Минулого року всі ми зіткнулися з невідомим для нас потужним вірусом. У такі часи люди схильні до віри у теорії змови задля раціоналізації того, що непередбачуване сталося. Звідти й фейк про Білла Гейтса, який нібито вигадав коронавірус для отримання контролю над людиною за допомогою чіпування через вакцину. Або казали, що це вежі 5G поширюють коронавірус (так, дуже різні теорії змови).

Explainer пояснює, чому люди схильні вірити у фейки щодо вакцин та Covid-19.

Усе просте здається неможливим — звичка ускладнювати

Щоб захистити себе від коронавірусу, крім носіння маски та користування дезінфекційним засобом, потрібно ще вакцинуватися. Вакцина зменшує ризик смерті у 9 разів порівняно з її відсутністю. Це все. Але така проста схема боротьби з найвідомішою хворобою сьогодення не може задовольнити тих, хто має одне цікаве когнітивне упередження — упередження складності (complexity bias). Це схильність шукати складнощі там, де їх немає. 

Нам легше думати, що усе набагато складніше, ніж воно є, і тому ми обговорюємо інтервальне голодування та кето-дієти замість того, щоб зменшити вживання цукру та не переїдати. Прості рішення нас не влаштовують. Але якщо є дві причини опису ситуації, то згідно з принципом леза Оккама, правильнішою є та, де потрібно зробити менше припущень.

Зазвичай усі когнітивні упередження допомагають “заощадити” нашу мисленнєву енергію. Це упередження також діє, але у незвичний спосіб: якщо щось незвичне та непросте, ми не хочемо докладати зусиль для того, щоб це зрозуміти. Якщо ви вважаєте щось складнішим, ніж воно є, ви знімаєте з себе відповідальність зрозуміти це. 

Вплив медіа та евристика доступності 

Від чого, ви вважаєте, ймовірніше загине людина? Від нападу акули або від удару частиною літака, що падає? Здається, що про смерть від акул ми чуємо набато більше, ніж читаємо про постраждалих від літака. Але якщо ми звернемося до статистики, то побачимо, що вмерти від деталі літака, що падає (1 з 10 мільйонів випадків) — ймовірніше, ніж від укусу акули (1 з 300 мільйонів випадків). Це явище зветься евристикою доступності (або упередженістю доступності). 

Але чому ЗМІ пишуть про яскравіші випадки? Тому що є клікбейт — намагання певного медіа привернути увагу читачів найбільш приголомшливими та шокуючими повідомленнями. Попри той факт, что певне медіа може належати або стояти на боці певних політичних поглядів, медіа в усіх кольорах розповідають про негативні історії, бо вони мають більше поширення, ніж факти. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Де знайти достовірну інформацію про COVID-19?

Коли одного разу видання проілюструвало новину світлиною гарного хлопчика, який помер після щеплення (а не внаслідок), новина була поширена в 2,7 раза та отримала в 1,7 раза більше коментарів, ніж новина того ж видання про те, як багато людей помирає від Covid-19 та що майже усі шпиталізовані — це невакциновані. Клікбейт також використало інше видання, яке винесло на прев’ю матеріалу тезу, що лікарі не зобов’язані вакцинуватися (дійсно, після такого хочется прочитати інтерв’ю, але вже немає бажання робити собі щеплення).  

Медіа посилюють ефект від евристики доступності: те, про що ми чуємо або що бачимо кожного дня, впливає на те, як ми бачимо реальність, а це вже впливає на наші рішення. Якщо ми читаємо про негативний випадок з вакциною, то в нас виникають сумніви, хоча не є новиною, що сотні тисяч та мільйони щеплень пройшли успішно. Коли ми отримуємо посаду на гарній роботі, то вважаємо це ознакою відродження економіки, але не можемо сказати так само, коли чиясь дружина не може влаштуватися на роботу попри низькі показники безробіття. Отже, наш персональний досвід не відображає суспільну норму, а також не є показником того, що відбувається у світі: наше власне усвідомлення ситуації може сильно розходитися з реальністю.

Звичка до споживання неякісної інформації та когнітивний дисонанс

Українці не отримують якісної інформації. Згідно з дослідженням Reuters, більшість українців не довіряє ЗМІ (тільки 11% зазначили, що мають довіру до новин), тому новини читають у пошукових системах (80%) та соціальних мережах (72%). Неможливо контролювати те, що підказує Google (на відміну від офіційно зареєстрованих видань), а як показали результати одного експерименту, Facebook пропонує звичайній людині антивакцинаторські наративи (та російські ЗМІ). 

