Днями, у Міжнародний день загального доступу до інформації, перша леді України Олена Зеленська презентувала електронний посібник «Довідник безбар’єрності». У ньому зафіксовані нові норми безбар’єрної мови та визначені аспекти коректного спілкування.
“Довідник безбар’єрності” – перший крок у створенні нової етики спілкування. Нова етика – це про те, коли в мові немає місця дискримінаційним чи стереотипним фразам, коли ми розуміємо, що повага до людей виявляється не лише у словах, а й у жестах, емоціях чи погляді, коли наша щоденна взаємодія з іншими не створює штучних бар’єрів. Так формуються нові норми й відбуваються якісні зміни всередині суспільства», – написала Зеленська на своїй сторінці у Facebook.
Explainer пояснює, що таке безбар’єрність, як вона змінює українське й світове суспільство, та яку роль у цьому процесі відіграє коректна мова.
Що таке безбар’єрність?
Безбар’єрність – це забезпечення рівних прав та можливостей для всіх людей, зокрема й тих, хто відчуває на собі тиск та обмеження, стигматизацію, дискримінацію тощо.
У березні 2021 року відбулася презентація пропозицій до проєкту Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні. Над цією Стратегією працюють понад 230 експертів/ок, 50 громадських організацій та аналітичних центрів з усієї країни. Їхня мета – створення інклюзивного простору для усіх суспільних груп.
Тоді експертні групи презентували напрацювання за шістьма напрямками: фізична, інформаційна, суспільна, економічна, цифрова та освітня безбар’єрність. Заходи, які передбачені в межах цієї стратегії, покликані змінити будівельні норми (йдеться про встановлення пандусів, ліфтів для маломобільних людей), покращення доступності публічних послуг, розширення можливостей працевлаштування, впровадження інклюзивної освіти тощо.
На думку Володимира Висоцького, експерта з архітектурної доступності та інклюзивних соціальних практик, безбар’єрність є основою правової держави, верховенства права та сталого розвитку міст і селищ.
«Бар’єрне середовище створює такі умови життя, в яких жодна людина незалежно від своєї статі, віку, фізичних можливостей чи стану здоров’я – не виявляється позбавленою багатьох можливостей для життя, для розвитку, освіти, роботи та взагалі для – щастя. І саме для того, щоб суспільство і люди могли відчувати себе щасливими та жити якісним життям в містах і селищах по всій Україні, необхідно створити єдину ідеологію принципову, яка б об’єднала всі ці зусилля в один великий порив, в одне велике національне зусилля з подолання бар’єрів», – розповів Висоцький.
На його переконання, стратегія безбар’єрності має всі шанси стати таким маяком для цих процесів. І важливо, що до цього процесу залучені професіонали, експерти з різних середовищ, як з середовища державного управління, так і з середовища громадських організацій та експертних груп.
А яку роль відіграє коректна лексика?
Безбар’єрна мова, як зазначається у «Довіднику безбар’єрності», це така, в якій відсутні слова та фрази, що демонструють упереджене, стереотипне або дискримінаційне ставлення до певних людей чи груп. Тобто, мова, яка транслює поважливе ставлення абсолютно до всіх людей.
Лексика, яку використовують засоби масової інформації та инфлюенсери має неабиякий вплив на формування суспільної думки. Ба більше, медіа часто створюють позитивні та негативні стереотипи (присвоєння специфічних рис людям чи групам людей), штампи, які потім активно використовують у повсякденні. Наприклад, якщо в спортивних телевізійних програмах часто звучатиме твердження, що темношкірі люди є чудовими бігунами, то у глядачів сформується позитивний стереотип. А от якщо у новинах будуть розповідати про напади, і робитимуть акцент на тому, що зазвичай злочинцями є «особи кавказької національності», то сформується негативний стереотип.
Варто пам’ятати про те, що стереотипи зрештою можуть перетворюватися на упередження та дискримінацію. Ось тому використання неупереджених, нейтральних та коректних термінів є надзвичайно важливим.
Упорядниця довідника Тетяна Касьян поділилася й власним досвідом щодо пошуку коректних термінів під час написання текстів.
«Ті, хто мене знають через комунікаційну сферу та журналістику, знають мою пристрасть – коректна термінологія. За часи своєї роботи, десятки інтерв’ю я постійно складала якісь словнички, консультувала і продовжую це робити: з бізнесом, політиками, поліцією, журналістами… Шукати інформацію інколи було геть непросто. Когось питала, щось перекладала, щось виявлялося застарілим і знову доводилось порпатись в мережі… Тож коли мені влітку запропонували усе систематизувати в “Довідник безбар’єрності”, я не вагалась ні секунди», – написала вона.
