кризи охорони здоров’я.
Випалювання рослинності не лише становить загрозу для здоров’я людей, а й погіршує родючість землі та руйнує біорізноманіття охоплених вогнем територій.
Андрій Мигаль, біолог з Ужгородського національного університету, пояснює, що разом із травою полум’я знищує і банк насіння, що міститься в грунті, а це докорінно скорочує потенціал як для вегетативного, так і для насіннєвого розмноження рослин.
Крім того, підвищений рівень приземного озону, що зумовлено реакцією на сонце двох основних забруднювачів – оксиду азоту (NOx) і летких органічних сполук (ЛОС), погіршує фотосинтез, і це також несприятливо позначається на подальшому розвитку рослинності.
Підпал не несе жодної користі, і дуже часто люди використовують цей міф для виправдання свого небажання витрачати ресурси на прибирання землі після зимового сезону.
Посилення покарання за підпал трави
До недавніх пір, згідно зі статтею 77-1 Кодексу України про адміністративні порушення, випалювання рослинності та її залишків тягло за собою накладення штрафу від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 грн – 340 грн).
Незначне фінансове покарання обходилося дешевше, ніж механічне розчищення сухостою, для якого потрібні і обладнання, і фізична сила. Для того, щоб спалювання стало невигідним, у понеділок, 13 квітня, Верховна Рада підвищила штрафи. Покарання зросло більш ніж у 18 разів, від 180 неоподатковуваних мінімумів доходів до 9 тисяч (3060 грн – 153 тис. грн).
Збільшення розміру штрафу має змінити підхід фермерів до обробітку полів і змусити замислитися про наслідки своїх дій тих, хто робить підпали заради іншої мети, наприклад, спалювання сміття або просто заради розваги.
Підпал рослинності як кримінальний злочин
Громадяни, які вважають, що збільшення суми штрафу – це не найпереконливіший захід, організували електронну петицію №22/091868-ЕП на сайті офіційного інтернет-представництва Президента України і вимагають посилення покарання.
Петиція пропонує доповнити частину 1 статті 258 «Терористичний акт» Кримінального кодексу України і таким чином зробити адміністративне порушення підпалу рослинності кримінальним злочином.
Автори петиції керуються тим, що об’єктом злочину є громадська безпека. Викиди в атмосферу становлять загрозу для здоров’я людей, а сам вогонь забирає людські життя. Ще один аспект, який враховує петиція, – необхідність грошового заохочення викривачів. Така мотивація дозволить притягнути до відповідальності винних, а також вчасно загасити осередки займання.
Тільки з 6 по 13 квітня українські рятувальники ліквідували 5859 пожеж, що обійшлося державі приблизно у 7 млн 622 тисячі гривень.
Пожежі у зоні відчуження
Горіли й поля із сухою травою, і поклади торфу, і звалища, і природні заповідники, і врешті найгучніша подія – вогонь у зоні відчуження, який деякі ЗМІ вже назвали «найбільшим з 1986 року».
Якщо раніше такими випадками українці не надто переймалися, то цьогоріч Чорнобиль у вогні потіснив у інформаційному полі більш обговорювану нині тему – пандемію COVID-19.
Громадський резонанс можна пояснити тим, що на відміну від пожеж попередніх років, коли основне навантаження лягало на плечі рятувальних служб, цього року оцінюються й додаткові ризики, такі як навантаження на систему охорони здоров’я, що переживає зараз не найкращі часи. Багато хто подумав про те, що тепер до головного приводу для переживань – можливості підхопити коронавірус – додалася ще ймовірність постраждати від радіаційного пилу.
Не було б щастя, та нещастя допомогло. Саме так можна охарактеризувати весну-2020 в Україні. Якби не пандемія, обмеження в пересуванні та напружена ситуація навколо – мало хто звернув би увагу на щорічні пожежі.
Усі ці роки наша рутина не давала нам відчути серйозну проблему та оцінити всі пов’язані із нею небезпеки. Зараз же турбота про здоров’я стала пріоритетним завданням, і все більше людей почали замислюватися над тим, наскільки сильний у них імунітет, яке середовище є ненадійним і як можна мінімізувати найрізноманітніші загрози для збереження свого життя і життя близьких.
Залишається сподіватися, що цей тренд буде поширюватися і допоможе побороти найголовнішу проблему нашого народу – безвідповідальність та байдужість до себе та інших.
