9 грудня президент Володимир Зеленський заявив, що Україна вже застосовує власні балістичні ракети. Під час спілкування з медіа він повідомив, що Сили оборони використовують кілька типів українського ракетного озброєння, зокрема ОТРК «Сапсан». Деталі застосування і кількість пусків, за словами президента, залишаються закритими з міркувань безпеки.
Зеленський також зазначив, що в окремих випадках удари із застосуванням «Сапсана» могли виглядати для противника як атаки крилатими ракетами «Нептун».
Публічне підтвердження застосування «Сапсана» стало важливим моментом для української ракетної програми. Про цей комплекс говорили багато років, але без конкретних деталей. Розробка почалася ще на початку 2000-х, кілька разів зупинялася, а після початку повномасштабної війни знову стала актуальною — водночас більшість інформації про систему досі не є публічною.
Explainer пояснює, що відомо про ракетний комплекс «Сапсан» з відкритих джерел і офіційних заяв, які характеристики цієї системи підтверджені, а також чому поява власних балістичних ракет є важливою для українського війська.
Що таке «Сапсан»?
«Сапсан» — це український оперативно-тактичний ракетний комплекс, призначений для ураження важливих цілей у глибокому тилу противника. Йдеться про балістичну ракету наземного базування, яка запускається з мобільної пускової установки та рухається по високій траєкторії на великій швидкості.
Проєкт «Сапсан» розроблявся як універсальна система. У початковій концепції комплекс мав використовуватися з різними типами ракет — зокрема балістичними та, потенційно, крилатими. Однак ключовим елементом програми від самого початку вважалася саме балістична ракета як основа для власного оперативно-тактичного озброєння України.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Fire Point: як українська оборонна компанія створила ракету «Фламінго» і тепер працює над балістикою
Офіційно «Сапсан» належить до класу ОТРК — систем, які заповнюють проміжок між тактичною артилерією та стратегічними ракетними силами. Такі комплекси призначені для ураження штабів, складів боєприпасів, аеродромів, логістичних вузлів та інших важливих об’єктів противника на оперативній глибині.
Більшість технічних характеристик «Сапсана» не розкривається. Українська влада і розробники публічно не коментують ані точну дальність ракети, ані тип бойової частини, ані кількість розгорнутих пускових установок. Це відповідає загальній практиці щодо ракетних систем такого класу, особливо в умовах війни.
Які характеристики «Сапсана» відомі з відкритих джерел
Переважна більшість тактико-технічних характеристик ракетного комплексу «Сапсан» офіційно не розкривається. Українська влада та розробники не публікують детальних даних про параметри системи, що є типовим для озброєнь такого класу, особливо в умовах війни.
Водночас у відкритому просторі з’являлися заяви окремих посадовців, які описували «Сапсан» із посиланням на власний досвід роботи з програмою. Зокрема, про основні характеристики комплексу публічно розповідав Олександр Лієв — заступник керівника департаменту державних закупівель Міністерства оборони України у 2022–2023 роках.
За словами Лієва, «Сапсан» — це український оперативно-тактичний ракетний комплекс нового покоління з твердопаливною балістичною ракетою та високоточною системою наведення. Заявлена дальність ураження цілей — до 500 кілометрів. Маса ракети, за його словами, становить близько 3,5 тонни, маса бойової частини — приблизно 500 кілограмів.
Лієв також зазначав, що швидкість польоту ракети може сягати до 2300 метрів за секунду, що відповідає приблизно 7 Махам. Заявлене ймовірне кругове відхилення — до 10 метрів, що відносить систему до високоточної зброї оперативно-тактичного рівня.
За його словами, система наведення поєднує інерціальну навігацію та супутникову корекцію, а також може використовувати різні типи головок самонаведення — оптико-електронні та радіолокаційні. Ці рішення, як зазначав Лієв, розроблялися КБ «Південне» для ураження різних типів цілей. Офіційного підтвердження складу системи наведення з боку Міноборони або розробників у відкритому доступі немає.
Також Лієв повідомляв, що час підготовки комплексу до пуску становить менше 10 хвилин, а згортання після пуску — близько 4 хвилин, що відповідає вимогам до мобільних ракетних систем цього класу.
За словами посадовця, Міністерство оборони вперше уклало державний контракт на закупівлю оперативно-тактичного ракетного комплексу 1КР1 «Сапсан» у 2022 році, а у 2025 році комплекс вийшов на серійне виробництво. Ці дані не супроводжувалися публічними технічними або виробничими деталями.
