Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц у листі до європейських лідерів запропонував надати Україні асоційоване членство в ЄС. Це має бути проміжний статус у структурах Євросоюзу на шляху до повноправного вступу.
Пропозиція Мерца повертає ЄС до питання, яке вже кілька місяців лишається без простої відповіді: як пришвидшити інтеграцію України, не змінюючи правил вступу. Запропонований формат передбачає участь Києва в окремих інституціях Євросоюзу, поступове наближення до бюджету ЄС, безпекові гарантії та ширший набір прав, ніж має звичайна країна-кандидат.
Для України головне питання – чи стане асоційоване членство етапом до повноправного вступу, чи закріпить окремий проміжний статус без чітких юридичних гарантій.
Explainer пояснює, що таке асоційоване членство в ЄС, що саме пропонує Фрідріх Мерц і навколо чого тепер дискутують Україна та Євросоюз.
Що запропонував Мерц
Мерц пропонує надати Україні асоційоване членство в ЄС – проміжний статус між нинішнім становищем країни-кандидата і повноправним членством у Євросоюзі.
Його логіка спирається на дві обставини. Україна не може роками чекати лише на політичні обіцянки, тоді як ЄС не готовий відмовлятися від стандартної процедури вступу. Тому канцлер пропонує формат, який частково відкрив би для Києва європейські інституції ще до завершення переговорів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що таке Європейський Союз і як він функціонує
У листі Мерц називає розширення ЄС «геополітичною необхідністю». Україну він виділяє окремо: вона перебуває у стані війни і водночас уже досягла прогресу в переговорах про вступ. Через це, на його думку, Київ має отримати більше прав і обов’язків, ніж зазвичай має країна-кандидат.
Йдеться про кілька елементів:
- участь України у самітах ЄС і засіданнях Ради ЄС як спостерігача, без права голосу;
- участь у роботі Єврокомісії та Європарламенту без права голосу;
- окремі проєкти фінансування, без повного доступу до бюджетних механізмів ЄС для держав-членів;
- поширення на Україну статті 42.7 Договору про ЄС про взаємну допомогу й оборону;
- особливу участь у Суді ЄС через посаду Assistant Rapporteur.
Що Україна отримала б – і чого не отримала б
Найчутливіша частина пропозиції – політична участь без повного членства. Україна могла б бути присутньою на самітах ЄС і засіданнях Ради ЄС як спостерігач, а також долучатися до роботи Єврокомісії та Європарламенту. Але оригінал документа, за даними «Європейської правди», не передбачає для Києва права голосу на цих зустрічах.
Обмеженим був би і фінансовий вимір. Ідеться не про повний доступ України до бюджетних механізмів ЄС для держав-членів, а про окремі проєкти фінансування та поступове наближення до європейських інструментів підтримки.
Окремий елемент пропозиції – поширення на Україну статті 42.7 Договору про ЄС про взаємну допомогу й оборону. Для Києва це могло б стати політичним сигналом безпекової залученості Євросоюзу. Але така гарантія також залежала б від того, як саме її оформлять юридично.
У чому ризик для Києва
Мерц також пропонує запобіжник. Якщо Україна відступатиме від євроінтеграційного курсу або її політика розходитиметься з фундаментальними цінностями ЄС, частину прав у межах проміжного статусу можна буде скоротити.
Окремий ризик для Києва – розрив нинішньої зв’язки України й Молдови на шляху до ЄС. Якщо для Молдови та частини Західних Балкан Євросоюз шукатиме прискорений шлях до повноправного членства, а для України – окремий проміжний статус, Київ може опинитися в іншій вступній черзі.
Як відреагували в ЄС
Єврокомісія відреагувала обережно. Її речник підтвердив, що ЄС «дійсно отримав лист від канцлера Мерца», і привітав сам факт дискусії між державами-членами.
У Брюсселі не стали підтримувати або відкидати пропозицію напряму. Там закликали продовжити розмову на рівні Європейської ради – тобто в колі лідерів країн ЄС. Це важлива деталь: питання проміжного статусу для України не може бути лише технічною пропозицією Єврокомісії. Воно потребує політичної згоди держав-членів.
Речник Єврокомісії пов’язав лист Мерца із ширшою дискусією про розширення. За його словами, вступ України до ЄС фундаментально пов’язаний із безпекою самого Союзу. Водночас у Брюсселі наголошують: будь-які нові формати мають спиратися на принцип заслуг. Це означає, що прискорена інтеграція не має підміняти вимоги до реформ і створювати нерівні умови для інших країн-кандидатів.
Політична підтримка ініціативи теж не виглядає очевидною. Новий лист Мерца вже не був спільною франко-німецькою пропозицією: за даними «Європейської правди», Франція, яка підтримувала попередній варіант дискусії про проміжне членство, цього разу не підписалася під ініціативою канцлера.
Найрізкіше публічно відреагував Роберт Фіцо. У четвер, 21 травня, прем’єр-міністр Словаччини заявив, що не читав листа Мерца, але не вірить у достатню підтримку такої ідеї серед держав-членів ЄС.
«Або ми когось приймаємо до ЄС, або ні. Сьогодні в Європейському Союзі немає атмосфери для таких кроків», – сказав Фіцо.
