Чемпіонат світу з футболу 2026 завершився перемогою Іспанії. У фіналі 19 липня вона обіграла чинного чемпіона світу Аргентину з рахунком 1:0 після додаткового часу. Вирішальний гол на 106-й хвилині забив Ферран Торрес, який вийшов на заміну. Для Іспанії це другий титул чемпіона світу після перемоги у 2010 році.
Цей мундіаль став першим із 48 збірними замість 32 і першим, який одночасно приймали три країни – США, Канада та Мексика. За 39 днів команди провели 104 матчі у 16 містах.
Розширення змінило саму структуру чемпіонату: з’явилися 12 груп по чотири команди та додатковий раунд плейоф – 1/16 фіналу. Через це шлях до титулу став довшим, а організаторам довелося проводити на 40 матчів більше, ніж на попередніх мундіалях із 32 учасниками.
Explainer пояснює, як пройшов чемпіонат світу з футболу 2026, як працював новий формат на 48 команд, чим цей турнір відрізнявся від попередніх і що показав перший розширений мундіаль.
Хто виграв чемпіонат світу з футболу 2026
Чемпіоном світу стала збірна Іспанії, яка у фіналі на стадіоні MetLife у Нью-Джерсі перемогла Аргентину 1:0. Основний час завершився без голів, а результат визначився у другому екстратаймі.
На 106-й хвилині Ферран Торрес скористався моментом у штрафному майданчику й забив єдиний м’яч у матчі. Аргентина на той момент грала в меншості після вилучення Енцо Фернандеса наприкінці основного часу.
Іспанія виграла чемпіонат світу вдруге. Перший титул збірна здобула у 2010 році в Південній Африці. Аргентина, яка приїхала на турнір чинним чемпіоном після перемоги у Катарі у 2022 році, не змогла захистити трофей.
Фінал став 104-м матчем турніру й завершив перший чемпіонат світу з 48 учасниками. За оцінкою AP, розширення не призвело до очевидного падіння рівня конкуренції, хоча збільшило масштаб турніру та ускладнило логістику між трьома країнами-господарями.
Чим чемпіонат світу з футболу 2026 відрізнявся від попередніх
Чемпіонат світу 2026 року став найбільшим мундіалем за кількістю команд і матчів. У фінальній частині вперше зіграли 48 збірних замість 32, а кількість матчів зросла з 64 до 104. FIFA ухвалила рішення про розширення турніру ще у 2017 році.
Через новий формат змінилася і структура змагань. 48 збірних розділили на 12 груп по чотири команди, а після групового етапу до плейоф виходили 32 учасники – по дві найкращі збірні з кожної групи та вісім найкращих команд, які посіли треті місця.
Уперше чоловічий чемпіонат світу приймали одразу три країни – США, Канада та Мексика. Матчі проходили у 16 містах: 11 у США, трьох у Мексиці та двох у Канаді.
Для Мексики це був третій чемпіонат світу після турнірів 1970 та 1986 років. Вона стала першою країною, яка тричі приймала матчі чоловічого мундіалю.
Розширення дало більше місць збірним із різних конфедерацій і збільшило кількість учасників на 16 порівняно з ЧС-2022. Одночасно турнір став довшим: до календаря додали новий раунд плейоф – 1/16 фіналу – і загалом ще 40 матчів
Як працював новий формат чемпіонату світу
У новому форматі 48 збірних розділили на 12 груп по чотири команди. Кожна проводила по три матчі, після яких до плейоф виходили перші дві команди кожної групи та вісім найкращих збірних із третіх місць.
Так сформувався новий раунд на 32 команди – 1/16 фіналу. Далі турнір проходив за звичною системою на вибування: 1/8 фіналу, чвертьфінали, півфінали та фінал. Окремо проводили матч за третє місце.
Через додатковий раунд команда, яка доходила до фіналу, проводила вісім матчів замість семи на чемпіонатах світу з 32 учасниками. Загальна кількість матчів на турнірі зросла з 64 до 104.
Розширення також змінило груповий етап: до плейоф тепер могли пройти не лише команди з першого та другого місць, а й частина збірних, які фінішували третіми. Тому результат у кожній групі залежав не тільки від боротьби за перші дві позиції, а й від порівняння третіх місць між усіма 12 групами.
Які нові правила діяли на чемпіонаті світу 2026
На ЧС-2026 діяла нова редакція Правил гри IFAB, яка набула чинності 1 липня 2026 року. Частина змін була спрямована на боротьбу із затягуванням часу та тривалими паузами під час матчів.
Боротьба із затягуванням часу
Якщо арбітр вважав, що команда навмисно затягує виконання ауту або удару від воріт, він міг розпочати візуальний п’ятисекундний відлік.
Якщо після завершення відліку аут не виконували, право на введення м’яча переходило супернику. У разі затримки удару від воріт суперник отримував кутовий.
Змінили й процедуру замін. Гравець, якого замінювали, мав залишити поле протягом 10 секунд після появи номера на табло. Якщо він не встигав це зробити, гра могла поновитися без нового футболіста, а той отримував право вийти на поле лише під час першої зупинки після того, як минула одна хвилина.
Що змінилося у роботі VAR
Система VAR і далі використовувалася для перевірки ключових епізодів – голів, пенальті, прямих червоних карток і випадків, коли арбітр покарав не того футболіста.
Кутові, аути та інші звичайні рішення про відновлення гри не стали окремою категорією для перегляду VAR. Після того як гру поновили, такі рішення вже не можна змінювати за допомогою відеоповтору.