Як розвивався український ОТРК: від перших проєктів до «Сапсана»?
Після розпаду СРСР Україна успадкувала радянські ракетні системи, зокрема тактичний ракетний комплекс «Точка-У». Водночас держава зберегла частину наукових і виробничих потужностей, насамперед у КБ «Південне», які потенційно дозволяли розробляти власні ракетні комплекси. Уже наприкінці 1990-х — на початку 2000-х років стало очевидно, що наявні радянські системи морально й технічно застарівають, а їхній ресурс є обмеженим.
Першою спробою системно підійти до створення українського оперативно-тактичного ракетного комплексу став проєкт «Борисфен». Його розглядали як багатоцільову ракетну систему з максимальною дальністю ураження до 500 кілометрів, яка мала замінити радянські комплекси оперативно-тактичного рівня. Проєкт передбачав широку кооперацію українських оборонних підприємств, однак через нестабільне фінансування та зміну оборонних пріоритетів так і не дійшов до стадії серійної реалізації.
У другій половині 2000-х років Міністерство оборони сформулювало технічне завдання на новий оперативно-тактичний ракетний комплекс, який отримав назву 1КР1 «Сапсан». Він замислювався як мобільна система з твердопаливною балістичною ракетою, призначеною для ураження цілей на оперативній глибині. Водночас розвиток «Сапсана» протягом тривалого часу відбувався нерівномірно: фінансування неодноразово скорочувалося, а строки виконання робіт переносилися.
У 2010-х роках у публічному просторі з’явилася назва «Грім-2», яка часто сприймалася як окремий проєкт. Насправді йшлося про експортний варіант ракетного комплексу, створений на базі напрацювань «Сапсана» з урахуванням міжнародних обмежень щодо дальності ракетних систем. Сам «Грім-2» не був окремою системою для Збройних сил України, але відіграв роль у збереженні технологічних і виробничих компетенцій у ракетній галузі.
Після 2014 року, на тлі війни з Росією, інтерес до ракетного напряму в Україні зріс, однак «Сапсан» і далі залишався переважно на стадії дослідно-конструкторських робіт. Повноцінний перехід від багаторічної розробки до практичної реалізації відбувся лише після початку повномасштабної війни у 2022 році, коли держава вперше уклала контракт на закупівлю оперативно-тактичного ракетного комплексу для потреб Сил оборони.
За публічними заявами представників оборонного відомства, у 2025 році «Сапсан» вийшов на серійне виробництво та почав системно застосовуватися. Водночас обсяги виробництва, кількість розгорнутих комплексів і деталі їх бойового використання залишаються закритими з міркувань безпеки.
Чому поява «Сапсана» важлива для українського війська?
Поява в України власного оперативно-тактичного ракетного комплексу означає насамперед зменшення залежності від зовнішніх постачань озброєнь. Балістичні ракети великої дальності не передаються партнерами у відкритому режимі, а рішення про їх надання завжди залежать від політичних обмежень. Наявність власної системи дозволяє Україні самостійно ухвалювати рішення про її застосування.
Ще один ключовий аспект — тип цілей, які може уражати ОТРК. Балістичні ракети призначені для ударів по важливих об’єктах у глибокому тилу противника: командних пунктах, логістичних вузлах, складах боєприпасів, аеродромах. Такі цілі часто перебувають поза досяжністю ствольної артилерії та більшості реактивних систем залпового вогню.
Фото: Міноборони РФ
Окремо Зеленський звертав увагу на меншу вразливість балістичних ракет для систем протиповітряної оборони. На відміну від крилатих ракет, які летять на відносно малій висоті та довший час перебувають у зоні ураження ППО, балістичні ракети мають значно вищу швидкість і іншу траєкторію польоту. Це ускладнює їх перехоплення навіть сучасними засобами протиповітряної та протиракетної оборони.
Важливим є й фактор невизначеності для противника. Обмежена публічна інформація про характеристики «Сапсана», кількість комплексів і масштаби їх застосування ускладнює планування захисту критичних об’єктів. У цьому контексті згадані президентом випадки, коли удари «Сапсаном» могли сприйматися як атаки «Нептунами», свідчать про навмисне збереження інформаційної невизначеності.
Нарешті, «Сапсан» має значення не лише як окрема система, а як елемент ширшої ракетної програми. Його поява в бойовому застосуванні вказує на те, що Україна змогла пройти повний цикл — від багаторічної розробки до серійного виробництва і використання в умовах війни. Для оборонної промисловості це означає збереження й розвиток критично важливих компетенцій, які складно відновити в короткі терміни.