Тож у Довіднику можна ознайомитися з коректною лексикою на різну тематику: ЛГБТІК+, Інвалідність, Різні соціальні групи, Раса, етнічна чи національна належність, Захворювання, порушення, синдроми та розлади. Також на сайті можна прочитати статті про різні складові безбар’єрності, такі як Толерантність, Комплексний гендерний підхід, Гендер і стать тощо. А ще – переглянути спеціальний календар безбар’єрності, у якому позначаються свята, дні та пам’ятні дати, пов’язані з правами людини.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Просто та доступно: як правильно та коректно розповідати про ЛГБТ+
Ірина Виртосу, керівниця проєктів Центру прав людини ZMINA, яка долучилася до створення довідника зазначила: «Навіть коли був укладений цей словничок з коректної термінології, яким дуже рекомендую послуговуватися, все так само переконана: наша мова – гнучка (і смачна, аякже!), а тому все так само найважливішою річчю залишається чутливість і повага до гідності людини. Слова завтра шукатимуться інші, а повага в ціні залишатиметься завжди».
Нагадуємо, раніше Explainer вже пояснював, як правильно писати про гендерну рівність і вразливі групи населення.
А як в інших державах?
Світові практики у сприянні безбар’єрному середовищу та соціальній інклюзії вже давно показують позитивні результати. Найбільш комплексно до розв’язання цих проблем сьогодні підходять Скандинавські країни та Федеративна Республіка Німеччина.
У Німеччині активно реалізуються практики інклюзивного доступу до працевлаштування. Це відбувається за допомогою підвищення кваліфікації та загальної обізнаності, а також проводяться заходи, які сприяють взаємодії працедавців та працівників. Головною метою такої співпраці є надання можливості працевлаштування людям з інвалідністю, батькам із дітьми до 6 років, молоді, людям похилого віку тощо.
Показовим є те, що Національний план дій 2.0 щодо імплементації Конвенції ООН щодо прав осіб з інвалідністю (Nationaler Aktionsplan 2.0 der Bundesregierung zur UN-Behindertenrechtskonvention) охоплює безліч аспектів, серед яких робота та працевлаштування, освіта, реабілітація, охорона здоров’я, сім’я, діти та молодь, культура, спорт та дозвілля, будівництво та побут, захист прав жінок тощо. Тобто, безбар’єрність та інклюзивність стає невід’ємною частиною усіх сфер життя людини.
У Швеції існують спеціальні заходи з державної підтримки зайнятості осіб з інвалідністю та роботодавців, які їх працевлаштовують. Там Служба громадської зайнятості Швеції може надати допомогу з поданням заяви на роботу, а люди з інвалідністю можуть отримати особисту підтримку під час праці – помічника або представника. Крім того, працівники з порушеннями зору чи мовлення також можуть розраховувати на отримання спеціальної літератури чи перекладача, а роботодавець може отримати фінансову компенсацію за надання особливих умов працівникам з інвалідністю. Схожа підтримка також існує і в Данії.
У Канаді ухвалено окремий Закон про рівність у працевлаштуванні (Employment Equity Act), який передбачає впровадження політики рівності та усунення бар’єрів у сфері зайнятості. Також у Канаді створено Спільну робочу групу з питань різноманіття та інклюзії у публічній службі (Joint Union / Management Task Force on Diversity and Inclusion in the Public Service), яка займається розробкою термінології інклюзивності, а також готує загальні огляди ситуації з інклюзивністю та різноманіттям, пропонує шляхи вирішення цих питань.
У Польщі існує спеціальний внесок у Фонд реабілітації осіб з інвалідністю, який має сплатити кожен працедавець. Ці кошти використовують для обладнання робочих місць людей з інвалідністю. Також держава надає певні пільги підприємствам, які приймають на роботу людей з інвалідністю.
Проте безбар’єрне середовище – це не тільки про роботу. Сьогодні у світі активно розвивається інклюзивне навчання. Так, Італія стала однією з перших країн, де разом із вчителями у класах працюють фізіотерапевти, логопеди та асистенти. А самі школи обладнано ліфтами, пандусами, потрібними для безбар’єрного пересування.
Тож, як показує закордонний досвід, інклюзивні умови навчання та праці, позитивне стимулювання та заохочення працедавців мають позитивний вплив на ринок праці. Така практика є позитивною: усі охочі мають доступ та можливість праці, а підприємства й організації отримують фахових та кваліфікованих спеціалістів, а також підтримку держави.