Зразками якісної журналістики українці вважають не ЗМІ, а окремих журналістів чи блогерів, та більшість з них (67%) вибирає джерела інформації, які відповідають їхнім цінностям або переконанням. Тенденція, що люди довіряють більше людям, а не самій інформації, не сприяє отриманню якісної інформації. 

Також через те, що є недовіра до ЗМІ, українці отримують інформацію щодо Сovid-19, спираючись на власний досвід чи досвід свого оточення. 

Але навіть тоді, коли людина отримує якісну та корисну інформацію, якщо її зміст кидає виклик картині світу людини або інформація є психологично некомфортною для сприйняття, то заради зменшення когнітивного дисонансу, що виникає, людина її викидає. Люди сприймають тільки таку інформацію, яка не відрізняється від їхньої картини світу та яка йде від “надійного”, на їхню думку, ресурсу. Це штовхає людину в бік упереджень та заважає критичному осмисленню інформації. Тому постає питання освіти та знань людини. 

Нерозуміння біології та медицини та як працює наука

“Що мені з тієї вакцини?!”: нерозуміння біології та наукових принципів, зокрема роботи вакцин, призводить до зменшення темпів вакцинації. 

Як ми бачили вище, люди довіряють більше лідерам думок та інформації, яку вони зустрічають у пошуку та соціальних мережах, але мали б довіряти спеціалістам з певної галузі або користуватися спеціалізованою літературою з певного питання.

Попередні роки вакцини відпрацювали так ефективно, що їхню дію ми вже не бачимо — віспа, дифтерія, поліомієліт, кір уже відступили. Усі ці хвороби побороли завдяки вакцинації, але коли батьки відмовляються щеплювати дітей, то ці хвороби нагадують про себе: нещодавно у Рівному дитина отримала параліч нижніх кінцівок, бо не мала щеплення проти поліомієліту. Як пише у своїй книжці «Медицина доказова і не дуже» Андрій Сем’янків (MED GOblin): “До кінця усвідомити цінність вакцин вийде лише тоді, коли людство припинить вакцинуватись і почне помирати прискореними темпами”.

Усі вакцини, які були схвалені ВООЗ (а всі вакцини, які є в Україні, схвалені ВООЗ), пройшли перевірку в межах наукових медичних тестувань, за їхнім застосуванням уважно спостерігають та проводять моніторинг. Попри те, що їх було розроблено у короткий проміжок часу, технології розробки їх вже давно відомі. 

Ставлення до лікарів. Відсутність турботи про своє здоров’я та життя

На першому місці причин смертності українців стоять серцево-судинні захворювання (потім йде онкологія, на третьому місці — Сovid-19). Звернутися до лікаря для запобігання негативним наслідкам цих хвороб (у випадку Сovid-19 — це вакцинація та не займатися самолікуванням) — це вже половина успіху. Але ні. Українці, особливо чоловіки, не дуже піклуються про своє здоров’я: вони не ходять до лікарів. 

Незважаючи на те, що довіра до лікарів набагато більша, ніж до новин, — особливо вона зросла після початку пандемії коронавірусу (46% довіряють) — половина українців консультується з сімейним лікарем раз на рік, або рідше (решта, 39% — частіше).

Самолікування поширене в Україні: українці лікують онкологію за допомогою капусти з медом та пиття перекису водню, самостійно собі призначають антибіотики (чим піднімають собі та іншим — ми всі пов’язані — резистентність, таким чином, коли антибіотик справді буде потрібен, він вже не працюватиме) та роблять собі “чистку судин” за допомогою часнику та меду, отримуючи інфаркт. 

***

Відсутність кроків до самозахисту себе та рідних від Сovid-19 також можна пояснити вірою людини в те, що з нею таке не станеться (це — упередженість оптимізму). Також нам важко оцінити важливість вакцинації та носіння масок (це зветься парадоксом попередження), бо переважна більшість людей переносить хворобу легко або з перебігом середньої тяжкості. Але якщо ми подивимось на це на рівні громад та суспільства загалом, то переваги цих дій дуже потужні та рятують життя: ефективні такі заходи з протидії коронавірусу, які вимагають від більшості населення невеличких дій (наприклад, носіння маски), а не концентрування усіх зусиль на невеличкій групі ризику.  

Тому важливо не ускладнювати речі, завжди віддавати перевагу якісній інформації від справжніх фахівців, шукати та бути готовими сприймати, може, й неприємну, але важливу інформацію. Залишатися на зв’язку зі своїм сімейним лікарем та піклуватися про своє здоров’я, ґрунтуючись на рекомендаціях доказової медицини — це запорука довгого життя без фейків.