23 лютого 2026 року Надзвичайний і Повноважний посол України у Великій Британії та колишній Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний виступив у Chatham House з промовою «Чотири роки повномасштабного вторгнення: головні висновки війни». Цей виступ – аналіз Залужного чотирьох років війни і того, як російсько-українська війна змінила саму природу сучасного воєнного конфлікту.

Залужний говорить про «прозоре поле бою», роботизовану kill zone, кризу масової мобілізації, демографічні обмеження та перехід від високоточної зброї до «зброї виснаження». Його головна теза – сучасна війна стала технологічною, економічною і довготривалою, а безпека більше не гарантується кількістю дорогого озброєння.

Explainer розповідає, які висновки з чотирьох років війни сформулював Залужний, як він описує трансформацію поля бою і що це означає для майбутніх воєн.

Поле бою стало «прозорим»: що це означає

Один із головних висновків Залужного – сучасне поле бою стало повністю прозорим. Йдеться про постійне спостереження, яке забезпечують безпілотники, сенсорні мережі, супутники та системи радіоелектронної розвідки.

За його словами, це призвело до формування так званої роботизованої kill zone – зони гарантованого ураження. Її глибина, як він зазначає, становить щонайменше 25 кілометрів. При цьому удари по логістиці можуть здійснюватися на відстані до 50 кілометрів у тил.

У таких умовах традиційне розмежування між лінією фронту і тилом фактично стирається. Тилові райони більше не є безпечними. Техніка і склади стають вразливими одразу після виявлення.

Залужний наголошує, що це зробило класичні наступальні й оборонні операції майже неможливими. Великі скупчення техніки або живої сили швидко виявляються і знищуються. Використання бронетехніки в межах такої зони він фактично називає самогубством.

Окремо він підкреслює роль роботизованих систем. Роботи виконують не лише допоміжні функції, а й беруть участь у штурмах і навіть можуть брати противника в полон. Людина дедалі більше дистанціюється від безпосереднього контакту з полем бою.

Мобілізація і людський ресурс: чому стара модель більше не працює

Залужний прямо говорить: традиційний підхід до мобілізації у сучасній війні себе вичерпав. Досвід як України, так і Росії це підтверджує.

Перша причина – тривалість і інтенсивність війни. За його словами, найдорожчий ресурс у такій війні – людський. Відновлення людського ресурсу потребує значно більше часу, ніж виробництво техніки чи озброєння. Людину неможливо швидко замінити на полі бою.

Друга причина пов’язана з «прозорістю» поля бою. Залужний наголошує, що в умовах постійного автоматизованого контролю ймовірність виживання людини вже не залежить від якості її підготовки. Це веде до неминучих втрат і вимагає дистанціювання людини від зони ураження.

Третій аспект – суспільна стійкість. Залужний підкреслює, що питання мобілізації є чутливим і впливає на готовність суспільства підтримувати війну на виснаження. Він звертає увагу, що Росія також не оголошує повноцінної мобілізації, попри поширені припущення.

Він проводить різницю між війною, яку ведуть найманці та добровольці, і війною примусово мобілізованих. За його словами, політичні наслідки у цих випадках різні.

Залужний стверджує, що майбутні війни – це не багатомільйонні мобілізації населення. Мова йде радше про технологічну та економічну мобілізацію, яка забезпечує постійну технологічну перевагу.

У цьому контексті він говорить і про демографію. На його думку, модель війни, що передбачає обмін людських життів на тактичні успіхи, більше не є логічною опцією. Особливо для країн із демографічними проблемами.

Він звертає увагу, що на Європейському континенті жодна країна не має позитивного індексу народжуваності. Кожна втрата живої сили має не лише військове, а й соціально-економічне значення.

Залужний наголошує: зі зростанням технологічності війни людина стає найдефіцитнішим і принципово невідновлюваним ресурсом.

«Зброя виснаження» проти дорогих систем

Залужний стверджує, що на зміну наддорогій високоточній зброї, яка була «геймченджером» ХХ століття, прийшла інша логіка – зброя виснаження.

Він описує її як дешеву, масову, але достатньо високоточну. Така зброя здатна швидко знищувати або виводити з ладу дорогі системи озброєння. Саме на цих дорогих системах, за його словами, побудована вся доктрина НАТО.

Залужний наголошує, що ця зброя послідовно і ефективно розвивається. У таких умовах жодна країна сьогодні не здатна самостійно впоратися з масованим застосуванням дешевих засобів ураження, особливо якщо вона діє обережно і обмежено.

Він ставить під сумнів здатність навіть ресурсно більших держав вести тривалу війну проти менших, якщо останні використовують логіку виснаження. Водночас побудувати раціональний захист за старими підходами, навіть маючи ресурс, стає фізично неможливо.

Окремо Залужний наводить приклад війни на морі. Він зазначає, що війна в Україні продемонструвала: кількість фрегатів, корветів, підводних човнів чи ракетних крейсерів більше не гарантує контролю над морем.

Він прямо ставить риторичне питання – хто фактично контролює Чорне море зараз. І нагадує, що Україна на початку повномасштабної війни фактично втратила свій флот.

З цього він робить інший принциповий акцент: безпека в епоху нових воєн не гарантується купівлею дорогих і унікальних продуктів.

Умови здешевлення засобів нападу і їхньої високої ефективності змінюють баланс сил. Тривалість війни і здатність її підтримувати стають ключовими факторами.

Економіка як ключ до війни на виснаження

Залужний окремо підкреслює: успіх у війні високої інтенсивності залежить від стійкості економіки.

Він говорить про здатність держави постійно підживлювати військовий потенціал в умовах довготривалого протистояння, складної логістики та швидких технологічних змін. Йдеться не лише про виробництво зброї, а про системну спроможність підтримувати темп.

У логіці війни на виснаження, за його словами, вирішальним стає не разовий прорив і не тактичний успіх, а здатність витримувати напруження упродовж тривалого часу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Позиційна війна та як Україні у ній перемогти — стратегія Залужного та думки експертів

Це напряму пов’язано з технологічною перевагою. Якщо поле бою інтелектуалізується, а засоби ураження дешевшають і масштабуються, економіка має забезпечувати постійне оновлення рішень. Без цього перевага швидко втрачається.

Залужний фактично розширює поняття мобілізації – від людської до економічної та технологічної. Саме вона, а не масовий призов, стає запорукою конкурентоспроможності у сучасній війні.

Він описує російсько-українську війну як лабораторію майбутнього. За його словами, вона вже демонструє, якою зброєю ведеться і буде вестися Третя світова війна – не масовими танковими клинами, а інтегрованими безпілотними системами, роботизацією, контролем електромагнітного спектра і штучним інтелектом.

Війна, за його формулюванням, давно вийшла за межі траншей і класичних повітряних боїв. Вона об’єднує фізичний, інформаційний та електромагнітний простір в єдиний театр бойових дій.