Його позиція зводиться до класичної логіки розширення: країна-кандидат має виконати умови, а вступ залишається довгостроковим процесом. Фіцо також заявив, що зараз до ЄС швидше мають приєднатися Чорногорія, Албанія та Сербія.
Така реакція окреслює політичні межі ініціативи Мерца. Для Берліна «асоційоване членство» може бути способом пришвидшити інтеграцію України без формального обходу процедури вступу. Для частини держав-членів це виглядатиме інакше – як створення нового проміжного статусу всередині ЄС.
Саме прецедент може стати головним предметом спротиву. Якщо Україна отримає особливий формат участі, інші країни-кандидати також зможуть вимагати окремих умов або прискорених моделей інтеграції.
Чому в ЄС знову говорять про проміжне членство
Ідея Мерца продовжує дискусію, яка почалася після того, як у ЄС стало зрозуміло: швидкий вступ України за скороченою процедурою не має достатньої підтримки серед держав-членів.
Київ наполягав на політичному прискоренні. У ЄС відповідали, що розширення не може відбутися за штучним календарем. Голова Європейської ради Антоніу Кошта говорив, що вступ є тривалим і складним процесом, для якого не можна встановлювати терміни на кілька місяців або років. Мерц сформулював це ще жорсткіше: негайний вступ України до ЄС неможливий.
На цьому тлі в Брюсселі почали шукати проміжні моделі. У лютому 2026 року обговорювали ідею «вступу авансом» або «зворотного розширення». Її суть полягала в тому, що країна-кандидат спершу отримує частину переваг членства, а вже потім поступово добирає права, обов’язки і виконує всі формальні критерії.
Для України така модель могла б мати політичний сенс. Вона давала б відчутний рух уперед і зменшувала ризик розчарування в євроінтеграції, якщо стандартний процес затягнеться на роки. Але для частини європейських столиць ця логіка виглядала небезпечною: ЄС міг отримати кандидатів, які вже користуються частиною переваг, але ще не виконали всі вимоги для членства.
На цьому тлі асоційоване членство в ЄС стало м’якшим варіантом тієї самої дискусії. Воно не обіцяє Україні повного входження до Євросоюзу до завершення переговорів, але передбачає політичну присутність у європейських структурах, частину практичних переваг і безпекову рамку.
Є й юридична проблема. У праві ЄС зараз немає статусу «асоційованого члена». Його можна було б закріпити через зміну базових договорів Євросоюзу, але це потребувало б ратифікації всіма 27 державами-членами, а в кількох країнах – референдумів. Інший шлях – політична домовленість про особливі права для України. Але вона не створювала б таких самих гарантій, як зміни до договорів ЄС.
Для ЄС це спроба втримати баланс. Союз не хоче втратити довіру України, яка після початку повномасштабної війни зробила вступ до ЄС частиною своєї політичної стратегії. Водночас Брюссель не готовий відкривати двері настільки швидко, щоб поставити під сумнів власні правила розширення.
Саме тому суперечка точиться не навколо підтримки України як такої, а навколо форми цієї підтримки. ЄС має вирішити, чи може проміжний статус пришвидшити інтеграцію, не перетворившись на окрему траєкторію без чіткої дати повноправного членства.
Чому Києву не варто відкидати ідею асоційованого членства одразу
Лана Зеркаль, надзвичайний і повноважний посол України, заступниця міністра закордонних справ у 2014–2019 роках і членкиня координаційної ради Ukraine Facility Platform, пропонує не відкидати пропозицію Мерца з порога.
Вона визнає, що на перший погляд ініціатива може сприйматися як чергова спроба залишити Україну в «передпокої Євросоюзу» на невизначений час. Але радить уважніше подивитися на деталі, бо нинішній варіант, за її оцінкою, виглядає кращим за попередню франко-німецьку пропозицію асоційованого членства.
Головна причина появи такого формату, за Зеркаль, випливає з аргументації Мерца: вступ до ЄС є затяжним процесом і залежить від політичних нюансів ратифікації в окремих державах-членах. У цій ситуації, пише вона, відкладати рух далі небезпечно, бо подальше гальмування україно-європейських відносин працюватиме на Росію.
У запропонованому форматі Зеркаль виділяє кілька практичних пунктів. Україна могла б отримати повноправну участь у внутрішньому ринку ЄС, тобто торгувати без тарифів і квот. Також ідеться про опосередковану участь у внутрішній політиці блоку, поступову інтеграцію до бюджету ЄС і безпекові гарантії через статтю 42.7 Договору про ЄС про взаємну допомогу й оборону.
Водночас її оцінка не знімає головної умови. Зеркаль пише, що в пропозиції Мерца наразі бракує ключового кроку – підписання договору про вступ до ЄС. Саме на час очікування його ратифікації, за її логікою, міг би діяти формат асоційованого членства.
Без цього проміжний статус залишатиметься політичною конструкцією без достатньо чіткої прив’язки до повноправного членства. Для Києва головне питання – не лише погодитися або відкинути ідею Мерца, а домогтися, щоб такий формат не замінив вступ, а працював як етап до нього.