Жорсткіші правила проти затягування гри
Окремі зміни стосувалися й інших способів затримки матчу. Ще з сезону 2025/26 воротареві дозволено контролювати м’яч руками не більше восьми секунд. Якщо він перевищує цей час, суперник отримує кутовий.
Разом із новими правилами для аутів, ударів від воріт і замін це дало арбітрам більше формальних інструментів для скорочення пауз без м’яча.
Де проходив чемпіонат світу 2026: три країни та 16 міст
Чемпіонат світу 2026 року вперше провели одразу у трьох країнах – США, Канаді та Мексиці. Спільну заявку Північної Америки FIFA обрала у 2018 році, а матчі турніру приймали 16 міст.
Найбільше міст-господарів було у США – 11. У Мексиці матчі проходили в Мехіко, Гвадалахарі та Монтерреї, у Канаді – в Торонто і Ванкувері. Серед американських локацій були Атланта, Бостон, Даллас, Х’юстон, Канзас-Сіті, Лос-Анджелес, Маямі, Нью-Йорк/Нью-Джерсі, Філадельфія, Сан-Франциско та Сіетл.
Такий масштаб створив незвичну для чемпіонату світу логістику. Команди грали в різних частинах континенту й могли долати тисячі кілометрів між матчами, тоді як більшість попередніх мундіалів проходили в одній країні або на значно компактнішій території.
Турнір стартував 11 червня на Mexico City Stadium. Ця арена стала першою, яка приймала матчі трьох різних чемпіонатів світу – після турнірів 1970 та 1986 років.
Фінал 19 липня відбувся на New York New Jersey Stadium в Іст-Ратерфорді, штат Нью-Джерсі. Арена вміщувала понад 80 тисяч глядачів у конфігурації ЧС-2026.
Що показав груповий етап ЧС-2026
Розширення чемпіонату світу до 48 команд привело на турнір більше збірних, які раніше рідко потрапляли на мундіаль або дебютували на ньому. Груповий етап при цьому не перетворився на серію односторонніх матчів: кілька команд із нижчим рейтингом змогли нав’язати боротьбу фаворитам.
Одним із помітних результатів став виступ Норвегії. У групі I вона перемогла Ірак 4:1 і Сенегал 3:2 та достроково гарантувала собі місце в 1/16 фіналу. Ерлінг Голанд забив чотири м’ячі у перших двох матчах. Групу виграла Франція, яка завершила етап трьома перемогами, зокрема обіграла Норвегію 4:1.
Аргентина також упевнено пройшла групу J. Чинні на той момент чемпіони світу перемогли Алжир 3:0 та Австрію 2:0, а Йорданія, яка дебютувала на чемпіонаті світу, програла всі три матчі.
Серед головних несподіванок турніру були виступи збірних Кабо-Верде, Конго та Кюрасао. Вони не належали до традиційних фаворитів, але змогли ускладнити шлях сильнішим суперникам і стали одними з найпомітніших команд першої частини турніру.
Новий формат також змінив саму боротьбу за вихід із груп. Оскільки до 1/16 фіналу проходили не лише перші дві команди, а й вісім найкращих збірних із третіх місць, частина команд зберігала шанси на плейоф до останнього туру навіть після невдалого старту.
Хто з фаворитів виправдав очікування на ЧС-2026
Перед турніром до головних претендентів на титул зараховували Іспанію, Аргентину, Францію, Англію, Бразилію та Португалію. У підсумку всі чотири місця у півфіналах посіли збірні, які входили до числа фаворитів: Іспанія, Аргентина, Франція та Англія.
Іспанія дійшла до фіналу після перемоги над Францією 2:0, а Аргентина в іншому півфіналі обіграла Англію 2:1. У фіналі іспанці перемогли Аргентину 1:0 у додатковий час і здобули другий титул чемпіона світу.
Франція завершила турнір серед чотирьох найкращих утретє поспіль, а Кіліан Мбаппе став найкращим бомбардиром ЧС із десятьма голами. Англія також дійшла до півфіналу, де втратила перевагу наприкінці матчу з Аргентиною.
Бразилія, Португалія, Нідерланди та Німеччина до півфіналів не дійшли. Тому розширення турніру до 48 команд дало більше місця для нових збірних і несподіваних результатів на ранніх стадіях, але боротьбу за титул зрештою вели традиційно сильні команди.
Чому збірна України не зіграла на чемпіонаті світу 2026
Попри розширення чемпіонату світу до 48 учасників, збірна України не пройшла відбір на турнір.
Команда Сергія Реброва посіла друге місце у відбірковій групі D після Франції, випередивши Ісландію та Азербайджан, і продовжила боротьбу за путівку через плейоф.
У півфіналі стикових матчів 26 березня 2026 року Україна зустрілася зі Швецією у Валенсії та програла 1:3. У складі шведів Віктор Дьокереш оформив хет-трик. Поразка завершила боротьбу України за вихід на ЧС-2026.
Єдиним виступом України на чемпіонатах світу залишається турнір 2006 року в Німеччині. Тоді команда під керівництвом Олега Блохіна дійшла до чвертьфіналу, де поступилася Італії.
***
Чемпіонат світу 2026 року став першим мундіалем із 48 учасниками та трьома країнами-господарями. Новий формат збільшив кількість матчів до 104, додав раунд 1/16 фіналу й дав більше місць збірним із різних конфедерацій.
Розширення змінило масштаб турніру, але не його фінальну логіку: до вирішальних стадій знову дійшли збірні, які ще до старту вважалися серед головних фаворитів. Водночас ЧС-2026 показав, як формат із 48 командами працює на практиці – від боротьби за треті місця в групах до додаткового раунду плейоф і значно більшої кількості матчів.
